Спосіб контролю і корекції спеціальної працездатності спортсменів в ударних одноборствах

Реферат: Спосіб контролю і корекції спеціальної працездатності спортсменів в ударних одноборствах, що передбачає вимірювання кардіореспіраторних параметрів спортсмена під час тренувальної роботи, визначення на основі цих параметрів інтегрованого показника тренувального імпульсу та коригування тренувальних навантажень відповідно до даного показника, причому вимірювання і фіксацію параметрів кардіореспіраторної системи проводять за допомогою тестера «Polar» в три етапи: в процесі виконання стандартного навантаження, одночасно з тестуванням вимірів ударного динамометра «Спудерг», а також при виконанні нормативного і планового тренувального заняття для конкретного спортсмена, причому на ударному динамометрі «Спудерг» спортсмени послідовно виконують тести на визначення «вибухової» витривалості (тест «8 с») та на визначення спеціальної швидкісної витривалості (тест «40 с»). UA 117412 U (12) UA 117412 U UA 117412 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до спортивної галузі, а саме до теорії і методики підготовки спортсменів і може бути використана тренерами при підготовці спортсменів до змагань. Відомим є спосіб визначення і корекції спеціальної працездатності боксерів за допомогою універсального хронодинамометра «Спудерг», що передбачає вимірювання й оцінку двох типів витривалості спортсменів: «вибухової» витривалості (тест «8 с», креатинфосфатна анаеробна працездатність) та швидкісної витривалості (тест «40 с», гліколітична анаеробна працездатність). Після виконання боксером кожного з тестів динамометр на основі одержаних абсолютних величин розраховує серію парціальних показників, що є інформаційною основою для подальшої корекції тренувального процесу, зокрема під час підготовчого періоду здійснюється акцентування уваги на відстаючих параметрах спеціальної працездатності, а під час змагань увага акцентується на провідних її параметрах [1]. Водночас, при реалізації даного способу не враховується реакція кардіореспіраторної системи спортсменів-єдиноборців на тренувальні навантаження, що значно звужує інформативні критерії, на основі яких відбувається корекція тренувального процесу, спрямована на збільшення реактивних властивостей організму і підвищення спеціальної підготовленості спортсменів. Крім того, використання даного способу ускладнює індивідуальний підбір тренувальних занять з огляду на досить умовний алгоритм корекції. В основу корисної моделі поставлено задачу створити такий спосіб контролю і корекції спеціальної працездатності спортсменів в ударних одноборствах, який дозволяє встановити та оцінити структуру спеціальної підготовленості спортсменів з урахуванням реакції організму на спеціальні навантаження і визначити на цій підставі засоби індивідуалізації спортивного тренування. Для вирішення задачі запропонований спосіб контролю і корекції спеціальної працездатності спортсменів в ударних одноборствах, що передбачає вимірювання кардіореспіраторних параметрів спортсмена під час тренувальної роботи, визначення на основі цих параметрів інтегрованого показника тренувального імпульсу та коригування тренувальних навантажень відповідно до даного показника Вимірювання і фіксацію параметрів кардіореспіраторної системи (КРС) проводять за допомогою тестера «Polar» в три етапи: в процесі виконання стандартного навантаження, одночасно з тестуванням вимірів ударного динамометра «Спудерг», а також при виконанні нормативного і планового тренувального заняття для конкретного спортсмена, причому на ударному динамометрі «Спудерг» спортсмени послідовно виконують тести на визначення «вибухової» витривалості (тест «8 с») та на визначення спеціальної швидкісної витривалості ( тест «40 с»), На підставі отриманих даних розраховують інтегрований показник тренувального імпульсу. Тренувальний імпульс визначають на основі врахування часу тренування і даних про рівень частоти серцевих скорочень (ЧСС або HR - від англ. heart rate) під час фізичної активності, коли ЧСС досягає стійкого стану, за формулою: (Резерв ЧСС  b) TRIMPS (тренувальний імпульс) = t  Резерв ЧСС  е де t - тривалість навантаження (хвилин); Резерв ЧСС = (ЧСС тренування - ЧСС спокою)/(ЧСС макс. - ЧСС спокою); e - основа натурального логарифма (-2,718), b дорівнює 1,67 для жінок і 1,92 для чоловіків. Ваговий коефіцієнт b характеризує усереднений лактатний профіль жінок і чоловіків. Результати обрахунку