2-((5-(адамантан-1-іл)-4-феніл-4н-1,2,4-триазол-3-іл)тіо)-n’-(2-нітробензиліден)ацетогідразид, який проявляє антигіпоксичну активність

Реферат: 2-((5-(Адамантан-1-іл)-4-феніл-4Н-1,2,4-триазол-3-іл)тіо)-N'-(2-нітро-бензиліден)ацетогідразид формули: N N N NO2 O S C H2 C HN N C H , який проявляє антигіпоксичну активність. UA 98156 U (12) UA 98156 U UA 98156 U 5 10 Корисна модель стосується фармацевтичної хімії і медицини та може бути використана у створенні нових біологічно активних сполук, а також оригінальних лікарських препаратів, які мають у своєму складі ядро 1,2,4-триазолу і можуть бути використані для поліпшення утилізації циркулюючого в організмі кисню і підвищення стійкості до гіпоксії. Кисень надходить в організм у процесі дихання. За його допомогою в клітинах виробляється енергія, необхідна для нормального функціонування всіх органів і систем. Якщо тканини недоотримують кисень, виникає кисневе голодування або гіпоксія. Таким чином, одним з актуальних питань сучасності є створення нових високоефективних та малотоксичних речовин, що проявляють антигіпоксичну активність. Прототипом речовин, що заявляються, є препарат «Мексидол», формули: O OH CH 2 C CH 2 C . H3C 15 20 25 N C2H5 N N 35 40 45 O , який використовується як мембранопротектор та має також антигіпоксичну, стреспротекторну, ноотропну, протиепілептичну і анксіолітичну дію. (Машковский М.Д. Лекарственные средства. Χ.: Торсинг, 2002. - Т. 2. - 608 с. (с. 186-187)). Суттєві ознаки прототипу і корисної моделі, що збігаються, є такі: • в структурі прототипу і корисної моделі присутні групи C-N, C=N. • наявність в структурі нітрогенвмісних гетероциклів. Корисна модель у порівнянні з прототипом дещо активніше проявляє антигіпоксичну активність. В основу корисної моделі поставлено задачу створення нових біологічно активних сполук на основі похідних 1,2,4-триазол-3-тіолу, що проявляють антигіпоксичну активність і можуть застосовуватись як діюча речовина для створення оригінальних лікарських засобів. Поставлена задача вирішується тим, що створені нові похідні 1,2,4-триазолу, які проявляють антигіпоксичну дію: 2-((5-(адамантан-1-іл)-4-феніл-4Н-1,2,4-триазол-3-іл)тіо)-N’-(2-нітробензиліден)ацетогідразид містить в 5 положенні триазолового циклу адамантановий замісник, в 4 положенні фенільний замісник двовалентний атом сірки, іліденгідразидну групу, нітрогрупу і має формулу: N 30 OH OH NO2 O S C H2 C HN N C H . Сполука 1. Сполуку І, що заявляється, отримують шляхом взаємодії 2-((5-(адамантан-1-іл)-4-феніл-4Н1,2,4-триазол-3-іл)тіо)ацетогідразиду з 2-нітро-бензальдегідом у середовищі метилового спирту і каталітичної кількості кислоти хлоридної. Приклад 1. В круглодонну колбу, обладнану змішувачем, холодильником, термометром завантажують 383,5 г (1М) 2-((5-(адамантан-1-іл)-4-феніл-4Н-1,2,4-триазол-3-іл)тіо)ацетогідразиду, 1000 мл метилового спирту та 2 мл НСl. Суміш розчиняють при перемішуванні та додають 151 г 2-нітробензальдегіду. Осад, що утворився перекристалізовують з н-бутанолу і висушують на повітрі. Вихід складає 420,46 г (81,39%). Жовта кристалічна речовина з Тпл. 128-130°С нерозчинна у воді, розчинна в органічних розчинниках. Знайдено, % С 62,52, N 16,32, S 6,21. C27H28N6O3S Вирахувано, % С 62,77, Ν 16,27, S 6,21. В ІЧ-спектрі сполуки, що заявляється наявні смуги поглинання СО групи в межах 1615 - 1625 -1 см . Антигіпоксичну активність похідних 1,2,4-триазолів вивчали при моделюванні гіпоксії з гіперкапнією, яку відтворювали розміщенням щурів у скляні банки однакового об'єму (1330 мл). Ємність герметично закривали і перевертали уверх дном та ставили у кювету з водою для 1 UA 98156 U 5 10 попередження надходження повітря. Як препарат порівняння в дослідженнях був використаний мексидол в дозі 100 мг/кг. Препарат порівняння мексидол та досліджувані речовини вводили у вигляді тонкодисперсної водної суспензії, стабілізованої твіном-80. Дію кожної речовини вивчали на 7 тваринах. Контрольна група отримувала ізотонічний розчин натрію хлориду. Досліджувані сполуки вводили в дозі 1/10 від LD50. Результати досліджень оброблені сучасними статистичними методами аналізу на персональному комп'ютері з використанням, у тому числі, стандартного пакета програм Microsoft Office 2010 (Microsoft Excel) та «STATISTICA® for Windows 6.0». Розраховували середні арифметичні (М) та стандартні похибки середньої (±m). Достовірність міжгрупових відмінностей за даними експериментів встановлювали за допомогою t-критерію Стьюдента. Використовували 3 рівня статистичної значимості відмінностей результатів досліджень - р