Химерне антитіло, що специфічно зв’язується з людським il-6, та фармацевтична композиція, що його містить

1. Химерне антитіло або його фрагмент, що специфічно зв'язується з людським IL-6 з високою афінністю зв'язування, яке містить послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга SEQ ID NO: 7 та послідовність варіабельної ділянки легкого 2 (19) 1 3 11. Клітина-хазяїн за п.10, яка відрізняється тим, що являє собою клітину, вибрану з COS-1, COS-7, HEK293, BHK21, CHO, BSC-1, Hep G2, 653, SP2/0, 293, HeLa, клітин мієломи чи лімфоми, або будьякої похідної, імморталізованої чи трансформованої такої клітини. 12. Спосіб продукування антитіла або його фрагмента за п. 1, який включає трансляцію молекули нуклеїнової кислоти за п.5, в умовах in vitro, in vivo чи in situ, у такий спосіб, щоб відбувалася експресія антитіла у кількості, яка є достатньою для його виділення. 13. Фармацевтична композиція яка містить антитіло або його фрагмент за п.1 та носій чи розріджувач. 14. Композиція за п.13, яка відрізняється тим, що додатково містить щонайменше одну сполуку чи протеїн, вибрані з групи, що включає антагоніст ФНП, протиревматичний засіб, міорелаксант, наркотичний засіб, нестероїдний протизапальний засіб (SNAID), анальгетик, анестетик, седативний засіб, місцевий анестетик, нейром'язовий блокатор, протимікробний засіб, антипсоріатичний засіб, кортикостероїд, анаболічний стероїд, діабетасоційований агент, мінеральну речовину, живильну речовину, тироїдний агент, вітамін, кальційасоційований гормон, антидіарейний засіб, протикашльовий засіб, протиблювотний засіб, противиразковий засіб, проносний засіб, антикоагулянт, еритропоетин, філграстим, сарграмостим, засіб для проведення імунізації, імуноглобулін, імунодепресант, гормон росту, гормонзамісний лікарський засіб, модулятор естрогенового рецептора, мідріатичний засіб, циклоплегічний засіб, алкілувальний агент, антиметаболіт, інгібітор мітозу, радіофармацевтичний засіб, антидепресант, протиманіакальний агент, антипсихотичний засіб, анксіолітичний засіб, гіпнотичний засіб, симпатоміметик, стимулятор, донепезил, такрин, протиастматичний засіб, бета-агоніст, стероїдний засіб для інгаляції, інгібітор лейкотриєну, метилксантин, кромолін, епінефрин чи аналог, дорназе-альфа, цитокін, цитокіновий антагоніст. 15. Застосування композиції за п.13 при виробництві лікарського засобу для лікування імунних розладів, о посередкованих IL-6. 16. Застосування за п.15, який відрізняється тим, що імунний розлад вибраний з групи, що включає ревматоїдний артрит, серонегативні артропатії, остеоартрит, запальну хворобу кишечнику, системний червоний вовчак, іридоцикліт/увеїт/неврит зорового нерву, ідіопатичний легеневий фіброз, системний васкуліт/гранулематоз Вегенера, саркоїдоз, орхіт/процедури зворотньої вазектомії, екзему, гіперчутливий пневмоніт, синдром системної запальної відповіді, синдром сепсису, грампозитивний сепсис, грамнегативний сепсис, культурнегативний сепсис, грибковий сепсис, нейтропенічну лихоманку, уросепсис, менінгококемію, гострий панкреатит, респіраторний дистрес-синдром дорослих, алкоголь-індукований гепатит, хронічні запальні патології, саркоїдоз, хворобу Крона, серпоподібно-клітинну анемію, нефроз, атопічні хвороби, алергічні реакції, алергічний риніт, сінну лихоманку, цілорічний риніт, кон'юнктивіт, алергічний кон' 85995 4 юнктивіт, кропив'янку, системну анафілаксію, дерматит, алергічний контактний дерматит, злоякісну анемію, гемолітичну хворобу, тромбоцитопенію, відторгнення трансплантатів нирки, серця, печінки, підшлункової залози, легень, кісткового мозку (BMT), хряща, тонкої кишки, паращитовидної залози, алотрансплантату шкіри, кісткового трансплантату, імплантату тимусу плоду, ксенотрансплантату будь-якого органу чи тканини, відторгнення алотрансплантату, хворобу "трансплантат проти хазяїна", антирецепторні алергічні реакції, хворобу Грейвса, хворобу Рейно, цукровий діабет, інсулінрезистетний діабет типу Β, тяжку псевдопаралітичну міастенію, цитотоксичність, спричинену лікарськими засобами на основі антитіл, алергічні реакції типу III, пемфігус, склеродерму, змішану хворобу з'єднувальної тканини, ідіопатичну хворобу Аддісона, хронічний активний гепатит, первинний біліарний цироз, вітиліго, васкуліт, синдром післяінфарктної кардіотомії, алергічні реакції типу IV, алергічний пневмоніт, гранульому, спричинену внутрішньоклітинними організмами, чутливість до лікарських засобів, метаболічну/ідіопатичну хворобу Вілсона, гемахроматоз, альфа-1антитрипсинову недостатність, тиреоїдит Хашимото, остеопороз, розлади в системі гіпоталамусгіпофіз-надниркова залоза, первинний біліарний цироз, тиреоїдит, енцефаломієліт, кахексію, кистозний фіброз, сімейний гематофагоцитарний лімфогістіоцитоз, псоріаз, алопецію, нефротичний синдром, нефрит, уремію, хронічну саліцилатну інтоксикацію. 17. Застосування композиції за п.13 при виробництві лікарського засобу для лікування ракових захворювань, опосередкованих IL-6. 18. Застосування за п.17, яке відрізняється тим, що захворювання вибране з групи, що включає лейкоз, гострий лейкеоз, гострий лімфобластний лейкоз (ALL), B-клітинний, T-клітинний чи FAB гострий лімфобластний лейкоз (ALL), гострий мієлолейкоз (AML), хронічний мієлоцитарний лейкоз (CML), хронічний лімфолейкоз (CLL), волосатоклітинний лейкоз, мієлодиспластичний синдром (MDS), лімфому, хворобу Ходжкіна, злоякісну лімфому, неходжкінську лімфому, лімфому Беркітта, множинну мієлому, саркому Капоші, колоректальну карциному, карциному підшлункової залози, гіпернефроїдний рак нирок, карциному простати, карциному носоглотки, злоякісний гістіоцитоз, паранеопластичний синдром (гіперкальціємія при злоякісних новоутвореннях, солідну пухлину, аденокарциному, саркому та злоякісну меланому. 19. Медичний засіб, що включає антитіло або його фрагмент за п.1, який є придатним для внутрішньовенного, внутрішньом'язового, болюсного, підшкірного, респіраторного, інгаляційного, вагінального, ректального, букального, сублінгвального, інтраназального чи трансдермального введення. 20. Фармацевтична композиція, яка містить антитіло або його фрагмент за п.1 та щонайменше один носій, вибраний з групи, що включає стерильну воду, стерильну забуферену воду чи щонайменше один консервант, вибраний з групи, що включає фенол, м-крезол, п-крезол, о-крезол, хлоркрезол, бензиловий спирт, фенілмеркурнітрит, 5 85995 6 феноксіетанол, формальдегід, хлорбутанол, хлорид магнію, алкілпарабен, бензалконію хлорид, бензетонію хлорид, дегідроацетат натрію та тимеросал чи їх суміші у водному розріджувачі. 21. Композиція за п.20, яка відрізняється тим, що концентрація антитіла складає від приблизно 0,1мг/мл до приблизно 100мг/мл. 22. Виріб, який містить один контейнер з антитілом або його фрагментом за п.1 у ліофілізованій формі, та, необов'язково, другий контейнер, що містить стерильну воду, стерильну забуферену воду чи щонайменше один консервант, вибраний з групи, що включає фенол, м-крезол, п-крезол, окрезол, хлоркрезол, бензиловий спирт, фенілмеркурнітрит, феноксіетанол, формальдегід, хлорбутанол, хлорид магнію, алкілпарабен, бензалконію хлорид, бензетонію хлорид, дегідроацетат натрію та тимеросал чи їх суміші у водному розріджувачі. 23. Продукт виробництва, який включає пакувальний матеріал та контейнер, що містить розчин чи ліофілізовану форму антитіла або його фрагмента за п.1. Передумови створення винаходу Область техніки Даний винахід стосується антитіл, включаючи певні ділянки чи варіанти, специфічні щодо щонайменше одного протеїну інтерлейкіну-6 (ІЛ-6, відомий також як інтерферон β2) чи його фрагмента, а також нуклеїнових кислот, що кодують такі анти-ІЛ-6 антитіла, комплементарних нуклеїнових кислот, векторів, клітин-хазяїв та способів їхнього одержання та застосування, включаючи терапевтичні композиції, введення та пристрої. Відомий рівень техніки Інтерлейкін-6 (ІЛ-6) є прозапальним цитокіном, який продукується багатьма різними типами клітин. In vivo, основними джерелами ІЛ-6 є стимульовані моноцити, фібробласти та ендотеліальні клітини. Інші клітини, такі як макрофаги, Т- та Bлімфоцити, гранулоцити, кератиноцити, мастоцити, остеобласти, хондроцити, гліоцити та клітини гладких м'язів також продукують ІЛ-6 після стимулювання (Kishimoto, Т., Blood 74:1-10 (1989), та Kurihara, N. et al., J. Immunology 144:4226-4230 (1990)). Кілька пухлинних клітин також продукують ІЛ-6 (Smith, P.C. et al. Cytokine and Growth Factor Reviews 12:33-40 (2001)), і нещодавно було показано, що ІЛ-6 є прогностичним фактором розвитку раку простати (Nakashima, J. et al. Clinical Cancer Research 6:2702-2706 (2000)). Продукування ІЛ-6 може регулюватися самим ІЛ-6 і, у залежності від типу клітин, ІЛ-6 може стимулювати чи інгібувати свій власний синтез. ІЛ-6 може зв'язуватися з рецептором ІЛ-6, що експресується на мітоген-активованих B-клітинах, Т-клітинах, периферичних моноцитах та певних пухлинах (Ishimi, Y. et al., J. Immunology 145:32973303 (1990)). Рецептор ІЛ-6 має щонайменше два різних компоненти і складається з альфа-ланцюга, названого gp80, який відповідає за зв'язування ІЛ6, та бета-ланцюга, позначеного gp130, потрібного для трансдукції сигналу (Adebanjo, О. et al., J. Cell Biology 142:1347-1356 (1998), та Poli, V. et al., EMBO 13:1189-1196 (1994)). Усе цитокінове сімейство, що включає ІЛ-6, LIF, онкостатин М, ІЛ-11, CNTF та СТ-1, індукує сигнали через gp130 після зв'язування зі спорідненими рецепторами. Крім того, всі члени сімейства цитокіну ІЛ-6 можуть індукувати печінкову експр'есію протеїнів гострої фази (Bellido, Т. et al., J. Clin. Investigation 97:431437 (1996)). 87908790. ІЛ-6 має щонайменше дві важливі біологічні функції: медіювання протеїнів гострої фази та роль фактора диференціації та активації (Awisti, G. et al., Baillieres Clinical Hematology 8:815-829 (1995), та Poli, V. et al., EMBO 13:1189-1196 (1994)). Відомо, що протеїни гострої фази регулюють імунні відповіді, медіюють запалення та відіграють певну роль у ремоделюванні тканин. Як фактор диференціації та активації, ІЛ-6 індукує Bклітини до диференціації та секреції антитіла, індукує Т-клітини до диференціації у цитотоксичні Тклітини, активує сигнальні фактори клітин та промотує гематопоез (Ishimi, Y. et al., J. Immunology 145:3297-3303 (1990)). ІЛ-6 явно бере участь у багатьох критичних функціях та процесах організму. В результаті, фізіологічні процеси, включаючи кістковий метаболізм, неопластичні перетворення та імунні і запальні відповіді, можуть бути посилені, пригнічені чи попереджені шляхом маніпуляцій з біологічною активністю ІЛ-6 in vivo за допомогою антитіла (Adebanjo, О. et al., J. Cell Biology 142:1347-1356 (1998)). Хоч ІЛ-6 бере участь у багатьох метаболічних шляхах, ІЛ-6-нокаут миші мають нормальний фенотип, є життєздатними та фертильними, і у цих тварин спостерігається трохи зменшене число Тклітин та знижена відповідь протеїну гострої фази на тканинне ушкодження (Kopf Μ. et al., Impaired immune and acute-phase responses in interleukin-6deficient mice, Nature;368(6469):339-42,1994). Навпаки, у трансгенних мишей з надлишковою експресією ІЛ-6 розвиваються неврологічні захворювання, такі як нейродегенерація, астроцитоз, церебральний васкулогенез, і у таких мишей не утворюється гематоенцефалічний бар'єр (Campbell et al., Neurologic Disease Induced in Transgenic mice by Cerebral Overexpression of Interleukin 6 PNAS 90: 10061-10065. 1993). Недавні дослідження показали, що моноклональні антитіла (Mab) до ІЛ-6 можуть інгібувати in vivo ріст пухлин простати (Smith, P.C. and Keller, E.T., The Prostate, in press, та Okamoto, M. et al., Cancer Research 57:141-146 (1997)) та карциноми нирок (Weissglas, M. et al., The Journal of Urology 153:554-557 (1995)). Крім прямого ефекту на ріст пухлин, блокування продукування ІЛ-6 може також хемосенсибілізувати та посилювати цитотоксичну ефективність (Smith, P.C. et al. Cytokine and Growth Factor Reviews 12:33-40 (2001)). Загалом, нам відомо з літератури, що блокування активності ІЛ-6 може інгібувати деградацію кісток, ріст пухлин та пухлинну кахексію. 7 Засоби для пасивної імунотерапії з використанням нелюдських поліклональних (наприклад, анти-сивороткових) чи моноклональних антитіл (Mabs) та їхніх фрагментів (наприклад, продуктів їхнього протеолітичного гідролізу) є потенційними терапевтичними агентами, що розробляються для лікування різних хвороб. Однак, відомо, що антитіла, які вкладаються з нелюдських ділянок, викликають імунну відповідь при введенні людині. Ця імунна відповідь часто робить повторне введення антитіла непридатним для терапії і може спричинити медійований імунним комплексом кліренс антитіла з кровообігу, тим самим зменшуючи лікувальний ефект для пацієнтів. Прикладами станів, які можуть бути приписані повторному введенню антитіл, що складаються з нелюдських ділянок, є сироваткова хвороба та анафілаксія. У спробі уникнути цих та інших проблем було випробувано ряд підходів, включаючи хімеризацію та "гуманізацію", для зниження імуногенності антитіл/їхніх фрагментів. Ці підходи привели до одержання антитіл зі зниженою імуногенністю. Ці антитіла мають по суті людське походження, і лише гіперваріабельні ділянки (CDR's) та певні каркасні залишки, що впливають на конформацію CDR, є нелюдського походження. Нові людські чи гуманізовані моноклональні антитіла є, таким чином, особливо корисними самі чи у комбінації з відомими молекулами імунотерапевтичного призначення. Отже, існує потреба у створенні високоафінних, нейтралізуючих химерних чи людських антитілах до ІЛ-6 чи їхніх фрагментів, які вирішують одну чи кілька з цих проблем, а також є кращими у порівнянні з відомими антитілами чи їхніми фрагментами, призначених для використання з метою профілактики, лікування, поліпшення стану чи діагностики станів, асоційованих з ІЛ-6. Мишачі моноклональні антитіла до ІЛ-6, продуковані з клітинної лінії гібридоми, є відомими, наприклад, з патенту США №5618700. Патент США №5856135 розкриває трансформовані людські антитіла до ІЛ-6 людини, одержані з мишачого моноклонального антитіла SK2, у яких гіперваріабельні ділянки (CDR's) з варіабельної ділянки мишачого антитіла SK2 трансплантують до варіабельної ділянки антитіла людини та з'єднують з постійною ділянкою антитіла людини. Інші мишачі моноклональні антитіла були описані та класифіковані як нейтралізуючі, тобто, такі, що запобігають зв'язуванню з рецептором, чи ненейтралізуючі (Brakenhoff et al., J. Immunol. (1990) (145:561). У цьому наборі антитіл, нейтралізуючі моноклональні антитіла до ІЛ-6 можуть бути розділені на дві групи; а гадані епітопи на молекулі ІЛ-6 позначені як Сайт І та Сайт II. Сайт І перешкоджає зв'язуванню з gp80 (IL6R) і, таким чином, запобігає активації gp130. Епітоп Сайта І був охарактеризований як такий, що включає ділянки як амінотермінального, так і карбокситермінального фрагментів молекули ІЛ-6. Агенти, що зв'язують Сайт II, перешкоджають активації gp130 і тому можуть розпізнавати конформаційний епітоп, який бере участь у передаванні сигналів. Відомо мишаче моноклональне антитіло ІЛ-6, назване тут CLB-6/8 чи CLB-8, що має високу 85995 8 афінність до ІЛ-6, зв'язується з епітопом Сайта І, (Brakenhoff et al., supra), але антигензв'язуючі домени (ділянки CDR) цього антитіла є невідомими. Однак, як вказано вище, мишаче антитіло має високу імуногенність у людей, внаслідок чого його терапевтична цінність обмежена. Таким чином, залишається існувати потреба в антитілах до ІЛ-6, які виявляють високу афінність та мають сприятливий фармацевтичний профіль. Суть винаходу Даний винахід пропонує ізольовані химерні, гуманізовані та/або CDR-трансплантовані анти-ІЛ6 антитіла, які мають щонайменше одну антигензв'язуючу ділянку, похідну від високоафінного антиІЛ-6 антитіла CLB-8, а також композиції анти-ІЛ-6 антитіла, кодуючі чи комплементарні нуклеїнові кислоти, вектори, клітини-хазяї, композиції, фармацевтичні композиції, пристрої, трансгенні тварини, трансгенні рослини, зв'язані з ними, та методи їхнього виготовлення та використання, описані та уможливлені тут, у комбінації з усіма засобами, відомими фахівцям. Антитіло за даним винаходом специфічно нейтралізує людський ІЛ-6 з високою афінністю. Даний винахід пропонує щонайменше одне ізольоване людсько-мишаче химерне, гуманізоване чи CDR-трансплантоване анти-ІЛ-6 CLB-8 антитіло ("cCLB-8 антитіло"), яке описано тут. cCLB-8 антитіло у відповідності до даного винаходу включає будь-яку протеїнову чи пептидну молекулу, яка містить щонайменше одну гіперваріабельну ділянку (CDR) важкого чи легкого ланцюга чи його лігандзв'язуючу ділянку, похідну від мишачого CLB-8 моноклонального антитіла, у комбінації з важким ланцюгом чи легким ланцюгом постійної ділянки, каркасну ділянку, чи будь-яку її частину, що може бути включена до склдау антитіла за даним винаходом. В одному варіанті втілення винахід стосується анти-ІЛ-6 химерного антитіла, яке включає два легких ланцюга та два важких ланцюга, причому кожний з ланцюгів включає щонайменше частину постійної ділянки людини та щонайменше частину варіабельної ділянки (ν), похідної від мишачого CLB8 моноклонального антитіла із специфічністю до людського ІЛ-6, зазначене антитіло зв'язується з високою афінністю з інгібуючим та/або нейтралізуючим епітопом людського ІЛ-6, такого як антитіло cCLB-8. Винахід також включає фрагменти чи похідне такого антитіла, такі як одна чи кілька ділянок ланцюга антитіла, така як постійна, з'єднувальна, додаткова чи варіабельна ділянки важкого ланцюга, або постійна, з'єднувальна чи варіабельна ділянки легкого ланцюга. Антитіло може включати щонайменше одну визначену частину щонайменше однієї гіперваріабельної ділянки (CDR) (наприклад, CDR1, CDR2 чи CDR3 важкого чи легкого ланцюга варіабельної ділянки), похідної від мишачого CLB-8 моноклонального антитіло, та/або щонайменше одну постійну чи варіабельну каркасну ділянку чи будь-яку її частину. Амінокислотна послідовність антитіла може далі необов'язково включати щонайменше одне визначене заміщення, інсерцію чи делецію, як описано тут чи відомо фахівцям. 9 Кращі антитіла за даним винаходом включають такі химерні гуманізовані та/або CDRтрансплантовані антитіла, які будуть конкурентно інгібувати in vivo зв'язування з ІЛ-6 людини антиІЛ-6 мишачого CLB-8, химерного анти-ІЛ-6 CLB-8 або антитіла, що має по суті такі самі характеристики зв'язування, а також їхніх фрагментів та ділянок. Кращими антитілами за даним винаходом є такі, що зв'язують епітопи, розпізнавані CLB-8 та cCLB-8, які входять до складу епітопа Сайта І, як описано Brackenhoff et al. (supra). Кращі способи визначення специфічності та афінності моноклонального антитіла шляхом конкурентного інгібування наведені у книзі Harlow, et al., Antibodies: A Laboratory Manual, Cold Spring Harbor Laboratory Press, Cold Spring Harbor, N.Y., 1988, яку включено до даної заявки за посиланням. Щонайменше одне антитіло за даним винаходом зв'язує щонайменше один визначений епітоп, специфічний до протеїну ІЛ-6 людини, його суб'одиниці, фрагмента, ділянки чи будь-якої їхньої комбінації, з яким зв'язується CLB-8 моноклональне антитіло. Епітоп може включати щонайменше одну антитілозв'язуючу ділянку, з якою зв'язується CLB-8 антитіло, причому зазначений епітоп краще складається з щонайменше 1-5 амінокислот у щонайменше одній з його ділянок, таких як, без обмеження, щонайменше один функціональний, позаклітинний, розчинний, гідрофільний, зовнішній чи цитоплазматичний домен протеїну ІЛ-6 людини, чи будь-якої його частини. В одному аспекті, даний винахід пропонує щонайменше одне ізольоване анти-ІЛ-6 cCLB-8 антитіло ссавця, що включає щонайменше одну варіабельну ділянку, яка включає SEQ ID NO: 7 чи 8, та послідовності нуклеїнових кислот, що їх кодують (SEQ ID NO: 15 чи 16). За іншим аспектом, даний винахід пропонує щонайменше одне ізольоване анти-ІЛ-6 cCLB-8 антитіло ссавця, що включає або (і) всі амінокислотні послідовності гіперваріабельних ділянок (CDR) важкого ланцюга SEQ ID NOS: 1, 2 та 3, та послідовності нуклеїнових кислот, що їх кодують (SEQ ID NOS: 9-11); або (іі) всі амінокислотні послідовності SEQ ID NOS: 4, 5 та 6 легкого ланцюга CDR та послідовності нуклеїнових кислот, що їх кодують (SEQ ID NOS: 12-14). За іншим аспектом, даний винахід пропонує щонайменше одне ізольоване анти-ІЛ-6 cCLB-8 антитіло ссавця, яке включає щонайменше одну, CDR важкого ланцюга чи легкого ланцюга, що має щонайменше одну амінокислотну послідовність з SEQ ID NOS: 1, 2, 3, 4, 5 чи 6, та послідовності нуклеїнових кислот, що їх кодують (SEQ ID NOS: 9-14). За іншим аспектом, даний винахід пропонує щонайменше одне ізольоване химерне, гуманізоване чи CDR-трансплантоване анти-ІЛ-6 cCLB-8 антитіло ссавця, яке включає щонайменше одну CDR людини, причому антитіло специфічно зв'язує щонайменше один епітоп, який включає щонайменше 1-3 амінокислоти з епітопа людського ІЛ-6, з яким зв'язується CLB-8 антитіло. 