Спосіб корекції нейрокогнітивних порушень у хворих на шизофренію

Реферат: Спосіб корекції нейрокогнітивних порушень у хворих на шизофренію включає призначення медикаментозних середників. Здійснюють покрокове диференційоване діагностичнотерапевтичне ведення хворих: крок 1 - виявляють клінічно значимі порушення нейрокогнітивного функціонування та оцінюють вираженість і структуру нейрокогнітивного дефіциту із використанням психодіагностичних тестових методик; крок 2 - за допомогою діагностичних шкал здійснюють обстеження для виявлення супутніх станів, які негативно впливають на нейрокогнітивне функціонування (депресія, тривога, соціальна фобія, екстрапірамідні порушення, седація); крок 3 - проводять корекцію патологічних станів, виявлених за кроком 2, шляхом призначення медикаментозних середників; крок 4 використовують ноотропні середники, вітамінотерапію та психосоціальні методи (терапія зайнятістю, когнітивні тренінги, фізичні вправи) для корекції первинного когнітивного дефіциту. UA 100601 U (54) СПОСІБ КОРЕКЦІЇ НЕЙРОКОГНІТИВНИХ ПОРУШЕНЬ У ХВОРИХ НА ШИЗОФРЕНІЮ UA 100601 U UA 100601 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема психіатрії, і може бути використана для здійснення терапевтичних заходів при шизофренії, які визначаються не лише вираженістю позитивної та негативної психопатологічної симптоматики, але й наявністю нейрокогнітивного дефіциту. Нейрокогнітивне функціонування розглядається як предиктор ефективності соціального функціонування та здатності застосовувати щоденні життєві навички, а, отже, визначає загалом рівень якості життя хворих на шизофренію. Всі ключові нейрокогнітивні конструкти показують значимий взаємозв'язок із елементами функціонального виходу. Нейрокогнітивні порушення та пов'язаний з ними дефіцит здатності виконувати щоденні життєві функції (функціональна компетентність) негативно впливають на спроможність пацієнтів проживати окремо та бути самостійними. Незалежне функціонування є тим показником, який з особливою показовістю відрізняє менш когнітивно уражених хворих на шизофренію від хворих із вираженим когнітивним дефіцитом. Редукція якості життя пацієнтів із шизофренією прямо пов'язана із когнітивним ураженням. Взаємовідношення між суб'єктивним переживаннями себе, власного життя та соціальним функціонуванням у хворих на шизофренію забезпечуються виконавчим функціонуванням, важливим компонентом нейрокогнітивного функціонування загалом. Порушення нейрокогнітивних функцій відіграє більш важливу роль, порівняно із клінічною симптоматикою, в здатності пацієнтів із шизофренією працювати. Відомий як найближчий аналог спосіб терапії хворих на шизофренію із додаванням до антипсихотичного лікування донепезилу чи мемантину із метою покращення когнітивного функціонування. Крім цього для корекції нейрокогнітивних порушень у хворих на шизофренію додатково призначають психостимулянти [Behavioral Neurobiology of Schizophrenia and Its Treatment/Neal R. Swerdlow/ Springer, 2010]. Однак відомий спосіб-прототип не чинить вплив на відомі патофізіологічні ланки виникнення нейрокогнітивних порушень, такі, як порушена синаптична пластичність, зниження концентрації нейротрофічних нейропептидів, мікрогліарна недостатність, знижена дендритична насиченість. Не враховується наявність супутньої симптоматики, яка може чинити вплив на нейрокогнітивне функціонування (депресія, екстра пірамідні порушення, тривога), а, отже, необхідність диференційованого діагностично-терапевтичного підходу. Крім цього досвід клінічної практики показав недостатню ефективність донепезилу та мемантину. Використання ж психостимулянтів асоціюється із підвищеним ризиком загострення шизофренії. Загалом відомо, що комплексне лікування хворих із шизофренією, із огляду на наявність нейрокогнітивниго дефіциту, достатньо проблемна задача, оскільки часто не приносить очікуваних результатів в розрізі показників якості життя та рівня функціонування пацієнтів. Насамперед такий стан здебільшого пов'язаний із недооцінкою в клінічних умовах значення нейрокогнітивного дефіциту, ігноруванням наявності супутніх чинників, які уражають нейрокогнітивне функціонування (депресія, тривога, екстрапірамідні порушення, соціальна фобія, седація), використанням в комплексі лікування медикаментів, які негативно впливають