Спосіб діагностики ступеня тяжкості перебігу гострого і загострення хронічного ларингіту у осіб з супутнім автоімунним тиреоїдитом

Спосіб діагностики ступеня тяжкості перебігу гострого і загострення хронічного ларингіту у осіб з супутнім автоімунним тиреоїдитом, який включає визначення імунолабораторних показників сирова 3 №2169923, 2001р., G01 №33/53], який можливо використовувати для діагностики ступеня тяжкості перебігу запальної патології гортані, шляхом оцінки імунолабораторних показників і визначення наявності умовно патогенної мікрофлори в калі, лейкоцитарної формули крові, рівня імуноглобулінів А, М, G, бактерицидної функції нейтрофилів у периферичній крові за допомогою НСТ-теста и фагоцитарної активності нейтрофилів. Недоліком способу є низька практичнопрогностична значимість, громіздкість розрахунків, а також відсутність даних про врахування впливу можливої супутньої патології щитовидної залози. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу діагностики ступеня тяжкості перебігу гострого і загострення хронічного ларингіту у осіб з супутнім автоімунним тиреоїдитом, в якому за рахунок зміни досліджуваних показників, досягається визначення інформативних критеріїв ступеня тяжкості перебігу гострого і загострення хронічного ларингіту у осіб з супутнім автоімунним тиреоїдитом, що дає можливість диференційованого призначення терапії різним групам хворих з гострим або загостренням ХЛ у залежності від лабораторних показників (цитокінів), що призводить до підвищення ефективності лікування і запобігає використанню трахеотомії у осіб з ускладненим перебігом ларингіту стенозом гортані. При цьому скорочується термін перебування хворого у лікарні. Поставлена задача вирішується в способі діагностики ступеня тяжкості перебігу гострого і загострення хронічного ларингіту у осіб з супутнім автоімунним тиреоїдитом, який включає визначення імунолабораторних показників сироватки крові, згідно з корисною моделлю, методом імуноферментного аналізу визначають значення гаммаінтерферону (g-ІФН), фактору некрозу пухлин (ФНП-a), інтерлейкинів ІЛ-1, ІЛ-6 і протизапального ІЛ-2a, при підвищенні рівнів усіх визначених цитокінів діагностують тяжкий перебіг гострого і загострення хронічного ларингіту, при підвищенні рівня ІЛ-6 сироватки крові більш, ніж у 2 рази на тлі зниження g-ІФН і ФНП-a діагностують затяжний характер процесу. В останні роки вивчення порушень імунітету неможливе без визначення факторів міжклітинної кооперації імунної системи, зокрема "цитокінової мережі". Нами були досліджені різні групи хворих, що відрізнялися клінічним перебігом (гострий або хронічний ларингіт). При типовому перебігу або ускладненому мав місце достовірний розбіг вмісту рівня цитокінів сироватки крові. Це дозволило обрати ці данні як критерії для оцінки тяжкості перебігу гострого ларингіту або загострення хронічного у цих хворих. Інтерлейкіни - це протеїни, вироблені активованими клітинами імунної системи, що не мають специфічності у відношенні до антигенів і є медіаторами міжклітинної комунікації при імунній відповіді, гемопоезі, запаленні, а також у міжклітинних взаємозв'язках. Досягнення сучасної імунології довели, що дисрегуляція цитокінової системи є невід'ємною складовою частиною усіх автоімунних і запальних процесів. 40499 4 Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Методом імуноферментного аналізу (ІФА) з використанням тест-систем «Вектор-Бест» Новосибірськ, «РгоСоп» Санкт-Петербург в сироватці крові визначають рівень значення гаммаінтерферону (g-ІФН), фактору некрозу пухлин (ФНП-a), інтерлейкінів ІЛ-1, ІЛ-6 и протизапального ІЛ-2a. Тестування здійснюють на спектрофотометрі: визначають кількісні показники оптичної щільності (ОП) на хвилі 492нм і 450нм з урахуванням показників контрольних зразків (позитивного і негативного). Якщо рівень цитокінів не перевищує рівень цих показників у здорових осіб захворювання не має тенденції до генералізації і хворі потребують стандартної схеми лікування ларингіту. Якщо має місце підвищення усіх вищезгаданих цитокінів, реакція імунної системи гіперергічна і потребує включення до комплексу лікування парентерального введення кортикостероїдів для запобігання виникнення ускладнень. Зокрема стенозу гортані. Особливо небезпечний тяжкий перебіг захворювання має у хворих, у яких встановлений високий рівень ІЛ-6 у 2 і більше разів на тлі зниженого рівня g-ІФН і ФНП: в цьому випадку лікування потребує окрім протизапальних засобів імуномодуляторів: 1-м етапом - замісна терапія препаратами інтерферону (наприклад, віферон 1 500 000 ОД у ректальних супозиторіях 2 рази на день - 5 днів), 2-м етапом - імуномодуляторів регулюючої дії (наприклад, ербісол 2.0 внутрішньом'язово 1 раз на день - 10 днів) з подальшим контролем показників. Під нашим спостереженням знаходилося 46 хворих із хронічним гіперпластичним ларингітом у віці від 18 до 69 років і 18 хворих гострим ларингітом (ГЛ) приблизно того ж віку, що проходили лікування в клініці Лор-кафедри ХМАПО в 20062007р.м. Лор-діагноз обстежених хворих установлювався на підставі класичного клінічного Лор-огляду з включенням ларингостробоскопії, бактеріологіччого і цитологічного дослідження мазків з найбільш уражених ділянок гортані. Усім хворим зроблені клінічні аналізи крові і сечі. Діагноз автоімунного тиреоїдиту встановлювався ендокринологом на підставі скарг хворих, ультразвукового дослідження (УЗД) щитовидної залози, визначення рівня тиреоїдних гормонів (тиреотропного гормону - ТТГ, трийодтироніну – Т3, тетрайодтироніну - Т4) і серодіагностики антитиреоїного автоімунітету . У всіх хворих і в осіб контрольної групи в сироватці крові визначали прозапальні цитокіни. Дослідження рівня цитокінів в обстежуваних хворих виявило підвищення рівня (g-ІФН у хворих ОЛ із супутнім АІТ: 25.71±1.8пг/мл, що вірогідно вище, ніж у групі здорових осіб (р