85995 10 Щонайменше одне антитіло може, необов'язково, додатково зв'язувати ІЛ-6 з афінністю (Kd) щонайменше 10-9М, краще, щонайменше 10-10М, та/або по суті нейтралізувати щонайменше одну активність щонайменше одного протеїну ІЛ-6. За кращим варіантом втілення, антитіло зв'язує ІЛ-6 з афінністю (Kd) щонайменше 1´10-11M, краще, 5´10-11, нейтралізуючи людський ІЛ-6. Даний винахід пропонує, в одному аспекті, молекули ізольованої нуклеїнової кислоти, які включають, є комплементарними чи гібридизуються з полінуклеотидом, що кодує вищезгадані специфічні анти-ІЛ-6 антитіла, який включає щонайменше одну їхню визначену послідовність, домен, ділянку чи варіант. Даний винахід далі пропонує рекомбінантні вектори, які включають зазначені молекули нуклеїнової кислоти анти-ІЛ-6 антитіла, клітинихазяї, що включають такі нуклеїнові кислоти та/або рекомбінантні вектори, а також способи одержання та/або використання таких нуклеїнових кислот антитіла, векторів та/або клітин-хазяїв. Таким чином, винахід включає ізольовану нуклеїнову кислоту, яка кодує щонайменше одне ізольоване анти-ІЛ-6 cCLB-8 антитіло ссавця; вектор ізольованої нуклеїнової кислоти, який включає ізольовану нуклеїнову кислоту, та/або прокаріотичну чи еукаріотичну клітину-хазяїна, яка включає ізольовану нуклеїнову кислоту. Клітина-хазяїн може, необов'язково, бути щонайменше однією клітиною, вибраною з клітин COS-1, COS-7, НЕК293, ВНК21, СНО, BSC-1, Hep G2, 653, SP2/O, 293, HeLa, мієломи чи лімфоми, чи будь-якою їхньою похідною, імморталізованою чи трансформованою клітиною. Також пропонується спосіб продукування щонайменше одного анти-ІЛ-6 cCLB-8 антитіла, який включає трансляцію кодуючої антитіло нуклеїнової кислоти в умовах in vitro, in vivo чи in situ, при яких антитіло ІЛ-6 експресується у виявлюваній чи достатній для виділення кількості. Даний винахід далі пропонує щонайменше одне анти-ідіотипичне антитіло ІЛ-6 до щонайменше одного cCLB-8 анти-ІЛ-6 антитіла за даним винаходом. Анти-ідіотипічне антитіло включає будьякий протеїн чи пептид, який містить молекулу, що включає щонайменше ділянку молекули імуноглобуліну, таку як, без обмеження, щонайменше одну гіперваріабельну ділянку (CDR) важкого чи легкого ланцюга чи її лігандзв'язуючу ділянку, варіабельну ділянку важкого ланцюга чи легкого ланцюга, постійну ділянку важкого ланцюга чи легкого ланцюга, каркасну ділянку чи будь-яку її частину, що може бути включена до анти-ідіотипічного антитіла до антитіла за даним винаходом. Анти-ідіотипічне антитіло за даним винаходом може включати чи бути одержаним від будь-якого ссавця, такого як, без обмеження, людина, миша, кріль, гризун, примат і т.п. Даний винахід пропонує, в одному аспекті, молекули ізольованої нуклеїнової кислоти, які включають, є комплементарними до, чи гібридизуються з, полінуклеотидом, кодуючим щонайменше одне ІЛ-6 анти-ідіотипичне антитіло, яке включає щонайменше одну їхню визначену послідовність, домен, ділянку чи варіант. Даний винахід далі пропонує рекомбінантні вектори, які включають 11 зазначені молекули, кодуючі нуклеїнову кислоту ІЛ-6 анти-ідіотипічного антитіла, клітини-хазяї, що містять такі нуклеїнові кислоти та/або рекомбінантні вектори, а також способи одержання та/або використання таких нуклеїнових кислот антиідіотипічного антитіла, векторів та/або клітинхазяїв. Даний винахід також пропонує щонайменше один метод експресії щонайменше одного вищезгаданого анти-ІЛ-6 антитіла чи анти-ідіотипічного антитіла ІЛ-6 у клітині-хазяїні, який включає культивування описаної тут клітини-хазяїна в умовах, при яких експресується щонайменше одне антиІЛ-6 антитіло у виявлюваній та/або достатній для виділення кількості. Також пропонується спосіб продукування щонайменше одного ізольованого анти-ІЛ-6 антитіла за даним винаходом, який включає створення трансгенної тварини чи трансгенної рослини чи рослинної клітини, здатної до експресії антитіла у достатній для виділення кількості. Далі у даному винаході пропонується щонайменше одне анти-ІЛ6 антитіло, продуковане у зазначений вище спосіб. Даний винахід також пропонує щонайменше одну композицію, яка включає (а) нуклеїнову кислоту, кодуючу ізольоване анти-ІЛ-6 cCLB-8 антитіло та/або антитіло, як воно описане тут; і (b) придатний носій чи розріджувач. Носій чи розріджувач може, необов'язково, бути фармацевтично прийнятним, як відомі носії чи розріджувачі. Композиція може, необов'язково, далі включати щонайменше одну додаткову сполуку, протеїн чи композицію. Даний винахід далі пропонує щонайменше один метод чи композицію анти-ІЛ-6 cCLB-8 антитіла, призначені для введення терапевтично ефективної кількості для модулювання чи лікування щонайменше одного ІЛ-6-асоційованого стану у клітині, тканині, органі, тварині чи пацієнті та/або перед, після чи під час виникнення асоційованого стану, як відомо фахівцям та/або як описано тут. Таким чином, винахід пропонує спосіб діагностики чи лікування ІЛ-6-асоційованого стану у клітині, тканині, органі чи тварині, який включає введення у контакт з клітиною, тканиною, органом чи твариною, чи введення до них композиції, що включає ефективну кількість щонайменше одного ізольованого анти-ІЛ-6 cCLB-8 антитіла за даним винаходом. Спосіб може, необов'язково, далі включати використання ефективної кількості 0,00150мг/кілограм клітин, тканини, органа чи тварини. Спосіб може, необов'язково, далі включати використання введення у контакт чи введення щонайменше одним шляхом, вибраним з парентерального, підшкірного, внутрішньом'язового, внутрішньовенного, інтраартикулярного, внутрішньобронхіального, внутрішньочеревного, внутрішньосуглобного, внутрішньохрящового, внутрішньопорожнинного, внутрішньоочеревинного, внутрішньомозочкового, інтрацеребровентрикулярного, внутрішньотовстокишкового, інтрацервікального, внутрішньошлункового, внутрішньопечінкового, інтраміокардіального, внутрішньокісткового, внутрішньотазового, інтраперикардіального, інтраперитонеального, інтраплеврального, внутрішньопростатичного, внутрішньолегеневого, 85995 12 інтраректального, внутрішньониркового, інтраретинального, інтраспінального, інтрасиновіального, інтраторакального, внутрішньоматкового, інтравезикулярного, болюсного, вагінального, ректального, букального, сублінгвального, інтраназального чи трансдермального. Спосіб може, необов'язково, далі включати перед, одночасно чи після введення у контакт чи введення антитіла, введення щонайменше однієї композиції, яка включає ефективну кількість щонайменше однієї сполуки чи протеїну, вибраних з щонайменше одного з виявлюваної мітки чи репортера, антагоніста фактора некрозу пухлин (ФНП), протиревматичного засобу, міорелаксанту, наркотичного засобу, нестероїдного протизапального лікарського засобу (NSAID), анальгезивнгоо засобу, анестетика, седативного засобу, місцевого анестетика, нейром'язового блокатора, протимікробного засобу, антипсоріатичного засобу, кортикостероїду, анаболічного стероїду, еритропоетину, засобу для імунізації, імуноглобуліну, імунодепресанта, гормону росту, гормонзамісного лікарського засобу, радіофармацевтичного засобу, антидепресанта, антипсихотичного засобу, стимулятора, протиастматичного засобу, бета-агоніста, стероїдного засобу для інгаляції, епінефрину чи їхнього аналога, цитотоксичного чи іншого протиракового агенту, антиметаболіту, такого як метотрексат, антипроліферативного агенту, цитокіну чи цитокінового антагоніста. Даний винахід далі пропонує щонайменше один спосіб діагностики з використанням анти-ІЛ-6 cCLB-8 антитіла щонайменше одного ІЛ-6асоційованого стану у клітині, тканині, органі, тварині чи пацієнті та/або перед, після чи під час виникнення асоційованого стану, як відомо фахівцям та/або описано тут. Даний винахід також пропонує щонайменше одну композицію, пристрій та/або метод доставки для діагностики щонайменше одного анти-ІЛ-6 антитіла у відповідності до даного винаходу. Також пропонується композиція, яка включає щонайменше одне ізольоване химерне, людське чи гуманізоване анти-ІЛ-6 cCLB-8 антитіло та щонайменше один фармацевтично прийнятний носій чи розріджувач. Композиція може, необов'язково, додатково включати ефективну кількість щонайменше однієї сполуки чи протеїну, вибраних з щонайменше одного з виявлюваної мітки чи репортера, цитотоксичного чи іншого протиракового агента, антиметаболіту, такого як метотрексат, антипроліферативного агента, цитокіну чи цитокінового антагоніста, антагоніста ФНП, протиревматичного засобу, міорелаксанту, наркотичного засобу, нестероїдного протизапального лікарського засобу (NTHE), анальгетика, анестетика, седативного засобу, місцевого анестетика, нейром'язового блокатора, протимікробного засобу, антипсоріатичного засобу, кортикостероїду, анаболічного стероїду, еритропоетину, засобу, для проведення імунізації, імуноглобуліну, імунодепресанта, гормону росту, гормонзамісного лікарського засобу, радіофармацевтичного засобу, антидепресанта, антипсихотичного засобу, стимулятора, протиастматичного засобу, бета-агоніста, стероїдного засобу для інгаляції, епінефрину чи аналога. 13 Також пропонується медичний пристрій, який включає щонайменше одне ізольоване анти-ІL-6 антитіло ссавця за даним винаходом, причому пристрій є придатним для введення у контакт чи введення щонайменше одного анти-ІЛ-6 антитіла щонайменше одним шляхом, вибраним з парентерального, підшкірного, внутрішньом'язового, внутрішньовенного, інтраартикулярного, внутрішньобронхіального, внутрішньочеревинного, внутрішньосуглобного, внутрішньохрящового, внутрішньопорожнинного, внутрішньоочеревинного, внутрішньомозочкового, інтрацеребровентрикулярного, внутрішньотовстокишкового, інтрацервікального, внутрішньошлункового, внутрішньопечінкового, інтраміокардіального, внутрішньокісткового, внутрішньотазового, інтраперикардіального, інтраперитонеального, інтраплеврального, внутрішньопростатичного, внутрішньолегеневого, інтраректального, внутрішньониркового, інтраретинального, інтраспінального, інтрасиновіального, інтраторакального, внутрішньоматкового, інтравезикулярного, болюсного, вагінального, ректального, букального, сублінгвального, інтраназального чи трансдермального. Також пропонується промисловий виріб для фармацевтичного чи діагностичного використання у людини, який включає пакувальний матеріал та контейнер, що містить розчин чи ліофілізовану форму щонайменше одного ізольованого анти-ІЛ-6 антитіла ссавця за даним винаходом. Промисловий виріб може, необов'язково, включати контейнер як компонент пристрою чи системи для парентеральної, підшкірної, внутрішньом'язової, внутрішньовенної, інтраартикулярної, внутрішньобронхіальної, внутрішньочеревинної, внутрішньосуглобної, внутрішньохрящової, внутрішньопорожнинної, внутрішньоочеревинної, внутрішньомозочкової, інтрацеребровентрикулярної, внутрішньотовстокишкової, інтрацервікальної, внутрішньошлункової, внутрішньопечінкової, інтраміокардіальної, внутрішньокісткової, внутрішньотазової, інтраперикардіальної, інтраперитонеальної, інтраплевральної, внутрішньопростатичної, внутрішньолегеневої, інтраректальної, внутрішньониркової, інтраретинальної, інтраспінальної, інтрасиновіальної, інтраторакальної, внутрішньоматкової, інтравезикулярної, болюсної, вагінальної, ректальної, букальної, сублінгвальної, інтраназальної чи трансдермальної доставки. Даний винахід далі пропонує будь-який з описаних тут винаходів. Опис креслень Фігура 1: Графік, який показує зв'язування cCLB8 з людським рекомбінантним ІЛ-6. Фігура 2: Графік, який показує інгібування за допомогою cCLB8 ІЛ-6-медійованої секреції IgM мю клітинами SKW6.4. Фігура 3: Графік, який показує інгібування за допомогою cCLB8 ІЛ-6-медійованого продукування МСР-1. Фігура 4: Зображення вестерн-блоту. який показує інгібування за допомогою cCLB8 передачі сигналів ІЛ-6 у клітинах моноцитарного лейкозу людини ТНР-1. 85995 14 Фігура 5: Графік, на якому зображено інгібування за допомогою cCLB8 ГЛ-6-індукованого продукування амілоїду А сироватки клітинами HepG2. Фігура 6: Графік, який показує здатність cCLB8 нейтралізувати rh-ІЛ-б-індуковану проліферацію клітин. Фігура 7: Графік, на якому зображено відносне зменшення втрати ваги тіла хазяїна у мишей з пухлинами людини, які одержують лікування антилюдськими та анти-мишачими ІЛ-6 антитілами. Фігура 8A-G: Графік, який показує результати досліджень профілей сироваткового інгібування 7 анти-ідіотипичних антитіл. Фігура 9: Графік, який показує інгібування за допомогою анти-id Mabs зв'язування cCLB8 з ІЛ-6 людини. Фігура 10: Графік, який показує анти-id зв'язування з cCLB-8, попередньо зв'язаним з ІЛ-6 людини. Детальний опис даного винаходу Цитовані джерела Всі цитовані тут публікації чи патенти цілком включені сюди за посиланням, оскільки вони показують сучасний рівень техніки за даним винаходом та/або містять опис та уможливлюють здійснення даного винаходу. Публікаціями є будь-які наукові чи патентні публікації, чи будь-яка інша доступна інформація у будь-якому медійному форматі, включаючи всі формати запису, електронного кодування чи друку. Вказані далі посилання цілком включені сюди за посиланням: Ausubel, et al., ed., Current Protocols in Molecular Biology, John Wiley & Sons, Inc., NY, NY (1987-2001); Sambrook, et al., Molecular Cloning: A Laboratory Manual, 2nd Edition, Cold Spring Harbor, NY (1989); Harlow and Lane, Antibodies, a Laboratory Manual, Cold Spring Harbor, NY (1989); Colligan, et al., eds., Current Protocols in Immunology, John Wiley & Sons, Inc., NY (19942001); Colligan et al., Current Protocols in Protein Science, John Wiley & Sons, NY, NY, (1997-2001). Амінокислотні коди Амінокислоти, з яких складаються анти-ІЛ-6 антитіла за даним винаходом, часто позначаються скорочено. Позначення амінокислот можуть бути наведені шляхом позначення амінокислоти її однобуквеним кодом, її трибуквеним кодом, назвою, чи тринуклеотидними кодон(ами), добре зрозумілими для фахівців (див. Alberts, В., et al., Molecular Biology of The Cell, Third Ed., Garland Publishing, Inc.,New York, 1994). Визначення У тому значенні, що використовується тут "анти-інтерлейкін-6 cCLB-8 антитіло", "анти-ІЛ-6 cCLB8 антитіло", "ділянка анти-ІЛ-6 cCLB-8 антитіла" чи "фрагмент анти-ІЛ-6 cCLB-8 антитіла" та/або "варіант анти-ILr6 cCLB-8 антитіло" і т.п. включають будь-який протеїн чи пептид, який містить молекулу, що включає щонайменше ділянку молекули імуноглобуліну, яка містить щонайменше одну гіперваріабельну ділянку (CDR) важкого чи легкого ланцюга чи їхню лігандзв'язуючу ділянку, похідної від мишачого CLB-8 моноклонального антитіла, у комбінації з варіабельною ділянкою важкого ланцюга чи легкого ланцюга, постійною ділянкою важкого ланцюга чи легкого ланцюга, каркасною діля 15 нкою чи будь-якою їхньою частиною, що має немишаче походження, краще, людське походження, яка може бути включена до антитіла за даним винаходом. Таке антитіло є здатним модулювати, знижувати, антагонізувати, пом'якшувати, полегшувати, блокувати, інгібувати, припиняти та/або перешкоджати щонайменше одну активність чи зв'язування ІЛ-6, або активність чи зв'язування з рецептором ІЛ-6, in vitro, in situ та/або in vivo. Як необмежуючий приклад, придатне анти-ІЛ-6 антитіло, визначена ділянка чи варіант за даним винаходом можуть зв'язуватися з високою афінністю з інгібуючим та/або нейтралізуючим епітопом ІЛ-6 людини, розпізнаваним моноклональним антитілом CLB-8. Придатне анти-ІЛ-6 антитіло, визначена ділянка чи варіант можуть також, необов'язково, впливати на щонайменше одну активність чи функцію ІЛ-6, таку як, без обмеження, синтез РНК, ДНК чи протеїну, Вивільнення ІЛ-6, передача сигналів рецептором ІЛ-6, мембранне розщеплення ІЛ-6, активність ІЛ-6, продукування та/або синтез ІЛ-6. Термін "антитіло" має далі охоплювати антитіла, їхні гідролізовані фрагменти, визначені ділянки та варіанти, включаючи міметики антитіла, або включаючи ділянки антитіла, що імітують структуру та/або функцію антитіла чи його визначеного фрагмента чи ділянки, включаючи одноланцюгові антитіла та їхні фрагменти; кожне з яких включає щонайменше одну CDR, похідну від моноклонального антитіла CLB-8. Функціональні фрагменти включають антигензв'язуючі фрагменти, що зв'язуються з ІЛ-6 ссавців. Наприклад, фрагменти антитіла, здатні зв'язуватися з ІЛ-6 чи його ділянками, включаючи, без обмеження, фрагменти Fab (наприклад, шляхом гідролізу папаїном), Fab' (наприклад, шляхом гідролізу пепсином та часткового відновлення) і F(ab')2 (наприклад, шляхом гідролізу пепсином), facb (наприклад, шляхом гідролізу плазміном), pFc' (наприклад, шляхом гідролізу пепсином чи плазміном), Fd (наприклад, шляхом гідролізу пепсином, часткового відновлення та реагрегації), Fv чи scFv (наприклад, з використанням методів молекулярної біології), входять до обсягу винаходу (див., наприклад, Colligan, Immunology, supra). Такі фрагменти можуть бути продуковані шляхом ферментативного розщеплення, синтетичними чи рекомбінантними методами, як відомо фахівцям та/або описано тут, антитіла можуть бути також продуковані у різноманітних зрізаних формах з використанням генів антитіла, до яких було введено один чи кілька стоп-кодонів перед природним стоп-сайтом. Наприклад, комбінований ген, який кодує F(ab')2 ділянку важкого ланцюга, може бути сконструйований з включенням ДНК послідовностей, кодуючих СН1-домен та/або шарнірну ділянку важкого ланцюга. Різні ділянки антитіла можуть бути химерно з'єднані разом звичайними методами, або можуть бути одержані у виді зчепленого протеїну з використанням методів генної інженерії. В тому значенні, що використовується тут, "химерні" антитіла чи "гуманізовані" антитіла чи "CDR-трансплантовані" включають будь-яку комбі 85995 16 націю описаних тут мишачих CDR з одним чи кількома протеїнами чи пептидами, похідними від немишачого, краще, людського антитіла. Згідно з винаходом, передбачаються химерні чи гуманізовані антитіла, у яких CDR є похідними від мишачого CLB-8 антитіла, здатного зв'язувати людський ІЛ-6 чи, щонайменше, його ділянку, або решта антитіла є похідною від одного чи кількох людських антитіл. Таким чином, людська частина антитіла може включати каркасну ділянку, домени CL, СН (наприклад, СН1, СН2, СН3), шарнірну ділянку, ділянки (VL, VH), які у людей є по суті неімуногенними. Ділянки антитіла, похідні від людських антитіл, не повинні обов'язково мати 100% ідентичність з людськими антитілами. За кращим варіантом втілення, залишається якомога більше людських амінокислотних залишків з метою забезпечення незначної імуногенності, але людські залишки можуть бути модифіковані у разі потреби для підтримки антигензв'язуючого сайта, утворюваного CDR при одночасному забезпечення максимальної гуманізації антитіла. Такі зміни чи варіації, необов'язково і краще, зберігають чи знижують імуногенність у людей чи інших видів по відношенню до не-модифікованих антитіл. Ми відзначаємо, що гуманізоване антитіло може бути продуковане твариною, яка не є людиною, або прокаріотичною чи еукаріотичною клітиною, здатною до експресії генів функціонально перебудованого імуноглобуліну людини (наприклад, важкого ланцюга та/або легкого ланцюга). Крім того, якщо антитіло є одноланцюговим антитілом, воно може включати лінкерний пептид, який не зустрічається у нативних людських антитілах. Наприклад, Fv може включати лінкерний пептид, такий як від двох до приблизно восьми гліцинових чи інших амінокислотних залишків, який з'єднує варіабельну ділянку важкого ланцюга та the варіабельну ділянку легкого ланцюга. Вважається, що такі лінкерні пептиди мають людське походження. Антитіла за даним винаходом Згідно з даним винаходом, анти-ІЛ-6 cCLB-8 антитіло включає антитіло, у якому варіабельна ділянка чи CDRs є похідними, від мишачого CLB-8 антитіла, здатного зв'язувати та інгібувати функцію людського ІЛ-6, а каркасна та постійна ділянки антитіла є похіднмии від одного чи кілької людських антитіл. Варіабельна ділянка чи CDRs, похідні від мишачого CLB-8 антитіла, краще, мають ідентичність від близько 90% до близько 100% з варіабельною ділянкою чи CDRs мишачого CLB-8 антитіла, хоч передбачаються також будь-які та усі модифікації, включаючи заміщення, інсерції та делеції, за умови, що химерне антитіло зберігає здатність зв'язувати та інгібувати ІЛ-6. Ділянки химерних, гуманізованих чи CDRтрансплантованих антитіл, похідних від людських антитіл, не повинні мати обов'язково 100% ідентичність з людськими антитілами. За кращим варіантом втілення, зберігається якомога більше амінокислотних залишків людини з метою забезпечення незначної імуногенності, але людські залишки, зокрема, залишки каркасної ділянки, є заміщеними у залежності від потреби та як описано далі згідно 17 з даним винаходом. Такі модифікації, розкриті тут, необхідні для підтримки антигензв'язучий сайт, утворюваний CDRs, при одночасному забезпеченні максимальної гуманізації антитіла. Мишаче моноклональне антитіло CLB-8 проти ІЛ-6 людини є відомим у сучасному рівні техніки (Brakenhoff et al., supra), але CDR-ділянки цього антитіла досі не були розкриті. Даний винахід уперше розкриває химерні, гуманізовані чи CDRтрансплантовані антитіла, похідні від CDR-ділянок CLB-8 мишачого моноклонального антитіла, та способи одержання таких антитіл. Згідно з даним винаходом, кДНК (SEQ ID NO: 15) та амінокислотні послідовності важкого ланцюга (SEQ ID NO: 7) для важкого ланцюга мишачого CLB-8 наведені у Прикладі 2. кДНК та розшифрована амінокислотна послідовність легкого ланцюга мишачого CLB-8 (SEQ ID NO. 8) також наведені у Прикладі 2 (SEQ ID NO: 16). Кожна з варіабельних ділянок важкого та легкого ланцюга містить три CDRs, які разом утворюють антигензв'язучий сайт. Ці три CDRs оточені чотирма ділянками FR, головною функцією яких є підтримка CDRs. Послідовності CDRs усередині послідовностей варіабельних ділянок важкого та легкого ланцюгів можуть бути ідентифіковані шляхом комп'ютерного порівняльного аналізу первинної структури згідно з Kabat et al. (1987), у книзі Sequences of Proteins of Immunological Interest, 4th ed., United States Department of Health and Human Services, U.S. Government Printing Office, Washington, D.C., чи шляхом молекулярного моделювання, варіабельних ділянок, наприклад, з використанням програми ENCAD, як описано Levitt (1983) J. Mol. Biol. 168:595. За кращим варіантом втілення, CDRs є похідними від мишачого моноклонального антитіла CLB-8. Краще, важкий ланцюг CDRs має такі послідовності: Послідовності CDRs мишачого CLB-8 антитіла можуть бути модифіковані шляхом інсерції, заміщення та делеції у такому ступені, щоб CDRтрансплантоване антитіло зберігало здатність до зв'язування та інгібування ІЛ-6 людини. Пересічний фахівець в цій області може впевнитися у збереженні цієї активності шляхом проведення функціональних аналізів, описаних далі. CDRs можуть мати, наприклад, від близько 50% до близько 100% гомології з CDRs, що мають SEQ ID NOS: 1-6. За кращим варіантом втілення, CDRs мають від близько 80% до близько 100% гомології з CDRs, що мають SEQ ID NOS: 1-6. За ще кращим варіантом втілення, CDRs мають від близько 90% до близько 100% гомології з CDRs, що мають SEQ ID NOS: 1-6. За найкращим варіантом втілення, CDRs мають приблизно 100% гомології з CDRs, які мають SEQ ID NOS: 1-6. 