на нейрокогнітивне функціонування (коректори, бензодіазепіни). В основу корисної моделі поставлена задача поліпшити процес лікування та реабілітації хворих на шизофренію в стадії ремісії шляхом корекції нейрокогнітивних порушень, які мають значну питому вагу серед проявів захворювання та є стрижневими при шизофренії. Поставлена задача вирішується тим, що у способі корекції нейрокогнітивних порушень у хворих на шизофренію, що включає призначення медикаментозних середників, згідно з корисною моделлю, здійснюють покрокове диференційоване діагностично-терапевтичне ведення хворих: крок 1 - виявляють клінічно значимі порушення нейрокогнітивного функціонування та оцінюють вираженість і структуру нейрокогнітивного дефіциту із використанням психодіагностичних тестових методик; крок 2 - за допомогою діагностичних шкал здійснюють обстеження для виявлення супутніх станів, які негативно впливають на нейрокогнітивне функціонування (депресія, тривога, соціальна фобія, екстрапірамідні порушення, седація); крок 3 - проводять корекцію патологічних станів, виявлених за кроком 2, шляхом призначення медикаментозних середників; крок 4 - використовують ноотропні середники, вітамінотерапію та психосоціальні методи (терапія зайнятістю, когнітивні тренінги, фізичні вправи) для корекції первинного когнітивного дефіциту. Запропонована стратегія покрокового ведення хворого із нейрокогнітивними порушеннями спрямована на покращення якості життя пацієнта, підвищення його функціональної компетентності, спроможності функціонувати незалежно та створення оптимальних умов для реабілітаційних заходів. Спосіб корекції нейрокогнітивних порушень у хворих на шизофренію здійснюють таким чином. 1 UA 100601 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 На початковому етапі (крок 1) оцінюють нейрокогнітивне функціонування пацієнтів з шизофренією із використанням психодіагностичних тестових методик: ТМТ А - тест зв'язку чисел А (оцінюється увага, швидкість обробки інформації), WMS-III Spatial Span - обсяг просторової пам'яті та Letter-Number Span - тест на запам'ятовування літерно-цифрової послідовності (оцінюється оперативна пам'ять), BAGS Symbol Coding-BACS кодування символів (оцінюється увага, робоча пам'ять, виконавчі функції), HVLT-R (здатність до навчання та вербального запам'ятовування). На цьому етапі виявляють хворих із клінічно значимим порушенням нейрокогнітивного функціонування та оцінюють вираженість і структуру нейрокогнітивного дефіциту. В подальшому (крок 2) діагностичне обстеження скеровують у напрямку виявлення супутніх станів, які негативно впливають на нейрокогнітивне функціонування: депресія діагностується при показниках шкали Калгарі для оцінки депресії при шизофренії 10 балів і більше; значима екстрапірамідна симптоматика при показниках шкали Сімпсона-Ангуса для оцінки естрапірамідної симптоматики 5 балів і більше; значима тривога при показниках шкали тривоги Гамільтона 18 і більше; наявність надмірної седації на основі клінічного враження лікаря (спостереження психомоторної активності пацієнта) та власного звіту пацієнта. Наступним кроком (крок 3) є корекція виявлених станів, які ускладнюють нейрокогнітивне функціонування пацієнтів, та оптимізація поточного лікування: - використання антидепресантів (венлафаксин в дозі 150 мг на день або есциталопрам в дозі 10 мг на день) при супутній депресії, тривозі та соціальній фобії), уникання використання чи відміна при тривожних розладах бензодіазепінів, а при депресії - седативних антидепресантів (трициклічні антидепресанти, міртазапін, седативні SSRI); - при наявності надмірної седації - використання антипсихотиків із мінімальним седативним ефектом (аріпіпразол в дозах 10-20 мг/день, рісперідон в дозі 2-4 мг/день, індивідуально) або перенесення прийому добової дози антипсихотика на вечірній час; - при наявності екстрапірамідної симптоматики - повільне контрольоване зменшення дозування поточного антипсихотика або перехід на прийом антипсихотика із мінімальними екстрапірамідними побічними проявами (аріпіпразол, паліперідон). Перевага у будь-якому разі надається атиповим антипсихотикам. При неефективності чи недостатній ефективності вказаних терапевтичних заходів (за кроком 3), що підтверджується результатами повторного нейрокогнітивного тестування із використанням методик, перелічених для кроку 1, хворим призначають курси лікування ноотропними середниками (пірацетам, гліцин, церебролізин), вітамінотерапія (вітаміни групи В, Е) - крок 4. У всіх випадках рекомендованим є використання психосоціальних методів (терапія зайнятістю, когнітивні тренінги, фізичні вправи - лікувальна гімнастика). Клінічний приклад. Хвора Д., 1982 р.