Спосіб визначення можливої тяжкості перебігу тропічної малярії (тм) у осіб з немалярійної зони

Реферат: Спосіб визначення можливої тяжкості перебігу тропічної малярії у осіб з немалярійної зони включає визначення загальноклінічних показників, які були отримані в результаті первинного обстеження під час надходження до стаціонару та дослідження показників крові. При цьому додатково в сироватці крові визначають концентрацію прозапального цитокіну IL-1β на 1-й, 4-й та 7-й день перебування в стаціонарі і при швидкому підвищенні IL-1β (в 3 і більше разів) на 3-4 добу хвороби визначають середньотяжкий період захворювання, при тяжких формах захворювання визначають повільне зростанні рівня ІЛ-lb в сироватці крові. UA 102026 U (54) СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ МОЖЛИВОЇ ТЯЖКОСТІ ПЕРЕБІГУ ТРОПІЧНОЇ МАЛЯРІЇ (ТМ) У ОСІБ З НЕМАЛЯРІЙНОЇ ЗОНИ UA 102026 U UA 102026 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до паразитології, і може бути використана для визначення можливої тяжкості перебігу тропічної малярії для підвищення ефективності лікування у осіб з немалярійної зони та запобігання ускладнень. Відомі експрес-тести, які технічно прості та дозволяють отримати результат досить швидко. Ефективним методом діагностики тропічної малярії вже на початку захворювання є експрестест виробництва DAC-SpectroMed s. r. 1. (Молдова) на наявність антигену до P. falciparum. Однак слід враховувати рівень паразитемії - при наявності менш 50 паразитів у 1 мкл крові можливі хибно-негативні результати. Але помилки можна запобігти при динамічному спостереженні за хворим з виконанням повторних аналізів. Експрес-тест на наявність сумарних антитіл до Р. falciparum+P.vivax, незважаючи на високу специфічність, має дуже низьку чутливість, тому не може бути рекомендованим для використання для ранньої діагностики тропічної малярії. Цей метод є перспективним для епідеміологічних досліджень для виявлення осіб, що перенесли малярію після перебування в епідемічно небезпечних регіонах. Але він не дає змоги визначити тяжкість перебігу захворювання. Діагностика тропічної малярії за клінічними даними, незважаючи на наявність кількох характерних ознак, що зустрічаються майже у всіх випадках, дуже складна у зв'язку з низькою специфічністю цих симптомів. Головним діагностичним тестом для виявлення тропічної малярії є мікроскопічне дослідження з виявлення паразитів в товстій краплі крові та/або у мазках крові. Згідно з існуючими настановами та наказами таке дослідження проводиться всім пацієнтам з раптовим підвищенням температури, що знаходяться в епідемічно небезпечних регіонах Західної Африки. За рекомендаціями ВООЗ "золотим стандартом" діагностики малярії є мікроскопічний метод (Белова Е.Г. В Москве снова малярия / Е.Г. Белова, Н.В.Астафьева, С.А. Потекаева // Лечащий врач. - 2002. - №4. - С. 70-73). Результати первинної діагностики цілком залежать від якості проведення мікроскопічного дослідження, яке, у свою чергу, залежить від майстерності лаборанта-дослідника. Тобто потрібно мати кваліфікованого фахівця, що має досвід роботи з дослідженням "товстої краплі", постійно підтримує свій фаховий рівень з мікроскопії та має відповідне лабораторне забезпечення. Спосіб не дозволяє виявити тяжкість перебігу ТМ. При ТМ, як і при будь-якому інфекційному захворюванні, перебіг патологічного процесу залежить не тільки від патогенної дії P.falciparum, але й від імунної відповіді організму людини. Збудник малярії здатний викликати низку імунологічних реакцій, у тому числі й імунопатологічних, які спроможні розбалансувати імунну відповідь. