Спосіб діагностики, визначення розмірів та локалізації інфаркту міокарда

УКРАЇНА (19) UA (11) 26680 (13) U (51) МПК (2006) G01N 33/00 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ Д ЕПАРТАМЕНТ ІНТЕЛ ЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ОПИС в идається під в ідпов ідальність в ласника патенту ДО ПАТЕНТУ НА КОРИСНУ МОДЕЛЬ (54) СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ, ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРІВ ТА ЛОКАЛІЗАЦ ІЇ ІНФАРКТУ МІОКАРДА 1 2 (13) 26680 (11) досягають завдяки даним біохімічного дослідження. Однак цей спосіб не дозволяє отримати інформацію про локалізацію некрозу, що унеможливлює спрямоване застосування терапевтичних дій в процесі лікування хвороби. Ці недоліки частково усун уто в способі, який є найбільш близьким до запропонованого [3]. Спосіб діагностики та визначення розмірів інфаркта міокарда включає визначення вмісту у крові хворого сфінгомієлінов на другу добу захворювання та порівняння його з еталонним значенням (1900мк/моль), вираховування розмірів некрозу за формулою М =0,054*С-99,1, де М розмір некрозу у процентах від маси лівого шлуночка, а С - рівень сфінгомієлінов крові. Відомий спосіб має високу точність та надає можливість у період життя хворого визначити розміри інфаркта міокарда, однак він не надає інформації про локалізацію інфаркта міокарда. В основу корисної моделі поставлена задача розширення функціональних можливостей діагностики інфаркту міокарда на ранній стадії захворювання, а саме одночасне визначення його розмірів та локалізації. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі діагностики, визначення розмірів та локалізації інфаркта міокарда для постановки діагнозу спочатку визначають зовнішні фізіологічні ознаки інфаркту, після чого проводять тестування сироватки крові на присутність окремих біомаркерів, далі виконують ЕКГ-обстеження та аналізують отримані показники у шести гр удних UA Корисна модель відноситься до медицини та може бути використана у клінічній практиці для діагностики інфаркту міокарда та визначення його розмірів і локалізації. Відомий спосіб виявлення інфаркта міокарда та визначення його місцезнаходження включає до свого складу визначення біопотенціалу серця в V1-V6 грудни х відведеннях, вимірювання періоду сердцебиттів, аналогово-цифрове перетворювання QRS-комплексу та обчислення торкаючої до обгинаючої спектру гармонік [1]. Наявність інфаркта фіксується у випадку, коли у двох сусідніх відведеннях нахили торкаючих мають різні знаки та різко відрізняються за абсолютним значенням. До того ж місцезнаходження інфаркту міокарда визначають у тому з двох гр удних відведень, для якого нахил торкаючої до обгинаючої спектру гармонік є негативним. Однак недоліком відомого способу є те, що в ньому ніяким чином не визначають розміри некрозу інфаркту міокарда, що робить неможливим призначення необхідної та ефективної терапії захворювання. Ці недоліки частково усун уто у відомому способі діагностики інфаркта міокарда та прогнозування повторного інфаркта міокарда, який включає до свого складу дослідження сироватки крові, показники якого оцінюють за цитолейкограмою гранулоцитозв'язуючих лімфоцитів, та за фактом збільшення вмісту ЛСГз у 3,2 рази діагностують гострий інфаркт міокарда [2]. Визначення дійсної стадії розвитку хвороби U біомаркерів, далі виконують ЕКГ-обстеження та аналізують отримані показники у шести гр удних відведеннях на наявність аномалій, потім порівнюють отримані дані з еталонними значеннями та виводять діагностичне рішення, який відрізняється тим, що під час порівняння отриманих даних з еталонними виконують логічний висновок на основі нечіткої бази правил з подальшим переведенням формату кінцевих даних у загальновживаний у даній галузі медицини. (19) (21) u200611358 (22) 27.10.2006 (24) 10.10.2007 (72) АРТЕМЕНКО СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ, U A (73) АРТЕМЕНКО СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ, U A (56) (57) Спосіб діагностики, визначення розмірів та локалізації інфаркту міокарда, в процесі якого спочатку визначають зовнішні фізіологічні ознаки інфаркту, після чого проводять тестування сироватки крові на присутність окремих 3 26680 4 відведеннях на наявність аномалій, потім 3. Патент Російської Федерації №94020212/14, порівнюють отримані дані з еталонними опубл. 20.08.1998, МПК G01N33/92. значеннями та виводять діагностичне рішення, в якому під час порівняння отриманих даних з еталонними виконують логічний висновок на основі нечіткої бази правил з подальшим переведенням формату кінцевих даних у загальновживаний у даній галузі медицини. Для постановки вирішального діагнозу враховуються три гр упи показників, зокрема: зовнішні фізіологічні ознаки інфаркту, наявність окремих біомаркерів у сироватці крові, показники ЕКГ-обстеження у шести грудни х відведеннях. До групи зовнішніх фізіологічних ознак відносять: тривалість приступу болю, її інтенсивність, признак позитивної нейтралізації больового синдрому за допомогою нітрогліцерину, наявність ступеня гіпергідрозу та ознак серцевої недостатності. До групи біомаркерів, наявність яких у складі сироватки крові хворого тестується, відносять: ступінь підвищення біомаркера ЛДГ1, ступінь підвищення тропоніна Т (кТрТ), наявність лійкоцитозу, ступінь присутності міоглобіну, процент наявності калія. При аналізі результатів ЕКГ-обстеження відмічається присутність аномалій будь-якого роду у грудни х відведеннях (V1-V6). Корисна модель, що заявляється, здійснюється таким чином. Спочатку проводять обстеження пацієнта на наявність зовнішніх фізіологічних ознак інфаркту, потім проводять тестування сироватки крові на присутність окремих біомаркерів, після чого виконують ЕКГ-обстеження та аналіз його показників у грудних відведеннях на наявність аномалій. Результати обстежень вводять до єдиного списку, формалізують за відповідною шкалою ваги та подають до входу системи діагностики. Після цього система проводить порівняння даних з еталонними значеннями у відповідних категоріях на основі нечіткої бази правил з подальшим проведенням логічного висновку, на ґрунті якого вона формує діагностичне рішення. Рішення включає чотири фактори, а саме: признак присутності інфаркту міокарда, площа ураження тканини (розміри некрозу), глибина ураження і локалізація некрозу. Далі виконують переведення результатів логічного висновку зі специфічного числового формату до загальновживаного, який застосовують у лікарняній практиці у даній галузі медицини. Спосіб, що заявляється, підвищує надійність діагностики інфаркту міокарда, а також зменшує загальний час діагностики, що дозволяє проводити призначення спеціальної ефективної та адресної терапії лікування у скорочені строки, що в цілому дозволяє суттєво знизити фактор ризик) безпосередньо для життя пацієнта. Джерела інформації 1. Патент Російської Федерації №98122599, опубл. 20.09.2000, МПК А61В5/00. 2. Патент Російської Федерації №2002115503/15, опубл. 10.01.2004, MПК G01N33/49.