85995 18 За альтернативним варіантом, варіабельна ділянка важкого ланцюга та варіабельна ділянка легкого ланцюга мишачого CLB-8 антитіла, визначені у Прикладі 2 (SEQ.ID NOS. 7 та 8), можуть бути цілком поєднані з людськими постійною та каркасною ділянками з утворенням химерного cCLB-8 антитіла за даним винаходом. Людські гени, що кодують постійні (С) ділянки химерного антитіла, фрагменти та ділянки за даним винаходом, можуть бути одержані з бібліотеки печінки плоду людини відомими методами. Людські гени ділянки С можуть бути одержані з будь-якої людської клитини, включаючи такі, що експресують та продукують імуноглобуліни людини. Ділянка Сн людини може бути одержана з будь-якого з відомих класів чи ізотипів Н-ланцюгів людини, включаючи гамма, μ, α, δ, ε та їхні субтипи, такі як G1, G2, G3 та G4. Оскільки ізотип Н-ланцюга відподає за різні ефекторні функції антитіла, вибір ділянки Сн буде визначатися бажаними ефекторними функціями, такими як фіксація комплемента чи активність у антитіло-залежній клітинній цитотоксичності (ADCC). Краще, джерелом ділянкм Сн є гамма 1 (IgGl). Джерелом ділянки CL людини може бути будьякий з каппа чи лямбда ізотипів L-ланцюга людини, краще, каппа. Гени, що кодують ділянки імуноглобуліну С людини, одержують з людських клітин з використанням стандарт методів клонування (Sambrook, et al. Molecular Cloning: A Laboratory Manual, 2 nd Edition, Cold Spring Harbor Press, Cold Spring Harbor, N.Y. (1989), та Ausubel et al., eds. Current Protocols in Molecular Biology (1987-1993)). Гени ділянки С людини можуть бути легко одержані з відомих клонів, які містять гени, що представляють два класи L-ланцюгів, п'ять класів Н-ланцюгів та їхні підкласи. Фрагменти химерного антитіла, такі як F(ab 1)2 та Fab, можуть бути одержані шляхом конструювання відповідно зрізаного гена химерного Н-ланцюга. Наприклад, химерний ген, кодуючий ділянку Η-ланцюга фрагмента F(ab 1)2, буде включати ДНК-послідовності, які кодують домен СН1 та шарнірну ділянку Н-ланцюга, за якими йде трансляційний стоп-кодон для одержання зрізаної молекули. Загалом, в одному прикладі, химерні антитіла, фрагменти та ділянки за даним винаходом продукують шляхом клонування сегментів ДНК, кодуючих антигензв'язучі ділянки Н- та L-ланцюгів CLB-8 анти-ІЛ-6-специфічного антитіла, та з'єднання цих сегментів ДНК з сегментами ДНК, кодуючими Сн та CL-ділянки, відповідно, з утворенням химерних імуноглобулін-кодуючих генів. Таким чином, за кращим варіантом втілення, створюють злитий химерний ген, який включає перший сегмент ДНК, який кодує принаймні антигензв'язуючу ділянку нелюдського походження, таку як функціонально перебудовану V-ділянку із з'єднувальним (J) сегментом, зчеплений з другим сегментом ДНК, кодуючим щонайменше частину ділянки С людини. Послідовності варіабельних ділянок мишачого CLB-8 антитіла можуть бути модифіковані шляхом інсерції, заміщення та делеції у такому ступені, 19 щоб химерне антитіло зберігало здатність до зв'язування та інгібування людського ІЛ-6. Пересічний фахівець в цій області може впевнитися у збереженні цієї активності шляхом проведення описаних далі функціональних аналізів. Варіабельні ділянки можуть мати, наприклад, від близько 50% до близько 100% гомології з варіабельними ділянками, що відповідають SEQ ID NOS: 7-8. За кращим варіантом втілення, варіабельні ділянки мають від близько 80% до близько 100% гомології з варіабельними ділянками, що відповідають SEQ ID NOS: 7-8. За ще кращим варіантом втілення, варіабельні ділянки мають від близько 90% до близько 100% гомології з варіабельними ділянками, які відповідають SEQ ID NOS: 7-8. За найкращим варіантом втілення, варіабельні ділянки ипють приблизно 100% гомології з CDRs, які відповідають SEQ ID NOS: 1-6. Для зручності, в даному описі використовується схема нумерації, запропонована Kabat et al. Залишки позначаються підрядковими числами чи тире у разі потреби для забезпечення відповідності послідовностей за даним винаходом стандартній нумерації послідовностей за Kabat. Згідно з даним винаходом, у випадку CDRтрансплантованого чи гуманізованого антитіла, у якому ділянка CDR CLB-8 антитіла з'єднана з ділянкою людини, у ділянці FR можуть залишитися залишки, ідіосинкратичні до батьківського антитіла, наприклад, CLB-8. Можуть бути збережені також залишки, що були визначені як критичні для 85995 20 гуманізації інших антитіл. Зазначених вище принципів дотримуються у ступені, необхідному для ' підтримання антигензв'язучого сайта, утворюваного CDRs, при одночасному забезпеченні максимальної гуманізації антитіла. Амінокислотна послідовність типової варіабельної ділянки важкого ланцюга, одержаного з мишачого моноклонального антитіла CLB-8 та людського антитіла, наведена у Прикладі 2 нижче. Амінокислотна послідовність типової химерної варіабельної ділянки легкого ланцюга, одержаного з мишачого моноклонального антитіла CLB-8 та людського антитіла, також наведена у Прикладі 2. Було продемонстровано, що химерне антитіло за даним винаходом, яке містить варіабельні ділянки з мишачого CLB-8 антитіла, не поступається за ефективністю мишачому моноклональному антитілу CLB-8 за показниками зв'язування з ІЛ-6. Можуть бути використані методи рекомбінації чи гуманізації нелюдських чи людських антитіл, добре відомі фахівцям. Загалом, гуманізоване чи рекомбіноване антитіло має один чи кілька амінокислотних залишків з джерела, яке є нелюдським, наприклад, без обмеження, миші, щура, кроля, нелюдиноподібного примата чи іншого ссавця. Ці людські амінокислотні залишки часто називаються "імпортованими" залишками, типово узятими з "імпортного" варіабельного, постійного чи іншого домену відомої послідовності людини. Відомі послідовності 21 які всі цілком включені сюди за посиланням. Такі імпортовані послідовності можуть бути використані для зменшення імуногенності чи для зниження, посилення чи модифікації зв'язування, афінності, показників on-rate, off-rate, авідності, специфічності, періоду півжиття, чи будь-якої іншої придатної характеристики, як відомо фахівцям. Загалом, зберігають частину чи всі нелюдські чи людські послідовності CDR, а нелюдські послідовності варіабельних та постійних ділянок заміщають на людські чи інші амінокислоти. Антитіла можуть також бути необов'язково гуманізовані при збереженні високої .афінності по відношенню до антиге 85995 22 на та інших сприятливих біологічних властивостей. Для досягнення цієї мети, гуманізовані антитіла можуть бути необов'язково одержані у спосіб, який включає аналіз батьківських послідовностей та різних концептуальних гуманізованих продуктів з використанням тривимірних моделей батьківських та гуманізованих послідовностей. Тривимірні моделі імуноглобуліну є загальнодоступними та відомими фахівцям в цій області. Існують комп'ютерні програми, які ілюструють та відібражають можливі тривимірні конформаційні структури вибраних послідовностей-кантидатів імуноглобуліну. Розгляд цих зображень дозволяє здійснити аналіз 23 ймовірної ролі залишків у функціонуванні імуноглобулінових послідовностей-кандидатів, тобто, аналіз залишків, що впливають на здатність імуноглобуліну-кандидата до зв'язування його антигена. У такий спосіб, можуть бути вибрані та поєднані залишки FR з консенсусної та імпортної послідовностей для забезпечення бажаної характеристики антитіла, такої як підвищена афінність до цільового антигена (антигенів). Загалом, залишки CDR безпосередньо та дуже істотно впливають на зв'язування антигену. Гуманізація чи рекомбінація антитіла за даним винаходом може бути здійснена з використанням будь-якого відомого метода, такого як, без обмеження, методи, описані у: Winter (Jones et al., Nature 321:522 (1986); Riechmann et al., Nature 332:323 (1988); Verhoeyen et ah, Science 239:1534 (1988)), Sims et al., J. Immunol. 151: 2296 (1993); Chothia and Lesk, J. Mol. Biol. 196:901 (1987), Carter et al., Proc. Natl. Acad. Sei. U.S.A. 89:4285 (1992); Presta et ah, J. Immunol. 151:2623 (1993), патенти США №№ 5723323, 5976862, 5824514, 5817483, 5814476, 5763192, .5723323, 5766886, 5714352, 6204023, 6180370, 5693762, 5530101, 558,5089, 522.5539; 4816567, PCT: US98/16280, US96/18978, US91/09630, US91/05939, US94/01234, GB89/01334, GB91/01134, GB92/01755; WO90/14443, WO90/14424, WO90/14430, ЕР 229246, які всі включені сюди за посиланням, включаючи цитовані у них посилання. Людська постійна ділянка химерного антитіла за даним винаходом може належати до будь-якого класу (IgG, IgA, IgM, IgE, IgD і т.д.) чи ізотипу і може включати каппа- чи лямбда-легкий ланцюг. В одному варіанті втілення, людська постійна ділянка включає важкий ланцюг IgG чи визначений фрагмент, наприклад, щонайменше один з ізотипів, IgG1, IgG2, IgG3 чи IgG4. В іншому варіанті втілення, анти-людське антитіло ІЛ-6 людини включає важкий ланцюг IgG1 та К-легкий ланцюг IgG1. Ізольовані анти-ІЛ-6 антитіла за даним винаходом включають розкриті тут амінокислотні послідовності антитіла, кодовані будь-яким придатним полінуклеотидом. Краще, антитіло чи антигензв'язуючий фрагмент зв'язує людський ІЛ-6 і тим самим частково чи суттєво нейтралізує щонайменше одну біологічну активність протеїну. Антитіло cCLB-8 або його визначена ділянка чи варіант, частково чи, краще, істотно нейтралізує щонайменше одну біологічну активність щонайменше одного ІЛ-6 протеїну чи фрагмента і, тим самим, інгібує активності, медійовані шляхом зв'язування ІЛ-6 з рецептором ІЛ-6 чи за допомогою інших ІЛ-6-залежних чи медійованих механізмів. У тому значенні, що використовується тут, термін "нейтралізуюче антитіло" стосується антитіла, яке може інгібувати ІЛ-6залежну активність приблизно на 20-120%, краще, щонайменше на приблизно 10, 20, 30, 40, 50, 55, 60, 65, 70, 75, 80, 85, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99, 100% чи більше, у залежності від аналітичного методу. Здатність анти-ІЛ-6 антитіла інгібувати ІЛ-6-залежну активність, краще, оцінюють щонайменше одним придатним матодом з використанням протеїну чи рецептора ІЛ-6, як описано тут та/або як відомо фахівцям. 85995 24 Щонайменше одне антитіло за даним винаходом зв'язує щонайменше один визначений епітоп, специфічний по відношенню до щонайменше одного протеїну ІЛ-6, його суб'одиниці, фрагмента, частини чи будь-якої їхньої комбінації, з якими зв'язується антитіло CLB-8. Щонайменше один епітоп може включати щонайменше одну антитілозв'язуючу ділянку, яка включає щонайменше одну частину протеїну, причому епітоп, краще, включає щонайменше одну позаклітинну, розчинну, гідрофільну, зовнішню чи цитоплазматичну ділянку протеїну. Загалом, людське антитіло чи антигензв'язуючий фрагмент за даним винаходом буде включати антигензв'язуючу ділянку, яка включає включає щонайменше одну людську гіперваріабельну ділянку (CDR1, CDR2 та CDR3) з SEQ ID NOS. 1, 2 та 3 або варіант щонайменше однієї варіабельної ділянки важкого ланцюга та щонайменше однієї людської гіперваріабельної ділянки (CDR4, CDR5 та CDR6) (SEQ ID NO. 4, 5 та 6) чи варіант щонайменше однієї варіабельної ділянка легкого ланцюга. Як необмежуючий приклад, антитіло чи антигензв'язуюча частина чи варіант може включати щонайменше одну CDR3 важкого ланцюга, що має амінокислотну послідовність SEQ ID NО:3, та/або легкий ланцюг CDR3, що має амінокислотну послідовність SEQ ID NО:6. У конкретному варіанті втілення, антитіло чи антигензв'язуючий фрагмент можуть мати антигензв'язуючу ділянку, яка включає щонайменше частину щонайменше одного важкого ланцюга CDR (тобто, CDR1, CDR2 та/або CDR3), що має амінокислотну послідовність відповідних CDRs 1, 2 та/або 3 (наприклад, SEQ ID NOS:1, 2 та/або 3). За іншим конкретним варіантом втілення, антитіло чи антигензв'язуюча частина чи варіант може мати антигензв'язуючу ділянку, яка включає щонайменше частину щонайменше одного легкого ланцюга CDR (тобто, CDR4, CDR5 та/або CDR6), що має амінокислотну послідовність відповідних CDRs 4, 5 та/або 6 (наприклад, SEQ ID NOS: 4, 5, та/або 6). За кращим варіантом втілення, ці три важкі ланцюга CDRs та ці три легкі ланцюга CDRs антитіла чи антигензв'язуючого фрагмента мають амінокислотну послідовність відповідної CDR щонайменше одного з mAb cCLB8, химерного анти-ІЛ-6 Mab, як описано тут. Такі антитіла можуть бути одержані шляхом хімічного з'єднання різних частин (наприклад, CDRs, каркаса) антитіла з використанням звичайних методів, шляхом одержання та експресії (наприклад, однієї чи кількох) молекули нуклеїнової кислоти, що кодує антитіло, з використанням звичайних методів технології рекомбінантних ДНК чи шляхом використання будь-якого іншого придатного методу та використання будь-якого з можливих надлишкових кодонів, які приводять до експресії поліпептиду за даним винаходом, наприклад, SEQ ID NO: 15 чи 16. Антитіла, що зв'язуються з людським ІЛ-6 та включають визначені варіабельну ділянку важкого чи легкого ланцюга чи CDR-ділянки, можуть бути одержані з використанням придатних методів, таких як виявлення фага (Katsube, Υ, et al, Int. J. Mol. Med., l(5):863-868 (1998)) чи методи з використанням трансгенних тварин, відомі фахівцям та/або 25 описані тут. Наприклад, антитіло, визначена ділянка чи варіант можуть бути експресовані з використанням кодуючої нуклеїнової кислоти чи її частини у придатній клітині-хазяїні. Як було вказано, винахід також стосується антитіл, антигензв'язуючих фрагментів, імуноглобулінових ланцюгів та CDRs, що включають амінокислоти у послідовності, яка по суті співпадає з амінокислотною послідовністю, описаною тут. Такі анти-ІЛ-6 антитіла можуть включати одне чи кілька амінокислотних заміщень, делецій чи вставок, внаслідок природних мутацій чи штучних маніпуляцій, як описано тут. Краще, такі антитіла чи антигензв'язуючі фрагменти та антитіла, що містять такі ланцюги чи CDRs, можуть зв'язувати людський ІЛ-6 з високою афінністю (наприклад, Kd не перевищує приблизно 10-9Μ). Амінокислотні послідовності, які по суті співпадають з послідовностями, описаними тут, включають послідовності, які мають консервативні заміщення амінокислот, а також амінокислотні делеції та/або інсерції. Консервативні заміщення амінокислот стосуються заміщення першої амінокислоти на другу амінокислоту, що має хімічні та/або фізичні властивості (наприклад, заряд, структура, полярність, гідрофобність/гідрофільність), подібні до характеристик першої амінокислоти. Консервативні заміщення включають заміщення однієї амінокислоти на іншу у межах таких груп: лізин (К), аргінін (R) та гістидин (Н); аспартат (D) та глутамат (Е); аспарагін (N), глутамін (Q), серин (S), треонін (Т), тирозин (Y), К, R, Н, D та Е; аланін (А), валін (V), лейцин (L), ізолейцин (І), пролін (Р), фенілаланін (F), триптофан (W), метіонін (М), цистеїн (С) та гліцин (G); F, W та Y; С, S та Т. Звичайно, кількість амінокислотних заміщень кваліфікований фахівець -робитиме у залежності від багатьох факторів, включаючи описані .вище. Загалом кажучи, кількість амінокислотних заміщень, інсерцій чи делецій для будь-якого даного анти-ІЛ-6 антитіла, фрагмента чи варіанта не буде перевищувати 40, 30, 20, 19, 18, 17, 16, 15, 14, 13, 12, 11, 10, 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1, наприклад, 1-30, чи будь-якого інтервала значень чи значення у цих межах, як визначено тут. Амінокислоти у анти-ІЛ-6 антитілі за даним винаходом, необхідні для функціонування, можуть бути ідентифіковані методами, відомими фахівцям, такими як сайт-спрямований мутагенез чи аланін-сканувальний мутагенез (наприклад, Ausubel, supra, Глави 8, 15; Cunningham and Wells, Science 244:1081-1085 (1989)). Остання процедура полягає у проведенні одиничних аланінових мутацій у кожному залишку молекули. Одержані мутантні молекули потім аналізують на біологічну активність, таку як, без обмеження, щонайменше одну ІЛ-• 6-нейтралізуючу активність. Сайти, критичні для зв'язування антитіла, можуть бути також ідентифіковані шляхом структурного аналізу, такого як кристалізація, ядерний магнітний резонанс чи фотоафінне мічення (Smith, et al., J. Mol. Biol. 224:899-904 (1992), та de Vos, et al., Science 255:306-312 (1992)). Анти-ІЛ-6 антитіла за даним винаходом можуть включати, без обмежень, щонайменше одну 85995 26 ділянку, послідовність чи комбінації вибрану з від 5 до усіх замінних амінокислоти у щонайменше одній з SEQ ID NOS:1, 2, 3, 4, 5, 6. Анти-ІЛ-6 антитіло може далі необов'язково включати поліпептид щонайменше однієї з 70100% замінних амінокислот у щонайменше одній з SEQ ID NOS:7, 8. В одному варіанті втілення, амінокислотна послідовність імуноглобулінового ланцюга чи його частини (наприклад, варіабельна ділянка, CDR) має приблизно 70-100% ідентичність (наприклад, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99, 100 чи будь-який інтервал значень чи значення у цих межах) з амінокислотною послідовністю відповідного ланцюга щонайменше однієї з SEQ ID NOS:7, 8. Наприклад, амінокислотна послідовність варіабельної ділянки легкого ланцюга може бути порівняна з з послідовністю SEQ. ID NO:8, або амінокислотна послідовність важкого ланцюга CDR3 може бути порівняна з SEQ ID NO:7. Краще, визначають 70-100% амінокислоту ідентичність (наприклад, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99, 100 чи будь-який інтервал значень чи значення у цих межах) за допомогою придатного комп'ютерного алгоритму, як відомо фахівцям. Типові послідовності варіабельної ділянки важкого ланцюга та легкого ланцюга приведені у SEQ ID NOS: 7, 8. Антитіла за даним винаходом, чи їхні визначені варіанти, можуть включати будьяку кількість замінних амінокислотних залишків з антитіла за даним винаходом, причому кількість вибирають з групи цілих чисел, яка складає 10100% від кількості замінних залишків у анти-ІЛ-6 антитілі. Необов'язково, ця субпослідовність замінних амінокислот складає щонайменше приблизно 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 220, 230, 240, 250 чи більше амінокислот у довжину, або будь-який інтервал значень чи значення у цих межах. Крім того, кількість таких субпослідовностей може бути будь-яким цілим числом, вибраним з групи від 1 до 20, таким як, щонайменше, 2, 3, 4 чи 5. Як зрозуміло фахівцям, даний винахід включає щонайменше одне біологічно активне антитіло за даним винаходом. Біологічно активні антитіла мають специфічну активність щонайменше 20%, 30% чи 40%, краще, щонайменше 50%, 60% чи 70%, і найкраще, щонайменше 80%, 90% чи 95%-1000% від показника для нативного (несинтетичного), ендогенного або спорідненого та відомого антитіла. Методи аналізу та кількісного визначення ферментативної активності та субстратної специфічності добре відомі фахівцям в цій області. За іншим аспектом, винахід стосується людських антитіл та антигензв'язуючих фрагментів, які описані тут, модифікованих шляхом ковалентного приєднання органічного фрагмента. Така модифікація може створити антитіло чи антигензв'язуючий фрагмент з поліпшеними фармакокінетичними властивостями (наприклад, збільшений період півжиття у сироватці in vivo). Органічний фрагмент може бути лінійною чи розгалуженою гідрофільною полімерною групою, групою жирної кислоти чи 27 групою складного ефіру жирної кислоти. У конкретних варіантах втілення, гідрофільна полімерна група може мати молекулярну вагу від близько 800 до близько 120000 дальтон і може бути поліалкангліколем (наприклад, поліетиленгліколем (ПЕГ), поліпропіленгліколем (ППГ)), вуглеводним полімером, амінокислотним полімером чи полівінілпіролідоном, а група жирної кислоти чи складного ефіру жирної кислоти може включати від приблизно восьми до приблизно сорока атомів карбону. Модифіковані антитіла та антигензв'язуючі фрагменти за даним винаходом можуть включати один чи кілька органічних фрагментів, ковалентно зв'язаних, безпосередньо чи опосередковано, з антитілом. Кожний органічний фрагмент, зв'язаний з антитілом чи антигензв'язуючим фрагментом за винаходом, може незалежно бути гідрофільною полімерною групою, групою жирної кислоти чи групою складного ефіру жирної кислоти. У тому значенні, що використовується тут, термін "жирна кислота" охоплює монокарбонові кислоти та дикарбонові кислоти. "Гідрофільна полімерна група", в тому значенні терміна, що використовується тут, стосуться органічного полімеру, який має більшу розчинність у воді, ніж у октані. Наприклад, полілізин є більш розчинним у воді, ніж у октані. Отже, антитіло, модифіковане шляхом ковалентного приєднання полілізину, входить до складу винаходу. Гідрофільні полімери, придатні для модифікації антитіла за даним винаходом, можуть бути лінійними чи розгалуженими і включають, наприклад, поліалкангліколі (наприклад, ПЕГ, монометоксиполіетиленгліколь (мПЕГ), ППГ і т.