Спосіб діагностики прогресування міопії

Реферат: Спосіб діагностики прогресування міопії включає визначення стану рефракції, акомодації, даних розміру передньо-задньої осі ока і проведення офтальмоскопії. Додатково визначають до та після 30-хвилинного зорового навантаження внутрішньоочний тиск з урахуванням біомеханічних властивостей ока, внутрішньоочний тиск за Гольдманом, корнеальний гістерезис та фактор резистентності рогівки, та якщо відбувається зниження запасу відносної акомодації у 2 рази, підвищення внутрішньоочного тиску в 1,2 разу та більше, а також зниження кореального гістерезису та фактора резистентності рогівки в 1,2 разу та більше від початкових даних, то прогнозують прогресування міопії. UA 97951 U (12) UA 97951 U UA 97951 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до офтальмології, і може бути використана при діагностиці міопії для прогнозування характеру розвитку міопічного процесу та динамічному спостереженні за ефективністю лікування цієї патології. Існує декілька способів діагностики прогресування міопії. Однак, вони не достатньо ефективні, адже не враховують стан всіх функцій, які можуть порушуватись при міопії, а тому призводять до несвоєчасної діагностики прогресуючої форми захворювання, що викликало необхідність в розробці нових способів. Існує спосіб прогнозування характеру розвитку міопічного процесу, що полягає у визначенні вертикального діаметра "сліпої" плями (скотоми), і якщо її розмір збільшується більш ніж на 5 градусів при дослідженні методом кампіметрії після зорового навантаження ока читанням, то діагностують прогресування міопії (Радзиховский Б.Л. Изменение слепого пятна под влиянием работы на близком расстоянии при различных видах рефракции / Б.Л. Радзиховский // Офтальмол. журн. - 1961. - № 5. - С. 294-301). Спільною суттєвою ознакою аналога і корисної моделі є обстеження зорових функцій пацієнта з міопією до та після зорового навантаження. Це дозволяє простежити вплив зорового навантаження на деякі показники центрального та периферичного зору ока при прогресуванні міопії. Проте цей спосіб є недостатньо ефективним, тому що не враховує визначальні чинники прогресування короткозорості - стан акомодації, передньо-задню вісь ока, опірність корнеосклеральної капсули ока внутрішньоочному тиску під час зорового навантаження. Відомий спосіб визначення форми міопії (стаціонарна або прогресуюча) з визначенням рефракції, стану акомодації, даних розміру передньо-задньої осі очей, внутрішньоочного тиску і проведенням офтальмоскопії, який здійснюється згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.01.2005 № 8 "Про затвердження Протоколів лікування дітей зі спеціальності "Дитяча офтальмологія". - С. 14-17. Спільною суттєвою ознакою найближчого аналога і корисної моделі є визначення рефракції, стану акомодації, даних розміру передньо-задньої осі очей (ПЗО), внутрішньоочного тиску, проведення офтальмоскопії з подальшою інтерпретацією отриманих даних, що дозволяє визначити форму міопії (стаціонарну або прогресуючу) і швидкість прогресування. Проте цей спосіб недостатньо ефективний для визначення прогресування міопічного процесу, адже він вимагає тривалого, протягом року, спостереження хворого, в той час як за цей термін короткозорість в разі швидкого прогресування може перейти в більш високу стадію. До того ж даний спосіб не дозволяє визначитися з формою міопії (прогресуюча або стаціонарна) на момент звернення хворого, а тільки встановлює ступінь короткозорості. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу діагностики прогресування міопії шляхом визначення додаткових показників корнео-склеральної капсули ока, що дозволить в короткий період прогнозувати прогресування міопії та завчасно призначити адекватні терапевтичні заходи для затримання подальшого розвитку міопії і тим самим підвищити ефективність лікування хворих з цією патологією. Поставлена задача вирішується тим, що у способі діагностики прогресування міопії шляхом визначення стану рефракції, акомодації, даних розміру передньо-задньої осі очей, проведенні офтальмоскопії згідно з корисною моделлю додатково до та після 30-хвилинного зорового навантаження вимірюються показники внутрішньоочного тиску з урахуванням біомеханічних властивостей рогівки, внутрішньоочного тиску за Гольдманом, корнеальний гістерезис та фактор резистентності рогівки, та якщо відбувається підвищення внутрішноочного тиску в 1,2 разу, а також зниження кореального гістерезису та фактора резистентності рогівки в 1,2 разу від початкових даних, то прогнозують прогресування міопії. