Державний заклад “дніпропетровська медична академія моз україни” (ua ); кузьміна ганна петрівна (ua )

Реферат: Винахід стосується способу діагностики активного системного червоного вовчака, який включає визначення в сироватці крові хворого концентрації сироваткового інтерлейкіну-8, альфа 2макроглобуліну та інтерферону-, розрахунок індексу антитілоутворення за формулою ІАт=ІЛ8/МГ×ІФН-, де: ІАт - індекс антитілоутворення, ум.од., ІЛ-8 - концентрація сироваткового інтерлейкіну-8 (пг/мл), МГ - альфа 2-макроглобулін (мг/мл), ІФН- - інтерферон- (пг/мл), при цьому, якщо у обстежуваної особи значення ІАт>15, діагностують активний аутоімунний процес, асоційований з системним червоним вовчаком. UA 113328 C2 (12) UA 113328 C2 UA 113328 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Винахід стосується галузі медицини, зокрема ревматології, й може бути використаний в медичній практиці, здебільшого, у клініці внутрішніх хвороб (ревматології), як засіб підвищення ефективності і точності оцінки активності системного червоного вовчака. Для діагностики системного червоного вовчака (СЧВ) в клінічній практиці найбільш широко використовують класифікаційні критерії Американської ревматологічної асоціації (Насонов Е.Л. Системний червоний вовчак. В кн. Ревматологія (вибрані глави) - М:.М., 2010), що включають 11 найбільш характерних ознак СЧВ: висипання у ділянці вилиць; дискоїдні висипання; фотосенсибілізація; виразки порожнини рота; артрит; серозити; ураження нирок; неврологічні порушення; гематологічні порушення; імунні порушення; антинуклеарні антитіла. При наявності у хворого 4 і більше ознак в будь-якому поєднанні діагноз СЧВ вважається достовірним. Зазначені критерії діагностики СЧВ використовують в шкалу підрахунку активності СЧВ на зразок SLEDAI-I (Systemic Lupus Erythematosus Disease Activity Index) (Bombardier C, et.al., 1985), що містять 24 симптоми, згруповані до 9 органних систем. Підсумовування цих критеріїв оцінюється, як загальна активність СЧВ. Недоліком такого оцінювання є: наявність великої кількості ознак СЧВ, що ускладнює не тільки визначення активності, а й діагностику. З іншого боку, необґрунтоване оцінювання СЧВ тягне за собою неправильно призначене лікування (зокрема, надто високі дози глюкокортикоїдів, імуносупресантів), яке може негативно впливати на перебіг хвороби та викликати негативні наслідки. Також відомий спосіб діагностики активності аутоімунного процесу за ступенем зниження супресорної функції лімфоцитів (Патент РФ 2147442, МПК А61K39/395, А61Р7/00, А61Р35/00, опубл. 20.04.2000), що дозволяє визначати варіанти перебігу: помірковано знижену супресорну функцію, відповідальну за процеси активації ядерного хроматина в популяції вовчакових-клітин, більш характерну для сприятливих перебігів, або з високою вихідною активністю останнього притаманну тяжкому перебігу. У відомому способі збільшення інформативності досягається за рахунок кваліфікації варіантів перебігу, а також у виключенні аутоімунного навантаження на людську особу. Але, отримуваний результат не є вагомим, оскільки встановлені варіанти перебігу кваліфікують лише активність поточного процесу, що унеможливлює визначення подальшого перебігу СЧВ, коректування лікувальної тактики та оцінку ефективності терапії. Більш наближеним є спосіб диференційної діагностики системного червоного вовчака (Патент України № 37033, МПК G01N33/53, опубл. 16.04.2001), що включає дослідження показників крові хворого до проведення курсу лікування з наступним порівнянням з даними контролю. У відомому способі досліджують плазму крові, визначають концентрацію тромбоксану та простацикліну і при збільшенні показника співвідношення тромбоксану до простацикліну діагностують активний патологічний процес. Недостатня кількість критеріїв оцінки, запобігає можливості отримання достовірних прогнозів у виборі препаратів базисної терапії. Недоліком відомого способу є також низька інформативність, що знижує діагностичні можливості аутоімунного процесу, з можливістю коректування її поточного курсу в перспективі. В основу винаходу поставлено задачу вдосконалення способу діагностики активного системного червоного вовчака шляхом опрацювання резерву біологічних маркерів крові, що забезпечить підвищення ефективності і точності визначення активного процесу в перебігу системного червоного вовчака. Поставлена задача вирішується тим, що в способі діагностики активного системного червоного вовчака, що включає дослідження показників крові хворого до проведення курсу лікування з наступним порівнянням з даними контролю, відповідно винаходу, в сироватці крові хворого визначають концентрацію сироваткового інтерлейкіну-8, альфа 2-макроглобуліну та інтерферону-γ, і розраховують індекс антитілоутворення за формулою ІАт=ІЛ8/МГ×ІФН-γ, де: ІАт - індекс антитілоутворення, ум.