Спосіб комбінованого лікування автоімунної офтальмопатії

Реферат: Спосіб лікування автоімунної офтальмопатії включає призначення кортикостероїдного препарату метилпреднізолону. При цьому визначають рівень антитіл до рецептора тиротропіну та селену крові. При збільшенні рівня антитіл вище 15 МО/мл, зниженні рівня селену крові нижче 74 мкг/л призначають метилпреднізолон у добовому дозуванні 750 мг внутрішньовенно крапельно 3 курси з перервою між введеннями у 10 днів та натрію селеніт (цефасель) 100 мкг на добу внутрішньо протягом трьох місяців. UA 117670 U (12) UA 117670 U UA 117670 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, зокрема до ендокринології, і може застосовуватися для лікування автоімунної офтальмопатії. Автоімунна офтальмопатія (АО) - самостійне автоімунне захворювання, яке являє собою комплексне ураження тканин орбіти, супроводжується інфільтрацією, набряком та проліферацією ретробульбарної жирової клітковини, м'язів, з'єднувальної тканини (інші назви злоякісний екзофтальм, ендокринна офтальмопатія, тиреотоксична офтальмопатія). Автоімунна офтальмопатія може зустрічатися як самостійне, незалежне від патології щитоподібної залози (ЩЗ) захворювання, так і у сполученні з дифузним токсичним зобом (ДТЗ) або автоімунним тиреоїдитом. За даними різних авторів, автоімунна офтальмопатія зустрічається у 5-20 % хворих на ДТЗ. АО становить серйозну загрозу втрати зорових функцій, знижує якість життя хворих. Характеризується набряком і лімфоцитарною інфільтрацією ретробульбарної клітковини і екстраокулярних м'язів з наступним розвитком фіброзу. У 3-5 % хворих АО перебіг захворювання тяжкий, супроводжується болем, спостерігається загроза втрати зору, запалення, виразки рогівки або ж компресивна оптична нейропатія. До теперішнього часу у ретробульбарних тканинах відбуваються пошуки антигенів, до яких утворюються аутоантитіла. Результати деяких досліджень свідчать, що у тканинах орбіти може локалізуватися (або експресується) екстраклітинна частина рецептора тиреотропного гормону (ТТГ), яка виявляє властивості нефункціонального аутоантигена. Ці дані підтверджено дослідженнями, у яких показано, що фібробласти ретробульбарної тканини вміщують РНК, яка кодує позаклітинний домен рецептора ТТГ, і при автоімунній офтальмопатії виявлено мікромутацію у екстраклітинному домені рецептора ТТГ. Такі мутантні рецептори ТТГ у фібробластах тканин орбіти при офтальмопатії, що розвивається на тлі ДТЗ, можуть мати унікальні імуногенетичні властивості та приймати участь у патогенезі автоімунної офтальмопатії. Цей аутоантиген фібробластів може розпізнаватися лімфоцитами, спрямованими проти рецептора ТТГ при ДТЗ. Наступна інфільтрація тканин орбіти активованими цитокінпродукуючими лімфоцитами супроводжується надмірним синтезом гідрофобних глікозаміногліканів та додатковою проліферацією фібробластів, що веде до прогресування офтальмопатії. Незважаючи на велику кількість досліджень з проблеми діагностики та лікування ДТЗ та АО, ще й досі недостатньо вивченим залишається її патогенез, ефективність різних методів лікування цієї недуги (Кроненберг Г.М, Мелмед Ш., Полонски К.