Ігровий майданчик

1. Ігровий майданчик, який містить огорожу, що обмежує розділене на зони ігрове поле, який відрізняється тим, що ігрове поле розділене принаймні на дві зони, принаймні одна з яких є ігровою і призначена для боротьби гравців за володіння засобом для влучення у ціль, а принаймні одна з інших є неігровою і призначена для розміщення в ній, переважно у її центрі, принаймні однієї цілі, переважно у вигляді довгастого вертикально встановлюваного предмета, який пристосований для збивання або зсування його з місця засобом для влучення в ціль. 2. Ігровий майданчик за п. 1, який відрізняється тим, що ігрове поле розділене на три зони, дві з яких є ігровими, а одна неігровою. 3. Ігровий майданчик за п. 1, який відрізняється тим, що ігрове поле розділене на дві зони: одну ігрову і одну неігрову. 4. Ігровий майданчик за п. 2 або 3, який відрізняється тим, що ігрове поле розділене на зони так, що межі зон мають вигляд концентричних кіл, причому неігрова зона обмежена найменшим колом. 5. Ігровий майданчик за будь-яким з пп. 1-4, який відрізняється тим, що ігрове поле має знімне покриття. 6. Ігровий майданчик за будь-яким з пп. 1-5, який відрізняється тим, що він обладнаний місцями для глядачів. 7. Ігровий майданчик за будь-яким з пп. 1-6, який відрізняється тим, що він обладнаний покрівлею. Корисна модель відноситься до ігрових майданчиків, які містять невелике за розміром ігрове поле, на якому веде гру, як правило, невелика кількість гравців. Під ігровим майданчиком ми розуміємо відносно невелику споруду, яка може бути легко збудована або змонтована як у приміщенні, так і поза ним, наприклад, на шкільному дворі, біля багатоповерхового будинку, у зоні відпочинку тощо. Широко відомі ігрові майданчики, наприклад, для гри у міні-футбол або хокей, які містять огорожу, що обмежує розділене на зони ігрове поле. В грі використовують принаймні одну ціль та засіб для влучення в згадану ціль, за володіння яким йде боротьба гравців. Таким засобом в даному випадку є м'яч або шайба, а ціллю - одні або частіше двоє воріт, що розташовані по краях майданчика. Характер розділення ігрового поля на зони, відповідає правилам тієї чи іншої гри [див., наприклад, книгу "Футбол" изд. "Физкультура и спорт", М., 1978]. При використанні двох воріт боротьба йде на досить великому за розміром полі, на якому гравці розвивають велику швидкість, що часто призводить до травмування гравців. Тому такі ігри не підходять для дітей і осіб зі слабкою фізичною підготовкою. Крім того великі майданчики багато коштують. У разі, коли використовують одні ворота, гра втрачає сенс, оскільки вся боротьба йде тільки біля воріт. В основу корисної моделі поставлена задача створення ігрового майданчика, який містив би невелике за розмірами поле і який можна було б використовувати для різноманітних ігор з участю осіб будь якого віку та фізичної підготовки. Поставлена задача вирішується тим, що на ігровому майданчику, який містить огорожу, що обмежує розділене на зони ігрове поле, останнє розділене принаймні на дві зони, принаймні одна з яких є ігровою і призначена для боротьби гравців за володіння засобом для влучення у ціль, а принаймні одна з інших є неігровою і призначена для розміщення в ній, переважно у її центрі, принаймні однієї цілі, переважно у вигляді довгастого вертикально встановлюваного предмета, який пристосований для збивання або зсування його з місця засобом для улучення в ціль. Термін "неігрова зона" є умовним в тому сенсі, що, хоча вона і є частиною ігрового поля, доступ гравців до неї заборонений; ця зона служить лише CD CM О О) О) 9926 для розміщення в ній цілі на певної відстані від ігрової зони. Принцип розділення ігрового поля на ігрові та неігрові зони та розміщення цілей лише у неігрових зонах дозволяє урізноманітнити відомі ігри (футбол, хокей, гандбол, баскетбол, теніс тощо) та зробити