п.), вуглеводи (наприклад, декстран, целюлоза, олігосахариди, полісахариди і т.п.), полімери гідрофільних амінокислот (наприклад, полілізин, поліаргінін, поліаспартат і т.п.), поліалканоксиди (наприклад, поліетиленоксид, поліпропіленоксид і т.п.) та полівінілпіролідон. Краще, гідрофільний полімер, що модифікує антитіло за даним винаходом, має молекулярну вагу від близько 800 до близько 150000 дальтон, як окремий молекулярний фрагмент. Наприклад, можуть бути використані ПЕГ5000 та ПЕГ20000, де підрядковий індекс позначає середню молекулярну вагу полімера у дальтонах. Гідрофільна полімерна група може бути заміщеною від однієї до приблизно шести алкілних груп, груп жирної кислоти чи складного ефіру жирної кислоти. Гідрофільні полімери, заміщені групою жирної кислоти чи складного ефіру жирної кислоти, можуть бути одержані з використанням придатних методів. Наприклад, полімер, який включає аміногрупу, може бути з'єднаний з карбоксилатом жирної кислота чи складного ефіру жирної кислоти, і активований карбоксилат (наприклад, активований Ν,Νкарбонілдіімідазолом) на жирній кислоті чи складному ефірі жирної кислоти може бути з'єднаний з гідроксильною групою полімеру. Жирні кислоти та складні ефіри жирної кислоти, придатні для модифікації антитіла за даним винаходом, можуть бути насиченими або можуть містити одну чи кілька ненасичених ланок. Жирні кислоти, придатні для модифікації антитіла за даним винаходом, включають, наприклад, ндодеканоат (С12, лаурат), н-тетрадеканоат (С14, 85995 28 міристат), н-октадеканоат (С18, стеарат), нейкозаноат (С20, арахідат), н-докозаноат (С22, бегенат), н-триаконтаноат (С30), н-тетраконтаноат (С40), цис-D9-октадеканоат (С18, олеат), цілком цис-D5,8,11,14-ейкозатетраеноат (С20, арахідонат), октандикислота, тетрадекандикислота, октадекандикислота, докозандикислота і т.п. Придатні складні ефіри жирної кислоти включають монозаміщені складні ефіри дикарбонових кислот, які включають лінійну чи розгалужену нижчу алкільну групу. Нижча алкільна група може включати від одного до приблизно дванадцяти, краще, від одного до приблизно шести, атомів карбону. Модифіковані людські антитіла та антигензв'язуючі фрагменти можуть бути одержані з використанням придатних методів, таких як шляхом проведення реакції з одним чи кількома модифікуючими агентами. "Модифікуючий агент", як термін, що використовується тут, стосується придатної органічної групи (наприклад, гідрофільного полімеру, жирної кислоти, складного ефіру жирної кислоти), яка включає активувальну групу. "Активувальна група" є хімічним фрагментом чи функціональною групою, яка може, за відповідних умов, реагувати з другою хімічною групою, з утворенням при цьому ковалентного зв'язку між модифікуючим агентом та другою хімічною групою. Наприклад, реакційноздатні по відношенню до аміну активувальні групи включають електрофільні групи, такі як тозилат, мезилат, галоїд (хлор, бром, флюор, йод), N-гідроксисукцинімідільні складні ефіри (NHS) і т.п. Активувальні групи, які можуть реагувати з тіолами, включають, наприклад, малеімід, йодацетил, акрилоліл, піридилдисульфіди, тіол 5-тіол-2-нітробензойної кислоти (TNB-тіол) і т.п. Альдегідна функціональна група може бути приєднана до амін- чи гідразидвмісної молекули, а азидна група може реагувати з групою тривалентного фосфору з утворенням фосфарамідатних чи фосфорімідних зв'язків. Придатні методи введення активувальних груп до молекул є відомими фахівцям (див., наприклад, Hermanson, G. Т., Bioconjugate Techniques, Academic Press: San Diego, CA (1996)). Активувальна група може бути зв'язана з органічною групою (наприклад, гідрофільним полімером, жирною кислотою, складним ефіром жирної кислоти) безпосередньо, або через лінкерний фрагмент, наприклад, двовалентну С1-С12-групу, у якій один чи кілька атомів карбону можуть бути заміщені на гетероатом, такий як оксиген, нітроген чи сульфур. Придатні лінкерні фрагменти включають, наприклад, тетраетиленгліколь, -(СН2)3-, -NH(CH2)6-NH-, -(CH2)2 -NH- та –СН2-О-СН2-СН2-О-СН2СН2-О-СН-NН-. Модифікуючі агенти, що включають лінкерний фрагмент, можуть бути одержані, наприклад, шляхзом проведення реакції моно-Восалкілдіаміну (наприклад, моно-Вос-етилендіаміну, моно-Вос-діаміногексану) з жирною кислотою у присутності 1-етил-3-(3диметиламінопропіл)карбодііміду (EDC) з утворенням амідного зв'язку між вільним аміном та карбоксилатом жирної кислоти. Захисна Вос-група може бути видалена з продукту шляхом обробки трифлюороцтовою кислотою (TFA) для вивільнення первинного аміну, який може бути з'єднаний з ін 29 шим карбоксилатом, як описано, або може бути введений до реакції з малеїновим ангідридом, а одержаний продукт - циклізований з утворенням активованого малеімідного похідного жирної кислоти (див., наприклад, Thompson, et al., WO 92/16221, яка цілком включена сюди за посиланням). Модифіковані антитіла за даним винаходом можуть бути одержані шляхом проведення реакції людського антитіла чи антигензв'язуючого фрагмента з модифікуючим агентом. Наприклад, органічні фрагменти можуть бути приєднані до антитіла у не-сайтспецифічний спосіб шляхом використання Модифікуючого агента, реакційноздатного по відношенню до аміну, наприклад, склвдного ефіру NHS та ПЕГ. Модифіковані людські антитіла чи антигензв'язуючі фрагменти можуть бути також одержані шляхом відновлення дисульфідих зв'язків (наприклад, внутрішньоланцюгових дисульфідних зв'язків) антитіла чи антигензв'язуючого фрагмента. Відновлене антитіло чи антигензв'язуючий фрагмент можуть потім бути введені до реакції з реакційноздатним по відношенню до тіолу модифікуючим агентом з утворенням модифікованого антитіла за даним винаходом. Модифіковані людські антитіла та антигензв'язуючі фрагменти, які включають органічний фрагмент, зв'язаний із специфічними сайтами антитіла за даним винаходом, можуть бути одержані з використанням придатних методів, таких як зворотний протеоліз (Fisch et al., Bioconjugate Chem., 3:147-153 (1992); Werlen et al., Bioconjugate Chem., 5:411-417 (1994); Kumaran et al., Protein Sei, 6(10):2233-2241 (1997); Itoh et al, Bioorg. Chem., 24(1): 59-68 (1996); Capellas et al., Biotechnol. Bioeng., 56(4):456-463 (1997)), та методи, описані у Hermanson, G.T., Bioconjugate Techniques, Academic Press: San Diego, CA (1996). Антитіла за даним винаходом можуть зв'язувати ІЛ-6 людини у широкому діапазоні афінності (Kd). За кращим варіантом втілення, щонайменше одне людське mAb за даним винаходом може, необов'язково, зв'язувати ІЛ-6 людини з високою афінністю. Наприклад, mAb може зв'язувати ІЛ-6 людини з Kd, що дорівнює чи є меншим, ніж приблизно 10-7Μ, таким як, без обмеження, 0,1-9,9 (або будь-який інтервал значень чи значення у цих межах) ´ 10-7, 10-8, 10-9, 10 -10, 10-11, 10 -12, 10-13, або будь-який інтервал значень чи значення у цих межах. Афінність чи авидність антитіла по відношенню до антигену може бути визначена експериментально з використанням будь-якого придатного методу (див., наприклад, Berzofsky, et al., "Antibody-Antigen Interactions", y: Fundamental Immunology, Paul, W.E., Ed., Raven Press: New York, NY (1984); Kuby, Janis Immunology, W. H. Freeman and Company: New York, NY (1992); та описані тут методи). Виміряна афінність конкретної взаємодії антитіло-антиген може змінюватися при проведенні вимірів у різних умовах (наприклад, концентрація солі, pH). Таким чином, виміри афінності та інших параметрів зв'язування антигену (наприклад, KD, Ка, Кd краще, здійснюють зі стандартизованими розчинами антитіла та антигену, та стан 85995 30 дартизованим буфером, таким як описані тут буфери. Анти-ІЛ-6 cCLB-8 антитіла придатні для використання у методах та композиціях за даним винаходом, характеризуються високоафінним зв'язуванням з ІЛ-6 і, необов'язково та краще, низькою токсичністю. Зокрема, антитіло, визначений фрагмент чи варіант за даним винаходом, де окремі компоненти, такі як варіабельна ділянка, постійна ділянка та каркас, індивідуально та/або колективно, необов'язково та краще, мають низьку імуногенність, є корисними за даним винаходом. Антитіла, що можуть бути використані у винаході, необов'язково характеризуються їхньою придатністю для лікування пацієнтів протягом тривалого періоду часу із вимірюваним полегшенням симптомів і низькою та/або прийнятною токсичністю. Низька чи прийнятна імуногенність та/або висока афінність, а також інші придатні властивості, можуть сприяти одержанню досяжних терапевтичних результатів. "Низька імуногенність" визначається тут як виникнення суттєвих НАНА, НАСА чи НАМА відповідей у менш ніж приблизно 75%, або, краще, менш ніж приблизно 50%, пацієнтів, що лікуються, та/або виявлення низьких титрів у пацієнтів, що лікуються (менш ніж приблизно 300, краще, менш ніж приблизно 100, при вимірюванні методом імуноферментного аналізу з двома антигенами) (Elliott et al., Lancet 344:1125-1127 (1994), цілком включена сюди за посиланням). Якщо порівнювати cCLB8 з іншими ІЛ-6специфІчними антитілами CLB.IL-6/14 та CLB.IL6/16, то можна побачити відмінності між антитілами за характеристиками афінності та специфічності по відношенню до епітопів. cCLB8, яке є антитілом, що зв'язує ІЛ-6 і нормально блокує взаємодію між ІЛ-6 та його .рецептором, може інгібувати майже 100% функції ІЛ-6, як показують результати біопроби з ІЛ-6-залежною проліферацією клітин 7TD1 та аналізу на основі Luminex зі зв'язування ІЛ-6 з рецептором ІЛ-6. На відміну від нього, CLB.IL-6/16, яке є антитілом, що зв'язує ІЛ-6, але нейтралізує за рахунок стеричного ускладнення взаємодії між комплексом ІЛ-6/ІЛ-6R та сигнальним компонентом gp130, може інгібувати лише 62% зв'язаного біотин-ІЛ-6. Зрештою, антитіло, що зв'язує ІЛ-6, але не впливає на його біологічну активність, таке як CLB.IL-6/14, не виявляє інгібування зв'язування біотин-ІЛ-6 твердою фазою sIL6R/gp80. Можуть бути використані також біспецифічні, гетероспецифічні, гетерокон'юговані чи подібні антитіла, які є моноклональними гуманізованими антитілами, що виявляють специфічне зв'язування щонайменше з двома різними антигенами. В даному випадку, одна зі зв'язувальних специфічностей стосується щонайменше одного протеїну ІЛ-6, а друга - будь-якого іншого антигену. Методи одержання біспецифічних антитіл відомі фахівцям. Традиційно, рекомбінантне продукування біспецифічних антитіл основане на співекспресії двох пар важкий ланцюг-легкий ланцюг імуноглобуліну, де два важких ланцюги мають різні специфічності (Miistein and Cuello, Nature 305:537 (1983)). Внаслідок випадкового характеру набору важких та 31 легких ланцюгів імуноглобуліну, ці гібридоми (квадроми) дають потенційну суміш 10 різних молекул антитіла, з яких лише одна має правильну біспецифічну структуру. Очищення правильної молекули, яке звичайно здійснюють постадійно методом афінної хроматографії, є досить складним процесом, а вихід продукту - низьким. Аналогічні процедури розкриті, наприклад, у WO 93/08829, патентах США №№6210668, 6193967, 6132992, 6106833, 6060285, 6037453, 6010902, 5989530, 5959084, 5959083, 5932448, 5833985, 5821333, 5807706, 5643759, 5601819, 5582996, 5496549, 4676980, WO 91/00360, WO 92/00373, ЕР 03089, Traunecker et al., EMBO J. 10:3655 (1991), Suresh et al., Methods in Enzymology 121:210 (1986), які всі включені сюди за посиланням. Молекули нуклеїнової кислоти З використанням наведеної тут інформації, такої як нуклеотидні послідовності, що кодують щонайменше 70-100% замінних амінокислот щонайменше однієї SEQ ID NOS:1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, їхніх визначених фрагментів, варіантів чи консенсусних послідовностей, або депонований вектор, який включає щонайменше одну з цих послідовностей, можна одержати молекулу нуклеїнової кислоти за даним винаходом, яка кодує щонайменше одне cCLB-8 анти-ІЛ-6 антитіло з використанням описаних тут або відомих фахівцям методів. Молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом можуть мати форму РНК, такої як мРНК, hnPHK (людська ядерна РНК), тРНК чи будь-яку іншу форму, або форму ДНК, включаючи, без обмеження, кДНК та геномну ДНК, одержану клонуванням чи продуковану синтетичними методами, чи будь-яких їхніх комбінацій. ДНК може бути тринитковою, двонитковою чи однонитковою, чи будьякою їхньою комбінацією. Будь-яка частина щонайменше однієї нитки ДНК чи РНК може бути кодуючою ниткою, відомою такох як смислова нитка, або вона може бути не-кодуючою ниткою, яку називають також анти-смисловою ниткою. Молекули ізольованої нуклеїнової кислоти за даним винаходом можуть включати молекули нуклеїнової кислоти, що містять відкриту рамку зчитування (ORF), необов'язково, з один чи кількома інтронами, наприклад, без обмеження, щонайменше одну визначену частину щонайменше однієї CDR, такої як CDR1, CDR2 та/або CDR3 щонайменше одного важкого ланцюга (наприклад, SEQ ID NOS:-1-3) чи легкого ланцюга (наприклад, SEQ ID NOS:4-6); молекули нуклеїнової кислоти, що містять кодуючу послідовність анти-ІЛ-6 антитіла чи варіабельної ділянки (наприклад, SEQ ID NOS:15 чи 16); та молекули нуклеїнової кислоти, що містять нуклеотидну послідовність, яка, по суті, відрізняється від описаних вище, але яка внаслідок деградації генетичного коду ще кодує щонайменше одне анти-ІЛ-6 антитіло, як описано тут та/або як відомо фахівцям. Звичайно, генетичний код є добре відомим фахівцям. Таким чином, для фахівця в даній області буде рутиннною задачею створення варіантів такої деградованої нуклеїнової кислоти, що кодують специфічні анти-ІЛ-6 антитіла за даним винаходом. Див., наприклад, Ausubel, et al., supra, і такі варіанти нуклеїнової кислоти вклю 85995 32 чені до даного винаходу. Необмежуючі приклади молекули ізольованої нуклеїнової кислоти за даним винаходом включають SEQ ID NOS:9-16; які відповідають необмежуючим прикладам нуклеїнових кислот, що кодують, відповідно, НС (важкий ланцюг) CDR1, НС CDR2, НС CDR3, LC (легкий ланцюг) CDR1, LC CDR2, LC CDR3, варіабельну ділянку НС та варіабельну ділянку LC. Як було вказано тут, молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом, які включають нуклеїнову кислоту, що кодує анти-ІЛ-6 антитіло, можуть включати, без обмеження, власне нуклеїнові кислоти, що кодують амінокислотну послідовність фрагмента антитіла; кодуючу послідовність антитіла у цілому чи його ділянки; кодуючу послідовність антитіла, фрагмента чи ділянки, а також додаткові послідовності, такі як кодуюча послідовність щонайменше одної сигнального лідерного чи злитого пептиду, з вищезгаданими, додатковими кодуючими послідовностями, такими як щонайменше один інтрон, чи без них, разом з додатковими некодуючими послідовностями, включаючи, без обмеження, некодуючі 5'- і 3'послідовності, такі як транскрибовані нетрансльовані послідовності, які беруть участь у транскрипції, процесингу мРНК, включаючи сигнали сплайсингу та поліаденілювання (наприклад, рибосомне зв'язування та стабільність мРНК); додаткову кодуючу послідовність, яка кодує додаткові амінокислоти, наприклад, такі, що створюють додаткові функціональності. Таким чином, послідовність, що кодує антитіло, може бути злитою з маркерною послідовністю, такою як послідовність, що кодує пептид, який сприяє очищенню злитого антитіла, яке містить фрагмент чи ділянку антитіла. Полінуклеотиди, що селективно гібридизуться з полінуклеотидом, як описано тут Даний винахід пропонує ізольовані нуклеїнові кислоти, які гібридизуються в умовах селективної гібридизації з утворенням розкритого тут полінуклеотиду. Таким чином, полінуклеотиди за даним варіантом втілення можуть бути використані для виділення, детектування та/або кількісного визначення нуклеїнових кислот, що включають такі полінуклеотиди. Наприклад, полінуклеотиди за даним винаходом можуть бути використані для ідентифікації, виділення, чи ампліфікації часткових чи повних клонів у депонованій бібліотеці. У деяких варіантах втілення, полінуклеотиди є геномними чи кДНК послідовностями, ізольованими чи в інший спосіб комплементарними до кДНК з бібліотеки нуклеїнових кислот людини чи ссавця. Краще, бібліотека кДНК включає щонайменше 80% первинної непроцесованої послідовності, краще, щонайменше 85% чи 90% первинної непроцесованої послідовності, і ще краще, щонайменше 95% первинної непроцесованої послідовності. Бібліотеки кДНК можуть бути нормалізовані для збільшення репрезентативності рідких послідовностей. Для послідовностей, що мають знижену ідентичність послідовності по відношенню до комплементарної послідовності, типово, але не виключно, використовують умови гібридизації низької чи помірної суворості. Умови помірної та високої суворості можуть, необов'язково, бути вико 33 ристані для послідовностей з більшим ступенем ідентичності. Умови низької суворості дозволяють проводити селективну гібридизацію послідовностей, що мають ідентичність послідовності близько 70%, і можуть бути використані для ідентифікації ортологічних чи паралогічних послідовностей. Необов'язково, полінуклеотиди за даним винаходом кодують щонайменше ділянку антитіла, кодованого описаними тут полінуклеотидами. Полінуклеотиди за даним винаходом охоплюють послідовності нуклеїнової кислоти, що можуть бути використані для селективної гібридизації з одержанням полінуклеотиду, що кодує антитіло за даним винаходом. Див., наприклад, Ausubel, supra; Colligan, supra, які всі включені сюди за посиланням. Конструювання нуклеїнових кислот Ізольовані нуклеїнові кислоти за даним винаходом можуть бути виготовлені з використанням (а) рекомбінантних методів, (b) синтетичних методик, (с) методів очищення, чи їхніх комбінацій, as добре відомо фахівцям. Нуклеїнов кислоти можуть зручно включати послідовності на додаток до полінуклеотиду за даним винаходом. Наприклад, мультиклонувальний сайт, який включає один чи кілька сайтів рестрикційної ендонуклеази, може бути вставлений до нуклеїнової кислоти для сприяння виділенню полінуклеотиду. можуть бути вставлені також послідовності, що транслюються, для сприяння виділенню трансльованого полінуклеотиду за даним винаходом. Наприклад, гексагістидинова маркерна послідовність забезпечує зручний засіб для очищення протеїнів за даним винаходом. Нуклеїнова кислота за даним винаходом - за винятком кодуючої послідовності - є, необов'язково, вектором, адаптором, чи лінкером для клонування та/або експресії полінуклеотиду за даним винаходом. До таких клонувальних та/або експресувальних послідовностей можуть бути додані додаткові послідовності для оптимізації їхньої функції під час клонування та/або експресії, для полегшення виділенню полінуклеотиду, або для сприяння введенню полінуклеотиду до клітини. Використання клонуючих векторів, векторів експресії, адапторів та лінкерів є добре відомим фахівцям (див., наприклад, Ausubel, supra; чи Sambrook, supra). Рекомбінантні методи конструювання нуклеїнових кислот Композиції ізольованої нуклеїнової кислоти за даним винаходом, такої як РНК, кДНК, геномна ДНК, чи будь-якої їхньої комбінації, можуть бути одержані з біологічних джерел з використанням будь-якої кількості методологій клонування, відомих фахівцям в цій області техніки. У деяких варіантах втілення, олігонуклеотидні проби, які селективно гібридизуються у суворих умовах з полінуклеотидами за даним винаходом, використовуються для ідентифікації бажаної послідовності у кДНК чи бібліотеці геномної ДНК. Виділення РНК і конструювання бібліотек кДНК та геномних бібліотек є добре відомими пересічним фаівцям в цій області техніки (див., наприклад, Ausubel, supra; чи Sambrook, supra). 