Спосіб лікування висхідної інфекції у жінок, хворих на неспецифічний сальпінгоофорит

Реферат: Спосіб лікування висхідної інфекції у жінок, хворих на неспецифічний сальпінгоофорит включає призначення антибактеріальних засобів. Антибактеріальний засіб призначають згідно з локальним протоколом безпосередньо після уточнення нозологічного діагнозу з одночасним вилученням біоптату заднього склепіння піхви, який направляють на бактеріологічне дослідження; після отримання результатів бактеріологічного дослідження режим протимікробної терапії коригують з урахуванням виділеної мікрофлори та її антибіотикочутливості в стані біоплівки, яку утворюють шляхом адгезії штамів бактерій на поверхні полістиролових планшетів для імуноферментного аналізу. До визначеного антибіотика додатково призначають імуномодулюючі біологічні препарати з активними речовинами -2 інтерферон, амінокислоти, аскорбінова кислота, пробіотичні штами лактобактерій та біфідобактерій. UA 115027 U (12) UA 115027 U UA 115027 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до гінекології, і може бути використана для лікування висхідної інфекції у жінок, хворих на неспецифічний сальпінгоофорит. Мікрофлора піхви і цервікального каналу у жінок з сальпінгоофоритом має визначений видовий склад, який характеризується виділенням мікроорганізмів з високими персистентними властивостями та включає набір постійних агентів, таких як Pseudonocardia, Fusobacterium, Haemophylus, Klebsiella, Streptococcus, Staphylococcus epidermidis і Clostridium perfringens та інших членів спільноти, періодично активних. Терапія хворих на сальпінгоофорит передбачає вплив на інфекційні агенти за допомогою лікарських засобів, які доставляють до вогнища запалення різними способами [Наказ МОЗ України від 15.12.2003 року № 582 "Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги", Додаток до наказу МОЗ №503 від 28.12.2002]. Даний спосіб лікування висхідної інфекції у жінок, хворих на неспецифічний сальпінгоофорит, є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, тому його вибрано за прототип. Основним недоліком відомих способів лікування висхідної інфекції у жінок, хворих на неспецифічний сальпінгоофорит, в тому числі і прототипу, є їх недостатня ефективність, обумовлена неадекватністю антибактеріальної терапії. У зв'язку з вищевикладеним, в основу корисної моделі поставлено задачу підвищення ефективності лікування висхідної інфекції у жінок, хворих на неспецифічний сальпінгоофорит. Задачу, яку поставлено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі лікування висхідної інфекції у жінок, хворих на неспецифічний сальпінгоофорит, який включає призначення антибактеріальних засобів, згідно з корисною моделлю, антибактеріальний засіб призначають згідно з локальним протоколом безпосередньо після уточнення нозологічного діагнозу з одночасним вилученням біоптату заднього склепіння піхви, який направляють на бактеріологічне дослідження; після отримання результатів бактеріологічного дослідження режим протимікробної терапії коригують з урахуванням виділеної мікрофлори та її антибіотикочутливості в стані біоплівки, яку утворюють шляхом адгезії штамів бактерій на поверхні полістиролових планшетів для імуноферментного аналізу; до визначеного антибіотика додатково призначають імуномодулюючі біологічні препарати з активними речовинами α-2 інтерферон, амінокислоти, аскорбінова кислота, пробіотичні штами лактобактерій та біфідобактерій. Технічний ефект корисної моделі, а саме підвищення ефективності лікування висхідної інфекції у жінок, хворих на неспецифічний сальпінгоофорит, обумовлений синергізмом заходів. Спосіб виконують наступним чином: Пацієнтці, хворій на неспецифічний сальпінгоофорит, антибактеріальний засіб призначають згідно з локальним протоколом безпосередньо після уточнення нозологічного діагнозу. Одночасно вилучають біоптат заднього склепіння піхви, який направляють на бактеріологічне дослідження. Після отримання результатів бактеріологічного дослідження режим протимікробної терапії коригують з урахуванням виділеної мікрофлори та її антибіотикочутливості в стані біоплівки. Біоплівку утворюють шляхом адгезії штамів бактерій на поверхні полістиролових планшетів для імуноферментного аналізу. До визначеного антибіотика додатково призначають імуномодулюючі біологічні препарати з активними речовинами α-2 інтерферон, амінокислоти, аскорбінова кислота, пробіотичні штами лактобактерій та біфідобактерій. Ефективність способу доведена клінічними дослідженнями. У