їх більш безпечними і дешевими. Дійсно, оскільки гра за володіння засобом для влучення в ціль йде в однієї або декількох відносно невеликих ігрових зонах і на невеликої відстані від цілі, гравцям не потрібно розвивати такі великі швидкості як в традиційному футболі, хокеї, гандболі, баскетболі тощо. Ігрових та неігрових зон може бути декілька. Наприклад, можна боротися за володіння м'ячем в однієї ігрової зоні і звідти улучати у цілі, що розміщені у двох і більше неігрових зонах. Можна, навпаки, улучати у одну або декілька цілей, що розміщені в однієї неігровій зоні, з двох і більше ігрових зон. В останньому випадку в кожній ігровій зоні може грати, наприклад, по одному гравцю з різних команд. Форма і взаєморозташування зон також можуть бути різноманітними. Наприклад, прямокутник може бути поділено прямими на дві ігрові і дві неігрові зони, круг може бути поділено на сектори, зони можуть мати неправильну форму тощо. Ціль переважно розміщують у центрі неігрової зони, але це ні в якому разі не означає, що вона не може бути встановлена в іншому місці ігрової зони, причому значною мірою це залежить від форми зони. Такі самі зауваження стосуються і того, що ціль переважно має вигляд довгастого вертикально встановлюваного предмета, який пристосований для збивання або зсування його з місця засобом для влучення в ціль - вона може мати інший вигляд. Наприклад, у "баскетбольному" варіанті гри ціль має вигляд баскетбольної корзини без щитка, яка розміщена на верхівці стовпа, встановленого у центрі неігрової зони. Крім того, як вже було вказано, цілей може бути декілька. Нарешті, для сучасних варіантів гри може бути доцільним використовувати цілі, влучення в які супроводжується звуковим, світовим, димовим або іншим сигналом. Згідно з корисної моделлю в одному з варіантів ігрового майданчика ігрове поле розділене на три зони, дві з яких є ігровими, а одна неігровою. В іншому варіанті ігрове поле розділене на дві зони: одну ігрову і одну неігрову. Дуже зручним на наш погляд є варіант, згідно з яким ігрове поле розділене на зони так, що межі зон мають вигляд концентричних кіл, причому неігрова зона обмежена найменшим колом. Існує також варіант ігрового майданчика, згідно з яким ігрове поле має знімне покриття. Такій підхід дозволяє швидко готувати майданчик для іншого виду гри або створювати різни умови для однієї гри. Наприклад, існує ігровий майданчик с ігровим полем, поверхня якого є природнім ґрунтом або стаціонарно укладеним шаром асфальту. На такому полі у футбол або інші ігри легко можуть грати дорослі, але діти можуть травмуватися. Тому для гри з участю дітей на таке поле укладають штучний трав'яний газон або інше покриття. Після закінчення гри таке покриття знімають і гра ють без нього. Зрозуміло, що знімне покриття також розділене на зони. Отже використання знімного покриття з розділенням на зони, відмінним (але безумовно в рамках корисної моделі) від розділення на зони ігрового поля дозволяє легко і швидко змінювати вид і характер гри. Звичайно знімне покриття ігрового поля відповідає типу цілі та типу засобу для влучення у ціль. Наприклад, для "баскетбольного" варіанту гри * (ціль - корзина без щитка, засіб для влучення у ціль - баскетбольний м'яч) бажано мати знімне дерев'яне або інше покриття, від якого добре відскакував би м'яч; для "футбольного" варіанту підійде знімний штучний трав'яний газон тощо. Розділення поля або знімного покриття на зони звичайно здійснюють шляхом їхньої розмітки. Розмітка може мати вигляд ліній, нанесених, наприклад, фарбою по межах зон; стаціонарно укладений на ігровому полі асфальт може бути у різних зонах по різному пофарбований; на фунтовому, наприклад, піщаному ігровому полі по межах зон можуть бути закріплені шнур або стрічка тощо. Межею зовнішньої зони і, як правило, ігрового поля зазвичай є огорожа. Нарешті, межі зон можуть