враховують при наступному коригуванні тренувальних навантажень для конкретного спортсмена. Коригування здійснюють шляхом індивідуального підбору та застосування у тренувальній практиці спортсмена такого типу тренувальних занять, у якому він отримав найвищі показники тренувального імпульсу. Приклад практичного застосування способу. У рамках експериментального дослідження було апробовано спосіб контролю і корекції спеціальної працездатності спортсменів в ударних одноборствах. В експерименті взяли участь 24 кваліфіковані боксери (20 кандидатів у майстри спорту, 4 майстри спорту). Вимірювання і фіксація параметрів кардіореспіраторної системи здійснювалася за допомогою тестера «Polar». Як стандартне навантаження була проведена імітація бігових вправ -1 із стандартною швидкістю доріжки 3,0 м•с , кутом нахилу 0°. Робота виконувалася впродовж 6 -1 хв. з рівномірною інтенсивністю. Як критерій роботи розглядався діапазон ЧСС 150-160 уд.•хв . Цей рівень інтенсивності відповідав роботі субмаксимальної потужності навантаження для боксерів (70-80% від ЧСС mах). Реакція організму на таке навантаження пов'язана з наростанням гіпоксійних зрушень. Добре відомо, що рівень реакції КРС на такі зрушення відбиває загальні реактивні властивості організму і передумови реалізації працездатності спортсменів. Тому 1 UA 117412 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 тестове навантаження такого типу використовується для оцінки реакції КРС і порівняння показників реакції у спортсменів однорідної групи. Після виконання стандартного навантаження виміри параметрів КРС продовжились під час тестування вимірів ударного динамометра «Спудерг». На ударному динамометрі «Спудерг» спортсмени послідовно виконують тести на визначення «вибухової» витривалості (тест «8 с») та на визначення спеціальної швидкісної витривалості (тест «40 с»), При визначенні «вибухової» витривалості (тест «8 с», непряме визначення креатинфосфатної анаеробної працездатності) спортсмен займав середню дистанцію відносно до динамометричного приладу, що його притримував помічник експериментатора, і при індивідуальній готовності починав безперервно завдавати ударів із максимальною силою і максимальною частотою. Після чотирьох секунд такої роботи звучав зумер, попереджаючи про закінчення половини тесту. Одночасно на моніторі з'являлася інформація про кількість завданих ударів за 4 секунди і їхній сумарний тоннаж. Після другого зумера припинялася робота другого 4-секундного відрізку, комп'ютер видавав інформацію про кількісний зміст другої половини тесту, а потім - про виконану роботу в цілому за 8 с. На підставі отриманих показників працездатності спортсменів електронна програма динамометра дозволяла розрахувати серію показників, які автоматично заносилися до індивідуальної картки спортсмена. Під час визначення спеціальної швидкісної витривалості (тест «40 с», непряме визначення гліколітичної анаеробної працездатності) спортсменам-єдиноборцям давалася установка: наносити впродовж «40 с» середні за силою прямі удари з максимальною частотою. Якщо сила ударів опускалася нижче 10 кг, після кожного з таких ударів звучав зумер - рекомендація боксерам збільшити силу ударів. Виходячи з отриманих абсолютних показників швидкісної витривалості, за допомогою спеціальної програми, встановленої в динамометрі, розраховувалися ряд значень, які автоматично заносилися до індивідуальної карти готовності спортсмена. Контроль за реакцією КРС організму на навантаження здійснювався також в період виконання нормативного тренувального заняття. Тренувальне заняття було стандартизоване за тривалістю (40 хв.) і мало спрямованість на розвиток швидкісно-силових якостей, витривалість при роботі аеробного й анаеробного характеру. Усього було використано три групи тренувальних занять, які мали відмінності за своєю структурою, кількістю виконаних прискорень і діапазоном зміни інтенсивності навантаження. На цій основі були виявлені нові можливості вибору тренувальних занять, які мають найбільш високий реалізаційний ефект у результаті виконаних навантажень. Застосування методу оптимізації «доза-ефект» впливу дозволило виокремити заняття, ідентичні за спрямованістю і тривалістю, які мали найбільш виражений ефект реакції кардіореспіраторної системи. У заняттях, спрямованих на розвиток швидкісних можливостей, показники тренувального імпульсу (інтегрованого показника реакції КРС) знаходилися в діапазоні від 21,5±1,2. до 38,3±1,3 у. о. (р