Різцетримач

Реферат: Різцетримач містить корпус 1, регулювальний клин 2, регулювальний гвинт 3 та напрямні штифти 4. В стандартному різцетримачі кінцевою фрезою фрезерують конусну поверхню з упором, що з'єднуються між собою поверхнею спряження радіусом R; на цю конусну поверхню з упором встановлюють спеціально виготовлений клин, в якому конічна поверхня і поверхня упору спряжені таким же радіусом R, як і поверхні, що фрезерують в різцетримачі. В упорній поверхні різцетримача свердлять отвір, нарізають різьбу та вкручують регульований гвинт, який, переміщуючи регульований клин, на якому встановлюється різець, дозволяє точно проводити установку вершини різця по осі заготівки. Для недопущення випадання регульованого клину з різцетримача на конічній поверхні регульованого клину фрезерують напрямну канавку, а в опорній поверхні стандартного різцетримача проти цієї канавки встановлюють напрямні штифти. UA 97906 U (54) РІЗЦЕТРИМАЧ UA 97906 U UA 97906 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Корисна модель належить до галузі машинобудування, обробки матеріалів різанням на токарних верстатах і до конструкції пристроїв, а саме, різцетримачів, що в основному використовуються на універсальних токарно-гвинторізних верстатах. Вона може бути застосована в багатьох інших галузях виробництва, де застосовуються токарні верстати і є доцільним необхідність встановлювати вершину токарного різця точно по осі заготівки. Відомі конструкції різцетримачів, які в основному використовуються у вигляді спеціальних блоків для токарних багаторізцевих верстатів та токарних верстатів з ЧПК [Режим доступу: http://delta-gpup/ru/bibliot/5/a9_htmt_fforfc7.jpg]. Такі різцетримачі використовують, в основному, як змінні блоки, які попередньо налагоджують окремо від верстата, а потім, встановивши на верстат, проводять його кінцеве налагодження. Ці різцетримачі не можуть бути встановлені на універсальних токарно-гвинторізних верстатах, мають при їх виготовленні цілий ряд технологічних утруднень та необхідність спеціальної підставки для стабілізації регулювального гвинта від переміщення його в осьовому напрямку. Найбільш близьким до об'єкта, що заявляється, є конструкція модернізованого різцетримача токарно-гвинторізного верстата, де як регульований елемент використано конусну планку з подвійними площинами [Режим доступу: http://chipmaker.ru/index/php?app=core&module=attach&section=attach&attac…- прототип]. Недоліком прототипом є те, що модернізований різцетримач токарно-гвинторізного верстата складний у виготовленні, не технологічний за своєю конструкцією, потребує оснащення стандартного різцетримача токарно-гвинторізного верстата додатковою пластиною, в яку ввертається регулювальний гвинт та пластиною для обмеження бокового руху регулювального клину. В основу запропонованої корисної моделі поставлено задачу створення такого універсального різцетримача, який можна було б виготовити, мінімально переробивши конструкції стандартного різцетримача, якими в основному оснащуються сучасні токарногвинторізні верстати, наприклад 16К20, і він дозволяв би проводити регулювання установки вершини різця точно по осі заготівки. Поставлена задача вирішується тим, що в стандартному різцетримачі кінцевою фрезою фрезерують конусну поверхню з упором, що з'єднуються між собою поверхнею спряження радіусом R. На цю конусну поверхню з упором встановлюють спеціально виготовлений клин, в якому конічна поверхня і поверхня упору спряжені таким же радіусом R, як і поверхні, що фрезерують в різцетримачі. В упорній поверхні різцетримача свердлять отвір, нарізають різьбу та вкручують регульований гвинт, який переміщуючи регулювальний клин, на якому встановлюється різець, дозволяє точно проводити установку вершини різця по осі заготівки. Для недопущення випадання регулювального клину з різцетримача на його конічній поверхні фрезерують напрямну канавку, а в опорній поверхні стандартного різцетримача проти цієї канавки встановлюють напрямні штифти. На кресленні представлений головний вигляд запропонованої конструкції різцетримача, який складається з корпусу 1, регулювального клину 2, регулювального гвинта 3 та двох напрямних штифтів 4. Така конструкція удосконаленого стандартного різцетримача для токарних верстатів, дозволяє провести налагодження (установку) вершини токарного різця точно по осі заготівки всіх чотирьох різців різцетримача і при цьому за допомогою чотирьох регулювальних гвинтів 3 можливо проводити налагодження різців на різцетримачі. Установка (налагодження) вершини по осі заготівки виконується наступним чином: Різець встановлюють на регулювальний клин 2, регулювальним гвинтом 3 клин з різцем переміщують по клиновій поверхні корпусу 1 різцетримача, різець при цьому піднімається і при досягненні його вершиною осі заготівки (вершини центра задньої бабки токарно-гвинторізного верстата) його закріплюють кріпильними гвинтами 5 різцетримача. У разі необхідності, коли потрібно виконати достатньо велике переміщення по висоті і встановити його вершину по осі заготівки, можна це зробити за допомогою підкладок 6. 1 UA 97906 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 Різцетримач, що містить корпус 1, регулювальний клин 2, регулювальний гвинт 3 та напрямні штифти 4, який відрізняється тим, що в стандартному різцетримачі кінцевою фрезою фрезерують конусну поверхню з упором, що з'єднуються між собою поверхнею спряження радіусом R; на цю конусну поверхню з упором встановлюють спеціально виготовлений клин, в якому конічна поверхня і поверхня упору спряжені таким же радіусом R, як і поверхні, що фрезерують в різцетримачі; в упорній поверхні різцетримача свердлять отвір, нарізають різьбу та вкручують регульований гвинт, який, переміщуючи регульований клин, на якому встановлюється різець, дозволяє точно проводити установку вершини різця по осі заготівки; для недопущення випадання регульованого клину з різцетримача на конічній поверхні регульованого клину фрезерують напрямну канавку, а в опорній поверхні стандартного різцетримача проти цієї канавки встановлюють напрямні штифти. Комп’ютерна верстка Л. Литвиненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2