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, та технічним результатом полягає у такому. Використання 30-хвилинного зорового навантаження для оцінки стану акомодаційної функції, внутрішньоочного тиску з урахуванням біомеханічних властивостей рогівки, корнеосклеральної капсули ока дозволяє в короткий час отримати кількісні показники, які свідчать про ризик прогресування міопії. Зниження акомодаційної функції ока у 2 рази, підвищення внутрішньоочного тиску у 1,2 разу, зниження кореального гістерезису та фактора резистентності рогівки у 1,2 разу або більше дає можливість на момент обстеження хворого прогнозувати ризик прогресування міопії та своєчасно проводити адекватні терапевтичні заходи, які запобігають подальшому розвитку міопії та її ускладнень. Сукупність вищезазначених переваг дозволяє підвищити діагностику прогресування міопії та своєчасно призначити необхідну терапію. За допомогою сучасного метода дослідження - приладу аналізатора біомеханічних властивостей корнео-склеральної капсули ока можливо одночасно вимірювати у пацієнта 1 UA 97951 U 5 10 15 20 25 30 35 внутрішньоочний тиск з урахуванням біомеханічних властивостей рогівки, корнеальний гістерезис та фактор резистентності рогівки. Спосіб здійснюють таким чином. Пацієнта садять перед екраном монітора на відстані 60 см від очей і пропонують зорову роботу у вигляді читання тексту шрифтом Times New Roman кеглем 14. За допомогою стандартної методики визначають запас відносної акомодації (ЗВА) та на аналізаторі біомеханічних властивостей ока (Ocular Response Analyzer, ORA, виробництво Reichert, США) досліджують внутрішньоочний тиск з урахуванням біомеханічних властивостей рогівки (рогівково-компенсований, IOРсс), внутрішньо очний тиск за Гольдманом (IOPg), а також показники, що характеризують біомеханічні властивості корнеосклеральної оболонки ока: корнеальний гістерезис (СН) та фактор резистентності рогівки (CRF). Обстеження проводять до і після 30-хвилинного зорового навантаження роботи за комп'ютером. При встановленні відхилень після зорового навантаження, а саме зниженню ЗВА у 2 рази, підвищенню IOРсс та IOPg в 1,2 разу та більше, а також зниженню СН та CRF в 1,2 разу відносно початкових даних, можна прогнозувати ризик прогресуючого перебігу міопії. Таким чином, заявлений спосіб діагностики прогресування міопії за допомогою використання показників акомодаційної функції ока внутрішньоочного тиску, кореального гістерезису, фактора резистентності рогівки до та після зорового навантаження у порівнянні зі способами, що застосовувались раніше, є ефективним, простим у виконанні, дозволяє визначити в подальшому характер лікування із встановленням динамічного контролю за його ефективністю. Дослідження проводиться амбулаторно. Приклад 1. Хвора П., 2005 р.н., діагноз "Міопія слабкого ступеня обох очей". Офтальмологічний статус: гострота зору правого ока (OD) 0,2 з корекцією sph-2,75=1,0. Гострота зору лівого ока (OS) = 0,2 з корекцією sph-3,0=1,0. Дослідження передньо-задньої осі ока (ПЗО): OD=24,8 мм; ПЗО: OS=25 мм. Показники запасу відносної акомодації OD ЗВА = 1,5 дптр, OS ЗВА = 1,5 дптр. Показники ORA для OD склали: IOРсс = 13,6 мм рт.ст., IOPg=13,3 мм рт.ст., СН = 10,9, CRF=11,2. Для OS показники наступні: IOРсс = 14,0 мм.рт.ст., IOPg=14,4 мм рт.ст., СН = 11,4, CRF=11,8. Після 30-хвилинного зорового навантаження у пацієнта спостерігається зниження запасу відносної акомодації в 3 рази на обох очах: OD ЗВА = 0,5 дптр та OS ЗBA=0,5 дптр. Відбувається підвищення внутрішньо очного рогівково-компенсованого тиску в 1,3 разу: OD IOРсс = 19,0 мм рт.ст., OS IОРсс = 20 мм рт.ст.; підвищення внутрішньо очного тиску за Гольдманом в 1,2 рази: OD IOPg=17,0 мм рт.ст., OS IOPg=20,2 мм рт.ст. Відмічається зниження кореального гістерезису та фактора резистентності рогівки на обох очах в 1,2 разу: OD CH=8,9, CRF=9,2 та OS CH=10,4, CRF=10,3. Отримані показники дозволяють віднести пацієнта до групи хворих з прогресуючим перебігом міопії. Таким чином, спосіб дозволяє прогнозувати, що розвиток міопії має прогресуючий характер та завдяки цьому призначити патогенетичне лікування міопії із встановленням динамічного контролю за його ефективністю. 40 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 45 50 Спосіб діагностики прогресування міопії, що включає визначення стану рефракції, акомодації, даних розміру передньо-задньої осі ока і проведення офтальмоскопії, який відрізняється тим, що додатково визначають до та після 30-хвилинного зорового навантаження внутрішньоочний тиск з урахуванням біомеханічних властивостей ока, внутрішньоочний тиск за Гольдманом, корнеальний гістерезис та фактор резистентності рогівки, та якщо відбувається зниження запасу відносної акомодації у 2 рази, підвищення внутрішньоочного тиску в 1,2 разу та більше, а також зниження кореального гістерезису та фактора резистентності рогівки в 1,2 разу та більше від початкових даних, то прогнозують прогресування міопії. Комп’ютерна верстка І. Скворцова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2