бути позначені світовими або лазерними променями; в цьому випадку може бути передбачено, що пересічення цих променій супроводжується якимось сигналом, наприклад, звуковим. Згідно з корисної моделлю ігровий майданчик може бути обладнаний місцями для глядачів, наприклад у вигляді лав. Ігровий майданчик може бути також обладнаний покрівлею. Покрівля може бути шатрового типу, у вигляді тенту тощо. Вона може бути розташована над ігровим полем або над ігровим полем і місцями для глядачів. Далі наводиться детальний опис корисної моделі, який однак не повинен розглядатися як такий, що обмежує обсяг правової охорони, визначений формулою корисної моделі. Опис ілюструється рисунками, де на фігурах 1-3 зображені варіанти ігрових майданчиків переважно для гри у "футбол". Такий майданчик (Фіг. 1) містить огорожу у вигляді бортика 1, в якому є прохід для гравців і який обмежує ігрове поле. Ігрове поле має діаметр від 5-7м для дітей до 10-12м і більше для дорослих, а висота бортика складає 20-40см для дітей і 5075см для дорослих. Співвідношення діаметра поля і висоти огорожі повинні бути такими, щоб запобігати потраплянню засобу для влучення у ціль за межи ігрового майданчика або принаймні зменшувати можливість такого потрапляння. Тому для відносно великого поля, на якому футбольним м'ячем грають дорослі, бажано мати більш високу огорожу, наприклад у вигляді сітки 2 (Фіг.2) висотою 2-4м. Подібну огорожу бажано використовувати також для інших варіантів гри де грають дорослі, особливо, коли майданчик розташований біля будинків. Краще, щоб така огорожа була пристосована для забезпечення глядачам можливості спостерігати за грою (сітка або решітка) та для запобігання несанкціонованого входу на ігрове поле (прохід, що зачиняється). В даному варіанті асфальтове покриття розділене на дві зони, межі яких мають вигляд концент 9926 ричних кіл Зона 3, яка обмежена більшим колом, в даному випадку бортиком 1 або сіткою 2, є ігровою, а зона 4, що обмежена меншим колом 5 неігровою Менше коло 5 у даному випадку розмічено на поверхні ігрового поля фарбою У варіанті, що розглядається, у центрі неігровоі зони фарбою помічено місце для встановлення ЦІЛІ - довгастого вертикально встановлюваного предмета, який пристосований для збивання або зсування його з місця засобом для влучення в ціль Для описаних ігрових майданчиків таким предметом може бути циліндр 6 висотою 20см і діаметром 6 см із деревини або пластмаси (так звана "юка") Доречно також сказати, що ціллю може бути предмет, запозичений з дуже розповсюджених підручних засобів ним може бути, наприклад, повна або порожня пластикова пляшка Ігровий майданчик може бути обладнаний місцями для глядачів, наприклад у вигляді однієї довгої лави 7, що розміщена навколо бортика Для захисту гравців і глядачів від дощу або сонця у жарку погоду ігровий майданчик може бути обладнаний покрівлею 8, як це показано на Фіг З Правила гри у "футбол" на ігровому майданчику можуть заключатися, наприклад у тому, щоб з ігрової зони 3 попасти в "юку" і збити її Грають індивідуально два гравці або командами по два гравця Перемагає гравець або команда, що за відведений час більше разів зіб'є "юку" Не можна знаходитися в неігровій зоні 4 Не можна переривати рух м'яча в бік "юки" в неігровій зоні 4 За вказані порушення, а також за порушення, що вважаються такими у "справжньому" футболі, призначається штрафний удар (пенальті), який і здійснюють з місць, що позначені ЛІНІЯМИ 9 і 9 (приблизно 5м до "юки") Ліни 10 І 10' поділяє ігрове поле на дві половини, в кожної з яких знаходиться гравець або команда до початку гри (до вкидання) або під час пенальті Фіг 1 Фіг З Комп ютерна верстка В Мацело Підписне Тираж 26 прим Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул Урицького 45, м Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності' вул Глазунова, 1, м Київ - 4 2 , 01601