85995 34 Скринінг та методи виділення нуклеїнових кислот Бібліотека кДНК чи геномна бібліотека може бути піддана скринінгу з використанням проби на основі послідовності полінуклеотиду за даним винаходом, такої як розкриті тут послідовності. Можуть бути використані проби для гібридизації з геномною ДНК чи послідовностями кДНК для ізоляції гомологічних генів в одному й тому самому чи різних організмах. Фахівцям в цій області техніки зрозуміло, що при проведенні аналізу можуть бути використані різні ступені суворості гібридизації; і що суворими можуть бути гібридизація чи середовище для промивання. При зростанні суворості умов гібридизації повинен існувати більший ступінь комплементарності між пробою та мішенню для утворення дуплекса. Ступінь суворості можна контролювати за допомогою одного чи кількох параметрів, таких як температура, іонна сила, pH та присутність частково денатуруючого розчинника, такого як формамід. Наприклад, суворість гібридизації зручно контролювати шляхом зміни полярності розчину реагентів, наприклад, шляхом маніпуляцій концентрації формаміду в інтервалі від 0% до 50%. Ступінь комплементарності (ідентичність послідовності), потрібна для виявлюваного зв'язування, буде змінюватися у відповідності до суворості середовища гібридизації та/або середовища для промивання. Ступінь комплементарності буде оптимально складати 100%, чи 70100%, або будь-який інтервал значень чи значення у цих межах. Однак, слід розуміти, що незначні варіації послідовності у пробах та праймерах можуть бути компенсовані шляхом зниження суровості середовища гібридизації та/або промивання. Методи ампліфікації РНК чи ДНК є добре відомими фахівцям і можуть бути використані у відповідності до даного винаходу без непотрібного експериментування, на основі наведеного тут опису та вказівок. Відомі методи ампліфікації ДНК чи РНК включають, без обмеження, полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР) та споріднені процеси ампліфікації (див., наприклад, патенти США №№4683195, 4683202, 4800159, 4965188, видані на ім'я Mullis, et al.; 4795699 та 4921794, на ім'я Tabor, et al; 5142033. на ім'я Innis; 5122464, на ім'я Wilson, et al.; 5091310, на ім'я Innis; 5066584, на ім'я Gyllensten, et al; 4889818, на ім'я Gelfand, et al; 4994370, на ім'я Silver, et al; 4766067, на ім'я Biswas; 4656134, на ім'я Ringold) і РНК-медійованої ампліфікації з використанням анти-смислової РНК до цільової послідовності як матрицю для синтез двониткової ДНК (патент США №5130238, на ім'я Malek, et al., з торговою назвою NASBA), які цілком включені сюди за посиланням (див., наприклад, Ausubel, supra; чи Sambrook, supra). Наприклад, технологія полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) може бути використана для ампліфікації послідовності полінуклеотидів за даним винаходом та споріднених генів безпосередньо з бібліотек геномної ДНК чи кДНК. ПЛР та інші методи ампліфікації in vitro можуть бути також корисними, наприклад, для клонування послідовностей нуклеїнових кислот, що кодують протеїни, які тре 35 ба експресувати, для одержання нуклеїновмх кислот, що можуть бути використані як проби для детектування присутності бажаної мРНК у зразках, для секвенування нуклеїнових кислот, чи в інших цілях. Приклади методик, достатні для того, щоб допомогти фахівцям використати методи ампліфікації in vitro, наведені у Berger, supra, Sambrook, supra, та Ausubel, supra, а також Mullis, et al., патент США №4683202 (1987); та Innis, et al., PCR Protocols A Guide to Methods and Applications, Eds., Academic Press Inc., San Diego, CA (1990). Комерційно доступні набори реагентів для геномної ПЛР ампліфікації відомі фахівцям. Див., наприклад, Advantage-GC Genomic PCR Kit (Clontech). Додатково, для поліпшення виходу довгих продуктів ПЛР може бути використаний, наприклад, протеїн Т4 гена 32 (Boehringer Mannheim). Синтетичні методи конструювання нуклеїнових кислот Ізольовані нуклеїнові кислоти за даним винаходом можуть бути також одержані шляхом прямого хімічного синтезу відомими методами (див., наприклад, Ausubel, et al., supra). Хімічний синтез загалом продукує однонитковий олігонуїслеотид, який може бути перетворений. на двониткову ДНК шляхом гібридизації з комплементарною послідовністю, або шляхом полімеризації з ДНКполімеразою з використанням одиничної нитки як матриці. Фахівцю в цій області техніки зрозуміло, що, хоч хімічний синтез ДНК може бути обмежений послідовностями довжиною приблизно 100 чи більше основ, довші послідовності можуть бути одержані лігуванням коротших послідовностей. Рекомбінантні експресійні касети Даний винахід далі пропонує рекомбінантні експресійні касети, які включають нуклеїнову кислота за даним винаходом. Послідовність нуклеїнової кислота за даним винаходом, наприклад, кДНК чи геномна послідовність, яка кодує антитіло за даним винаходом, може бути використана для конструювання рекомбінантної експресійної касети, яка може бути введена до щонайменше однієї бажаної клітини-хазяїна. Рекомбінантна експресійна касета буде типово включати полінуклеотид за даним винаходом, функціонально зв'язаний з регуляторними послідовностями ініціації транскрипції, які керуватимуть транскрипцією полінуклеотиду у бажаній клітині-хазяїні. Для керування експресією нуклеїнової кислоти за даним винаходом можуть бути використані як гетерологічні, так і негетерологічні (тобто, ендогенні) промотори. У деяких варіантах втілення, ізольовані нуклеїнові кислоти, що виконують функції промотора, енхансера чи інших елементів, можуть бути введені у відповідне положення (вище чи нижче по ланцюгу чи в інтроні) негетерологічної форми полінуклеотиду за даним винаходом для підвищувального чи знижувального регулювання експресії полінуклеотиду за даним винаходом. Наприклад, ендогенні промотори можуть бути змінені in vivo чи in vitro шляхом мутації, делеції та/або заміщення. Вектори та клітини-хазяєва Даний винахід стосується також векторів, які включають молекули ізольованої нуклеїнової кислоти за даним винаходом, клітин-хазяїв, генетично 85995 36 рекомбінованих за допомогою рекомбінантних векторів, та продукування щонайменше одного анти-ІЛ-6 антитіла рекомбінантними методами, як добре відомо фахівцям. Див., наприклад, Sambrook, et al., supra; Ausubel, et al., supra, які всі включені сюди за посиланням. Полінуклеотиди можуть, необов'язково, бути з'єднані з вектором, який містить селектируваний маркер для розмноження у хазяїні. Загалом, плазмідний вектор вводять у виді преципітату, такого як преципітат фосфату кальцію, чи комплексу із зарядженим ліпідом. Якщо вектор є вірусом, він може бути упакований in vitro з використанням придатної пакувальної клітинної лінії, а потім введений шляхом трансдукції до клітини-хазяїна. Вставка ДНК має бути функціонально з'єднана з відповідним промотором. Експресійні конструкта повинні далі містити сайти ініціації та термінації транскрипції і, у ділянці транскрипції, рибосомазв'язуючий сайт для трансляції. Кодуюча частина зрілих транскриптів, що експресуються конструктами, буде, краще, включати ділянку ініціації трансляції на початку та термінуючий кодон - у кінці (наприклад, UAA, UGA чи UAG), розташований належним чином на кінці мРНК, що має бути трансльована, причому кращими для експресії клітин ссавців чи еукаріотів є UAA та UAG. Експресійні вектори будуть краще, але необов'язково, включати щонайменше один селектируваний маркер. Такі маркери включають, наприклад, без обмеження, резистентність до метотрексату (МТХ), дигідрофолатредуктази (DHFR, Пат. США №№4399216; 4634665; 4656134; 4956288; 5149636; 5179017, ампіциліну, неоміцину (G418), мікофенольної кислоти чи глутамінсинтази (GS, Пат США №№5122464; 5770359; 5827739) для еукаріотичних клітинних культур, і гени резистентності до тетрацикліну чи ампіциліну ген для культивування у Е. соlі та інших бактеріях чи прокаріотах (зазначені вище патенти цілком включені сюди за посиланням). Відповідні культуральні середовища та умови для вищевказаних клітинихазяїв відомі фахівцям. Придатні вектори можуть бути легко визначені кваліфікованим фахівцем. Введення сконструйованого вектора до клітинихазяїна може бути здійснене шляхом трансфекції з фосфатом кальцію, DEAE-декстран-медійованої трансфекції, катіонний ліпід-медійованої трансфекції, електропорації, трансдукції, інфікування чи іншими відоми методами. Такі методи описані у відомому рівні техніки, наприклад, Sambrook, supra, Глави 1-4 та 16-18; Ausubel, supra, Глави 1, 9, 13, 15, 16. Щонайменше одне антитіло за даним винаходом може бути експресованим у модифікованій формі, такій як злитий протеїн, і може включати не лише сигнали секретування, але й додаткові гетерологічні функціональні ділянки. Наприклад, до Nкінця антитіла може бути додана ділянка додаткових амінокислот, зокрема, заряджених амінокислот, для поліпшення стабільності та персистенції у клітині-хазяїні під час очищення, чи під час подальшого маніпулювання та зберігання. До антитіла за даним винаходом можуть бути додані також пептидні фрагменти для сприяння очищенню. Такі 37 ділянки можуть бути видалені до остаточної обробки антитіла чи щонайменше одного його фрагмента. Такі методи описані у багатьох стандартних лабораторних посібниках, таких як Sambrook, supra, Глави 17.29-17.42 та 18.1-18.74; Ausubel, supra, Глави 16, 17 та 18. Рядовим фахівцім в цій області техніки відомі численні системи експресії, доступні для експресії нуклеїнової кислоти, що кодує протеїн за даним винаходом. За альтернативним варіантом, нуклеїнові кислоти за даним винаходом можуть бути експресовані у клітині-хазяїні увімкненням (за допомогою маніпуляцій) у клітині-хазяїні, що містить ендогенну ДНК, кодуючу антитіло за даним винаходом. Такі методи є добре відомими фахівцям, наприклад, описані у патентах США №№5580734, 5641670, 5733746 та 5733761, цілком включених сюди за посиланням. Прикладами клітинних культур, придатних для продукування антитіл, їхніх визначених ділянок чи варіантів, є клітини ссавців. Системи клітин ссавців часто матимуть форму моношарів клітин, хоч можуть бути використані також суспензії клітин ссавців чи біореактори. Фахівцями було розроблено ряд придатних ліній клітин-хазяїв, здатних до експресії інтактних глікозилованих протеїнів, які включають клітинні лінії COS-1 (наприклад, АТСС CRL 1650), COS-7 (наприклад, АТСС CRL-1651), НЕК293, ВНК21 (наприклад, АТСС CRL-10), СНО (наприклад, АТСС CRL 1610) та BSC-1 (наприклад, АТСС CRL-26), клітини Cos-7, клітини СНО, клітини hep G2, P3X63Ag8.653, SP2/0-Ag14, клітини 293, клітини HeLa і т.п., що можуть бути легко одержані з, наприклад, American Type Culture Collection, Manassas, Va (www.atcc.org). Кращі клітини-хазяї включають клітини лімфоїдного походження, такі як клітини мієломи and лімфоми. Особливо кращими клітинами-хазяями є клітини P3X63Ag8.653 (номер доступу АТСС CRL-1580) та клітини SP2/0-Ag14 (номер доступу АТСС CRL1851). В особливо кращому варіанті втілення, рекомбінантна клітина є клітиною РЗХ63Аb8.653 чи SP2/0-Ag14. Експресійні вектори для цих клітин можуть включати одну чи кілька з контрольних послідовностей експресії, таких як, без обмеження джерелом реплікації; промотор (наприклад, пізній чи ранній SV40 промотори, промотор цитомегаловірусу (CMV) (пат. США №№5168062; 5385839), промотор HSV tk, промотор pgk (фосфогліцераткіназа), промотор EF-1 альфа (пат. США №5266491), щонайменше один промотор імуноглобуліну людини; енхансер, та/або сайти процесингу інформації, такі як рибосомазв'язуючі сайти, сайти розщеплення РНК, сайти поліаденілювання (наприклад, сайт приєднання SV40 large Τ Ag поліΑ) та транскрипційні термінаторні послідовності. Див., наприклад, Ausubel et al., supra; Sambrook, et al., supra. Інші клітини, придатні для продукування нуклеїнових кислот чи протеїнів за даним винаходом, є відомі та/або доступні, наприклад, з Каталогу клітинних ліній та гібридом American Type Culture Collection (www.atcc.org) чи інших відомих чи комерційних джерел. 85995 38 При використанні еукаріотичних клітин-хазяїв до вектора типово включають термінуючі послідовності поліаденілювання чи транскрипції. Прикладом термінуючої послідовності є послідовність поліаденілювання з гена бичачого гормону росту. Можуть бути включені також послідовності для точного сплайсингу транскрипта. Прикладом сплайсингової послідовності є інтрон VP1, одержаний з SV40 (Sprague, et al., J. Virol. 45:773-781 (1983)). Додатково, до вектора можуть бути включені генні послідовності для контролю реплікації у клітині-хазяїні, як відомо фахівцям. Продукування антитіла Щонайменше одне анти-ІЛ-6 антитіло за даним винаходом can be необов'язково продуковане клітинною лінією, змішаною клітинною лінією, імморталізованою клітиною чи клоновою популяцією імморталізованих клітин, як добре відомо фахівцям. Див., наприклад, Ausubel, et al., ed., Current Protocols in Molecular Biology, John Wiley & Sons, Inc., NY, NY (1987-2001); Sambrook, et al., Molecular Cloning: A Laboratory Manual, 2 nd Edition, Cold Spring Harbor, NY (1989); Harlow and Lane, Antibodies, a Laboratory Manual, Cold Spring Harbor, NY (1989); Colligan, et al., eds., Current Protocols in Immunology, John Wiley & Sons, Inc., NY (1994-2001); Colligan et al., Current Protocols in Protein Science, John Wiley & Sons, NY, NY, (1997-2001), які всі включені сюди за посиланням. В одному підході, гібридому продукують шляхом зливання придатної безсмертної клітинної лінії (наприклад, клітинної лінії мієломи, такої як, без обмеження, Sp2/0, Sp2/0-AG14, NSO, NS1, NS2, AE-1, L.5, >243, P3X63Ag8.653, Sp2 SA3, Sp2 MAI, Sp2 SS1, Sp2 SA5, U937, MLA 144, ACT IV, MOLT4, DA-1, JURKAT, WEHI, K-562, COS, RAJI, NIH 3T3, HL-60, MLA 144, NAMAIWA, NEURO 2A, чи подібної, або гетеромієлом, їхніх продуктів злиття, чи будь-якої клітини чи гібридизованої клітини, одержаної з них, чи будь-якої іншої придатної клітинної лінії, як відомо фахівцям (див., наприклад, www.atcc.org, www.lifetech.com. і т.п.,), з антитілопродукуючими клітинами, такими як, без обмеження, ізольовані чи клоновані клітини селезінки, периферичної крові, лімфи, мигдалика чи інші імунні чи В-клітини, або будь-які інші клітини, що експресують постійні чи варіабельні чи каркасні чи CDRпослідовності важкого чи легкого ланцюга, у виді ендогенної чи гетерологічної нуклеїнової кислоти, рекомбінантної чи ендогенної, вірусної, бактеріальної, водоростевої, прокаріотичної ДНК, ДНК амфібій, комах, рептилій, риб, ссавців, гризунів, коней, овець, кіз, вівців, приматів, еукаріотичної, геномної ДНК, кДНК, рДНК, мітохондріальної ДНК чи РНК, хлоропластової ДНК чи РНК, hnPHK, мРНК, тРНК, одно-, дво- чи триланцюгової, гібридизованої і т.п., чи будь-якої їхньої комбінації. Див., наприклад, Ausubel, supra, та Colligan, Immunology, supra, Глава 2, цілком включені сюди за посиланням. Для експресії гетерологічної чи ендогенної нуклеїнової кислоти, що кодує антитіло, його визначений фрагмент чи варіант, за даним винаходом, може бути використана також будь-яка інша придатна клітина-хазяїн. Злиті клітини (гібридоми) чи 39 рекомбінантні клітини можуть бути ізольовані з використанням умов селективної культивації чи інших придатних відомих методів, і клоновані методами обмеженого розведення чи сортування клітин, чи іншими відомими методами. Клітини, що продукують антитіла з бажаною специфічністю, можуть бути відібрані за допомогою придатного аналізу (наприклад, ELISA). Антитіла за даним винаходом можуть також бути одержані з використанням щонайменше однієї нуклеїнової кислоти, що кодує анти-ІЛ-6 антитіло, для одержання трансгенних тварин чи ссавців, таких як кози, корови, коні, вівці і т.п., що продукують такі антитіла у своєму молоці. Такі тварини можуть бути створені з використанням відомих методів. Див., наприклад, без обмеження, патенти США №№5827690; 5849992; 4873316; 5849992; 5994616, 5565362; 5304489 і т.п., кожний з яких цілком включений сюди за посиланням. Антитіла за даним винаходом можуть бути додатково одержані з використанням щонайменше однієї нуклеїнової кислоти, що кодує анти-ІЛ-6 антитіло, для одержання трансгенних рослин та клітин культурних рослин (наприклад, без обмеження, тютюну та кукурудзи), які продукують такі антитіла, визначен ділянки чи варіанти, у частинах рослин чи у культивованих з них клітинах. Як необмежуючий приклад, листя трансгенного тютюну, що експресує рекомбінантні протеїни, успішно використовувалося для одержання великої кількості рекомбінантних протеїнів, наприклад, з використанням індукованого промотора. Див., наприклад, Cramer et al., Curr. Top. Microbiol. Immunol. 240:95118 (1999) та наведені там посилання. Трансгенна кукурудза також використовувалася для експресії протеїнів ссавців у масштабах комерційного продукування, з біологічними активностями, еквівалентними до протеїнів, продукованих в інших рекомбінантних системах чи одержаних методами очищення з природних джерел. Див., наприклад, Hood et al., Adv. Exp. Med. Biol. 464:127-147 (1999) та наведені там посилання. Антитіла також продукували у великій кількості з насіння трансгенних рослин, включаючи фрагменти антитіл, такі як одноланцюгові антитіла (scFv's), включаючи насіння тютюну та бульби картоплі. Див., наприклад, Conrad et al., Plant Mol. Biol. 38:101-109 (1998) та наведені там посилання. Так, антитіла за даним винаходом можуть бути також продуковані з використанням трансгенних рослин, згідно з відомими методами. Див. також, наприклад, Fischer et al., Biotechnol. Appl. Biochem. 30:99-108 (Oct., 1999), Ma et al., Trends Biotechnol. 13:522-7 (1995); Ma et al., Plant Physiol. 109:341-6 (1995); Whitelam et al., Biochem. Soc. Trans. 