Спосіб лікування шлунково-кишкових кровотеч у хворих після операцій з приводу аневризми аорти

Реферат: Спосіб лікування шлунково-кишкових кровотеч у хворих після операцій з приводу аневризми аорти включає проведення фіброгастроскопії та медикаментозне лікування. На етапі післяопераційної інтенсивної терапії при виникненні шлунково-кишкової кровотечі застосовують: блокатор Н2-рецепторів гістаміну - фамотидин; засіб, що впливає на систему травлення і метаболічні процеси - розчин актовегіну 10 %; інгібітор протеолізу - апротинін (гордокс); антацидний препарат - альмагель; антигеморагічний засіб; інгібітор фібринолізу амінокапронову кислоту; М-холіноблокатор - пірензепін; аналог інгібітора гормону росту окреотид (сандостатин). UA 102067 U (12) UA 102067 U UA 102067 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема до кардіохірургії, і може бути використана з метою лікування шлунково-кишкових кровотеч у хворих після операцій з приводу аневризми аорти. Відомий спосіб лікування шлунково-кишкової кровотечі у ранньому післяопераційному періоді після оперативного втручання на органах черевної порожнини при ентеральному харчуванні хворих (UA10025, МПК А61К 38/43, А61М 29/00, дата публікації 17.10.2005, бюл. № 10), що включає застосування препарату для зниження шлункової кислотопродукції а саме застосування розчину ацидин-пепсину (рН=2,0), який вводять у тонку кишку позад зв'язки Трейтця з кратністю 4-5 разів на добу впродовж всього періоду ентерального харчування. Недоліком способу є його недостатня специфічність, що не передбачає його застосування для лікування шлунково-кишкових кровотеч у хворих кардіохірургічного профілю після операцій з приводу аневризми аорти. Кардіохірургічні втручання в умовах штучного кровообігу можуть призводити до включення патогенетичних механізмів розвитку гострих патологічних змін у слизовій оболонці шлунковокишкового тракту (ШКТ), що ускладнюються шлунково-кишковими кровотечами (ШКК). Операції на серці супроводжуються розвитком ШКК в 0,2-0,8 % випадків і є причиною досить високої летальності, рівень якої коливається від 9,6 до 80 %. ШКК - це небезпечне ускладнення, що призводить до суттєвих змін гемодинаміки і до порушення функцій життєво важливих систем організму пацієнта прооперованого з приводу аневризм аорти. У зв'язку з цим, актуальними є впровадження ефективних та раціональних методів лікування гострих ШКК у хворих після операцій на серці. Крім цього тривала антикоагулянтна терапія в післяопераційному періоді після операцій на відкритому серці та багатьох рентгенендоваскулярних втручань додатково створює високу схильність до можливих кровотеч. Відомий спосіб лікування шлунково-кишкових кровотеч після кардіохірургічних операцій [Д. В. Аверчук, В. Г. Киричинський, Н. Б. Томащук. Профілактика гастродуоденальних кровотеч після кардіохірургічних операцій // Серцево-судинна хірургія: Щорічник наукових праць Асоціації серцево-судинних хірургів України. - К., 2009. - Вип. 17. - С. 10-13] виконують за принципами антигелікобактерної терапії (Маастрихтський консенсус). Спосіб включає призначення антигелікобактерної терапії препаратами "Орністат", "Пілобакт Нео", "Клатинол" на 7 днів, потім призначають інгібітор протонової помпи "Омепразол", "Рабепразол", "Езомепразол" в терапевтичних дозах. При виявленні гастроскопічно дуоденогастрального чи гастроезофагеального рефлюксу призначають інгібітор протонової помпи в терапевтичних дозах і прокінетик "Мотінол", "Мотиліум", "Церукал", обволікаючий засіб - антациди "Альмагель", "Маалокс", "Фосфалюгель". Недоліком зазначеного способу лікування шлунково-кишкових кровотеч у хворих кардіохірургічного профілю є те, що лікування у