Спосіб диференційної діагностики крупновогнищевого від дрібновогнищевого інфаркту міокарда

Реферат: Спосіб диференційної діагностики крупновогнищевого від дрібновогнищевого інфаркту міокарда включає дослідження імунологічних показників крові. Крім того, додатково визначають бластну трансформацію лімфоцитів на неспецифічний антиген і Т-хелперів та, у випадку, коли значення бластної трансформації лімфоцитів на неспецифічний антиген менше 38 %, Т-хелперів - менше 37 %, роблять висновок про наявність крупновогнищевого інфаркту міокарда. UA 104205 U (12) UA 104205 U UA 104205 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до кардіології, і може бути використана в клінічній практиці для диференційної діагностики крупновогнищевого від дрібновогнищевого інфаркту міокарда і визначення його розмірів біохімічним методом. Як відомо, величина ураження міокарда по суті визначає особливості течії інфаркту міокарда і впливає на найближчий і віддалений прогноз життя і працездатності (Малая Л.Т., Власенко М.А., Микляев И.Ю. Инфаркт миокарда / АМН СССР. - Μ.: Медицина, 1981, 488 с). По глибині ураження інфаркт міокарда розділяють на крупновогнищевий та дрібновогнищевий. При цьому велике значення має їх рання диференціальна діагностика, оскільки залежно від площі і глибини ураження визначаються об'єм і інтенсивність подальшого лікування пацієнта, а своєчасне призначення адекватної лікарської терапії покращує прогноз на подальший сприятливий перебіг захворювання. Діагноз інфаркту міокарда ґрунтується на трьох основних критеріях: характерної клініки (переважно ангінозного болю, що є суб'єктивним показником), характерної динаміки ЕКГ та біохімічної діагностики. Відомий спосіб диференціальної діагностики на крупновогнищевого та дрібновогнищевого інфаркту міокарда шляхом реєстрації ЕКГ (Сыркин А.Л., Инфаркт миокарда. М.: "Медицинское информационное агентство", 1998. - 398 с). У основу розділення крупновогнищевого та дрібновогнищевого інфаркту поставлена наявність або відсутність патологічних змін комплексу QRS електрокардіограми. За результатами дослідження виділяють крупновогнищевий "Qінфаркт" і дрібновогнищевий "не Q-інфаркт" міокард (субендокардіальний, інтрамуральний). Проте, слід зазначити, що великий субендокардіальний інфаркт міокарда, що нерідко спостерігається, навряд чи доцільно називати дрібновогнищевим. Крім того, цим способом неможливо оцінити глибину ураження при повторному інфаркті міокарда або блокаді ніжки пучка Гіса. Відомий метод біохімічною діагностики і визначення розмірів інфаркту міокарда заснований на серійному дослідженні КФК в сироватці крові, що передбачає регулярне (через кожні 2 або 3 години) узяття крові у хворого з моменту вступу його в стаціонар до нормалізації змісту ферменту. Отримані дані про динаміку ферменту в крові дозволяють певним чином розмір некрозу сердечного м'яза, отримати уявлення про динаміку процесу, тяжкості захворювання і ефективності лікувальних заходів. В той же час метод не позбавлений недоліків, серед яких слід зазначити необхідність відстрочення різних терапевтичних втручань на 6-7 годин для збору даних про динаміку КФК в крові. Крім того, точність методу знижується при великих ураженнях і локалізації інфаркту в нижній стінці або перегородці. Відомий спосіб діагностики і визначення розмірів інфаркту міокарда (RU94020212, МПК G01 N33/50, дата публікації заявки: 20.08.1996) шляхом дослідження крові методом тонкошарової хроматографії за допомогою якої визначається вміст сфингомиелинов в цільній крові хворого на 2-у добу захворювання і при значенні останніх вище за 1900 мкмоль фосфор/л крові робиться висновок про наявність інфаркту міокарда, розміри якого обчислюються за формулою: М=0,054 С 99,1 2,5, де Μ розмір некрозу, виражений у відсотках від маси міокарда лівого шлуночка, С рівень сфінгомієлінів крові в мкмоль фосфору/л крові. Недоліком способу є те, що висновок робиться на підставі недостатньо аргументованих даних, виходячи з того, що за наведеними результатами цих досліджень інфаркт міокарда має місце у значній кількості випадків і при значенні вмісту цього показника нижче за 1900 мкмоль фосфор/л крові. Відомий спосіб диференціальної діагностики інфаркту міокарда за допомогою дослідження рівня тропоніну І (Тн І) в крові хворих методом твердофазного імуноферментного аналізу (Швец О.И., Мазур Н.А., Танхилевич Б.М., Арифуллин Ш.С., Ибрагимова Т.В. Сердечный тропонин І у больных инфарктом миокарда, динамика его содержания в крови и связь с объемами некроза.