Спосіб моделювання інвагінації кишки

Реферат: Винахід належить до медицини, а саме до експериментальної хірургії, і може бути використаний при вивченні реконструктивно-відновних операцій на тонкій та товстій кишці при кишковій непрохідності. Відповідно до винаходу поставлено завдання наблизити модель інвагінації до природної шляхом попереднього звуження просвіту дистального відділу кишки занурення в нього проксимального відділу кишки з фіксацією його за допомогою вузлових серозних швів. UA 111422 C2 (12) UA 111422 C2 UA 111422 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Винахід належить до медицини, а саме до експериментальної хірургії, і може бути використаний при вивченні реконструктивно-відновних операцій на тонкій та товстій кишці при кишковій непрохідності. Відомий спосіб моделювання кишкової непрохідності шляхом зовнішньої обтурації просвіту кишки за допомогою різних кільцеподібних конструкцій, матерчатих смужок [Шалимов С.А. Руководство по экспериментальной хирургии/ С.А. Шалимов, А.П. Радзиховский, Л.В. Кейсевич. - М.: Медицина, 1989. - С. 206]. Однак даний спосіб не завжди ефективний, а в багатьох випадках навіть не дозволяє створити умови для розвитку кишкової непрохідності, маючи при цьому ряд недоліків, а саме: необхідність повторного оперативного втручання для видалення обтуруючих матеріалів, виникнення при цьому умов для інфікування черевної порожнини та розвитку перитоніту, неможливість чіткого визначення ступеня обтурації кишки. В основу винаходу "Спосіб моделювання інвагінації кишки" поставлено задачу наблизити модель інвагінації до природної шляхом попереднього звуження просвіту дистального відділу кишки занурення в нього проксимального відділу кишки з фіксацією його за допомогою вузлових серозних швів. Поставлена задача вирішується способом, що передбачає формування інвагінату шляхом занурення проксимального відділу кишки в попередньо звужений дистальний відділ та його фіксацією в такому положенні вузловими серозними швами. Спосіб здійснюється наступним чином. Після виконання лапаротомії, відбувається вибір відповідної ділянки тонкої кишки для створення інвагінату на відстані до 70 см від місця її переходу в товсту кишку. На вибрану ділянку тонкої кишки накладають провізорний 1 циркулярний серозно-м'язовий кисетний шов, затягуванням якого звужують просвіт кишки на /3. В подальшому, через місце звуження кишки в дистальному напрямку занурюють привідний відділ тонкої кишки на глибину 10-12 см та фіксують обидва утворених циліндри (внутрішній і зовнішній) вузловими серозними швами по вільному краю кишки без фіксації її брижі, Фіг. 1, 2, 3, 4, 5. Післяопераційну рану зашивали через усі шари вузловими швами на "бантик". Дослідження виконували шляхом розпущення країв рани через 6-12-18-24 години. Оцінювали зону інвагінату, привідну та відвідну ділянки кишки. В разі наявних макроскопічних змін у вигляді некрозу виконували резекцію кишки, накладали прямий анастомоз, здійснювали забір матеріалу ділянок кишки для морфологічного дослідження. Приклад. Піддослідній тварині, цуценя К., віком 5 місяців, масою 6 кг, після премедикації та введення в каліпсоловий наркоз, виконана серединна лапаротомія після обробки операційного поля тричі розчином йодонату. В операційну рану виведені петлі тонкої кишки. Проведено вибір відповідної ділянки тонкої кишки для створення інвагінату на відстані 70 см від місця її переходу в товсту кишку. На вибрану ділянку тонкої кишки накладено провізорний циркулярний серозно1 м'язовий кисетний шов, затягуванням якого звужений просвіт кишки на /3. Через місце звуження кишки в дистальному напрямку занурено привідний відділ тонкої кишки на глибину 12 см та зафіксовані між собою внутрішній і зовнішній циліндри створеного інвагінату вузловими серозними швами по вільному краю кишки без фіксації її брижі. Через 6 годин після створення моделі інвагінації після розпускання країв рани під час огляду ділянки інвагінату виявлено набряк в ділянці привідної кишки, поодинокі перистальтичні хвилі, повнокровні судини брижі, кишка та ділянка інвагінату червоно-фіолетового кольору, відвідна кишка в розмірах не змінена, темно-червоного кольору. Через 12 годин у піддослідної тварини спостерігалось здуття живота, різке уповільнення та приглушення перистальтичних шумів, тварина стала млява, повністю відмовилась від їжі та води, з'явилась багаторазова блювота кишковим вмістом, затримка відходження газів та випорожнень. Виконана релапаротомія. При ревізії органів черевної порожнини привідна ділянка кишки протягом 14-15 см від головки інвагінату набрякла, дилатована, темно-багряного кольору. Ділянка інвагінату чорного кольору, перистальтика відсутня, судини брижі розширені, повнокровні, стінка кишки тьмяна. Відвідна кишка спала, бліда, перистальтика відсутня. Між внутрішнім та зовнішнім циліндрами інвагінату присутні нашарування фібрину. Проведена резекція ділянки інвагінату та скомпрометованих петель привідного та відвідного відділів кишки в межах здорових тканин. Накладений прямий дворядний анастомоз "кінець в кінець". Операційна рана пошарово ушита наглухо. Взято матеріал на морфологічне дослідження для вивчення відповідності макроскопічних змін мікроскопічним. Тварина одужала. 1 UA 111422 C2 ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 5 Спосіб моделювання інвагінації кишки, який полягає в тому, що формують інвагінат шляхом занурення проксимального відділу кишки в попередньо звужений дистальний відділ та фіксують його в такому положенні вузловими серозними швами, операційну рану зашивають через усі шари вузловими швами на "бантик", здійснюють оцінку ділянки інвагінату шляхом розпущення країв рани через 6-12-18-24 години. 2 UA 111422 C2 Комп’ютерна верстка М. Мацело Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3