Спосіб визначення маркера системного запалення шляхом оцінки макрофагальної реакції жирової тканини

Реферат: Спосіб визначення маркера системного запалення шляхом оцінки макрофагальної реакції жирової тканини включає дослідження макрофагальної реакції в жировій тканині. Як маркер системного запалення в експерименті у щурів, які отримували висококалорійний раціон, визначають макрофагальну реакцію в епідидимальній жировій тканині, що відображає інтенсивність системного запалення, використовують кількість клітин макрофагів в одному полі зору. UA 98477 U (12) UA 98477 U UA 98477 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Корисна модель належить до галузі медикини, зокрема патофізіології, патоморфології і може бути використаний для вивчення механізмів прогресування ожиріння, системного запалення (СЗ), стресу, інфекційних процесів, оцінки ефективності їх специфічної і неспецифічної терапії. Відомий спосіб моделювання макрофагальної реакції для оцінки функціональної діяльності макрофагів жирової тканини у людей. Доведено, що макрофаги при ожирінні знижують здатність до фагоцитозу, що пояснює більшу частоту захворюваності людей з надмірною масою тіла на аутоалергічні та злоякісні процеси [Cinti S. Morphologic techniques for the studi of brown adipose tissue and white adipose tissue / S. Cinti, M. Zingaretti, R. Cancello et al. // Methods Моl. Biol. - 2001. - Vol. 155. - P. 21-51.]. Однак даний спосіб визначення маркера СЗ не враховує кількісні зміни макрофагів в жировій тканині та відмінності реакції жирової тканини різної локалізації. Найближчим аналогом є спосіб оцінки макрофагальної реакції зразків білої жирової тканини, отриманої шляхом глютеальної пункції у чоловіків і жінок з ожирінням. Гістологічні препарати фарбували гематоксиліном і еозином без спиртової фіксації. На гістологічних і ультратонких зрізах біоптатів жирової тканини осіб з ожирінням і контрольної групи з нормальною масою тіла аналізували зображення і фотографували на цифровому мікроскопі з цифровою камерою. Автори виявили накопичення макрофагів у білій жировій тканині осіб з ожирінням, виникнення вогнищ хронічного запалення, яке сприяє розвитку метаболічних ускладнень. Кількість макрофагів у осіб з ожирінням в 30 і більше разів перевищувала показник контрольної групи [Гогиашвили Л.Е. Макрофаги: ультраструктура и функции в жировой ткани и периферической крови у лиц с избыточной массой тела / Л.Е. Гогиашвили, З.Г. Цагарели, Е.Г. Никобадзе и др. // Аллергология и иммунология - 2010. - Т. 11, № 2. - С. 119-120]. Проте даний спосіб базується на визначенні макрофагальної реакції у людей та не враховує її закономірності у тварин, а також особливості жирової тканини різної локалізації. В основу способу поставлена задача відтворити макрофагальну реакцію шляхом гістологічного дослідження епідидимальної жирової тканини, яка відзначається найбільшою чутливістю до біорегуляторів. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб визначення маркера системного запалення шляхом оцінки макрофагальної реакції жирової тканини, що включає дослідження макрофагальної реакції в жировій тканині, згідно з корисною моделлю, як маркер системного запалення в експерименті у щурів, які отримували висококалорійний раціон, визначають макрофагальну реакцію в епідидимальній жировій тканині, що відображає інтенсивність системного запалення, використовують кількість клітин макрофагів в одному полі зору. Заявлений спосіб здійснюють наступним чином. Групі статевозрілих щурів (10 особин) призначають висококалорійне харчування, яке включає стандартний корм - 47 %, солодке згущене молоко - 44 %, рослинну олію - 8 %, крохмаль - 1 % і води за потребою [West D.B. Dietary obesity in nine inbred mouse strains / D.B. West, C.N. Boozer, D.L. Moody et al. // Am. J. Physiol. - 1992. - № 262. - p. 1025-1032]. Дієту призначали протягом 9 тижнів. Контрольна група інтактні щури отримували тільки стандартний корм продовж 9 тижнів. Після евтаназії тварин (під тіопенталовим наркозом - 40 мг/кг маси тіла) відбирали зразки епідидимальної жирової тканини, фіксували в 10 % розчині нейтрального формаліну, -6 здійснювали парафінову проводку, виготовляли серійні зрізи товщиною 4-5×10 м. Препарати забарвлювали гематоксиліном і еозином. При підготовці препаратів дотримувались класичних гістологічних методик [Пирс Э. Гистохимия (теоретическая и прикладная) / Пирс Э. - Москва: иностранная литература, 1962. - 962 с]. Морфометричним методом оцінювали середню кількість макрофагів в одному полі зору. Вивчення мікропрепаратів та їх фотографування проводили на мікроскопі "Olympus" BX-41 (Японія) при збільшенні ×200×400×1000. В результаті проведеного дослідження встановлено такий розподіл клітин: кількість макрофагів в одному полі зору у щурів, що отримували висококалорійну дієту дорівнювала 3,86±0,34, у щурів контрольної групи -0,86±0,26 (р