ньому засновано на лише одному з можливих чинників шлунково-кишкових кровотеч - запобіганню (попередженню) гелікобактерного впливу на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Такий спосіб не враховує низку інших чинників, що окремо або у сукупності також призводять до шлунково-кишкових кровотеч. У випадку відсутності позитивного результату впливу за способом, що має високу вірогідність, для запобігання дії інших чинників шлунково-кишкових кровотеч мають здійснювати повторний збір кишкового вмісту пацієнта за добу, визначати його об'єм і наявність в ньому гемоглобіну та інших можливих показників чинників шлунково-кишкових кровотеч та розробляти новий вплив на проблемну ситуацію. В основу корисної моделі поставлена задача створення способу лікування шлунковокишкових кровотеч у хворих після операцій з приводу аневризми аорти, в якому за рахунок застосування нової сукупності лікарських засобів та режимів їх застосування забезпечується пришвидшення зупинки шлунково-кишкових кровотеч, зменшення вірогідності виникнення рецидивів повторних кровотеч та масивної крововтрати, позитивна місцева дія на перебіг патологічного процесу, скорочуються терміни загоєння дефектів, знижується об'єм крововтрати, але і не виникають важкі гемодинамічні порушення та алергічні реакції, зменшуються післяопераційні запальні реакції, за відсутності токсичності застосованих препаратів зменшується ризик вірогідності виникнення летальних випадків та забезпечується покращення стану пацієнтів. Для вирішення поставленої задачі спосіб лікування шлунково-кишкових кровотеч у хворих після операцій з приводу аневризми аорти включає проведення фіброгастроскопії та медикаментозне лікування. Новим у способі є те, що на етапі післяопераційної інтенсивної терапії при виникненні шлунково-кишкової кровотечі застосовують: блокатор Н2-рецепторів гістаміну: фамотидин 20 мг 2 рази/добу в/в; засіб, що впливає на систему травлення і метаболічні процеси - розчин 1 UA 102067 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 актовегіну 10 % 1,0 мл 1-2 рази/добу в/в або в/м, інгібітор протеолізу - апротинін (гордокс) 1 млн. в/в; антацидний препарат - альмагель 5,0 мл 3-4 рази/добу; антигеморагічний засіб, інгібітор фібринолізу - амінокапронову кислоту 200 мл 2 рази/добу; М-холіноблокатор - пірензепін 50 мг 4 рази/добу в/в; аналог інгібітора гормону росту - окреотид (сандостатин) шляхом постійної інфузії в/в крапельно протягом 72 год. Внаслідок застосування сукупності ознак нового способу, спосіб забезпечує пришвидшення зупинки шлунково-кишкових кровотеч, зменшення вірогідності виникнення рецидивів повторних кровотеч та масивної крововтрати, чинить позитивну місцеву дію на течію патологічного процесу, скорочує терміни загоєння дефектів, знижує об'єм крововтрати і не викликає важкі гемодинамічні порушення та алергічні реакції, зменшує післяопераційні запальні реакції, за відсутності токсичності застосовуваних препаратів зменшує ризик вірогідності виникнення летальних випадків та забезпечує покращення стану пацієнтів. Спосіб також забезпечує швидке відновлення перистальтики, звільнення кишкового тракту від продуктів розпаду крові та зниження мікробної забрудненості, у пацієнта внаслідок підбору сукупності нових лікарських засобів та оптимальних режимів їх застосування. Спосіб не потребує проведення повторних довготривалих аналізів для визначення чинника наявної шлунково-кишкової кровотечі які затримують застосування лікувального впливу, що у відомих способах призводить до погіршення стану пацієнта. Приклад 1. Пацієнт В., 61 p., госпіталізований до ДУ "НІССХ ім.М.