22:940-944 (1994); та наведені там посилання. Див. також загалом, без обмеження, експресію антитіл у рослинах. Кожне з вищевказаних посилань цілком включене сюди за посиланням. Очищення антитіла Анти-ІЛ-6 антитіло може бути виділене та очищене з культур рекомбінантних клітин добре відомими методами, включаючи, без обмеження, очищення протеїну А, осадження сульфатом амонію чи етанолом, кислотну екстракцію, аніон- чи 85995 40 катіонобмінна хроматографія, хроматографія на фосфоцелюлозі, хроматографія гідрофобної взаємодії, афінна хроматографія, хроматографія на гідроксиапатиті та хроматографія на лектині. Високоефективна рідинна хроматографія ("ВЕРХ") також може бути використана для очищення. Див., наприклад, Colligan, Current Protocols in Immunology, чи Current Protocols in Protein Science, John Wiley & Sons, NY, NY, (1997-2001), наприклад, Глави 1, 4, 6, 8, 9, 10, які всі включені сюди за посиланням. Антитіла за даним винаходом включають природні очищені продукти, продукти хімічного синтезу та продукти, одержані рекомбінантними методами з еукаріотичного хазяїна, включаючи, наприклад, клітини дріжджів, вищої рослини, комахи та ссавця. У залежності від хазяїна, використаного у процедурі рекомбінантного продукування, антитіло за даним винаходом може бути глікозилованим чи може бути неглікозилованим, причому глікозиловане є кращим. Такі методи описані у багатьох стандартних лабораторних посібниках, таких як Sambrook, supra, Розділи 17.37-17.42; Ausubel, supra, Глави 10, 12, 13, 16, 18 та 20, Colligan, Protein Science, supra, Глави 12-14, які усі цілком включені сюди за посиланням. Клонування та експресія ІЛ-6 антитіла у клітинах ссавців Типовий вектор експресії ссавців містить щонайменше один промоторний елемент, який медіює ініціацію транскрипції мРНК, антитіло-кодуючу послідовність, та сигнали, потрібні для термінації транскрипції та поліаденілювання транскрипта. Додаткові елементи включають енхансери, послідовності Козака (Kozak) та проміжні послідовності, фланковані донорними та акцепторними сайтами для сплайсингу РНК. Високоефективна транскрипція може бути досягнута при використанні ранніх та пізніх промоторів SV40, довгих термінальних повторів (LTRS) ретровірусів, наприклад, RSV, HTLVI, HIVI, та раннього промотора цитомегаловірусу (CMV). Однак, можуть бути використані також клітинні елементи (наприклад, людський актиновий промотор). Придатні експресійні вектори для використання у практиці даного винаходу включають, наприклад, вектори, такі як pIRESlneo, pRetroOff, pRetro-On, PLXSN чи pLNCX (Clonetech Labs, Palo Alto, CA), pcDNA3.1 (+/-), pcDNA/Zeo (+/-·) чи pcDNA3.1/Hygro (+/-) (Invitrogen), PSVL та PMSG (Pharmacia, Uppsala, Sweden), pRSVcat (ATCC 37152), pSV2dhfr (ATCC 37146) та pBC12MI (ATCC 67109). Клітини-хазяї ссавців, що можуть бути використані, включають людські клітини HeIa 293, Н9 та Jurkat, мишачі клітини NIH3T3 та С127, Cos 1, Cos 7 та CV 1, клітини перепела QC1-3, мишачі Lклітини та клітини яєчників китайського хом'ячка (СНО). За альтернативним варіантом, ген може бути експресований у стабільній клітинній лінії, яка включає цей ген, інтегрований до хромосоми. Котрансфекція з селектируваним маркером, таким як dhfr, gpt, неоміцин чи гігроміцин, дозволяють здійснити ідентифікацію та виділення трансфекованих клітин. 41 Трансфекований ген може також бути ампліфікований для експресії великої кількості кодованого антитіла. Маркер DHFR (дигідрофолатредуктаза) є корисним для створення клітинних ліній, які несуть кілька сотень чи навіть тисяч копій цікавого гена. Іншим корисним селектируваним маркером є фермент глутамінсинтаза (GS) (Murphy, et al., Biochem. J. 227:277-279 (1991); Bebbington, et al., Bio/Technology 10:169-175 (1992)). З використанням цих маркерів, клітини ссавця вирощують у селективному середовищі і відбирають клітини з найвищою резистентністю. Такі клітинні лінії містять ампліфікований ген(и), інтегрований до хромосоми. Клітини яєчників китайського хом'ячка (СНО) та NSO часто використовують для продукування антитіл. Експресійні вектори рС1 та рС4 містять сильний промотор (LTR) вірусу саркоми Рауса (Cullen, et al., Molec. Cell. Biol. 5:438-447 (1985)) плюс фрагмент CMV-енхансера (Boshart, et al., Cell 41:521530 (1985)). Множинні сайти клонування, наприклад, з сайтами розщеплення рестрикційним ферментом ВаmНІ, Xba1 та Asp718, сприяють клонуванню потрібного гена. Вектори містять, крім того, 3'-інтрон, сигнал поліаденілювання та термінуючий сигнал гена препроінсуліну щура. Клонування та експресія у клітинах CHO Вектор рС4 використовується для експресії антитіла ІЛ-6. Плазміда рС4 є похідним плазміди pSV2-dhfr (№ доступу АТСС 37146). Плазміда містить мишачий ген DHFR під керуванням раннього промотора SV40. Клітини яєчників китайського хом'ячка чи інші, що не виявляють дигідрофолатної активності, трансфековані цими плазмідами, можуть бути селектовані шляхом вирощування клітин у селективному середовищі (наприклад, alpha minus MEM, Life Technologies, Gaithersburg, MD) з добавкою хіміотерапевтичного агента метотрексату. Ампліфікація генів DHFR у клітинах, резистентних до метотрексату (МТХ) є добре документованою (див., наприклад, F. W. Alt, et al., J. Biol. Chem. 253:1357-1370 (1978); J. L. Hamlin and С Ma, Biochem. et Biophys. Acta 1097:107-143 (1990); і Μ. J. Page and Μ. A. Sydenham, Biotechnology 9:64-68 (1991)). Клітини, вирощувані у зростаючих концентраціях МТХ, виробляють резистентність до лікарського засобу за рахунок надпродукування цільового ферменту, DHFR, в результаті ампліфікації гена DHFR. Якщо з геном DHFR зчеплений другий ген, то він звичайно коампліфікується та надпродукується. Фахівцям відомо, що цей підхід може бути використаний для створення клітинних ліній, які несуть більш ніж 1000 копій ампліфікованого гена (генів). Згодом, після видалення метотрексату, одержують клітинні лінії, що містять ампліфікований ген, інтегрований до однієї чи кількох хромосом клітини-хазяїна. Плазміда рС4 містить для експресії потрібного гена сильний промотор довгого термінального повтора (LTR) вірусу саркоми Рауса (Cullen, et al., Molec. Cell. Biol. 5:438-447 (1985)) плюс фрагмент, ізольований з енхансера безпосереднього раннього гена цитомегаловірусу людини (CMV) (Boshart, et al., Cell 41:521-530 (1985)). Нижче промотора розташовані сайти розщеплення BamHI, Xba1 та 85995 42 Asp718 рестрикційним ферментом,, які дозволяють здійснювати інтегрування генів. За цими сайтами клонування плазміда містить 3'-інтрон та сайт поліаденілювання гена препроінсуліну щура. Для експресії можуть бути використані також інші високоефективні промотори, наприклад, людський b-актиновий промотор, ранні чи пізні промотори SV40 або довгі термінальні повтори з інших ретровірусів, наприклад, HTV та HTLVI. Системи генної експресії Clontech's Tet-Off та Tet-On і подібні системи можуть бути використані для регульованої експресії ІЛ-6 у клітинах ссавців (М. Gossen, and H. Bujard, Proc. Natl. Acad. Sei. USA 89: 5547-5551 (1992)). Для поліаденілювання мРНК можуть бути використані також інші сигнали, наприклад, з людського гормону росту чи гени глобіну. Відбір стабільних клітинних ліній, що несуть потрібний ген, інтегрований до хромосом, може також бути здійснений після котрансфекції селектируваним маркером, таким як gpt, G418 чи гігроміцин. Спочатку краще використовувати більш ніж один селектируваний маркер, наприклад, G418 плюс метотрексат. Плазміду рС4 гідролізують рестрикційними ферментами, а потім дефосфорилюють за допомогою кишкової фосфатази теляти відомими фахівцям методами. Вектор потім виділяють з 1% агарозного гелю. Використовують ДНК послідовність, що кодує антитіло ІЛ-6 цілком, наприклад, як представлене у SEQ ID NOS: 7 та 8, які відповідають варіабельним ділянкам НС та LC антитіла ІЛ-6 за даним винаходом, у відповідності до відомих стадій методу. В цьому продукті використовують також ізольовану нуклеїнову кислоту, що кодує придатну людську постійну ділянку (тобто, ділянки НС та LC). Ізольовані варіабельну та постійну ділянки, що кодують ДНК та дефосфорильований вектор, потім лігують за допомогою Т4 ДНК-лігази. Після цього проводять трансформацію клітин Е. coli HB101 чи XL-1 Blue та ідентифікують бактерії, що містять вставлений до плазміди рС4 фрагмент, з використанням, наприклад, рестрикційного ферментого аналізу. Для трансфекції використовують клітини яєчників китайського хом'ячка (СНО), які не мають активного гена DHFR. Здійснюють котрансфекцію 5мкг експресійної плазміди рС4 з 0,5мкг плазміди pSV2-neo за допомогою ліпофектину. Плазміда pSV2neo містить домінантний селектируваний маркер, ген neo Тn5, який кодує фермент, що надає резистентність до групи антибіотиків, включаючи G418. Клітини висівають в альфа-мінус MEM з добавкою 1мкг/мл G418. Через 2 дні, клітини трипсинізують та висівають на чашки для клонування гібридом (Greiner, Germany) в альфа-мінус MEM з добавкою 10, 25 чи 50нг/мл метотрексату плюс 1мкг/мл G418. Через приблизно 10-14 днів окремі клони трипсинізують, а потім висівають у 6-лункові чашки петрі чи колби на 10мл з використанням різних концентрацій метотрексату (50нм, 100нм, 200нм, 400нм, 800нм). Клони, що ростуть при найбільших концентраціях метотрексату, потім переносять на нові 6-лункові чашки, що містять ще більші концентрації метотрексату (1мМ, 2мМ, 5мМ, 10мМ, 20мМ). Повторюють таку саме процедуру, 43 поки не одержать клони, які ростуть при концентрації 100-200мМ. Аналізують експресію бажаного генного продукту, наприклад, методом SDS-PAGE та вестерн-блотингу чи методом оберненофазової ВЕРХ. Композиція анти-ідіотипичних антитіл до антиІЛ-6 антитіла Крім моноклональних чи химерних анти-ІЛ-6 антитіл, даний винахід також стосується антиідіотипічного (анти-Id) антитіла, специфічного по відношенню до таких антитіл за даним винаходом. Анти-Id антитіло є антитілом, яке розпізнає унікальні детермінанти, звичайно асоційовані з антигензв'язуючою ділянкою іншого антитіла. Анти-Id можуть бути одержані шляхом імунізації тварини такого саме виду та генетичного типу (наприклад, мишача лінія), як і джерело Id-антитіла, антитілом чи його CDR-вмісною ділянкою. Імунізована тварина буде розпізнавати та реагувати на ідіотипичні детермінанти імунізуючого антитіла та продукувати анти-Id антитіло. Анти-Id антитіло може бути використано також як "імуноген" для індукування імунної відповіді у іншої тварини, з утворенням так званого анти-Id антитіла. Композиції анти-ІЛ-6 антитіла Даний винахід також пропонує щонайменше одну композицію анти-ІЛ-6 антитіла, що включає щонайменше одне, щонайменше два, щонайменше три, щонайменше чотири, щонайменше п'ять, щонайменше шість чи більше анти-ІЛ-6 антитіл, що описані тут та/або відомі фахівцям, які входять до складу неприродної композиції, суміші чи форми. Такі композиції включають неприродні композиції, які включають щонайменше один чи два непроцесовані, з видаленим С-та/або Н-кінцем варіанти, домени, фрагменти чи визначені варіанти амінокислотної послідовності анти-ІЛ-6 антитіла, вибрані з групи, що складається з 70-100% замінних амінокислот SEQ ID NOS:1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 чи їхніх визначених фрагментів, доменів чи варіантів. Кращі композиції анти-ІЛ-6 антитіла включають щонайменше один чи два непроцесовані фрагменти, домени чи варіанти щонайменше однієї CDR- чи LBR-вмісної частини послідовності 70100% SEQ ID NOS:1, 2, 3, 4, 5, 6 чи визначених фрагментів, доменів чи варіантів анти-ІЛ-6 антитіла. Інші кращі композиції включають 40-99% щонайменше однієї з 70-100% SEQ ID NOS:1, 2, 3, 4, 5, 6 чи їхніх визначених фрагментів, доменів чи варіантів. Склад таких композицій визначається у масових відсотках, об'ємних відсотках, концентраціях, молярних концентраціях чи моляльних концентраціях для рідких чи твердих розчинів, сумішей, суспензій, емульсій чи колоїдів, як відомо фахівцям чи описано тут. Композиції анти-ІЛ-6 антитіла за даним винаходом можуть далі включати щонайменше одну з будь-якої придатної та ефективної кількості композиції чи фармацевтичної композиції, що включає щонайменше одне анти-ІЛ-6 антитіло, для введення до клітини, тканини, органу, тварини чи пацієнта, що потребують такої модуляції, лікування чи терапії, які необов'язково додатково включають щонайменше один агент, вибраний з щонайменше одного антагоніста ФНП (наприклад, без обмежен 85995 44 ня, антитіло чи фрагмент ФНП, розчинний рецептор чи фрагмент ФНП, його злиті протеїни чи мала молекула-антагоніст ФНП), протиревматичного засобу (наприклад, метотрексат, ауранофін, ауротіоглюкоза, азатіоприн, етанерцепт, тіомалат золота-натрію, гідроксихлорохінсульфат, лефлуномід, сульфасалзін), міорелаксанту, наркотичного засобу, нестероїдного протизапального лікарського засобу (NSAID), анальгетика, анестетика, седативного засобу, місцевого анестетика, нейром'язового блокатора, протимікробного засобу (наприклад, аміноглікозид, антигрибковий засіб, антипаразитарний засіб, антивірусний засіб, карбапенем, цефалоспорин, флюорхінолон, макролід, пеніцилін, сульфонамід, тетрациклін, інший протимікробний засіб), антипсоріатичного засобу, кортикостероїду, анаболічного стероїду, діабетзв'язаного агента, мінералу, аліментарного засобу, тироїдного агента, вітаміну, кальцій-зв'язаного гормону, антидіарейного засобу, протикашльового засобу, протиблювотного засобу, проти виразкового засобу, проносного засобу, антикоагулянту, еритропоетину (наприклад, епоетин-альфа), філграстиму (наприклад, G-CSF, Neupogen), сарграмостиму (GM-CSF, Leukine), засобу для проведення імунізації, імуноглобуліну, імунодепресанта (наприклад, басиліксимаб, циклоспорин, даклізумаб), гормону росту, гормонзамісного лікарського засобу, модулятора естрогенового рецептора, мідріатичного засобу, циклоплегічного засобу, алкілувального агента, антиметаболіту, мітотичного інгібітора, радіофармацевтичного засобу, антидепресанта, протиманіакального агента, антипсихотичного засобу, анксіолітичного засобу, гіпнотичного засобу, симпатоміметика, стимулятора, донепезил, такрину, протиастматичного засобу, бета-агоніста, стероїдного засобу для інгаляції, інгібітора лейкотриєну, метилксантину, кромоліну, епінефрину чи аналога, дорназе-альфа (Pulmozyme), -цитокіну чи цитокінового антагоніста. Необмежуючі приклади таких цитокінів включають, без обмеження, будь-який від ІЛ-1 до ІЛ-23. Придатні режими дозування є добре відомими фахівцям. Див., наприклад, Wells et al., eds., Pharmacotherapy Handbook, 2nd Edition, Appleton and Lange, Stamford, CT (2000); PDR Pharmacopoeia, Tarascon Pocket Pharmacopoeia 2000, Deluxe Edition, Tarascon Publishing, Loma Linda, CA (2000), причому кожне з цих посилань цілком включене сюди за посиланням. Такі протиракові чи протиінфекційні засоби можуть також включати молекули токсину, асоційовані, зв'язані, введені до складу композиції чи такі, що вводяться спільно з щонайменше одним антитілом за даним винаходом. Токсин може, необов'язково, селективно вбивати патологічні клітини чи тканини. Патологічні клітини можуть бути рковими чи іншими клітинами. Такі токсини можуть бути, без обмеження, очищеними чи рекомбінантними токсинами або фрагментами токсину, що включають, щонайменше, один функціональний цитотоксичний домен токсину, наприклад, вибраний з щонайменше одного з рицину, токсину дифтерії, токсину зміїного яду чи бактеріального токсину. Термін токсин включає також як 45 ендотоксини, так і екзотоксини, продуковані будьякими поширеними у природі, мутантними чи рекомбінантними бактеріями чи вірусами, які можуть викликати будь-який патологічний стан у людей та інших ссавців, включаючи токсичний шок, який може призвести до загибелі. Такі токсини можуть включати, без обмеження, ентеротоксигенний термолабільний ентеротоксин Е. соlі (LT), термостабільний ентеротоксин (ST), цитотоксин Shigella, ентеротоксини Aeromonas, токсин синдрому токсичного шоку-1 (TSST-1), стафілококовий ентеротоксин A (SEA), В (SEB) чи С (SEC), стрептококові ентеротоксини і т.п. Такі бактерії включають, без обмеження, штами ентеротоксигенних ліній Е. соlі (ЕТЕС), ентерогеморагічних ліній Е. coli (наприклад, штами серотипу 0157:Н7), рід Staphylococcus (наприклад, Staphylococcus aureus, Staphylococcus pyogenes), рід Shigella (наприклад, Shigella dysenteriae, Shigella flexneri, Shigella boydii та Shigella sonnet), рід Salmonella (наприклад, Salmonella . typhi, Salmonella cholera-suis, Salmonella enteritidis), рід Clostridium (наприклад, Clostridium perfringens, Clostridium diflcile, Clostridium botulinum), рід Camphlobacter (наприклад, Camphlobacter jejuni, Camphlobacter fetus), рід Heliobacter, (наприклад, Heliobacter pylori), рід Aeromonas (наприклад, Aeromonas sobria, Aeromonas zidpophila, Aeromonas caviae), Pleisomonas shigelloides, Yersina enterocolitica, рід Vibrios (наприклад, Vibrios cholerae, Vibrios parahemolyticus), рід Klebsiella, Pseudomonas aeruginosa та Streptococci. Див., наприклад, Stein, ed., INTERNAL MEDICINE, 3rd ed., pp.1-13, Little, Brown and Co., Boston, (1990); Evans et al., eds., Bacterial Infections of Humans: Epidemiology and Control, 2d. Ed., pp.239254, Plenum Medical Book Co., New York (1991); Mandell et al., Principles and Practice of Infectious Diseases, 3d. Ed., Churchill Livingstone, New York (1990); Berkow et al., eds., The Merck Manual, 16th edition, Merck and Co., Rahway, N.J., 1992; Wood et al., FEMS Microbiology Immunology, 76:121-134 (1991); Marrack et al., Science, 248:705-711 (1990), зміст яких цілком включений сюди за посиланням. Сполуки, композиції чи комбінації анти-ІЛ-6 антитіла за даним винаходом можуть далі включати щонайменше одну з будь-яких придатних допоміжних речовин, таких як, без обмеження, розріджувач, зв'язуюче, стабілізатор, буфери, солі, ліпофільні розчинники, консервант, ад'ювант і т.п. Кращими є фармацевтично прийнятні допоміжні речовини. Необмежуючі приклади та методи виготовлення таких стерильних розчинів є добре відомими фахівцям, такі як, без обмеження, Gennaro, Ed., Remington's Pharmaceutical Sciences, 18 th Edition, Mack Publishing Co. (Easton, PA) 1990. Можуть бути вибрані у звичайний спосіб фармацевтично прийнятні носії, придатні для шляху введення, забезпечення розчинності та/або стабільності композиції анти-ІЛ-6 антитіла, фрагмента чи варіанта, як добре відомо фахівцям чи описано тут. Фармацевтичні ексципієнти та добавки, придатні для даної композиції, включають, без обмеження, протеїни, пептиди, амінокислоти, ліпіди та вуглеводи (наприклад, цукри, включаючи моносахариди, ди-, три-, тетра- та олігосахариди; дерива 85995 46 тизовані цукри, такі як альдитоли, альдонові кислоти, естерифіковані цукри і т.п.; та полісахариди чи цукрові полімери), які можуть бути присутніми роздільно чи у комбінації, включаючи, роздільно чи у комбінації, 1-99,99% мас. чи об. Типові протеїнові ексципієнти включають сироватковий альбумін, такий як сироватковий альбумін людини (HSA), рекомбінантний людський альбумін (rНА), желатин, казеїн і т.п. Типові компоненти амінокислота/антитіло, які можуть також виконувати роль буфера, включають аланін, гліцин, аргінін, бетаїн, гістидин, глутамінову кислоту, аспарагінову кислоту, цистеїн, лізин, лейцин, ізолейцин, валін, метіонін, фенілаланін, аспартам і т.п. Однією кращою амінокислотою є гліцин. Вуглеводні ексципієнти, придатні для використання у винаході, включають, наприклад, моносахариди, такі як фруктоза, мальтоза, галактоза, глюкоза, D-маноза, сорбоза і т.п.; дисахариди, такі як лактоза, сахароза, трегалоза, целобіоза і т.п.; полісахариди, такі як рафіноза, мелезитоза, мальтодекстрини, декстрани, крохмалі і т.п.; та альдити, такі як маніт, ксиліт, мальтит, лактит, ксиліт, сорбіт (глюцит), міоінозит і т.п. Кращі вуглеводні ексципієнти для використання в даному винаході є маніт, трегалоза та рафіноза. Композиції анти-ІЛ-6 антитіла можуть також включають буфер чи агент регулювання pH; типово, буфер є сіллю, одержаною з органічної кислоти чи основи. Типові буфери включають солі органічнмх кислот, такі як солі лимонної кислоти, аскорбінової кислоти, глюкуронової кислоти, вугільної кислоти, винної кислоти, бурштинової кислоти, оцтової кислоти чи фталевої кислоти; трис, трометаміну гідрохлорид чи фосфатні буфери. Кращими буферами для використання у композиціях за даним винаходом є солі органічної кислоти, такі як цитрат. Додатково, композиції анти-ІЛ-6 антитіла за даним винаходом можуть включати полімерні ексципієнти/добавки, такі як полівінілпіролідони, фіколи (полімерний цукор), декстрати (наприклад, циклодекстрини, такі як 2-гідроксипропіл-bциклодекстрин), поліетиленгліколі, смакові агенти, протимікробні агенти, аідсолоджувачі, антиоксиданти, антистатики, поверхнево-активні речовини (наприклад, полісорбати, такі як "TWEEN 20" та "TWEEN 80"), ліпіди (наприклад, фосфоліпіди, жирні кислоти), стероїди (наприклад, холестерин) та хелатуючі агенти (наприклад, ЕДТА). Ці та додаткові відомі фармацевтичні ексципієнти та/або добавки, придатні для використання у композиції анти-ІЛ-6 антитіла, його частини чи варіанта за винаходом є відомими фахівцям, наприклад, як описано у "Remington: The Science & Practice of Pharmacy", 19th ed., Williams & Williams, (1995), та у "Physician's Desk Reference", 52 nd ed., Medical Economics, Montvale, NJ (1998), зміст яких є цілком включений сюди за посиланням. Кращими матеріалами носія чи ексципієнта є вуглеводні (наприклад, сахариди та альдити) і буфери (наприклад, цитрат) чи полімерні агенти. Композиції лікарських засобів Як було відзначено вище, винахід пропонує стабільні композиції лікарських засобів, які краще є 47 фосфатним буфером з сольовим розчином чи вибраною сіллю, а також консервовані розчини та композиції, що містять консервант, а також багатоцільові консервовані композиції, придатні для фармацевтичного чи ветеринарного застосування, що включають щонайменше одне анти-ІЛ-6 антитіло у фармацевтично прийнятній композиції лікарського засобу. Консервовані композиції містять щонайменше один відомий консервант або, необов'язково, вибраний з групи, що складається з щонайменше одного фенолу, м-крезолу, пкрезолу, о-крезолу, хлоркрезолу, бензилового, спирту, фенілмеркурнітрит, феноксіетанол, формальдегід, хлорбутанол, хлорид магнію (наприклад, гексагідрат), алкілпарабен (метил, етил, пропіл, бутил і т.