Адамантан-1-амонію 2-((5-(адамантан-1-іл)-4-феніл-4н-1,2,4-триазол-3-іл)тіо)ацетат, який проявляє діуретичну активність

Реферат: 1. Об'єкт винаходу: адамантан-1-амонію 2-((5-(адамантан-1-іл)-4-феніл-4Н-1,2,4-триазол-3іл)тіо)ацетат, який проявляє діуретичну активність. 2. Галузь застосування: Фармацевтична хімія і медицина. 3. Суть винаходу: Адамантан-1-амонію 2-((5-(адамантан-1-іл)-4-феніл-4Н1,2,4-триазол-3-іл)тіо)ацетат містить фенільний замісник, адамантан-1-ільний замісник в положенні С5 атому триазолового циклу, СОО -групу, двовалентний атом сірки, катіон адамантан-1-амонію. 5. Технічний результат: Нескладна методика отримання, низька гостра токсичність, а також здатність проявляти більш високу діуретичну активність. N N N O S C H2 C O + H3N UA 114570 C2 5 10 Винахід стосується фармацевтичної хімії і медицини, та може бути використаний у створенні нових біологічно активних сполук, а також оригінальних лікарських засобів у ряду похідних 1,2,4триазолу і застосований для лікування захворювань різного ґенезу, шляхом підсилення діуретичного ефекту… В екстрених випадках, таких як: гіпертензивний криз, набряк легень, набряк мозку, а також для форсованого діурезу при отруєннях використовуються діуретичні лікарські засоби. Але у зв'язку з побічними діями (гіпокаліємія, гіпохлоремічний алкалоз, загострення подагри, гіперкаліємія, ортостатичний ефект, розвиток глухоти та ін.) є перспективним пошук нових сполук з низькою токсичністю та високим діуретичним ефектом серед похідних 1,2,4-триазолу. Створення нових малотоксичних речовин, що проявляють діуретичну активність, є актуальним питанням сучасної фармацевтичної науки. Прототипом речовин, що заявляються, є препарат "Фуросемід", формули: Cl O O N H S O NH2 O OH , 15 20 25 що використовується як діуретичний засіб (Машковский М.Д. Лекарственные средства. - X.: Торсинг, 2002. - Т. 1. - 540 с. (С. 480-481)). Суттєві ознаки прототипу і винаходу, що збігаються, є такі: - в структурі прототипу і корисної моделі присутні групи C-N, C=N, - наявність в структурі бензольного кільця. Винахід у порівнянні з прототипом дещо активніше проявляє діуретичну активність. В основу винаходу поставлено задачу створення нових біологічно активних сполук, які мають у своєму складі ядро 1,2,4-триазолу, проявляють діуретичну активність і можуть застосовуватись як діюча речовина для створення оригінальних лікарських засобів. Поставлена задача вирішується тим, що створено нову похідну 1,2,4-триазол-3-тіонів, що проявляє діуретичну дію: Адамантан-1-амонію 2-((5-(адамантан-1-іл)-4-феніл-4Н-1,2,4-триазол-3-іл)тіо)ацетат містить фенільний замісник, адамантан-1-ільний замісник в положенні С5 атому триазолового циклу, СОО -групу, двовалентний атом сірки, катіон адамантан-1-амонію і має формулу: 30 N N N O S C H2 C O + H3N сполука 1 35 40 Сполуку 1, що заявляється, отримують шляхом взаємодії 2-((5-(адамантан-1-іл)-4-феніл-4Н1,2,4-триазол-3-іл)тіо)ацетатної кислоти з адамантан-1-амонієм в диметилформаміді. Приклад В круглодонну колбу, обладнану змішувачем, холодильником, термометром завантажують 3,69 г (0,01 моль) 2-((5-(адамантан-1-іл)-4-феніл-4Н-1,2,4-триазол-3-іл)тіо)ацетатної кислоти 50 мл ДМФА та 1,51 г (0,01 моль) адамантан-1-аміну. Суміш при постійному перемішуванні нагрівають до розчинення осаду, охолоджують, випадає осад білого кольору. Осад перекристалізовують з ізопропанолу і висушують на повітрі. Вихід адамантан-1-амонію 2-((5-(адамантан-1-іл)-4-феніл-4Н-1,2,4-триазол-3-іл)тіо)ацетату складає 4,10 г (78,87 %). Жовта кристалічна речовина з Тпл. 258-260 °C мало розчинна у воді та спиртах. 1 UA 114570 C2 5 10 15 Вирахувано, %: С - 69,20, Η - 7,74, Ν - 10,76, S-6,16. C30H40N4O2S Знайдено: С - 69,29, Η - 7,75, Ν - 10,78, S-6,13. На мас-спектрі адамантан-1-амонію 2-((5-(адамантан-1-іл)-4-феніл-4Н-1,2,4-триазол-3+ іл)тіо)ацетату спостерігається пік псевдомолекулярного іону [МН] з m/z 521, що підтверджує наявність синтезованої структури. Для встановлення впливу досліджуваних сполук на видільну функцію нирок був використаний метод Є.Б. Берхіна. У кожній серії використовували по 7 щурів, яких утримували на постійному раціоні при вільному доступі до води. До початку проведення експерименту щурів витримували протягом 2 год. без їжі та води. Потім тваринам внутрішньошлунково за допомогою зонду вводили досліджувані речовини у вигляді водного розчину в дозі 1/10 від ЛД 50, а через 30 хв - питну воду з розрахунку 5 мл на 100 г маси тіла тварини. Сечу збирали через 2 та 4 год. Групи тварин: по 7 тварин для дослідження 1 сполуки, заздалегідь зваживши, помітивши. Як еталонні препарати використовували фуросемід, а контрольній групі вводили ізотонічний розчин. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою методів параметричної статистики (t-критерію Стьюдента). Результати наведені в таблиці. Таблиця Діуретична активність № сполуки 1 Контроль Фуросемід Контроль адамантан-1-амонію 2-((5(адамантан-1-іл)-4-феніл-4Н1,2,4-триазол-3-іл)тіо)ацетат 120 хв, М±m, мл 2 1,34±0,057 3,44±0,134* 1,29±0,077 Δ % до контролю 3 156,38 240 хв, М±m, мл 4 2,27±0,052 6,90±0,252* 2,53±0,078 Δ % до контролю 5 203,77 4,01±0,168* 212,22 8,04±0,301* 218,08 * - статистична значимість результатів досліджень у порівнянні до контрольної групи p