Спосіб прогнозування прееклампсії у вагітних групи високого ризику

Реферат: Спосіб прогнозування прееклампсії у вагітних групи високого ризику включає визначення критеріїв стану апоптозу та ангіогенезу. Після віднесення жінки до групи високого ризику прееклампсії (наявність захворювань: щитовидної залози, гепатобіліарної системи, нирок, гіпертонічна або варікозна хвороба, антифосфоліпідний синдром; в анамнезі: запальні гінекологічні захворювання, неплідність, прееклампсія, самовільні викидні, гестаційний діабет, передчасні пологи; при даній вагітності: загроза переривання, ранній гестоз, гестаційний діабет, плацентарна недостатність) додатково досліджують у крові вагітних жінок концентрацію плацентарного фактора росту людини (P1GF) та титр моноклональних аутоантитіл до білка р53 людини. При одночасному зниженні в крові рівня P1GF менше 80 пг/мл та підвищенні титру аутоантитіл моноклональних до білка р53 вище 25 Од/мл прогнозують розвиток прееклампсії. UA 107063 U (54) СПОСІБ ПРОГНОЗУВАННЯ ПРЕЕКЛАМПСІЇ У ВАГІТНИХ ГРУПИ ВИСОКОГО РИЗИКУ UA 107063 U UA 107063 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини і може бути використана для визначення ризику розвитку прееклампсії у вагітних жінок групи високого ризику. Прееклампсія є причиною кожного третього випадку акушерської захворюваності та у п'ять разів підвищує перинатальну смертність. У структурі причин материнської смертності прееклампсія вагітних протягом останніх десяти років займає 4-5 місце. Крім того прееклампсія та її ускладнення обумовлюють захворювання у матері та дитини в майбутньому (1). Отже, пошук ефективних методів прогнозування та профілактики і лікування прееклампсії не втрачає своєї актуальності. У наукових публікаціях, присвячених вивченню прееклампсії (1, 2), наводяться фактори високого ризику її розвитку (анамнестичні, клінічні, інструментальні, біохімічні), але в них не зазначені чіткі кількісні критерії раннього прогнозування прееклампсії у вагітних з високим її ризиком. Найближчим за технічною суттю до способу, що запропонований, є спосіб диференційної діагностики тяжкості прееклампсії (Патент № 47522), у якому додатково до визначення тріади Цангеймейстера визначають в сироватці крові лімфоцити з фенотипом CD 95 (фактор апоптозу) та CD 3 (загальна кількість Т-лімфоцитів), Фактор некрозу пухлини (TNF-α) та Фактор росту плаценти (PlGF), проводять доплерометричне дослідження і за допомогою неоднорідної послідовної процедури Вальда-Генкина діагностують ступінь тяжкості прееклампсії. Недоліками даного способу є те, що він дозволяє діагностувати вже наявну прееклампсію, а не прогнозувати можливість її виникнення, а також необхідність проведення великої кількості додаткових досліджень (імунологічних, імуноферментних та ультразвукових) з проведенням підрахунку балів. Задачею корисної моделі є раннє прогнозування прееклампсії у вагітних групи високого ризику з оцінкою активності процесів апоптозу та ангіогенезу, що дозволить вчасно провести профілактичні заходи, що в свою чергу дозволить знизити частоту материнських і перинатальних ускладнень. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб прогнозування прееклампсії у вагітних групи високого ризику, що включає визначення критеріїв стану апоптозу та ангіогенезу, згідно з корисною моделлю, після віднесення жінки до групи високого ризику прееклампсії (наявність захворювань: щитовидної залози, гепатобіліарної системи, нирок, гіпертонічна або варикозна хвороба, антифосфоліпідний синдром; в анамнезі: запальні гінекологічні захворювання, неплідність, прееклампсія, самовільні викидні, гестаційний діабет, передчасні пологи; при даній вагітності: загроза переривання, ранній гестоз, гестаційний діабет, плацентарна недостатність) додатково досліджують у крові