Спосіб лікування вогнепальних переломів довгих кісток

Реферат: Спосіб лікування вогнепальних переломів довгих кісток, що включає хірургічну обробку рани та занурений остеосинтез. Перед проведенням зануреного остеосинтезу здійснюють передопераційний моніторинг бактеріологічного вмісту ран, передопераційну доплерографію вен кінцівок, перед- та післяопераційний комплексний моніторинг біохімічних показників крові. UA 114667 U (12) UA 114667 U UA 114667 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, переважно до ортопедії і травматології, та може бути використана при лікуванні постраждалих з вогнепальними переломами довгих кісток. В сучасних бойових конфліктах, за даними військово-медичного департаменту УВМА, кількість постраждалих з ураженнями опорно-рухової системи становить 64 %, з них пацієнти з вогнепальними переломами становить 21 %. Враховуючи значну кількість постраждалих, значне підвищення тяжкості уражень через використання сучасного озброєння, постало питання щодо створення алгоритму лікування пацієнтів з вогнепальними переломами довгих кісток. В літературі існують поодинокі публікації щодо бактеріологічних властивостей вогнепальних ран, динаміки біохімічних показників крові та аргументації щодо заміни методу фіксації [3, 6, 8, 10]. У зв'язку з цим виникла необхідність у розробці алгоритму хірургічного лікування постраждалих із вогнепальними переломами довгих кісток. В структурі ускладнень у пацієнтів із множинними вогнепальними переломами кісток є: остеомієліт (32,1 %), сповільнена консолідація (74,6 %) і формування хибних суглобів (23,6 %), контрактури (68,2 %), невропатії та укорочення кінцівок у 8,1-19,5 % [2, 4, 5, 7, 9]. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб лікування переломів довгих кісток [1], який передбачає хірургічні обробки рани та занурений остеосинтез, базуючись на даних клінічного обстеження пацієнта (відсутність ознак запалення, вираженого набряку). Спільними ознаками найближчого аналога та способу, що заявляється, є хірургічна обробка рани та занурений остеосинтез. Однак даний спосіб має ряд недоліків, а саме відсутність додатків їх даних, що свідчать про відсутність ознак запалення, хронічного вогнища і інфекції, інформації про бактеріологічний вміст рани, ознак венозного тромбозу (в першу чергу, якщо мова йде про нижні кінцівки). В основу корисної моделі поставлена задача розробити спосіб лікування вогнепальних переломів довгих кісток, що полягає у проведенні додаткових лабораторних та інструментальних досліджень, а саме передопераційний моніторинг бактеріологічного вмісту ран, передопераційну доплерографію вен кінцівок, перед- та післяопераційний комплексний моніторинг біохімічних показників крові. Технічний результат, що досягається, полягає в підвищенні ефективності лікування хворих з вогнепальними переломами довгих кісток. Поставлена задача вирішується тим, що у способі лікування вогнепальних переломів довгих кісток, який включає хірургічну обробку та занурений остеосинтез і, згідно з корисною моделлю, перед поведениям зануреного остеосинтезу здійснюють передопераційний моніторинг бактеріологічного вмісту ран, передопераційну доплерографію вен кінцівок, перед- та післяопераційний комплексний моніторинг біохімічних показників крові. Передопераційний моніторинг бактеріологічного вмісту ран, передопераційна доплерографія вен кінцівок, перед- та післяопераційний комплексний моніторинг біохімічних показників крові дозволяє виконати оперативне втручання з меншим ризиком післяопераційних ускладнень, що забезпечує ранню активну реабілітацію хворих та дає змогу отримати кращі результати лікування у цієї категорії хворих. Спосіб реалізують наступним чином. При госпіталізації постраждалого з вогнепальними переломами довгих кісток спочатку проводять хірургічну обробку ран. Хірургічна обробка включає широке розсічення рани з економним висіченням країв шкіри, декомпресійну фасціотомію, ревізію ранового каналу та видалення згустків крові, сторонніх тіл, дрібних кістковим уламків, не пов'язаних з м'якими тканинами, висічення нежиттєздатних тканин (в основному підшкірної живої клітковини та м'язів), багаторазове промивання операційної рани розчинами антисептиків. В подальшому проводять повторні хірургічні обробки ран, зокрема ультразвуковий дебридмент ран, здійснюють етапний перемонтаж V.A.C.-апаратів з контролем за бактеріологічними станом ран. Бактеріологічні посіви проводили перед хірургічними обробками та після них. У подальшому пацієнтам проводять демонтаж апаратів зовнішньої фіксації, контроль за клінічним статусом ушкодженої кінцівки (зміцнілість післяопераційних рубців, відсутність ознак запалення та порушення периферійного кровообігу), контроль за біохімічними показниками крові (СРБ, церулоплазмін, фракції білків), загальним аналізом крові (рівень лейкоцитів, форм)'па, ШОЕ), інструментальні дослідження (доплерографія вен нижніх кінцівок). Після проведення вищевказаних досліджень виконували занурений металоостеосинтез (МОС) (блокуючий інтрамедулярний остеосинтез (БІОС), накістковий остеосинтез) з динамічним контролем за процесом остеорепарації, за необхідністю (у випадку БІОС) - динамізацію переломів. 6 Вихідним середнім показником КУО при бактеріологічному дослідженні перед ПХО був 10 . Аналізуючи результати бактеріологічного дослідження при проведенні етапного лікування ран, 1 UA 114667 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 найкращою комбінацією для зниження бактеріального вмісту є поєднання повноцінної хірургічної обробки з використанням ультразвукової кавітації та V.A.C.-терапії, що знижує КУО 2 до 10 у 88,2 %. Для проведення зануреного остеосинтезу та післяопераційного контролю проводились наступні біохімічні дослідження крові: рівень СРБ, церулоплазміну, фракцій білків. Нижче вказані результати дослідження та лікування у пацієнтів при моніторингу біохімічних показників. У пацієнтів основної групи (125 пацієнтів) за відсутності клінічних протипоказань до оперативного втручання безпосередньо перед заміною методу фіксації (за 1 добу до втручання) у 107 (78,4 %) пацієнтів рівень відносного СРБ був на рівні