Спосіб лікування пацієнтів із вперше виявленим (раніше не лікованим) цукровим діабетом 2-го типу

Реферат: Спосіб лікування пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу включає проведення антидіабетичної терапії. Пацієнтам із вперше виявленим ЦД 2-го типу призначають лікування метформіном у добовій дозі від 1000 до 2500 мг залежно від досягнення стану компенсації діабету протягом 12 місяців. UA 107645 U (54) СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ВПЕРШЕ ВИЯВЛЕНИМ (РАНІШЕ НЕ ЛІКОВАНИМ) ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2-ГО ТИПУ UA 107645 U UA 107645 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до ендокринології, і може бути використана для лікування хворих на вперше виявлений (раніше не лікований) цукровий діабет 2-го типу. Цукровий діабет 2-го типу (ЦЦ) є великою медико-соціальною проблемою у всьому світі, оскільки із його прогресуванням пов'язана значна кількість випадків інвалідизації та зростання смертності, здебільшого спричинених його серцево-судинними ускладненнями [American Diabetes Association: Diagnosis and Classification of Diabetes Mellitus // Diabetes care. -2010. Vol.33, Suppl.l. - S.62-69]. Понад 90 % усіх хворих на ЦД мають 2-й тип діабету. На сучасному етапі в Україні лікування ЦЦ 2-го типу здійснюється згідно з Уніфікованими протоколами надання первинної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги Цукровий діабет 2 типу [Наказ Міністерства охорони здоров'я від 21.12.2012 №1118]. Відповідно, препаратами першої лінії для пацієнтів із вперше виявленим ЦЦ 2-го типу розглядаються бігуаніди та похідні сульфонілсечовини. Відомо, що бігуаніди збільшують передачу інсуліну до клітин та інгібують основні ферменти глюконеогенезу в печінці, що призводить до зниження продукції глюкози. Найближчим аналогом є відомий спосіб лікування пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу із проведенням антидіабетичної терапії, за якою призначають препарати, які стимулюють утворення та секрецію інсуліну (похідні сульфонілсечовини) [Наказ Міністерства охорони здоров'я від 21.12.2012 №1118]. Гіпоглікемічний ефект препаратів сульфонілсечовини реалізується у двох напрямках: панкреатичний і позапанкреатичний. Клітинний панкреатичний механізм дії цих препаратів - стимуляція специфічних рецепторів сульфонілсечовини, що знаходяться на мембрані -клітин підшлункової залози, які у свою чергу регулюють активність + АТФ-чутливих К каналів. Унаслідок стимуляції КАТФ-канали закриваються, що призводить до ++ деполяризації клітинної мембрани і відкриття Са -каналів. Підвищення концентрації внутрішньоклітинного кальцію супроводжується посиленням секреції інсуліну. Позапанкреатична (пряма та опосередкована) дія проявляється збільшенням кількості рецепторів до інсуліну і підвищенням їх чутливості, посиленням транспорту глюкози усередині клітин, підвищенням синтезу глікогену, гальмуванням глікогенолізу і неоглюкогенезу, пригніченням синтезу глюкагону. Однак на сьогодні надзвичайно актуальною є потреба у впливі лікуванням на вміст гормонів жирової тканини, порушення функції яких є провідним у патогенезі ЦД 2-го типу та розвитку його судинних ускладнень. У переважної більшості хворих на ЦД 2 типу є надвага та ожиріння, відповідно є підвищений вміст гормону жирової тканини - лептину, що, в свою чергу, призводить до подальшого набирання ваги, розвитку інсулінорезистентності, декомпенсації діабету та розвитку його серцево-судинних ускладнень. Підвищений рівень іншого гормону жирової тканини резистину теж призводить до розвитку інсулінорезистентності, декомпенсації діабету та розвитку кардіоваскулярної патології. Відомо, що препарати сульфонілсечовини, зокрема глібенкламід, сприяють підвищенню рівня лептину та резистину, відповідно збільшується маса тіла, зростає потреба у збільшенні доз та кількості цукрознижувальних препаратів [Сахарный Диабет. Иммунитет. Цитокины / К.П. Зак [и др]; под. общ. ред. К.