п.), бензалконій хлорид, бензетоній хлорид, дегідрацетат натрію та тимеросал чи їхні суміші у водному розріджувачі. Можуть бути використані будь-які придатні концентрації чи суміші, як відомо фахівцям, такі як 0,001-5%, чи будь-який інтервал значень чи значення в цих межах, таке як, без обмеження 0,001, 0,003, 0,005, 0,009, 0,01, 0,02, 0,03, 0,05, 0,09, 0,1, 0,2, 0,3, 0,4, 0,5, 0,6, 0,7, 0,8, 0,9, 1,0, 1,1, 1,2, 1,3, 1,4, 1,5, 1,6, 1,7, 1,8, 1,9, 2,0, 2,1, 2,2, 2,3, 2,4, 2,5, 2,6, 2,7, 2,8, 2,9, 3,0, 3,1, 3,2, 3,3, 3,4, 3,5, 3,6, 3,7, 3,8, 3,9, 4,0, 4,3, 4,5, 4,6, 4,7, 4,8, 4,9, чи будь-який інтервал значень чи значення у цих межах. Необмежуючі приклади включають: без консерванта, 0,1-2% мкрезолу (наприклад, 0,2, 0,3, 0,4, 0,5, 0,9, 1,0%), 0,1-3% бензилового спирту (наприклад, 0,5, 0,9, 1,1, 1,5, 1,9, 2,0, 2,5%), 0,001-0,5% тимеросалу (наприклад, 0,005, 0,01), 0,001-2,0% фенолу (наприклад, 0,05, 0,25, 0,28, 0,5, 0,9, 1,0%), 0,00051,0% алкілпарабену(ів) (наприклад, 0,00075, 0,0009, 0,001, 0,002, 0,005, 0,0075, 0,009, 0,01, 0,02, 0,05, 0,075, 0,09, 0,1, 0,2, 0,3, 0,5, 0,75, 0,9, 1,0%) і т.п. Як відзначалося вище, винахід пропонує промисловий виріб, який включає пакувальний матеріал та щонайменше один флакон, що містить розчин щонайменше одного анти-ІЛ-6 антитіла з призначеними буферами та/або консервантами, необов'язково, у водному розріджувачі, причому зазначений пакувальний матеріал включає ярлик, на чкому вказано, що такий розчин може зберігатися протягом періоду 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 12, 18, 20, 24, 30, 36, 40, 48, 54, 60, 66, 72 годин чи більше. Винахід далі включає промисловий виріб, який включає пакувальний матеріал, перший флакон, що містить ліофілізоване щонайменше одне антиІЛ-6 антитіло, та другий флакон, що містить водний розріджувач з призначеним буфером чи консервантом, у якому пакувальний матеріал включає ярлин, на якому вказано, що пацієнт повинен відновити щонайменше одне анти-ІЛ-6 антитіло у водному розріджувачі для одержання розчину, який може зберігатися протягом періоду двадцяти чотирьох годин чи більше. Щонайменше одне анти-ІЛ-6 антитіло, що використовується згідно з даним винаходом, може бути продуковане з використанням рекомбінантних засобів, включаючи продукування з клітин ссавців чи трансгенних препаратів, або може бути 85995 48 виділене з інших біологічних джерел, як описано тут чи як відомо фахівцям. Інтервал концентрацій щонайменше одного анти-ІЛ-6 антитіла у продукті за даним винаходом включає значення після відновлення, для вологої/сухої системи, від близько 1,0мкг/мл до близько 1000мг/мл, хоч нижчі та вищі концентрації також є придатними і залежать від передбачуваного носія, наприклад, композиції розчинів будуть відрізнятися від трансдермального пластиру, легеневого, трансмукозального чи осмотичного чи мікропомпового методів. Краще, водний розріджувач необов'язково додатково включає фармацевтично прийнятний консервант. Кращі консерванти включають консерванти, вибрані з групи, що складається з фенолу, мкрезолу, п-крезолу, о-крезолу, хлоркрезолу, бензилового спирту, алкілпарабену (метил, етил, пропіл, бутил і т.п.), бензалконій хлориду, бензетоній хлориду, дегідрацетат натрію та тимеросал чи їхні суміші. Концентрація консерванта, що використовується у композиції, є концентрацією, достатньою для створення антимікробного ефекту. Такі концентрації залежать від вибраного консерванта і можуть бути легко визначені кваліфікованим фахівцем. До розріджувача, необов'язково та краще, можуть бути додані інші ексципієнти, наприклад, агенти регулювання ізотонічності, буфери, антиоксиданти, посилювачі дії консерванта. Агент регулювання ізотонічності, такий як гліцерин, широко використовується у відомих концентраціях. Краще, додають фізіологічно •стерпний буфер для забезпечення поліпшеного контроля pH. Композиції можуть мати pH в широкому інтервалі значень, такому як від приблизно pH 4 до приблизно pH 10, краще, в інтервалі від приблизно pH 5 до приблизно pH 9, і найкраще, в інтервалі від приблизно 6,0 до приблизно 8,0. Краще, композиції за даним винаходом мають pH від приблизно 6,8 до приблизно 7,8. Кращі буфери включають фосфатні буфери, найкраще, фосфат натрію, зокрема, фосфатносольовий буфер (PBS). Інші добавки, такі як фармацевтично прийнятні солюбілізатори, наприклад, Tween 20 (поліоксіетилен(20)-сорбітан монолаурат), Tween 40 (поліоксіетилен(20)-сорбітан монопальмітат), Tween 80 (поліоксіетилен(20)-сорбітан моноолеат), Pluronic F68 (блок-співполімери поліоксіетилену та поліохупропілен) та ПЕГ (поліетиленгліколь) чи неіонні поверхнево-активні речовини, такі як полісорбат 20 чи 80 або полоксамер 184 чи 188, поліоли Pluronic®, інші блок-співполімери та хелатори, такі як ЕДТА та EGTA, можуть, необов'язково, бути додані до композицій чи фармацевтичних композицій для зменшення агрегації. Ці добавки є особливо корисними, якщо для введеня композиції використовується помпа чи пластиковий контейнер. Присутність фармацевтично прийнятної поверхнево-активної речовини зменшує схильність протеїну до агрегації. Композиції за даним винаходом можуть бути одержані у спосіб, який включає змішування щонайменше одного анти-ІЛ-6 антитіла та консерванта, вибраного з групи, що складається з фенолу, 49 м-крезолу, п-крезолу, о-крезолу, хлоркрезолу, бензилового спирту, алкілпарабену (метил, етил, пропіл, бутил і т.п.), бензалконій хлориду, бензетоній хлориду, дегідрацетату натрію та тимеросалу чи їхньої суміші у водному розріджувачі. Змішування щонайменше одного анти-ІЛ-6 антитіла та консерванта у водному розріджувачі здійснюють з використанням звичайних процедур розчинення та змішування. Для виготовлення придатної композиції, наприклад, виміряну кількість щонайменше одного анти-ІЛ-6 антитіла у буферному розчині об'єднують з бажаним консервантом у буферному розчині у кількостях, достатніх для забезпечення бажаних концентрацій протеїну та консерванта. Варіанти цього процесу зрозумілі пересічному фахівцю в цій області техніки. Наприклад, порядок введення компонентів, можливість використання додаткових добавок, температура та pH, при яких виготовляють композицію, є усі факторами, що можуть бути оптимізованими у залежності від концентрації та використовуваних засобів введення. Композиції, що заявляються, можуть бути надані пацієнтам у вигляді прозорих розчинів чи як набори з двох флаконів, що включають флакон ліофілізованого щонайменше одного анти-ІЛ-6 антитіла, яке відновлюють другим флакон, що містить воду, консервант та/або ексципієнти, краще, фосфатний буфер та/або сольовий розчин і вибрану сіль, у водному розріджувачі. Як єдиний флакон з розчином, так і набір з двох флаконов, що потребує відновлення, можуть повторно використовуватися багато разів і можуть бути достатніми для проведення одного чи численних циклів лікування пацієнта і, таким чином, можуть забезпечити більш зручну схему лікування, ніж доступні зараз. Промислові вироби, що заявляються в даному винаході, є придатними для введення від разового до такого, що триває двадцять чотири години чи більше. Згідно з цим, промислові вироби, що заявляються в даному винаході, пропонують значні переваги для пацієнта. Композиції за даним винаходом можуть, необов'язково, безпечно зберігатися при температурі від близько 2 до близько 40°С та зберігати біологічну активність протеїну протягом тривалого періоду часу, що дає змогу вказати на ярлику, що розчин може зберігатися та/або використовуватися протягом періоу 6, 12, 18, 24, 36, 48, 72 чи 96 годин або більше. Якщо використовуєтьмя розріджувач із консервантом, то такий ярлик може вказувати термін придатності для використання до 1-12 місяців, половини, півтора та/або двох років. Розчини щонайменше одного анти-ІЛ-6 антитіла за винаходом можуть бути одержані у спосіб, який включає змішування щонайменше одного антитіла у водному розріджувачі. Змішування здійснюють з використанням звичайних -процедур розчинення та змішування. Для виготовлення придатного розріджувача, наприклад, виміряну кількість щонайменше одного антитіла у воді чи буфері об'єднують у кількості, достатній для забезпечення бажаної концентрації протеїну і, необов'язково, консерванта чи буфера. Варіанти цього процесу зрозумілі пересічному фахівцю в цій області техніки. Наприклад, порядок введення 85995 50 компонентів, можливість використання додаткових добавок, температура та pH, при яких виготовляють композицію, є усі факторами, що можуть бути оптимізованими у залежності від концентрації та використовуваних засобів введення. Продукти, що заявляються в даному винаході, можуть бути надані пацієнтам у вигляді прозорих розчинів чи як набори з двох флаконів, що включають флакон ліофілізованого щонайменше одного анти-ІЛ-6 антитіла, яке відновлюють другим флаконом, що містить водний розріджувач. Як єдиний флакон з розчином, так і набір з двох флаконів, що потребує відновлення, можуть бути повторно використані багато разів і можуть бути достатніми для проведення одного чи багатьох циклів лікування пацієнта і, таким чином, забезпечують більш зручну схему лікування, ніж доступні зараз. Продукти, що заявляються, можуть бути надані пацієнтам опосередковано шляхом постачання аптекам, клінікам чи іншим подібним установам та організаціям, прозорих розчинів чи наборів з двох флаконів, що включають флакон ліофілізованого щонайменше одного анти-ІЛ-6 антитіла, яке відновлюють другим флаконом, що містить водний розріджувач. Прозорий розчин у цьому випадку може мати об'єм до одного літра чи навіть більше і знаходитися у великому резервуарі, з якого менші порції розчину щонайменше одного антитіла можуть бути узяті один чи багато разів для перенесення до менших флаконів та надання аптекою чи клінікою їхнім клієнтам та/або пацієнтам. Визнані пристрої, що включають ці системи з одним флаконом, включають такі пристрої типу шприц-ручка для доставки розчину, як BD Pens, BD Autojector®, Humaject®, NovoPen®, B-D®Pen, AutoPen® та OptiPen®, GenotropinPen®, Genotronorm Pen®, Humatro Pen®, Reco-Pen®, Roferon Pen®, Biojector®, iject®, J-tip Needle-Free Injector®, Intraject®, Medi-Ject®, наприклад, що виготовляються чи розроблені фірмою Becton Dickensen (Franklin Lakes, NJ, www.bectondickenson.com), дивеиютс (Burgdorf, Switzerland, www.disetronic.com; Bioject, Portland, Oregon (www.bioject.com); National Medical Products, Weston Medical (Peterborough, UK, www.westonmedical.com), Medi-Ject Corp (Minneapolis, MN, www.mediject.com). Відомі пристрої, що включають систему з двома флаконами, включають такі системи шприц-ручка для відновлення ліофілізованого лікарського засобу у картриджі для доставки відновленого розчину, як HumatroPen®. Продукти, що заявляються тут, включають пакувальний матеріал. Пакувальний матеріал, на додаток до інформації, що вимагається регуляторними органами, визначає умови, при яких продукт може бути використаний. Пакувальний матеріал за даним винаходом включає інструкції для пацієнта стосовно відновлення щонайменше одного антиІЛ-6 антитіла у водному розріджувачі для одержання розчину та використання цього розчину протягом періоду часу 2-24 години чи більше для продукту у двох флаконах, рідина/суха речовина. Для продукту у вигляді розчину в одному флаконі, ярлик вказує, що такий розчин може бути викорис 51 таний протягом періоду часу 2-24 години чи більше. Продукти, що заявляються тут, є придатними для застосування як фармацевтичні продукти для людей. Композиції за даним винаходом можуть бути одержані у спосіб, який включає змішування щонайменше одного анти-ІЛ-6 антитіла та вибраного буфера, краще, фосфатного буфера, що містить сольовий розчин чи вибрану сіль. Змішування щонайменше одного антитіла та буфера у водному розріджувачі здійснюють з використанням звичайних процедур розчинення та змішування. Для виготовлення придатної композиції, наприклад, виміряну кількість щонайменше одного антитіла у воді чи буфер об'єднують з бажаним буферним агентом у воді у кількостях, достатніх для одержання бажаних концентрацій протеїну та буфера. Варіанти цього процесу зрозумілі для пересічного фахівця в цій області техніки. Наприклад, порядок введення компонентів, можливість використання додаткових добавок, температура та pH, при яких виготовляють композицію, є усі факторами, що можуть бути оптимізованими у залежності від концентрації та використовуваних засобів введення. Стабільні композиції чи композиції з доданням консерваниів, що заявляються, можуть бути надані пацієнтам у вигляді прозорих розчинів чи у наборі з двох флаконів, які включають флакон ліофілізованого щонайменше одного анти-ІЛ-6 антитіла, яке відновлюють другим флаконом, що містить консервант чи буфер та ексципієнти у водному розріджувачі. Як єдиний флакон з розчином, так і набір з двох флаконів, що потребує відновленя, можуть бути придатними для багатократного повторного використання і можуть бути достатніми для здійснення одного чи численних циклів лікування пацієнта і, таким чином, забезпечують більш зручну схему лікування, ніж доступні зараз. Щонайменше одне анти-ІЛ-6 антитіло у стабільних композиціях чи композиціях з доданням консервантів або розчинах, описаних тут, можуть бути введені пацієнту, згідно з даним винаходом, багатьмя методами доставки, включаючи підшкірну (SC) чи внутрішньом'язову (IM) ін'єкцію; трансдермально, легенево, трансмукозально, за допомогою імплантату, осмотичної помпи, картриджа, мікропомпи чи інших засобів, відомих кваліфікованому фахівцю, як добре відомо фахівцям. Терапевтичне застосування ІЛ-6, завдяки своїй плейотропній активності, бере участь у патології різноманітних хвороб. Тому високоафінні нейтралізуючі химерні чи людські антитіла до ІЛ-6 були б бажаними для застосування при ІЛ-6-асоційованих захворюваннях, таких як рак, кахексія, системний червоний вовчак (SLE), ревматоїдний артрит, остеопороз, мозкова травма, набряк мозку, депресія та застійна серцева недостатність (CHF). cCLB8 чи будь-які похідні цього mAb, включаючи химерні чи гуманізовані, або фрагменти, можуть бути використані для полегшення болю у кістках, інгібування росту пухлин, таких як меланома, рак нирок, простати, молочної залози, легень, товстої кишки та множинна мієлома, лімфопроліферативні розлади та інші хвороби, у яких ІЛ-6 відіграє певну роль. Це антитіло може 85995 52 бути використане як єдиний агент або у комбінації з іншими терапевтичними агентами. Крім того, це Mab може бути використане як хемосенсибілізатор, причому воно може збільшувати терапевтичну ефективність цитотоксичних агентів. Це антитіло може бути використане як радіосенсибілізатор, причому воно може поліпшувати ефективність опромінювання. Воно може бути використане також у комбінації з іншими пухлинаімуномодулюючими агентами, такими як ІЛ-2, ІЛ-12 та/або інтерферон (IFN) альфа. Таким чином, даний винахід також пропонує спосіб модулювання чи лікування щонайменше однієї ІЛ-6-асоційованої хвороби клітини, тканини, органу, тварини чи пацієнта, як відомо фахівцям чи як описано тут, з використанням щонайменше одного анти-ІЛ-6 антитіла за даним винаходом. Відомо, що ІЛ-6 посилює проліферацію, диференціацію та виживаність злоякісних клітин плазми при множинній мієломі (ММ) за аутокринним чи паракринним механізмом, який включає інгібування апоптозу злоякісних клітин. MM є невиліковним злоякісним розладом клітин плазми, при якому блокування ІЛ-6 вважається ефективною терапією (Anderson et al., Multiple Myeloma: New Insights and Therapeutic Approaches. Hematology: 147-165, 2000). ІЛ-6 також має канцерогенний ефект при карциномі базальних клітин, де клітини, трансфековані ІЛ-6, виявляють збільшену швидкість росту пухлини внаслідок пригнічення апоптозу та активного промотування (Jee et al., Overexpression of interleukin-6 in human basal cell carcinoma cell lines increases anti-apoptotic activity and tumorigenic potency. Oncogene, Vol.20, No.2, pp.198-208, 2001). ІЛ-6 може також промотувати резистентність клітин раку молочної залози до хіміотерапії шляхом індукування експресії гена mdr1 (шляхи mdr1 та металотіонеїну) (Conze et al., Autocrine Production of Interleukin 6 Causes Multidrug Resistance in Breast Cancer Cells. Cancer Res. 61:88518858,2001). Здатність ІЛ-6 медіювати виживання пухлинних клітин та розвиток хвороби було підтверджено інгібуючою дією анти-ІЛ-6 mAb на ріст пухлин як in vitro, так і in vivo. Повідомлялося, що блокада ІЛ-6 може інгібувати ріст пухлини мозку людини (гліобластома) in vitro (Goswami et al., Interleukin-6mediated autocrine growth promotion in human glioblastoma multiforme cell line U87MG. J. Neurochem. 71: 1837-1845, 1998). З використанням такого саме підходу було показано, що ін'єкція мишачого CLB8 анти-ІЛ-6 антитіла збільшувала тривалість виживання мишей з пухлиною людини (Mauray et al., Epsteiн-Barr virus-dependent lynphoproliferative disease: critical role of IL-6. Eur. J. Immunol; 30(7):2065-73, 2000). Повідомлялося також, що mCLB8 анти-ІЛ-6 антитіло приводило до регресії росту пухлини карциноми нирки людини та знижувало концентрації кальцію сироватки у голих мишей (Weisglass et al., The role of interleukin-6 in the induction of hypercalcemia in renal cell carcinoma transplanted into nude mice. Endocrinology 138(5):1879-8., 1995). Було також встановлено, що CLB-8 антитіло також спричинювало регресію ксенотрансплантатів гормонорезистентної пухлини 53 простати людини у мишей (Smith et al. 2001). Антиінтерлейкін-6 моноклональне антитіло індукує регресію ксенотрансплантатів раку простати людини у голих мишей (Smith and Keller, Prostate; 48(1):4753). ІЛ-6 може також бути прогностичним фактором та маркером злоякісних новоутворень. Повідомлялося, що при гіпернефроїдному раку нирок (RCC) високі рівні ІЛ-6 корелюють з метастазом пухлини і згодом призводять до поганого прогнозу та малого часу виживання (Jean-Yves Blay et al. 1992). Крім того, при RCC, підвищений ІЛ-6 сироватки асоційований з поганою реакцією на терапію ІЛ-2 (Fumagalli et al. 1999, Pretreatment serum markers and lymphocyte response to interleukin-2 therapy. Br. J. Cancer 80(3-4):407-ll) та корелює зі ступенем ІЛ2-асоційованої токсичності (Capuron et al. 2001, Association between immune activation and early depressive symptoms in cancer patients treated with interleukin-2-based therapy. Psychoneuroendocrinology; 26(8):797-808). Підвищені рівні ІЛ-6 також корелюють з поганим прогнозом та наявністю метастазуючої пухлини при раку молочної залози (Kurebayashi, 2000, та Веnоу, 2002, Regulation of interleukin-6 secretion from breast cancer cells and its clinical implications. Breast Cancer; 7(2): 124-9. Serum interleukin 6, plasma VEGF, serum VEGF, and VEGF platelet load in breast cancer patients. Clin. Breast Cancer; 2(4):311-5). Було висунуто гіпотезу про те, що ІЛ-6 є причинним фактором у рак-асоційованій захворюваності, такій як астенія/кахексія та резорбція кісток. Було знайдено, що пухлина-індукована кахексія (Cahlin. et. al. 2000) та резорбція кісток (наступна гіперкальціємія) (Sandhu et al. 1999) зменшуються у ІЛ-6-нокаут мишей. Рак-асоційована депресія та набряк мозку внаслідок пухлини мозку також були асоційовані з високими рівнями ІЛ-6 (Musselman et al. 2001). cCLB8 анти-ІЛ-6 антитіло за даним винаходом також інгібує у голих мишей кахексію, індуковану меланомою людини та карциномою простати людини. Клінічний досвід використання анти-ІЛ-6 агентів Було проведено кілька клінічних випробувань з використанням моноклональних антитіл проти ІЛ-6 при численних хворобах, включаючи плазмоклітинний лейкоз, множинну мієлому, Влімфопроліферативний розлад, ревматоїдний артрит, рак нирок та СНІД-асоційовану лімфому. Випробування фази І з ескалацією дози антиІЛ-6 cCLB-8 антитіла за даним винаходом при лікуванні резистентних пацієнтів· з пізньою стадією множинної мієломи (N=12) продемонстрували, що у деяких пацієнтів спостерігалася стабілізація хвороби. Після припинення курсу лікування відбувалося прискорення зростання рівню М-протеїну, що дозволяє припустити реактивацію хвороби після припинення терапії. Анти-ІЛ-6 cCLB-8 антитіло інгібує вільно циркулюючий ІЛ-6. Дуже важливо, що не спостерігалося ніякої токсичності (за винятком транзиторної тромбоцитопенії у двох пацієнтів, які перед цим одержували великі дози ліків) чи алергічних реакцій. С-реактивний протеїн (CRP) 85995 54 знижувався нижче межи виявлення у всіх пацієнтів. Анти-ІЛ-6 cCLB-8 антитіло продемонструвало великий період напівжиття у кровотоці, який становив 17,8 днів, причому не спостерігалося ніякої імунної відповіді на людське анти-химерне антитіло (НАСА) (van Zaanen et al. 1998). Введення CNTO 328 не викликало змін кров'яного тиску, частоти серцевих скорочень, температури, гемоглобіну, функції печінки та функції нирок. За винятком тринзиторної тромбоцитопенії у двох пацінтів, які раніше одержували великі дози ліків, не спостерігалося ніякої токсичності чи алергічних реакцій і ніякої імунної відповіді на людське анти-химерне антитіло (БАСА). У трьох пацієнтів розвилися інфекція-асоційовані ускладнення під час терапії, однак ймовірність зв'язку з анти-ІЛ-6 cCLB-8 антитілом була низькою, тому що інфекційні ускладнення є звичайними на кінцевій стадії множинної мієломи і є важливою причиною смерті. Крім того, усі три пацієнти були здатними реагувати на свою інфекцію навіть у присутності анти-ІЛ-6 cCLB-8 антитіла, що дозволяє припустити, що анти-ІЛ-6 терапія не може блокувати ІЛ-6 під час інфекції. Не було повідомлень про асоційовані з лікуванням смертні випадки. Нарешті, результати цих досліджень дозволяють припустити, що анти-ІЛ-6 cCLB8 антитіло було безпечним у пацієнтів з множинною мієломою. Таким чином, даний винахід пропонує спосіб модулювання чи лікування щонайменше однієї злоякісної хвороби клітини, тканини, органу, тварини чи пацієнта, включаючи, без обмеження, щонайменше одну хворобу з: множинної мієломи, лейкемії, гострої лейкемії, гострої лімфобластичної лейкемії (ALL), B-. клітинної, Т-клітинної чи FAB-ALL, гострої мієлоїдної лейкемії (A^EL), хронічної мієлоцитарної лейкемії (CML), хронічної лімфоцитарної лейкемії (CLL), лейкемічного ретикульозу, мієлодиспластичного синдрому (MDS), лімфоми, хвороби Ходжкіна, злоякісної лімфоми, не-ходжкінської лімфоми, лімфоми Беркітта, множинної мієломи, саркоми Капоші, колоректальної карциноми, гіпернефроїдного раку нирок, карциноми підшлункової залози, карциноми простати, носоглоткової карциноми, злоякісного гістіоцитозу, паранеопластичного синдрому/злоякісної гіперкальціємії, солідних пухлин, аденокарциноми, саркоми, злоякісної меланоми, гемангіоми, метастазуючої пухлини, рак-асоційованої резорбції кісток, рак-асоційованого болю у кістках; пригнічення метастазування раку; полегшення пухлинної кахексії; та лікування запальних хвороб, таких як мезангіопроліферативний гломерулонефрит і т.