од., ІЛ-8 - концентрація сироваткового інтерлейкіну-8, пг/мл, МГ - альфа 2-макроглобулін (мг/мл), ІФН-γ - інтерферон-γ (пг/мл), при цьому, якщо у обстежуваної особи значення ІАт>15, діагностують активний аутоімунний процес, асоційований з системним червоним вовчаком. Залучення ІЛ-8, як раннього прогностичного маркера зумовлене його впливом на онтогенію СЧВ. Тобто, інформативність ІЛ-8 у поєднанні з МГ та ІФН при його застосуванні за новим призначенням повністю визначає підвищення ефективності і точності діагностики активного процесу системного червоного вовчака. ІЛ-8 є важливим ендогенним регулятором імунних і запальних процесів і медіатором гострих фаз запалення, його визначення для діагностики 1 UA 113328 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 активного патологічного процесу СЧВ досягається за рахунок уникнення лабораторних маніпуляцій, вимірів, усереднень значень концентрації сироваткового інтерлейкіну. МГ відіграють значну роль, як в гуморальній, так і в клітинній імунній відповіді. Вони є єдиними транспортерами регуляторних цитокінів до клітин, презентують антигени, запускають каскад клітинних реакцій, впливають на антитілогенез. Крім того МГ в залежності від конформаційного стану, впливають на ремоделювання тканин. Інтерферон-γ в свою чергу модифікує взаємовідносини між клітинами та з різними біологічно активними субстанціями: антитілами, лімфокінами, гормонами, ростовими факторами і т.п. При зростаючому рівні антинуклеарних антитіл та обмежених клінічних ознаках проводиться в першу чергу визначення вмісту біомаркерів (інтерлейкінів) цитокінової мережі (IL-8) і ІФН-γінтерферону, вміст яких корелює з активністю СЧВ. Збільшення числа оцінних критеріїв, зокрема залучення та опрацьовування резерву біологічних маркерів ІЛ-8, ІФН-γ, МГ і можливість інтерпретації величини ІАт посилюють інформативність, що поліпшує діагностику активного аутоімунного процесу, з можливістю коректування поточного лікувального курсу в перспективі. При СЧВ встановлена негативна кореляція між вмістом МГ і ІЛ-8 (r=-0,65, р1200 ум.од., що спонукало до виключення у пацієнтки системного червоного вовчака. Однако такий рівень антинуклеарних антитіл не підтримувався підвищенням антитіл до двох ланцюгової ДНК. Відбирали 5 мл крові, виділяли сироватку й визначали в ній концентрації ІЛ-8=2,7 пг/мл, МГ=1,2 мг/мл та ІФН-γ=0,03 нг/мл. Розраховували ІАт=0,068. За умов запропонованого винаходу при значенні ІАт менше 15 діагностували неактивний аутоімунний процес навіть при виражених клінічних проявах (в т.ч. лікарськими засобами), обумовлених як з'ясувалося розвитком індукованого вовчакоподібного синдрому. Використання способу з використанням сироваткового ІЛ-8, МГ та ІФН-γ дозволяє підвищити ефективність і точність діагностики активного системного червоного вовчака. При значенні ІАт понад 15 у обстежуваної особи діагностують активний аутоімунний процес системного червоного вовчака. Наведений приклад клінічного використання запропонованого способу підтверджує можливість його відтворення в клініці внутрішніх хвороб (ревматології) з досягненням вищезазначеного технічного результату. Таким чином, використання пропонованого способу діагностики дозволяє підвищити ефективність і точність діагностики системного червоного вовчака. 2 UA 113328 C2 ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 5 10 Спосіб діагностики активного системного червоного вовчака, що включає дослідження показників крові хворого до проведення курсу лікування з наступним порівнянням з даними контролю, який відрізняється тим, що в сироватці крові хворого визначають концентрацію сироваткового інтерлейкіну-8, альфа 2-макроглобуліну та інтерферону-, і розраховують індекс антитілоутворення за формулою ІАт=ІЛ-8/МГ×ІФН-, де: ІАт - індекс антитілоутворення, ум. од., ІЛ-8 - концентрація сироваткового інтерлейкіну-8 (пг/мл), МГ - альфа 2-макроглобулін (мг/мл), ІФН- - інтерферон- (пг/мл), при цьому, якщо у обстежуваної особи значення ІАт>15, діагностують активний аутоімунний процес, асоційований з системним червоним вовчаком. Комп’ютерна верстка Л. Литвиненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3