Спосіб діагностики розвитку бронхолегеневої дисплазії у недоношених дітей

Реферат: Винахід належить до медицини, а саме до педіатрії, і може бути використаний для доповнення діагностики бронхолегененевої дисплазії у недоношених дітей шляхом прогнозування її розвитку. Спосіб діагностики включає визначення симптомів дихальної недостатності зі збереженням залежності від високих концентрацій кисню у повітрі, що вдихається, на 10-14 добу життя, наявність ціанозу та крепітації над поверхнею легень, ригідної грудної клітини, втягування міжребер'їв при диханні та визначенні гена матриксної металопротеїнази-1 в букальному епітелії і, при наявності клінічних симптомів та поліморфізму гена матриксної металопротеїнази-1 - 1067insG у недоношеного новонародженого, визначають ймовірність формування бронхолегеневої дисплазії. UA 105115 C2 (12) UA 105115 C2 UA 105115 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід належить до медицини, а саме до педіатрії, і може бути використаний для доповнення діагностики бронхолегененевої дисплазії у недоношених дітей шляхом прогнозування її розвитку. Бронхолегенева дисплазія це хронічне поліетіологічне захворювання морфологічно незрілої респіраторної системи у дітей до 3-х років життя, що перебігає переважно з ураженням бронхіол і паренхіми легень, розвитком фіброзу та порушенням реплікації альвеол. Діагноз бронхолегеневої дисплазії встановлюється в 28 днів життя, коли вже сформовані необоротні фібротичні зміни та запущені процеси деградації колагену за допомогою матриксної протеїнази. Таким чином, головною задачею неонатології є виявлення предикторів розвитку бронхолегеневої дисплазії, а саме виявлення маркерів хвороби до розвитку необоротного фіброзу. В Україні для діагностики формування бронхолегеневої дисплазії використовують предиктори, запропоновані в рекомендаціях Європейського та Російського респіраторних товариств. Згідно з даними рекомендаціям предикторами формування бронхолегеневої дисплазії вважаються: симптоми дихальної недостатності зі збереженням залежності від високих концентрацій кисню у повітрі, що вдихається, на 10-14 добу життя, наявність ціанозу, ригідної грудної клітини, втягування міжребер'їв при диханні та крепітації над поверхнею легень [Овсянников Д.Ю. Система оказания медицинской помощи детям, страдающим бронхолегочной дисплазией. Руководство для практикующих врачей. - Москва: Издательство «МДВ», 2010]. Даний спосіб діагностики розвитку бронхолегеневої дисплазії у недоношених дітей є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, тому його вибрано за прототип. Основним недоліком прототипу є недостатня точність та суб'єктивність оцінки предикторів, що веде до неадекватної діагностики стану пацієнта. У зв'язку з вищевикладеним, в основу винаходу поставлено задачу підвищення точності діагностики розвитку бронхолегеневої дисплазії у недоношених дітей. Задачу, яку поставлено в основу винаходу, вирішують тим, що у відомому способі діагностики розвитку бронхолегеневої дисплазії у недоношених дітей, який включає визначення симптомів дихальної недостатності зі збереженням залежності від високих концентрацій кисню у повітрі, що вдихається, на 10-14 добу життя, наявність ціанозу та крепітації над поверхнею легень, ригідної грудної клітини, втягування міжребер'їв при диханні, згідно з винаходом, додатково у дитини визначають ген матриксної металопротеїнази-1 в букальному епітелії і, при наявності клінічних симптомів та поліморфізму гену матриксної металопротеїнази-1 - 1067insG у недоношеного новонародженого, визначають ймовірність формування бронхолегеневої дисплазії. Технічний ефект винаходу, а саме підвищення точності діагностики розвитку бронхолегеневої дисплазії у недоношеної дитини обумовлений тим, що визначення проводять за діагностично значущим критерієм наявності поліморфізму гена матриксної металопротеїнази-1 - 1067insG, який є предиктором активності даного ферменту та прогнозує фіброз легень, головної ознаки бронхолегеневої дисплазії. Спосіб діагностики неінвазивний, так як предиктор визначають в букальному епітелії. Теоретичною передумовою винаходу є науковий факт, що головним ферментом, який бере участь у руйнуванні колагену І, II та III типів, та ремоделює легеневу тканину з перибронхіальним та периальвеолярним фіброзом вважається матриксна металопротеїназа та TGF-β. Роль цих ферментів у розвитку бронхолегеневої дисплазії доведена науковими розробками. Спосіб здійснюють наступним чином. У дитини на 10-14 добу життя оцінюють наявність симптомів дихальної недостатності зі збереженням залежності від високих концентрацій кисню у повітрі, що вдихається, наявність ціанозу та крепітації над поверхнею легень, наявність ригідної грудної клітини, наявність втягування міжребер'їв при диханні. Додатково в букальному епітелії визначають ген матриксної металопротеїнази-1. Якщо має місце поліморфізм гена матриксної металопротеїнази-1 - 1067insG у недоношеного новонародженого, діагностують ризик розвитку бронхолегеневої дисплазії. Якісні значення діагностичного показника було підтверджено експериментально, для чого нарівні зі стандартними методами дослідження визначалась наявність поліморфізму гена матриксної металопротеїнази-1 (ММП-1) у дітей з бронхолегеневою дисплазією, та визначався ризик захворювання у новонароджених, що мали такий поліморфізм. Проводився забір букального епітелію у 32 недоношених дітей, які мали респіраторні розлади, та методом полімеразної ланцюгової реакції визначалась наявність поліморфізму гена ММП-1. У дітей, що сформували бронхолегеневу дисплазію, достовірно частіше виявлявся поліморфізм гена 1 UA 105115 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 матриксної металопротеїнази-1 - 1067insG (r=0,432; р