п. Такий спосіб може, необов'язково, бути використаний у комбінації з, шляхом введення раніше, одночасно чи після введення такого ІЛ-6 антитіла, проведення рентгенотерапії, введення антиангіогенного агента, хіміотерапевтичного агента, інгібітора фарнезилтрансферази і т.п. Даний винахід також пропонує спосіб модулювання чи лікування щонайменше однієї ІЛ-6медійованої імунно-асоційованої хвороби клітини, тканини, органу, тварини чи пацієнта, включаючи, без обмеження, щонайменше одну хворобу з ревматоїдного артриту, ювенільного ревматоїдного 55 артриту, системного початку ювенільного ревматоїдного артриту, псоріатичного артриту, анкілозивного спондиліту, виразки шлунку, серонегативних артропатій, остеоартриту, запальної хвороби кишечнику, виразкового коліту, системного червоного вовчака, антифосфо-ліпідного синдрому, іридоцикліту/увеїту/неврит зорового нерва, ідіопатичного легеневого фіброзу, системного васкуліту/гранулематозу вегенера, саркоїдозу, орхіту/процедур ревазектомії, алергічних/атопічних хвороб, астми, алергічного риніту, екземи, алергічного контактного дерматиту, алергічного кон'юнктивіту, гіперчутливого пневмоніту, трансплантатів, відторгнення трансплантованих органів, реакції «трансплантат проти хазяїна», синдрому системної запальної реакції, септичного синдрому, грампозитивного сепсису, грамнегативного сепсису, культура-негативного сепсису, грибкового сепсису, нейтропенічної лихоманки, уросепсису, менінгококемії, травми/кровотечі, опіків, опромінення іонизуючою радіацією, гострого панкреатиту, респіраторного дистрес-синдрому дорослих, ревматоїдного артриту, алкоголь-індукованого гепатиту, хронічних запальних патологій, саркоїдозу, хвороби Крона, серпоподібно-клітинної анемії, діабету, нефрозу, атопічних хвороб, алергічних реакцій, алергічного риніту, сінної лихоманки, хронічного риніту, кон'юнктивіту, ендометріозу, астми, кропив'янки, системної анафілаксії, дерматиту, злоякісної анемії, гемолітичної хвороби, тромбоцитопенії, відторгнення трансплантату будь-якого органу чи тканину, відторгнення трансплантату нирок, відторгнення трансплантату серця, відторгнення трансплантату печінки, відторгнення трансплантату підшлункової залози, відторгнення трансплантату легень, відторгнення трансплантату кісткового мозку (ВМТ), відторгнення алотрансплантату шкіри, відторгнення трансплантату хряща, відторгнення кісткового трансплантату, відторгнення трансплантату малої кишки, відторгнення імплантату тимусу плоду, відторгнення трансплантату паращитовидної залози, відторгнення ксенотрансплантату будь-якого органу чи тканини, відторгнення алотрансплантату, анти-рецепторних алергічних реакцій, хвороби Грейвса, хвороби Рейно, інсулінрезистентного діабету типу В, астми, тяжкої псевдопаралітичної міастенії, антитіломедійованої цитотоксичності, алергічних реакцій типу III, системного червоного вовчака, синдрому POEMS (синдром полінейропатії, спланхіомегалії, ендокринопатії, моноклональної гаммопатії та патології шкіри), полінейропатії, спланхіомегалії, ендокринопатії, моноклональної гаммопатії, синдрому зміни шкіри, антифосфоліпідного синдрому, пемфігусу, склеродерми, змішаної з'єднувальнотканинної хвороби, ідіопатичної Аддісонової хвороби, цукрового діабету, активного хронічного гепатиту, первинного біліарного цирозу, вітиліго, васкуліту, постінфарктного кардіотомічного синдрому, ріперчутливості типу IV, контактного дерматиту, гіперчутливого пневмоніту, відторгнення алотрансплантату, гранульом, спричинених внутрішньоклітинними організмами, чутливості до лікарських засобів, метаболічної/ідіопатичної хвороби Вілсона, гемахроматозу, альфа-1 85995 56 антитрипсинової недостатності, діабетичної ретинопатії, тиреоїдиту Хашимото, остеопорозу, оцінки системи гіпоталамус-гіпофіз-надниркова залоза, первинного біліарного цирозу, тиреоїдиту, енцефаломієліту, кахексії, кістозного фіброзу, хронічної легеневої хвороби новонароджених, хронічної обструктивної легеневої хвороби (COPD), сімейного гематофагоцитарного лімфогістіоцитозу, дерматологічних станів, псоріазу, алопеції, нефротичного синдрому, нефриту, гломерулярного нефриту, гострої ниркової недостатності, гемодіалізу, уремії, токсичності, передеклампсії, okt3- терапії, анти-сd3 терапії, цитокінової терапії, хіміотерапії, рентгенотерапії (наприклад, включаючи, без обмеження, астенію, анемію, кахексію і т.п.), хронічної саліцилатної інтоксикації, апное уві сні, ожиріння, серцевої недостатності, синуситу, запальної хвороби кишечнику і т.п. Див., наприклад, the Merck Manual, 12th-17th Editions, Merck & Company, Rahway, NJ (1972, 1977, 1982, 1987, 1992, 1999), Pharmacotherapy Handbook, Wells et al., eds., Second Edition, Appleton and Lange, Stamford, Conn. (1998, 2000), які усі цілком включені сюди за посиланням. Даний винахід також пропонує спосіб модулювання чи лікування щонайменше однієї інфекційної хвороби клітини, тканини, органу, тварини чи пацієнта, включаючи, без обмеження, щонайменше одну хворобу·з: гострої чи хронічної бактеріальної інфекції, гострого та хронічного паразитарного чи інфекційного процесу, включаючи бактеріальні, вірусні та грибкові інфекції, ВІЛ-інфекції/ВІЛнейропатії, менінгіту, гепатиту (А, В чи С, і т.п.), септичного артриту, перитоніту, пневмонії, епіглотиту, Е.соіі 0157:h7, гемолітичного уремічного синдрому/тромболітичної тромбоцитопенічної пурпури, малярії, геморагічної лихоманки денге, лейшманіозу, прокази, синдрому токсичного шоку, стрептококкового міозиту, газової гангрени, мікобактеріального туберкульозу, внутрішньоклітинної інфекції мікобактеріями птахів, пневмоцистозної пневмонії кільогрудих птахів, запальної хвороби таза, орхіту/епідидиміту, легіонели, хвороби Дайма, грипу А, вірусу Епстайна-Барр, вітальноасоційованого гемафагоцитарного синдрому, вітального енцефаліту/асептичного менінгіт і т.п. будь-який з таких методів може, необов'язково, включати введення ефективної кількості щонайменше однієї композиції чи фармацевтичної композиції, яка включає щонайменше одне антиІЛ-6 антитіло, до клітини, тканини, органу, тварини чи пацієнта, що потребує такої модуляції, лікування чи терапії. Показання для лікування методом анти-ІЛ-6 терапії розкриті у таких посиланнях, що включені за посиланням до даної заявки: Van Snick, "Interleukin-6: An Overview", Ann. Rev. Immunol., 8:253-278 (1990); Campbell et al., "Essential Role for Interferon-gamma And Interleukin-6 in Autoimmune Insulin-Dependent Diabetes in NOD/Wehi Миші," J. Clin. Invest., 87:739-742 (1991); Heinrich et al., "Interleukin-6 Monoclonal Antibody Therapy for a Patient with Plasma Cell Leukemia, " Blood, 78(5): 1198-1204 (1991); Starnes et al., "Anti-IL-6 Monoclonal Antibodies Protect Against Lethal Escherichia coli infection and Lethal Tumor Necrosis Factoralpha. Challenge in Mice", J. Immunol., 145(12):4185 57 4191 (1990); Strassman et al., "Evidence for the Involvement of Interleukin 6 in Experimental Cancer Cachexia," J. Clin. Invest., 89:1681-1684(1992). Будь-який спосіб за даним винаходом може включати введення ефективної кількості композиції чи фармацевтичної композиції, що включає щонайменше одне анти-ІЛ-6 антитіло, до клітини, тканини, органу, тварини чи пацієнта, що потребує такої модуляції, лікування чи терапії. Такий спосіб може, необов'язково, додатково включати спільне введення чи комбінаційну терапію для лікування таких імунних хвороб чи злоякісних хвороб, у яких введення зазначеного щонайменше одного антиІЛ-6 антитіла, його визначеної ділянки чи варіанта, додатково включає введення, перед, одночасно та/або після, щонайменше одного засобу, вибраного з щонайменше одного антагоніста ФНП (наприклад, без обмеження, антитіло чи фрагмент ФНП, розчинний рецептор чи фрагмент ФНП, його злиті протеїни чи низькомолекулярний антагоніст ФНП), антитіла чи фрагмента ІЛ-18, низькомолекулярного антагоніста ІЛ-18 чи рецепторзв'язуючого протеїну ІЛ-18, антитіла чи фрагмента ІЛ-1 (включаючи як ІЛ-1 -альфа, так і ІЛ-1-бета), розчинного антагоніста рецептора ІЛ-1, протиревматичного засобу (наприклад, метотрексату, ауранофіну, ауротіоглюкози, азатіоприну, етанерцепту, тіомалату золота-натрію, гідроксихлорохінсульфату, лефлуноміду, сульфасалазину, рентгенотерапевтичного агента, антиангіогенного агента, хемотерапевтичного агента, талідоміду, міорелаксанту, наркотичного засобу, нестероїдного протизапального лікарського засобу (NSAID), анальгетика, анестетика, седативного засобу, місцевого анестетика, нейром'язового блокатора, протимікробного засобу (наприклад, аміноглікозиду, протигрибкового засобу, антипаразитарного засобу, антивірусного засобу, карбапенему, цефалоспорину, флурорхінолону, макроліду, пеніциліну, сульфонаміду, тетрацикліну, іншого протимікробнрнр засобу), антипсоріатичного засобу, кортикостероїду, анаболічного стероїду, діабетасоційованого агента, мінеральної речовини, аліментарного агента, тироїдного агента, вітаміну, кальцій-асоційованого гормону, еритропоетину (наприклад, епоетину-альфа), філграстиму (наприклад, G-CSF, Neupogen), сарграмостиму (GMCSF, Leukine), засобу для проведення імунізації, імуноглобуліну, імунодепресанта (наприклад, басиліксимабу, циклоспорину, даклізумабу), гормону росту, гормон замісного лікарського засобу, модулятора естрогенового рецептора, мідріатичного засобу, циклоплегічного засобу, алкілувального агента, антиметаболіту, інгібітора мітозу, радіофармацевтичного засобу, антидепресанта, протиманіакального агента, антипсихотичного засобу, анксіолітичного засобу, гіпнотичного засобу, симпатоміметику, стимулятора, донепезилу, такрину, протиастматичного засобу, бета-агоніста, стероїдного засобу для інгаляції, інгібітора лейкотриєну, метилксантину, кромоліну, епінефрину чи аналога, дорназе-альфа (Pulmozyme), цитокіну чи цитокінового антагоніста. Придатні схеми дозування є добре відомими фахівцям. Див., наприклад, Wells et al., eds., Pharmacotherapy Handbook, 85995 58 2nd Edition, Appleton and Lange, Stamford, CT (2000); PDR Pharmacopoeia, Tarascon Pocket Pharmacopoeia 2000, Deluxe Edition, Tarascon Publishing, Loma Linda, CA (2000), кожне з яких посилань цілком включене сюди за посиланням. Антагоністи ФНП, придатні для композицій, комбінаційної терапії, спільного введення, пристроїв та/або способів за даним винаходом (які додатково включають щонайменше одне антитіло, його визначену ділянку та варіант, за даним винаходом), включають, без обмеження, анти-ФНП антитіла, їхні антигензв'язуючі фрагменти та рецепторні молекули, які специфічно зв'язуються з ФНП; сполуки, що попереджають та/або інгібують синтез ФНП, вивільнення ФНП чи його дію на цільові клітини, такі як талідомід, тенідап, інгібітори фосфодіестерази (наприклад, пентоксифілін та роліпрам), агоністи А2bЬ-аденозинового рецептора та енхансери А2b-аденозинового рецептора; сполуки, що попереджають та/або інгібують передачу сигналів рецепторами ФНП, такі як інгібітори кінази мітоген-активованого протеїну (МАР); сполуки, що блокують та/або інгібують розщеплення мембрани ФНП, такі як інгібітори металопротеїнази; сполуки, що блокують та/або інгібують активність ФНП, такі як інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АСЕ) (наприклад, каптоприл); та сполуки, що блокують та/або інгібують продукування та/або синтез ФНП, такі як інгібітори кінази МАР. Терапевтичне лікування Будь-який спосіб за даним винаходом може включати спосіб лікування ІЛ-6-медійованого розладу, який включає введення ефективної кількості композиції чи фармацевтичної композиції, що включає щонайменше одне анти-ІЛ-6 антитіло, до клітини, тканини, органу, тварини чи пацієнта, що потребує такої модуляції, лікування чи терапії. Такий спосіб може, необов'язково, додатково включати спільне введення чи комбінаційну терапію для лікування таких імунних хвороб, у яких введення зазначеного щонайменше одного антиІЛ-6 антитіла, його визначеної ділянки чи варіанта, додатково включає введення, перед, одночасно та/або після, щонайменше одного описаного вище агента. Типово, лікування патологічних станів, яке проводять шляхом введення ефективної кількості чи дози щонайменше однієї композиції анти-ІЛ-6 антитіла, яка містить, у середньому, від щонайменше приблизно 0,01 до 500 міліграмів щонайменше одного анти-ІЛ-6 антитіла на кілограм ваги пацієнта на дозу, краще, від щонайменше приблизно 0,1 до 100 міліграмів антитіла/кілограм ваги пацієнта на дозу для однократного чи багатократного введення, у залежності від специфічної активності композиції. За альтернативним варіантом, ефективна концентрація у сироватці може включати концентрації у сироватці в інтервалі 0,1-5000мкг /мл на дозу для однократного чи багатократного введення. Придатні схеми дозування відомі лікарям-практикам і будуть, звичайно, залежати від конкретного хворобливого стану, специфічної активності композиції, що вводиться, та конкретного пацієнта, що одержжує лікування. У деяких випад 59 ках, для досягнення бажаної терапевтичної кількості, може бути необхідним здійснити повторне введення, тобто, повторні індивідуальні введення конкретної контрольованої чи відмірюваної дози, причому індивідуальні введення повторюють до досягнення бажаної денної дози чи ефекту. Кращі дози можуть, необов'язково, включати 0,1, 0,2, 0,3, 0,4, 0,5, 0,6, 0,7, 0,8, 0,9, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46,47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99 та/або 100500мг/кг/введення, чи будь-який інтервал значень, значення чи частку, або до досягнення значення концентрації у сироватці 0,1, 0,5, 0,9, 1,0, 1,1, 1,2, 1,5, 1,9, 2,0, 2,5, 2.9, 3,0, 3,5, 3,9, 4,0, 4,5, 4,9, 5,0, 5,5, 5,9, 6,0, 6,5, 6,9, 7,0, 7,5, 7,9, 8,0, 8,5, 8,9, 9,0, 9,5, 9,9, 10, 10,5, 10,9, 11, 11,5, 11,9, 12, 12,5, 12,9, 13,0, 13,5, 13,9, 14,0, 14,5, 4,9, 5,0, 5,5, 5,9, 6,0, 6,5, 6,9, 7,0, 7,5, 7,9, 8,0, 8,5, 8,9, 9,0, 9,5, 9,9, 10, 10,5, 10,9, 11, 11,5, 11,9, 12, 12,5, 12,9, 13,0, 13,5, 13,9, 14, 14,5, 15, 15,5, 15,9, 16, 16,5, 16,9, 17, 17,5, 17,9, 18, 18,5, 18,9, 19, 19,5, 19,9, 20, 20,5, 20,9, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 35, 40, 45, 50, 55, 60, 65, 70, 75, 80, 85, 90, 96, 100, 200, 300, 400, 500, 600, 700, 800, 900, 1000, 1500, 2000, 2500, 3000, 3500, 4000, 4500 та/або 5000мкг/мл на однократне чи багатократне введення, або будь-якого інтервала значень, значення чи частки. За альтернативним варіантом, доза, що вводиться, може змінюватися у залежності від відомих факторів, таких як фармакодинамічні характеристики конкретного агента, способу та шляху його введення; віку, стану здоров'я та ваги пацієнта; природи та тяжкості симптомів, виду супутного лікування, частоти лікування та бажаного ефекту. Звичайно, доза активного інгредієнта може складати приблизно від 0,1 до 100 міліграмів на кілограм ваги тіла. Нормально, 0,1-50, краще, 0,1-10 міліграмів на кілограм на разове приймання чи у вигляді форми для уповільненого вивільнення будуть ефективною дозою для одержання бажаних результатів. Як необмежуючий приклад, лікування людей чи тварин може проводитися шляхом однократного чи періодичного введення доз щонайменше одного антитіла за даним винаходом в інтервалі від 0,1 до 100мг/кг, тких як 0,5, 0,9, 1,0, 1,1, 1,5, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 40, 45, 50, 60, 70, 80, 90 чи 100мг/кг на добу, щонайменше в один з днів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39 чи 40, або, за альтернативним варіантом чи додатково, щонайменше однієї неділі з 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51 чи 52, або, за альтернативним варіантом чи додатково, щонайменше одного з років 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 чи 20, чи 85995 60 будь-якої їхньої комбінації, з використанням однократних чи кратних доз або інфузії. Дозовані лікарські форми (композиції), придатні для внутрішнього введення, загалом містять від близько 0,1 міліграма до близько 500 міліграмів активного інгредієнта на разову дозу чи контейнер. В цих фармацевтичних композиціях активний інгредієнт звичайно присутній у кількості приблизно 0,5-99,999% мас. у розрахунку на хагальну вагу композиції. Парентеральні композиції та введення Для парентерального введення можуть бути виготовлені композиції антитіла у формі розчину, суспензії, емульсії чи ліофілізованого порошку у поєднанні з фармацевтично прийняти парентеральним носієм, чи з наданням такого носія окремо. Прикладами таких носіїв є вода, сольовий розчин, розчин Рингера, розчин декстрози та 1-10% сироватковий альбумін людини. Можуть бути використані також ліпосоми та неводні носії, такі як жирні масла. Носій чи ліофілізований порошок може містити добавки, що підтримують ізотонічність (наприклад, хлорид натрію, маніт) та хімічну стабільність (наприклад, буфери та консерванти). Композицію стерилізують відомими чи придатними методами. Придатні фармацевтичні носії описані у останньому виданні Remington's Pharmaceutical Sciences, A. Osol, що є стандартним довідковим джерелом у цій області техніки. Композиції для парентерального введення можуть містити, як звичайні ексципієнти, стерильну воду чи сольовий розчин, поліалкіленгліколі, такі як поліетиленгліколь, масла рослинного походження, гідровані нафталіни і т.п. Водні чи масляні суспензії для ін'єкцій можуть бути одержані шляхом використання придатного емульгатора чи зволожувача та суспендувального агента, у відповідності до відомих методів. Агенти для ін'єкцій можуть бути нетоксичними розріджувачами, призначеними для не-орального введення, такими як водний розчин чи стерильний розчин для ін'єкцій чи суспензія у розчиннику, дозволено використання як застосовного носія чи розчинника води, розчину Рингера, ізотонічного сольового розчину і т.д.; як звичайний розчинник чи суспендувальний розчинник може бути використане стерильне нелетке масло. Для цього можуть бути використані будь-яке нелетке масло та жирна кислота, включаючи природні чи синтетичні чи напівсинтетичні жирні масла чи жирні кислоти; природні чи синтетичні чи напівсинтетичні моно- чи ди- чи тригліцериди. Парентеральне введення є відомим фахівцям і включає, без обмеження, звичайні засобу для ін'єкцій, пристрій для ін'єкції тиском газу без голки, як описано у пат. США №5851198, та лазерний перфоруючий пристрій, як описано у пат. США №5839446, які цілком включені сюди за посиланням. Альтернативні способи введення Винахід далі стосується введення щонайменше одного анти-ІЛ-6 антитіла засобами для парентерального, підшкірного, внутрішньом'язового, внутрішньовенного, інтраартикулярного, внутріш