М. Амосова" по швидкій допомозі з діагнозом гостра розшаровуюча аневризма грудного відділу аорти. Перед операцією фіброгастроскопія не проводилась. Хворому в терміновому порядку проведена операція, тривалістю 11 год. В ранньому післяопераційному періоді, через 3 години після операції виникло ШКК. Виконана ЕФГДС: гостра виразка ДПК. В інтенсивну терапію було добавлене специфічне: блокатори Н2-рецепторів гістаміну (квамател 20 мг 2 рази/добу в/в); засоби, що впливають на систему травлення і метаболічні процеси (розчин актовегіну 10 %-1,0 мл 1-2 рази/добу в/в або в/м); інгібітор протеолізу (гордокс 1 млн. в/в); антацидні препарати (альмагель 5,0 мл 3-4 рази/добу); антигеморагічні засоби, інгібітори фібринолізу (амінокапронова кислота 200 мл 2 рази/добу); М-холіноблокатор (пірензепін 50 мг 4 рази/добу в/в); аналоги інгібітора гормону росту (сандостатин - постійна інфузія в/в капельно протягом 72 год.). На 10 добу проведено повторну фіброгастроскопію - відсутні ознаки кровотечі, виразка в сані рубцювання. На 11 добу пацієнт був переведений з реанімаційного відділення в палату. На 18 добу пацієнт був виписаний із клініки на санаторне лікування. Приклад 2. Пацієнт М., 52 p., госпіталізований до ДУ "НІССХ ім.М.М. Амосова" з діагнозом розшаровуюча аневризма висхідної аорти (II тип по De Bakey). В анамнезі - виразка шлунка. Фіброгастроскопія - без видимої патології. Після обстежень та проведення передопераційної підготовки хворому проведена операція: Бенталла де Боно, тривалістю 9 год. В післяопераційному періоді, на 1 добу після операції виникло ШКК. Виконана фіброгастроскопія: гостра виразка шлунка. В інтенсивну терапію було добавлене специфічне: блокатори Н2рецепторів гістаміну (квамател 20 мг 2 рази/добу в/в); засоби, що впливають на систему травлення і метаболічні процеси (розчин актовегіну 10 %-1,0 мл 1-2 рази/добу в/в або в/м); інгібітор протеолізу (гордокс 1 млн. в/в); антацидні препарати (альмагель 5,0 мл 3-4 рази/добу); антигеморагічні засоби, інгібітори фібринолізу (амінокапронова кислота 200 мл 2 рази/добу); Мхоліноблокатор (пірензепін 50 мг 4 рази/добу в/в); аналоги інгібітора гормону росту (сандостатин - постійна інфузія в/в капельно протягом 72 год.). На 8 добу проведено повторну фіброгастроскопію - відсутні ознаки кровотечі, виразка в стані рубцювання. На 9 добу пацієнт був переведений з реанімаційного відділення в палату. На 16 добу пацієнт був виписаний із клініки на санаторне лікування. Таким чином, спосіб лікування шлунково-кишкових кровотеч у хворих після операцій з приводу аневризми аорти, що пропонується, є ефективним у лікуванні ШКК та дозволить уникнути виникнення повторних кровотеч, зменшити відсоток летальних випадків та покращити якість життя пацієнтів. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 55 60 Спосіб лікування шлунково-кишкових кровотеч у хворих після операцій з приводу аневризми аорти, що включає проведення фіброгастроскопії та медикаментозне лікування, який відрізняється тим, що на етапі післяопераційної інтенсивної терапії при виникненні шлунковокишкової кровотечі застосовують: блокатор Н2-рецепторів гістаміну - фамотидин 20 мг 2 рази/добу в/в; засіб, що впливає на систему травлення і метаболічні процеси - розчин актовегіну 10 %-1,0 мл 1-2 рази/добу в/в або в/м; інгібітор протеолізу - апротинін (гордокс) 1 млн. в/в; 2 UA 102067 U антацидний препарат - альмагель 5,0 мл 3-4 рази/добу; антигеморагічний засіб; інгібітор фібринолізу - амінокапронову кислоту 200 мл 2 рази/добу; М-холіноблокатор - пірензепін 50 мг 4 рази/добу в/в; аналог інгібітора гормону росту - окреотид (сандостатин) шляхом постійної інфузії в/в, крапельно протягом 72 год. 5 Комп’ютерна верстка І. Скворцова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3