Спосіб визначення вмісту цинку в крові хворих на цукровий діабет 2-го типу, що перенесли інфаркт міокарда

Реферат: UA 106428 U UA 106428 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до терапії, і може використовуватись для покращення результатів лікування. Цинк - важливий та незамінний для життєдіяльності людини мікроелемент, який за поширеністю в організмі серед металів поступається лише залізу. На відміну від заліза, срібла та міді, він не має оксидантних властивостей, що покращує його надходження та засвоєння клітинами. Цинк є структурним компонентом біологічних мембран, клітинних рецепторів, протеїнів, входить до складу понад 200 ензиматичних систем, є незамінним для більш як 300 різних клітинних процесів, включаючи синтез ДНК та білків, активність ферментів та міжклітинну взаємодію [7]. Зважаючи на прогнозований ріст захворюваності на цукровий діабет [3] та високу розповсюдженість і смертність від серцево-судинної патології [2], цікавим є факт, що дефіцит цинку в теперішній час розглядається як потенційний фактор ризику розвитку цих станів [4]. Катіони цинку приймають активну участь в метаболізмі інсуліну, вони необхідні для формування осматично стабільних гексамерів гормону в гранулах β-клітин [5], регулюють взаємодію інсуліну з транспортними білками крові [1], проявляють антиоксидантну дію, також здатні частково блокувати гени, що кодують прозапальні цитокіни, такі як ІЛ-6 та ІЛ-8 [12]. Відповідно, зміна концентрації цинку може бути однією з причин порушення біологічної функції і транспорту інсуліну до чутливих клітин, порушення оксидантного захисту та збільшення активності маркерів судинного запалення, що є основою виникнення і прогресування не лише цукрового діабету 2 - типу, а й ішемічної хвороби серця. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб оцінки впливу периндоприлу в комплексній терапії хворих ішеміною хворобою серця (8), який виступає як прототип. Однак цей спосіб має недоліки - він має низьку інформативність, потребує тривалого виконання та незручний при виконанні. В основу корисної моделі поставлена задача розробці способу, який передбачає вивчення концентрації цинку у крові хворих на цукровий діабет 2-го типу, що перенесли інфаркт міокарда в порівнянні з такими ж пацієнтами без інфаркту в анамнезі та з недіабетичними постінфарктними хворими, що вказує на більш активну участь цинку у порушенні процесів вуглеводного обміну. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає дослідження крові, згідно корисної моделі, додатково визначають рівень цинку в сироватці венозної крові методом атомно-абсорбційної спектрометрії, концентрацію С-реактивного білка методом турбідиметрії, рівні прозапальних цитокінів ІЛ-6 та ФНП-α імуноферментним методом, одержані результати порівнюють з контролем і при зміні показників визначають вміст цинку в крові хворих на цукровий діабет 2-го типу, що перенесли інфаркт міокарда. Обстежено 73 хворих (44 чоловіки та 29 жінок, середній вік хворих -62,69±0,91 p.), з яких 26 пацієнти з цукровим діабетом 2-го типу, які перенесли інфаркт міокарда (основна група), 23 хворих з перенесеним інфарктом міокарда без супутнього цукрового діабету (І група порівняння) та 24 пацієнти з цукровим діабетом 2-го типу без інфаркта міокарда в анамнезі (II група порівняння). На момент обстеження пацієнти отримували медикаментоз ну терапію згідно із сучасними рекомендаціями щодо лікування цукрового діабету та ішемічної хвороби серця. Всім хворим, включеним в дослідження, проводили визначення рівня цинку в сироватці венозної крові методом атомно-абсорбційної спектрометрії на атомно-абсорбційному спектрометрі NOVAA 300 (AnalytikJena, Німеччина). Концентрацію С-реактивного білка у сироватці крові визначали методом турбідиметрії, підрахунок лейкоцитів проводили в автоматичному гемоаналізаторі. Рівні прозапальних цитокінів ІЛ-6 та ФНП-α вимірювали у сироватці крові імуноферментним методом із використанням наборів реагентів виробництва "Вектор-Бест". Забір крові у пацієнтів здійснювався натщесерце (останній прийом їжі >10 годин до забору крові). Нормативні значення концентрації цинку в крові отримані при обстеженні 20 практично здорових осіб, зіставних за віком та статтю (11 чоловіків та 9 жінок, середній вік хворих 59,07±1,39 p.), що склали контрольну групу. Результати досліджень оброблені за допомогою методів варіаційної статистики. Достовірність відмінностей при порівнянні середніх значень визначали за допомогою t-критерію Стьюдента (р) з поправкою Бонфероні. Значення досліджуваних показників представлені у вигляді Μ±m, де Μ - середня арифметична величина, m - стандартна помилка. Для виявлення кореляційних залежностей застосували лінійний коефіцієнт кореляції Пірсона (r). При аналізі отриманих даних в основній групі хворих порівняно з контрольною групою практично здорових осіб виявлено достовірне зменшення концентрації цинку крові (р