вагітних жінок концентрацію плацентарного фактора росту людини (PlGF) та титр моноклональних аутоантитіл до білка р53 людини, і при одночасному зниженні в крові рівня PlGF менше 80 пг/мл та підвищенні титру аутоантитіл моноклональних до білка р53 вище 25 Од/мл прогнозують розвиток прееклампсії. На сьогоднішній день більшість дослідників сходяться на думці, що підґрунтя для розвитку прееклампсії формується на ранніх термінах вагітності і пов'язано з судинними порушеннями процесів плацентації, обумовленими дизбалансом як ендотеліальних факторів, так і процесів ангіогенезу та апоптозу (1, 4). Процес ангіогенезу контролюється судинно-ендотеліальним (VEGF) і плацентарним (PlGF) факторами росту ендотелію. Проведені численні дослідження дозволяють припустити, що недостатність цих факторів може призвести до розвитку прееклампсії (5, 6). Апоптоз відіграє одну з найважливіших ролей у розвитку плаценти, може включатись як під дією зовнішніх факторів, так і в результаті активації внутрішніх факторів (5). Білок р53 - антионкоген, який сприяє апоптозу шляхом активації проапоптичних генів. Є дані, отримані при імуногістохімічному дослідженні плаценти, що при прееклампсії відзначається підвищення експресії р-53, що свідчить на користь активації апоптозу при недостатності компенсаторних реакцій в плаценті і прогресуванні ступеня тяжкості прееклампсії (4). Спосіб здійснюють наступним чином. Для кількісного визначення плацентарного фактора росту людини (PlGF) в зразках плазми крові використовують імунохімічний метод з електрохемілюмінесцентною детекцією (ECLIA). Застосовують аналізатор і тест-системау Cobas 6000, Roche Diagnostics (Швейцарія). Принцип методу "bridging": спочатку проба пацієнта перемішується з антитілами пов'язаними з біотином і антитілами пов'язаними з рутенієм, після інкубування суміші додаються парамагнетичні мікрочастинки, обгорнуті стрептовідином (тверда фаза). Після другого інкубування реакційна суміш аспірується у вимірювальну камеру, а вільний кон'югат видаляється. Надалі використовується електричний струм для збудження рутенію і генерації сигналу, що дозволяє 1 UA 107063 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 виявити комплекс антиген - антитіло, кількість світла прямо пропорційна кількості антигену в пробі. Титр моноклональних аутоантитіл до білка р53 людини (ЕІА, кількісне визначення) визначається тестом, який заснований на методі імуноферментного твердофазного аналіза (ECLIA). Для постановки тестів використовують аналізатор і тест-система: Photometer Fa. Tecan (Германія); Fa. Dianova (Італія). Принцип методу: на твердій фазі імобілізований антиген. Як тверду фазу використовують латекс з фільтрами. У лунку вносять кон'югат цього ж антигену з ферментом - бетагалактозідаза і досліджувану сироватку. Специфічні антитіла утворюють складний комплекс: одночасно зв'язуються з антигенами, які перебувають на твердій і в рідкій фазах. При зв'язуванні антитілами кон'югата змінюється активність ферменту в досліджуваному зразку. Проведено комплексне обстеження 60 вагітних з високим ризиком прееклампсії, у терміні 12-16 тижнів проведено додаткове обстеження з визначенням рівня в крові PlGF та титру аутоантитіл моноклональних до білка р53. За прогнозом прееклампсія повинна була розвинутись у 43 жінок (у 41 з них пізніше була діагностована прееклампсія різного ступеня тяжкості), у 22 жінок за прогнозом прееклампсія не повинна була виникнути (пізніше у 1 жінки відмічені клінічні ознаки прееклампсії легкого ступеня, яка не перейшла у тяжкі форми і вагітність закінчилась сприятливо), тобто помилкових прогнозів було 3 (точність прогнозування склала - 95 %), причому у випадку, коли прогнозувалась відсутність прееклампсії, а вона виникла, ускладнення проходило у легкій формі і не