П. Зака. - К.: КНИГА-ПЛЮС, 2015. - 488 с] В основу корисної моделі поставлена задача - створити спосіб лікування пацієнтів із вперше виявленим (раніше не лікованим) ЦД 2-го типу шляхом призначення препаратів, які можуть впливати на нормалізацію вмісту гормонів жирової тканини (резистину, лептину) і, відповідно, поліпшити стан хворих. Поставлена задача вирішується тим, що у способі лікування пацієнтів із ЦД 2-го типу, що включає проведення антидіабетичної терапії, згідно з корисною моделлю, пацієнтам із вперше виявленим (раніше не лікованим) ЦД 2-го типу призначають лікування метформіном у добовій дозі від 1000 до 2500 мг залежно від досягнення стану компенсації діабету протягом 12 місяців. Технічний результат, що досягається, полягає у підвищенні ефективності лікування та можливості призначення адекватної, із урахуванням сучасних відомостей про патогенез ЦД 2-го типу, терапії пацієнтам із вперше виявленим (раніше не лікованим) ЦД 2-го типу. Основними гіпоглікемічними механізмами дії метформіну є інгібування синтезу глюкози в печінці (зниженням глюконеогенезу і глікогенолізу) та підвищення печінкової і периферичної чутливості тканин до ендогенного інсуліну (підвищується поглинання глюкози печінкою, скелетними м'язами та жировою тканиною), не впливаючи на секрецію інсуліну [Boden G. Free acids in obesity and type 2 diabetes: defining their role in the development of insulin resistance and cell dysfunction /G.Boden, G.L.Shulman//Eur.J.Clin.Invest. - 2002. - Vol. 32, (Suppl 3). - P. 14-23]. Слід відзначити, що метформін прямо не впливає на -клітини підшлункової залози, а опосередковано покращує секрецію інсуліну за рахунок зниження глюкозотоксичності і рівня вільних жирних кислот, що сприяє зниженню ліпотоксичності. Додаткові впливи метформіну на 1 UA 107645 U 5 10 15 20 25 30 35 вуглеводний обмін пов'язані з такими механізмами, як уповільнення процесу всмоктування вуглеводів в шлунково-кишковому тракті, а також встановлена анорексогенна дія метформіну, яку дослідники пов'язують з механізмами впливу метформіну на метаболізм глюконоподібного пептиду і, можливо, лептину [Kirpichnikov D. Metformin. An Update / D.Kirpichnikov, S.I.McFarlane, J.R. Sowers //Ann. Intern. Med. - 2002. -Vol.137. -P. 25-33]. Монотерапія метформіном значно покращує глікемічний контроль, тобто знижує рівень глікозильованого гемоглобіну (НbА1с), який відображає стан компенсації захворювання за останні 2,5-3 місяці, та концентрацію глюкози у крові натще та постпрандіальну, в порівнянні із дотриманням дієти і вживанням препаратів другої та третьої лінії для лікування ЦД 2-го типу. Згідно з результатами дослідження UKPDS серед пацієнтів з надмірною вагою, включених для інтенсивного контролю рівня глюкози в крові, метформін показав більше користі, ніж глібенкламід або інсулін [UK Prospective Diabetes Study (UKPDS) Group. Intensive blood-glucose control with sulphonylureas or insulin compared with conventional treatment and risk of complications in patients with type 2 diabetes (UKPDS 33) // Lancet. - 1998. -V.352,-P. 837-853]. Спосіб лікування здійснюють таким чином. Пацієнтам із вперше виявленим (раніше не лікованим) ЦД 2-го типу призначають лікування метформіном у добовій дозі від 1000 до 2500 мг з досягненням оптимального глікемічного контролю протягом 12 місяців. Ефективність запропонованого способу лікування була підтверджена клінічно на базі Львівського обласного ендокринологічного диспансеру. За пропонованим способом було проліковано 38 хворих. Діагноз вперше виявленого (не лікованого) ЦД 2-го типу визначали згідно з рекомендаціями експертів ВООЗ. Інших цукрознижувальних препаратів ці пацієнти не приймали. Пацієнтам із вперше виявленим (раніше не лікованим) ЦД 2 типу до та після 12 місяців лікування метформіном у добовій дозі від 1000 до 2500 мг досліджували у сироватці крові рівень лептину, резистину, ІЛ-2, ІЛ-6, TNF-. Взяття крові для аналізу здійснювали натщесерце, після 12 годин голодування. Рівень резистину в крові визначали імуноферментним методом ("ELISA") за допомогою набору реактивів фірми "Bio Vendor" (Німеччина), рівні інсуліну, Спептиду, лептину визначали імуноферментним методом ("ELISA") за допомогою наборів реактивів фірми "DRG" (Німеччина), рівні TNF-, ІЛ-2 та ІЛ-6 визначали імуноферментним методом ("ELISA") за допомогою наборів реактивів фірми "Diaclone" (Франція), рівень НbА1с визначали методом катіонообмінної хроматографії високого тиску за допомогою автоматичного аналізатора "Biorad D-10". Після лікування метформіном виявлено достовірне зменшення рівня лептину та резистину, збільшення рівня TNF-. Результати представлені у таблиці. Таблиця Вміст лептину, резистину та цитокінів до та після лікування метформіном Параметр Лептин (нг/мл) Резистин (нг/мл) TNF- (нг/мл) ІЛ-6 (нг/мл) ІЛ-2 (нг/мл) Інсулін (мкОд/мл) С-пептид (нг/мл) До лікування 23,63±5,29 2,53±0,20 5,11±0,76 2,32±0,66 5,27±0,57 22,82±2,19 4,08±0,42 Після лікування 16,72±4,20** 2,04±0,22* 6,77±0,82** 1,75±0,21 5,86±0,51 19,93±2,26 3,79±0,51 Примітки: *-р