Спосіб покращення функціонального стану серця при артеріальній гіпертензії

Реферат: Спосіб покращення функціонального стану серця при артеріальній гіпертензії базується на внутрішньовенному введенні пептиду. Використовують ендотеліальний моноцитактивуючий фактор II (ЕМАР II), який вводять одноразово концентрацією 2,8 мкг/кг. UA 109684 U (12) UA 109684 U UA 109684 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини і кардіології, і може бути використана для корекції порушень кардіогемодинаміки при лікуванні артеріальної гіпертензії. В даний час артеріальна гіпертензія є найбільш поширеним захворюванням серцевосудинної системи. За результатами 20-річного проспективного дослідження "Інституту кардіології імені М.Д. Стражеско" в Україні наявність артеріальної гіпертензії підвищує ризик загальної смертності в 4,5 рази у чоловіків та в 2,0 рази у жінок [1,2]. Незважаючи на багаторічні дослідження, артеріальна гіпертензія та її ускладнення залишаються серед головних причин смертності в усьому світі [3]. Розвиток артеріальної гіпертензії призводе до зниження енергезабеспечення міокарда, ураження органів мішеней, в першу чергу серця. Порушення діастолічної функції лівого шлуночка відзначаються вже на ранніх стадіях артеріальної гіпертензії і полягають у зниженні релаксації і розтяжності міокарда, при збільшенні постнавантаження на лівий шлуночок. Але вже ці зміни призводять до зниження адаптаційних можливостей серця. Пізніше розвиваються порушення насосної і скоротливої функції серця. Прогресування артеріальної гіпертензії сприяє розвитку хронічної серцевої недостатності і серцево-судинних ускладнень. Наші дослідження показали, що у спонтанно гіпертензивних щурів відмічалася діастолічна дисфункція, (про що свідчить збільшення кінцево-діастолічної жорсткості міокарда, подовження константи активного розслаблення), зниження показників насосної функції серця при підвищенні вдвічі артеріальної жорсткості (периферичного опору судин). Серце щурів з генетично детермінованою артеріальною гіпертензією працювало менш ефективно з більшим споживанням кисню [4]. Тому актуальною задачею залишається пошук нових лікарських засобів, здатних корегувати і покращувати функціональний стан серця і судин при артеріальній гіпертензії, тим самим запобігати розвитку ускладнень. Для покращення кардіогемодинаміки використовуються деякі засоби: коензім Q, урокортін, токоферол, ресвератрол, але лікування потребує тривалого часу, а ефект в більшості випадків короткотривалий. За прототип вибрано використання урокортіну - судинно-активного пептиду, який теж покращує систолічну і діастолічну функцію лівого шлуночка при артеріальній гіпертензії [5]. Урокортін - це судинно-активний пептид, який має у своєму складі 40 амінокислотних залишки і належить до родини Кортикотропін-рилізинг фактора. Позитивна дія урокортіну в серцевосудинній системі пов'язана з інгібуванням відкриття L-типа кальцієвих каналів та зниженням концентрації кальцію в кардіоміоцитах. Урокортін знижує кінцево-систолічний тиск і збільшує показники скоротливої активності міокарда dP/dt max, покращує функцію розслаблення серця. Даний спосіб використання урокортіну для покращення функціонального стану серця є найбільш близьким до запропонованої корисної моделі, тому що обидві сполуки належать до пептидів, вводяться внутрішньовенно, мають подібні ефекти, збільшують показники скоротливої активності міокарда dP/dt max, покращують функцію розслаблення серця. Недоліком даного способу є довготривала терапія впродовж 2 тижнів, внутрішньовенне ведення в високих концентраціях (1 мкг / кг / добу, 3,5 мкг / кг / добу або 7 мкг/кг/добу 5мг/кг), відсутність позитивної дії хронічного лікування на артеріальну жорсткість. Задачею корисної моделі є покращення показників функціонального стану серця і судин. Технічним результатом корисної моделі є покращення процесу релаксації лівого шлуночка, стимуляція скоротливої активності міокарда і насосної функції серця, лікування артеріальної гіпертензії та запобігання ускладнень. Поставлена задача вирішується завдяки застосуванню ліофілізованого рекомбінантного білка ендотеліальний моноцитактивуючий фактор II (ЕМАР II) та його одноразового внутрішньовенного введення. Приклад. Дослідження проводили на щурах-самцях віком 6 міс. лінії Вістар та зі спонтанною гіпертензією. Всі експериментальні процедури виконано згідно з Європейською Директивою Ради Громад від 24 листопада 1986 р. (86/609/ЕЕС). Щурів наркотизували за допомогою уретану (1,25 г/кг, внутрішньочеревинно). Застосовували Ендотеліальний моноцитактивуючий поліпептид II (ЕМАР II), отриманий у відділі білкової інженерії та біоінформатики Інституту молекулярної біології і генетики НАН України (керівник - член-кор. НАН України А.І. Корнелюк) методом бактеріальної експресії. Ендотеліальний моноцит-активуючий поліпептид II (ЕМАР II) був експресований в бактеріальній системі клітин Е. соlі в штамі BL21(DE3)pLysE, очищений методом металхелатуючої хроматографії на колонці з Ni-NTA агарозою. Ступінь чистоти отриманого рекомбінантного цитокіну ЕМАР II (98,5 %) визначали методом гель-електрофорезу в денатуруючих умовах за Леммлі. ЕМАР II має у своєму складі 168 амінокислотних залишки і 1 UA 109684 U 5 10 15 20 25 30 35 40 молекулярну вагу 18535 Да. [6]. ЕМАР II вводили одноразово (внутрішньовенно по 10 мкл розчину, що містив 0,85 мкг цього фактора в 0,5 мл 0,9 %-го NaCl). Реєстрацію функціональних показників кардіогемодинаміки у щурів in vivo проводили за допомогою ультрамініатюрного катетера 2F. Введення ЕМАР II сприяло поліпшенню показників насосної функції серця у спонтанно гіпертензивних щурів: ударний об'єм збільшився на 18,2 %, хвилинний об'єм крові - на 22 % (Фіг. 1). При цьому, артеріальна жорсткість знижувалась на 23,2 % (див. фіг. 2), що свідчить про зниження периферичного опору судин. Відмічалось збільшення показників скоротливої активності міокарда. Так, максимальна швидкість наростання тиску лівого шлуночка (dP/dt max) після введення ЕМАР II у щурів зі спонтанною гіпертензією збільшилася на 14,8 % (Р