Рідина для утворення аерозолю для її застосування в аерозольному інгаляторі

1. Рідина для утворення аерозолю для її застосування в аерозольному інгаляторі, де аерозольний інгалятор призначений для утворення аерозолю шляхом нагрівання і розпилення розчину ароматичної речовини під час вдихання і для забезпечення можливості вдихання аерозолю разом із засмоктуваним потоком повітря, де рідина для C2 2 (19) 1 3 вати ароматичну речовину ароматичного аерозолю, на відміну від звичайного процесу куріння сигарети. Метою даного винаходу, таким чином, є забезпечення рідини для утворення аерозолю для використання її в аерозольному інгаляторі, де з цієї рідини можна утворювати суттєву кількість ароматичного аерозолю, а також забезпечити можливість для користувача продовжувати час відчуття ароматичної речовини ароматичного аерозолю, введеного в його рот. Способи розв'язання проблем Для досягнення мети даним винаходом запропонована рідина для утворення аерозолю для використання її в аерозольному інгаляторі, де рідина для утворення аерозолю містить основні компоненти, які містять розчинник і ліпофільну ароматичну речовину, розчинену в розчиннику, і карбонову кислоту, додану до основних компонентів, де карбонова кислота має величину тиску пари, що ста-9 новить від 1х10 до 20 мм рт.ст. при температурі 25 °C. Переважно частка карбонової кислоти становить 10 мас. % або менше від маси основних компонентів, і карбонова кислота представляє одну або більшу кількість сполук, вибраних з групи, яка складається з: оцтової кислоти, виннокам'яної кислоти, адипінової кислоти, лимонної кислоти і лауринової кислоти. Якщо рідину для утворення аерозолю використовують в аерозольному інгаляторі й якщо користувач вдихає її у вигляді ароматичного аерозолю, то за допомогою карбонової кислоти, що міститься в рідині для утворення аерозолю, забезпечують умови, за яких рідина для утворення аерозолю виявляє підвищену здатність до утворення аерозолю й ароматичний аерозоль, що одержується має більшу стабільність в порівнянні з рідинами для утворення аерозолів, що не містять карбонову кислоту. Більш конкретно, основні компоненти містять пропіленгліколь як розчинник і L-ментол як ароматичну речовину. У цьому випадку рідина для утворення аерозолю прийнятна для імітації куріння. Переваги винаходу При використанні рідини для утворення аерозолю для псевдокуріння з рідини можна ефективно 96871 4 утворювати ароматичний аерозоль, що має велику тривалість існування. В результаті цього користувач одержує можливість більш повно відчувати аромат і смак ароматичного аерозолю у роті, і він може одержувати задоволення від імітації куріння, дуже подібне до відчуттів, що відчуваються при курінні звичайних сигарет. Короткий опис креслень На фіг. 1 зображений наведений як приклад аерозольний інгалятор (в розрізі), який використовували для проведення випробувань; і на фіг. 2 діаграма коефіцієнтів загасання світла, що пропускається при проходженні через ароматичні аерозолі протягом часу. Найкращий спосіб здійснення винаходу Рідина для утворення аерозолю для використання її в аерозольному інгаляторі містить основні компоненти і карбонову кислоту, введену як добавку до основних компонентів. Більш конкретно, основні компоненти містять розчинник і ліпофільну ароматичну речовину, розчинену в розчиннику, а карбонова кислота характеризується величиною -9 тиску пари, що становить від 1х10 до 20 мм рт.