дослідженні оцінювали клінічний стан й особливості мікрофлори піхви у 105 пацієнтів віком від 25 до 39 років з неспецифічним сальпінгоофоритом порівняно з пацієнтами без сальпінгоофориту (n=35). Дослідні групи осіб було розподілено таким чином: 1-група - пацієнтки з неспецифічним сальпінгоофоритом, яким застосовувалась терапія згідно з локальним протоколом та наказом МОЗ України (n=35), 2-група - пацієнтки з неспецифічним сальпінгоофоритом, яким застосовувалась терапія, що включала імуномоделюючі біологічні препарати, активною речовиною яких є α-2 інтерферон, амінокислоти, аскорбінова кислота, пробіотичні штами лактобактерій та біфідобактерій (n=35); 3-група - пацієнти без сальпінгоофориту (група порівняння). Утворення біоплівок вивчали за допомогою визначення здатності штамів бактерій до адгезії на поверхні 96 коміркових полістиролових планшетів для імуноферментного аналізу. Вимірювання оптичної щільності початкової бактеріальної суспензії проводилося на "Densi-LaMeter". Кількість інокульованих планктонних клітин підраховувалося на фотометрі "Multiskan ЕХ 355" (Фінляндія). 1 UA 115027 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 В результаті дослідження пацієнток 1 групи було встановлено порушення мікробіоценозу піхви. Аналізуючи дані, які одержано, можна довести, що найбільш частими мікроорганізмами, що були вилучені з відокремлюваної піхви, були: Peptostreptococcus spp – 78 % Enterococcus – 69 %, S.aureus-62,9 %, E.coli-64,2 %, Fusobacterium spp-61,0 %; S. pyogenes-58,0 %, Candida spp-47,0 %. У пацієнтів 1 групи кількість видів, що зустрічаються у трьох біотопах жіночих статевих органів, практично однакова, а рівні бактеріального обсіменіння цих ділянок вірогідно відрізняються один від одного. При цьому найбільш висока щільність мікроорганізмів виявлена на задньому склепінні піхви. Тому інтродукція умовно-патогенних штамів частіше відбувається саме на цій ділянці. Це є доказом правомірності вибору відокремлення піхви, як об'єкта діагностичного, епідеміологічного й прогностичного моніторингу. Наведена характеристика мікробного стану жіночих статевих органів дозволяє виявити основні етіологічні чинники розвитку запального процесу та напрямки коригування протимікробної терапії. В результаті проведеного дослідження асоціацію грибів роду Candida із стафілококами було виявлено у 21 % випадків, стрептококами - у 38 % випадків, протеєм й стафілококами - у 14 %, нейсеріями - 9 %, нейсеріями й стафілококом - 5 %. Виявлені мікроекологічні порушення жіночих статевих органів обумовлюють необхідність удосконалення тактики лікування. Серед представників кокової флори виявлялися стафілококи, обсіменіння якими в 5± 4 середньому дорівнювало 1,7•10 1,2•10 КУО/од.суб., серед яких найбільш часто був S.aureus 4± 3 при щільності мікробної колонізації 6,3•10 1,2•10 КУО/од. суб. Мікробіоценоз анаеробної флори у пацієнток був різноманітним. Так, у мікрофлорі піхви 1 групи Veillonella spp й Prevotella 4± 4 4± 4 spp. виявлялися з обсіменінням, що дорівнює 1,8•10 1,2•10 та 1,5•10 1,6•10 КУО/од.суб. 2± 1 відповідно. Bacteroides spp виявлявся з обсіменінням 4,4•10 1,8•10 КУО/од.суб. Одночасно з цим у мікробіоценозі піхви реєструвався Propionibacterium spp., щільність колонізації якого 5± 4 дорівнювала 1,9•10 1,6•10 КУО/од.суб. Приріст оптичної щільності інокульованих ізолятів у рідке живильне середовище свідчить про розмноження в ньому мікроорганізмів. Високий рівень оптичної щільності за кількістю мікробних тіл дозволяє стежити за кінетикою розмноження мікроорганізмів, отримувати та оцінювати ріст бактерій й здатність до формування біоплівок. Зіставлення характеристик росту у двох фізіологічних станах ізолятів дозволяє відмітити підвищення щільності біоплівки. Результати тестування ізолятів на здатність до формування біоплівок довели, що усі вилучені патогени утворювали щільну біоплівку. Результати дослідження дозволяють встановити факти утворення біоплівок ізолятами МЗС залежно від асоціантів і підтверджують факти про те, що це відображає адаптаційні можливості патогену. Комплексне лікування пацієнток 2 групи з неспецифічним сальпінгоофоритом сприяло поліпшенню показників мікроекології піхви у всіх пацієнток 2 групи, що досліджувалися. Вказані зміни проявлялися підвищенням частоти висівання представників нормофлори у 93,2 % пацієнток. Що стосується відновлення нормофлори піхви, то позитивний ефект терапії проявився зниженням частоти виявлення Staphylococcus aureus з 62,9 % (4,78±0,21 lgKУO/мл, р