// Кардиология. -1999. - 9. - С. 53-56). У хворих інфарктом міокарда зростання рівня Тн І відзначається не пізніше чим через 5-6 годин після гострого ангінозного нападу або його клінічного еквіваленту, досягаючи максимального значення через 11-15 годин. При цьому, через 6-10 годин від початку больового синдрому, середні значення Тн І при інфаркті міокарда із зубцем Q (9,1±1,6) виявляються вище, ніж при інфаркті міокарда без зубця Q (3,6±1,1). До кінця першої доби рівень тропоніну І складає при інфаркті міокарда із зубцем Q-6,6±0,7 і без зубця Q2,7±0,5. Незважаючи на високу специфічність, тропонин І може виявлятися у крові і при ряді інших патологічних станах: кардіоміопатії, міокардиті, травматичних ушкодженнях серця (контузія грудної клітки, поранення), медикаментозної інтоксикації (наприклад, після прийому цитостатиків), при сепсисі, септичному шоку або інших критичних (шокових) станах, при важких 1 UA 104205 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 формах хронічної сердечної недостатності, ХПН, гіпертензії з вираженою гіпертрофією лівого шлуночка, гострою легеневою емболією з дисфункцією правого шлуночка, дефібриляції, при захворюванні легенів і патології ендокринної системи, при ВІЛ. Задачею розробки є створення способу диференційної діагностики крупновогнищевого від дрібновогнищевого інфаркту міокарда, в якому за рахунок зміни дій по визначенню порушень, застосуванню нових речовин та визначених емпіричним шляхом границь значень досліджуваних показників забезпечується можливість зробити більш достовірний та об'єктивний висновок про наявність крупновогнищевого або дрібновогнищевого інфаркту міокарда на підставі кількісно визначених граничних значень одночасним суттєвим зменшенням травматичного навантаження на пацієнта та виключенням можливості алергічної реакції на застосовувані у дослідженні речовини. Для вирішення цієї задачі спосіб диференційної діагностики крупновогнищевого від дрібновогнищевого інфаркту міокарда включає дослідження імунологічних показників крові. Новим у способі є те, що додатково визначають бластну трансформацію лімфоцитів на неспецифічний антиген і Т-хелперів та, у випадку, коли значення бластної трансформації лімфоцитів на неспецифічний антиген менше 38 %, Т-хелперів - менше 37 %, роблять висновок про наявність крупновогнищевого інфаркту міокарда. Застосування нових ознак способу дозволяє здійснити об'єктивний висновок про наявність крупновогнищевого або дрібновогнищевого інфаркту міокарда на підставі кількісно визначених граничних значень показників із одночасним суттєвим зменшенням травматичного навантаження на пацієнта та виключенням можливості алергічної реакції на застосовувані у дослідженні речовини. Спосіб ілюструється прикладами його застосування. При виконанні наведених прикладів Т-хелпери (CD4) визначали методом лазерної проточної цитофлюориметрії на лазерному проточному цитофлюориметрі FACScan за умов лінійного посилення сигналів PSC і SSC, логарифмічного - FL1, FL2 у прямому імунофлюоресцентному тесті за допомогою двокольорового забарвлення моноклональними антитілами (мкАТ) серії Leu виробництва фірми "Becton Dickinson"(CLUA) [Simultaneous analysis of radio-induced membrane alteration and cell viability by flowcytometry / M.Benderitter, L. Vincent-Genod, A.Berroud et al.//Cytometry. - 2000. V.39. -p. 151-157] [Fernandez-Botran R., Vetvicka V. Advanced Methods in Cellular Immunology. - CRC Press, 2000. - 192 p.] Приклад 1 Хворий Л., 52 роки, госпіталізований з гострим інфарктом міокарда без зубця Q в області передньої стінки ЛШ. Хворому проведено дослідження імунологічних показників крові, та визначено Т-хелпери (CD4), оцінено реакцію бластної трансформації лімфоцитів на неспецифічний антиген. Дослідження показали значення Т-хелперів 30 % (що менше 37 %), кількість бластної трансформації лімфоцитів на неспецифічний антиген 33 % (що менше 38 %). На підставі рівня значень досліджених показників зроблено висновок про наявність крупновогнищевого інфаркту міокарда. Додатково хворому виконана ехокардіографія в В-режимі, на якій виявлено зону акінезії в області передньої стінки ЛШ, що також свідчить про крупновогнищевий інфаркт міокарда. Приклад 2 Хворий О., 47 років, був госпіталізований з гострим інфарктом міокарда без зубця Q в області задньої стінки ЛШ. Хворому проведено дослідження імунологічних показників крові та визначено Т-хелпери (CD4), оцінено реакцію бластної трансформації лімфоцитів на неспецифічний антиген. Дослідження показали значення Т-хелперів 32 % (що менше 37 %), кількість бластної трансформації лімфоцитів на неспецифічний антиген 35 % (що менше 38 %). На підставі рівня значень досліджених показників зроблено висновок про наявність крупновогнищевого інфаркту міокарда. Додатково хворому виконана ехокардіографія в В-режимі, на якій виявлено зону дискінезії в області задньої стінки ЛШ, що також свідчить про крупновогнищевий інфаркт міокарда. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб диференційної діагностики крупновогнищевого від дрібновогнищевого інфаркту міокарда, що включає дослідження імунологічних показників крові, який відрізняється тим, що додатково визначають бластну трансформацію лімфоцитів на неспецифічний антиген і Тхелперів та у випадку, коли значення бластної трансформації лімфоцитів на неспецифічний 2 UA 104205 U антиген менше 38 %, Т-хелперів - менше 37 %, роблять висновок про наявність крупновогнищевого інфаркту міокарда. Комп’ютерна верстка І. Скворцова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3