ст. при температурі 25 °C. Бажано, щоб частка карбонової кислоти становила 10 мас. % або менше, переважно - 3 мас. % або менше, від маси основних компонентів. Карбонова кислота, що підлягає використанню, може бути однією речовиною, вибраною з групи, що складається з: оцтової кислоти, виннокам'яної кислоти, адипінової кислоти, лимонної кислоти і лауринової кислоти, або може бути сумішшю з двох або більшої кількості цих кислот. Приклади Готували рідини A-F, склад яких наведений нижче, для утворення аерозолів. Всі ці рідини A-F для утворення аерозолів містили як їх основні компоненти: пропіленгліколь як головний розчинник і L-ментол як ліпофільну ароматичну речовину. Рідини А-Е для утворення аерозолів містили, відповідно, оцтову кислоту, виннокам'яну кислоту, адипінову кислоту, лимонну кислоту і лауринову кислоту як карбонову кислоту, у той час як рідина F для утворення аерозолю містила тільки згадані вище основні компоненти. У Таблиці 1 нижче показані відповідні склади рідин A-F для утворення аерозолів. Таблиця 1 Пропіленгліколь (мас. %) L-ментол (мас. %) Оцтова кислота (мас. %) Виннокам'яна кислота (мас. %) Адипінова кислота (мас. %) Лимонна кислота (мас. %) Лауринова кислота (мас. %) Наступні випробування 1-3 з використанням вказаних вище рідин A-F для утворення аерозолів були виконані з метою порівняння здатності до утворення ароматичних аерозолів з відповідних рідин, а також з метою порівняння тривалості існу А 65 25 10 0 0 0 0 в 65 25 0 10 0 0 0 с 72 25 0 0 3 0 0 D 65 25 0 0 0 10 0 Е 65 25 0 0 0 0 10 F 75 25 0 0 0 0 0 вання, ароматів і смаків відповідних ароматичних аерозолів. Випробування 1 Використовуючи аерозольний інгалятор, показаний на фіг. 1, колену з рідин С і F для утворення аерозолів, що подаються в попередньо визначеній 5 96871 кількості за один раз (наприклад, 2 мг), перетворювали в аерозоль, і ароматичний аерозоль, що випускається з мундштука інгалятора, збирали за допомогою фільтра. Потім визначали відношення кількості рідин С і F для утворення аерозолів, зібраних за допомогою фільтра, до кількості поданих рідин С і F, відповідно, тобто ефективність збирання рідин С і F для утворення аерозолів. Результати представлені в Таблиці 2, нижче. Таблиця 2 Ефективність збирання С 72 % F 66 % З аналізу Таблиці 2 виходить, що ефективність збирання рідини С для утворення аерозолю, що містила адипінову кислоту як карбонову кислоту, вища, ніж ефективність збирання рідини F для утворення аерозолю, що не містила адипінової кислоти. Це означає, що здатність до утворення аерозолю з рідини С для утворення аерозолю, тобто здатність до утворення аерозолю ароматичної речовини, вища за той же показник рідини F для утворення аерозолю. На фіг. 1 зображений аерозольний інгалятор 1, який використовували для проведення згаданого вище Випробування 1. Нижче наведений короткий опис інгалятора 1. Інгалятор 1 містить корпус 4, який містить мундштук 2, що виступає з його заднього кінця. Корпус 4 додатково містить впускний отвір 6 для впускання зовнішнього повітря, сформований в зовнішній поверхні його віддаленої кінцевої частини, і канал 8 для утворення аерозолю, сформований в ньому. Канал 8 для утворення аерозолю проходить від впускного отвору 6 для впускання зовнішнього повітря до мундштука 2. Частина каналу 8 для утворення аерозолю представлена трубчастим електричним нагрівником 10, розташованим всередині корпусу 4. Нагрівник 10 електрично з'єднаний з ланцюгом 12 електроживлення, який містить вимикач електроживлення 14. При включенні вимикача електроживлення 14 по ланцюгу 12 електроживлення подається електрострум до нагрівника 10 для підвищення температури нагрівника 10 до попередньо заданої температури. У корпусі 4 розміщений шприц-насос 16 картриджного типу. Шприц-насос 16 містить поршень 20, розташований в циліндрі 17 шприц-насоса, і поршень 20 обмежує камеру 18 насоса всередині циліндра 17 шприц-насоса. Шток 22 поршня гвинтового типу з'єднаний з поршнем 20 за допомогою кульового шарніра 21. Шток 22 поршня проходить через перегородку 19 циліндра 17 шприц-насоса, і шток підтримують з можливістю обертання за допомогою перегородки 19. Крім того, шток 22 поршня з'єднаний за допомогою поворотного кулачка 24 і поворотної пружини 26 з натискною кнопкою 28, яка містить шток 30 штовхача. Шток 30 штовхача виступає від натискної кнопки 28 до поворотного кулачка 24 і містить штовхач 32 на його віддаленому