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу визначення можливої тяжкості перебігу тропічної малярії (ТМ) у осіб з немалярійної зони, в якому за рахунок дослідження додаткових показників досягається визначення порушень низки регуляторних механізмів із різним ступенем виразності та спрямованості. Поставлена задача вирішується в способі визначення можливої тяжкості перебігу тропічної малярії у осіб з немалярійної зони, що включає визначення загальноклінічних показників, які були отримані в результаті первинного обстеження під час надходження до стаціонару та дослідження показників крові, в якому, згідно з корисною моделлю, додатково в сироватці крові визначають концентрацію прозапального цитокіну IL-1β на 1-й, 4-й та 7-й день перебування в стаціонарі і при швидкому підвищенні IL-1β (в 3 і більше рази) на 3-4 добу хвороби визначають середньотяжкий період захворювання, при тяжких формах захворювання визначають повільне зростанні рівня ІЛ-1b в сироватці крові. До ключових прозапальних цитокінів належить TL-1β, який ініціює та регулює запальні процеси, активує нейтрофіли, Т- і В-лімфоцити, синтез білків гострої фази, інших цитокінів, має пірогенний ефект. Цитокіни здатні брати участь в контролі розвитку і розмноження збудника хвороби. У захисних механізмах разом із специфічними антитілами передбачається участь стимулювання підвищеної продукції прозапальних цитокінів, яким надається певне значення в реалізації імунної відповіді на антигени збудника ТМ. Можна припустити, що особливу роль у патогенезі формування тяжкості при ТМ відіграє ІЛ1b. Його швидке підвищення (в 3 і більше разів) в перші дні хвороби знижує тяжкість перебігу хвороби, в той час як у пацієнтів із тяжкими формами, зростання рівня ІЛ-1b в сироватці крові відбувається значно повільніше. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. При надходженні до лікарні здійснюють аналіз скарг хворих. У всіх випадках спостерігалися озноб, головний біль та загальна слабкість, майже у всіх випадках зменшення апетиту та порушення сну, рідше - біль у попереку, нудота та блювота. Серед об'єктивних ознак найбільш частими були запальні явища з боку верхніх 1 UA 102026 U 5 10 15 20 25 30 35 дихальних шляхів, гепатомегалія та спленомегалія. У всіх випадках спостерігалася підвищення температури тіла. В окремих випадках під час лабораторного дослідження виявлено кетонурію та гемоглобінурію, за іншими показниками суттєвих змін не виявлялося. Тяжкість ТМ оцінено на підставі класифікації за клініко-лабораторними критеріями [Возианова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби: В 3 т. - К.: Здоров'я, 2001. - Т. 2. - С. 355-416]: - легка - хворі з температурою тіла не вище 38,5 °C, озноби і поти виражені слабо, загальний стан відносно задовільний, озноби й поти помірні, паразитемія - до 1000 паразитів в 1 мкл (1-10 паразитів у 10 полях зору, паразитів не багато, але потрапляють у перших полях зору - «+», 12 «++2), гемоглобін не нижче 130 г/л, еритроцити не менше 3,910 /л; - середньої тяжкості - хворі, у яких температура тіла становила 39 °C-40 °C, чітко виражені ознаки інтоксикації: загальна слабкість, виражені озноби, поти, головний біль, нудота, можлива блювота, в періоді апирексії зберігалася слабкість, головний біль. Паразитемія - до 10000 паразитів в 1 мкл (1-10 чи більше 10 у полі зору, паразити є в кожному полі зору, часто по декілька штук, багато - «+++», «++++») гемоглобін не нижче 70-115 г/л еритроцити 2,512 3,910 /л; - тяжка – хворі, у яких температура тіла становила 40 °C-41 °C, гарячкові пароксизми тривалі, періоди аперексії не виражені, сильний головний біль, нудота, блювання, порушення свідомості. Паразитемія - до 15000-20000 паразитів в 1 мкл (більше 100 паразитів у полі зору, усе поле зору засіяне паразитами, їх навіть важко перерахувати - «+++++») гемоглобін не нижче 12 50 г/л, еритроцити до 1,510 /л, можливі ускладнення - церебральна малярія, ендотоксичний шок (алгід), малярійний нефрит, гемоглобінурійна лихоманка. Дослідження системи прозапальних цитокінів виконано у 38 пацієнтів ТМ, діагноз у яких підтверджено наявністю у мазках крові P.falciparum. Перш за все проаналізовано концентрацію прозапального цитокіну IL-1β. Концентрація IL-1β в сироватці хворих на ТМ на початку захворювання при тяжкому захворюванні складала 3,39±0,63 пк/мл, при середньо тяжкому - 5,55±0,43 пк/мл; на 3-4-у добу - 4,52±0,71 пк/мг та 16,94±1,23 пк/мл; на 6-8 добу - 18,81±1,42 пк/мл та 15,73±1,79 пк/мл, відповідно. Тобто в усі терміни спостереження вона була статистично значимо більшою контрольних показників (0,44±0,44 пк/мл) (Р