н., знаходилась на амбулаторному лікуванні з приводу шизофренії. Стан пацієнтки відповідав симптоматичній ремісії із мінімальною вираженістю позитивних симптомів, які розглядались як клінічно незначимі через відсутність впливу на функціонування пацієнтки. Із використанням психодіагностичних тестових методик оцінки нейрокогнітивного функціонування (ТМТ А - тест зв'язку чисел A, WMS-111 Spatial Span - обсяг просторової пам'яті, Letter-Number Span - тест на запам'ятовування літерно-цифрової послідовності, BACS Symbol Coding-BAGS кодування символів, HVLT-R здатність до навчання та вербального запам'ятовування) виявлено значимі порушення уваги, оперативної пам'яті, швидкості обробки інформації, виконавчих функцій (Крок 1). Також використанням шкали Калгарі для оцінки депресії при шизофренії (показник 11 балів) виявлено супутні депресивні переживання. Із використанням шкали тривоги Гамільтона (показник 18 балів) виявлено клінічно значиму тривогу та викликане тривогою соціальне уникання (Крок 2). Пацієнтка приймала рісперідон в дозі 4 мг на день, додатково для усунення депресивних симптомів та тривоги призначено ципралекс в дозі 10 мг на день (Крок 3). Через 2 тижні супутнього лікування було досягнуто редукції депресивної симптоматики та тривожних переживань. Це супроводжувалось покращенням загального самопочуття пацієнтки та незначним пом'якшенням нейрокогнітивного дефіциту при повторному обстеженні. Наявні на даному етапі нейрокогнітивні порушення розглядались як первинні, викликані власне ендогенним шизофренічним процесом (Крок 4). Пацієнтці призначено супутнє лікування пірацетамом в дозі 2400 мг на день протягом двох місяців, віт. Ε по 1 капсулі 3 рази на день протягом 2 місяців та курс із 20 в/в інфузій церебролізину по 10 мл. При повторному обстеженні із використанням нейрокогнітивних тестів через 2 місяці виявлено значне покращення нейрокогнітивного функціонування, що відображалось у загальному підвищенні активності пацієнтки, рівні залученості її у реабілітаційні заходи, рівні загального задоволення станом 2 UA 100601 U 5 10 15 20 здоров'я за шкалою EQ-5D-5L. Варто відзначити, що запропонована схема комбінованої терапії переносилась пацієнткою добре, без клінічно значимих побічних проявів. Запропонований обсяг терапевтичних заходів при шизофренії визначається наявністю нейрокогнітивних порушень та їх центральним місцем при шизофренії, із врахуванням впливу на рівень функціонування пацієнтів та на якість життя загалом. Використання диференційованої покрокової корекції нейрокогнітивного дефіциту у пацієнтів із шизофренією дає змогу лікарюпсихіатру покращити дієвість терапевтичної програми, а також створити умови для більш ефективного використання реабілітаційних заходів. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб корекції нейрокогнітивних порушень у хворих на шизофренію, що включає призначення медикаментозних середників, який відрізняється тим, що здійснюють покрокове диференційоване діагностично-терапевтичне ведення хворих: крок 1 - виявляють клінічно значимі порушення нейрокогнітивного функціонування та оцінюють вираженість і структуру нейрокогнітивного дефіциту із використанням психодіагностичних тестових методик; крок 2 - за допомогою діагностичних шкал здійснюють обстеження для виявлення супутніх станів, які негативно впливають на нейрокогнітивне функціонування (депресія, тривога, соціальна фобія, екстрапірамідні порушення, седація); крок 3 - проводять корекцію патологічних станів, виявлених за кроком 2, шляхом призначення медикаментозних середників; крок 4 використовують ноотропні середники, вітамінотерапію та психосоціальні методи (терапія зайнятістю, когнітивні тренінги, фізичні вправи) для корекції первинного когнітивного дефіциту. Комп’ютерна верстка І. Мироненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут інтелектуальної власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3