кінці. Колений раз, коли натискають, а потім відпускають натиск 6 ну кнопку 28, тобто натискають на шток 30 штовхача, штовхачем 32 просувають поршень 20 в камеру 18 насоса на попередньо визначену відстань за один раз, з одночасним повертанням кулачка 24, таким чином зменшуючи об'єм камери 18 насоса. Канал 34 для рідини проходить від камери 18 насоса до каналу 8 для утворення аерозолю і зустрічається з каналом 8 в місці з'єднання X, розташованому вище по потоку від нагрівника 10. Відповідно, при натисненні на натискну кнопку 28 і її відпусканні (коли камера 18 насоса і канал 34 для рідини заповнені розчином L, а саме, рідиною С або F для утворення аерозолю) кількість розчину L, що відповідає відстані, на яку переміщують поршень 20, подають до з'єднання X каналу 8 для утворення аерозолю. Якщо в цей час користувач всмоктує повітря в канал 8 для утворення аерозолю, тобто робить затягування через мундштук 2, зовнішнє повітря входить в канал 8 для утворення аерозолю через впускний отвір 6 для впускання зовнішнього повітря, в результаті чого в каналі 8 для утворення аерозолю утворюється потік засмоктуваного повітря. Потік засмоктуваного повітря, який створюється таким чином, переміщує розчин L від з'єднання X до нагрівника 10. При досягненні нагрівника 10 розчин L нагрівається і розпилюється нагрівником 10, перетворюючись в ароматичний аерозоль. Ароматичний аерозоль потім випускають назовні з мундштука 2 разом із засмоктуваним повітрям. Кількість розчину L, яку подавали за один раз до з'єднання X, становила, як було вказано вище, 2 мг. Мундштук 2 інгалятора 1 був з'єднаний з автоматичною курильною машиною (не показана), призначеною для виконання згаданої вище операції всмоктування повітря, тобто затягування. Випробування 2 Кожну з рідин A-F для утворення аерозолів заливали в інгалятор 1, представлений на фіг. 1, а потім, використовуючи автоматичну курильну машину, виконували за допомогою інгалятора 1 десять затягувань таким чином, щоб ароматичний аерозоль можна було випускати з інгалятора 1. Ароматичний аерозоль, що відповідає по кількості десяти затягуванням, вловлювали герметичною камерою. Потім ароматичний аерозоль, уловлений герметичною камерою, опромінювали променем лазера для вимірювання інтенсивності променя лазера, що пропускається, а саме, зміни в часі коефіцієнта загасання променя лазера, що пропускається. На фіг. 2, показані криві Da-Df, що відповідають коефіцієнтам загасання в часі світла, що пропускається, одержані при випробуваннях ароматичних аерозолів Са-Cf. Ароматичні аерозолі Ca-Cf були одержані з рідин A-F для утворення аерозолів, відповідно. З аналізу фіг. 2 очевидно, що коефіцієнти загасання світла при пропусканні через ароматичні аерозолі Са-Се низькі, в порівнянні з коефіцієнтом загасання світла при пропусканні його через ароматичний аерозоль Cf. Цим підтверджується те, що ароматичні аерозолі Са-Се існують протягом 7 більш тривалого періоду часу, ніж ароматичний аерозоль Cf. Випробування 3 Дегустатори вдихали кожний з ароматичних аерозолів Сс і Cf, використовуючи інгалятор 1, представлений на фіг. 1, для оцінки ароматичних аерозолів Сс і Cf. Оцінки результатів випробувань були наступними. При випробуваннях ароматичного аерозолю Cf відчували сильний подразнювальний вплив від L-ментолу в порожнині рота. З іншого боку, при Комп’ютерна верстка А. Крижанівський 96871 8 випробуваннях ароматичного аерозолю Сс дегустатори відчували подразнювальний вплив від Lментолу в зоні від порожнини рота до задньої стінки глотки, а також при випробуваннях ароматичного аерозолю Сс при видиху все ще відчували подразнювальний вплив від L-ментолу. Це вказує на те, що ароматичний аерозоль Сс, одержаний з рідини С для утворення аерозолю, має більшу тривалість існування, в порівнянні з ароматичним аерозолем Cf, одержаним з рідини F для утворення аерозолю. Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601