призвело до небезпечних наслідків. Спосіб характеризується наступними клінічними прикладами. Приклад 1 Вагітна К., 25 років. Вагітність II. Високий ризик прееклампсії (гестаційний діабет в анамнезі). При обстеженні в 12 тижнів вагітності встановлено рівень PlGF 71 пг/мл (менше 80 пг/мл) та титр аутоантитіл моноклональних до білка р53 42 Од/мл (вище 25 Од/мл), тобто прогнозується розвиток прееклампсії. У 33 тижні вагітності діагностована прееклампсія середнього ступеня тяжкості. Вагітність закінчилась у терміні 39 тижнів, дитина народилась у стані асфіксії помірного ступеня (оцінка за шкалою Апгар 6-7 балів). Приклад 2 Вагітна С., 28 років. Вагітність І. Високий ризик прееклампсії (безплідність в анамнезі - 3 роки). При обстеженні в 14 тижнів вагітності встановлено рівень PlGF 99 пг/мл (не менше 80 пг/мл) та титр аутоантитіл моноклональних до білка р53 8 Од/мл (не вище 25 Од/мл), тобто розвиток прееклампсії не прогнозується. Вагітність проходила без суттєвих ускладнень, закінчилась у терміні 40 тижнів народженням живої дитини у задовільному стані. На відміну від найближчого аналога, запропонований спосіб може бути використаний у жінок групи високого ризику розвитку прееклампсії як прогностичний тест, дозволяє уникнути можливих ускладнень з боку матері та плода шляхом своєчасного проведення відповідних лікувально-профілактичних заходів, що дозволить знизити материнську та перинатальну захворюваність і смертність. Джерела інформації: 1. Нагорная В.Ф. Гестозы Здоров'я України. Тематичний випуск "Акушерство і гінекологія" 2013. - С. 35-37. 2. Венцковский Б.М., Запорожан В.Н., Сенчук А.Я., Скачко Б.Г. Гестозы. - М.: МИА, 2005. 462 с. 3. Патент 47522, МПК (2009) G01N 33/48 (2006.01) А61В 8/00. Спосіб диференційної діагностики тяжкості прееклампсії/ О.В. Грищенко, І.А. Васильєва; заявник та патентовласник. Харківська медична академія післядипломної освіти. - №u200908354; Заявл. 07.08.2009; Опубл. 10.02.2010. Бюл. № 3 (Промислова власність). 4. Иванов И.И. Апоптоз в плаценте при физиологической и осложненной преэклампсией беременности/ И.И. Иванов, Е.Н. Прочан, Т.Г. Филоненко// Здоровье женщины. - 2009. - № 10. С. 104-108. 5. Соколов Д.И. Васкулогенез и ангиогенез в развитии плаценты. Журнал акушерства и женских болезней. - 2007. - № 3. - С. 129-133. 6. Долгушина В.Ф., Сюндюкова Е.Г. Особенности плацентарного апоптоза и клеточной пролиферации при преэклампсии Акушерство и гинекология. - 2015. - № 2. - С. 12-19. 7. Mendilcioglu I., Karaveli S., Erdogan G., Simsek M., Taskin O., Ozekinci M. Apoptosis and expression of Bcl-2, Bax, p53, caspase-3, and Fas, Fas ligand in placentas complicated by preeclampsia// Clin. Exp. Obstet. Gynecol. - 2011. - № 38(1). - P. 38-42. 2 UA 107063 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 Спосіб прогнозування прееклампсії у вагітних групи високого ризику, що включає визначення критеріїв стану апоптозу та ангіогенезу, який відрізняється тим, що після віднесення жінки до групи високого ризику прееклампсії (наявність захворювань: щитовидної залози, гепатобіліарної системи, нирок, гіпертонічна або варікозна хвороба, антифосфоліпідний синдром; в анамнезі: запальні гінекологічні захворювання, неплідність, прееклампсія, самовільні викидні, гестаційний діабет, передчасні пологи; при даній вагітності: загроза переривання, ранній гестоз, гестаційний діабет, плацентарна недостатність) додатково досліджують у крові вагітних жінок концентрацію плацентарного фактора росту людини (P1GF) та титр моноклональних аутоантитіл до білка р53 людини, і при одночасному зниженні в крові рівня P1GF менше 80 пг/мл та підвищенні титру аутоантитіл моноклональних до білка р53 вище 25 Од/мл прогнозують розвиток прееклампсії. Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3