Ш., 2010). В останні десятиріччя значна увага приділяється дослідженню ролі мікроелементів (селену) у виникненні та розвитку офтальмопатії. Селен приймає участь у метаболічних процесах, які відбуваються у організмі. Як відомо, селен входить до складу багатьох ферментативних систем, зокрема до складу глутатіонпероксидази, йодтироніндейодинази (фермент, що перетворює неактивний тироксин у трийодтиронін), селенопротеїнів, які приймають участь у запобіганні апоптозу клітин щитовидної залози (Marcocci, C. European Group on Graves' Orbitopathy. Selenium and the course of mild Graves' Orbitopathy /C. Marcocci, G.J. Kahaly, G.E. Krssas [et al.] //N. Engl. J. Med. - 2011. - Vol. 364, № 20. - P. 1920-1931). На сьогодні питання ролі змін рівня селену у крові хворих на АО та участь їх у патогенезі патологічних процесів у тканинах орбіт за наявності цієї патології до кінця не з'ясоване. Відомі способи лікування офтальмопатії: консервативна терапія - введення пролонгованих препаратів глюкокортикоїдів; опромінення тканин орбіт; лікування радіоактивним йодом; хірургічне лікування (Stiebel-Kalish Η., Robenshtok E., Hasanreisoglu Μ. et al. Treatment modalities for Graves' ophthalmopathy: systemic revive and metaanalysis //J. Endocrinol. Invest. - 2009. - Vol. 94. - № 8. - P. 2708-2716). Тактика лікування залежить від активності і тяжкості АО. Відомий спосіб лікування офтальмопатії призначенням пероральної терапії преднізолоном, , починаючи з 80-100 мг на день за схемою і тривалістю курсу - щонайменше 12 тижнів. Недоліком даного способу є те, що таке лікування супроводжується нестійким ефектом і небажаною побічною дією - порушенням вуглеводного обміну, збільшенням індексу маси тіла у хворих, вегетативно-судинними проявами, збільшенням артеріального тиску (Черенько М.С, Дашук Т.І. Хвороба Грейвса: діагностика, лікування, інтерпретація сироваткової концентрації тиреоїдстимулюючих антитіл, кальцію, кальцитоніну //Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2010. - Т.31, № 2. - С. 21-24. (Cherenko Μ.S., Dashuk T.I. Grave's disease: diagnosis, treatment, the interpretation of serum concentrations of TSH receptor stymulation antibodies, calcium, calcitonin //Clinical endocrinology and endocrine surgery. - 2010. - V. 31. - № 2. - P. 21-24). Також відомий спосіб лікування АО шляхом призначення пульстерапії метилпреднізолоном по 500 мг щотижня протягом 6 тижнів зі зниженням дози до 250 мг щотижня ще протягом 6 тижнів (Виноградская О.И. Лечение эндокринной офтальмопатии: эффективность и безопасность различных режимов пульс - терапии метилпреднизолоном // Автореф. Канд. дисс. - 2014 - Москва. - С. 23. (Vynogradskaya О.I. The treatment of endocrine ophthalmopathy: the 1 UA 117670 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 efficacy and safety of the different regimen of methylprednisolone puls-therapy //Avtoref. cand. diss. Moscow. - 2014. - P. 23). Недоліком даного способу є нестійкість та невиразність ефекту лікування, можливість виникнення ускладнень, зокрема серцево-судинних - підвищення артеріального тиску, загострення коронарної недостатності, ураження печінки і ризику розвитку печінкової недостатності. В основу корисної моделі комплексного лікування АО поставлена задача розробити спосіб лікування цієї недуги шляхом оцінки виразності змін тканин орбіт (за даними УЗД орбіт) у поєднанні з підбором дози препаратів (метилпреднізолон та натрію селеніт - цефасель) відносно рівня селену крові, антитіл до рецептора тиротропіну, що дозволить досягти регресу проявів офтальмопатії, підвисити ефективність лікування, зменшити виникнення ускладнень. Ці дані підтверджено покращенням стану тканин органу зору у хворих за результатами УЗД, клінічного, офтальмологічного огляду. Поставлена задача вирішується тим, що в способі, який включає призначення кортикостероїдного препарату метилпреднізолону у сполученні із натрію селенітом (цефасель), згідно з корисною моделлю, визначають рівень антитіл до рецептора ТТГ та селену крові (при зниженні показника концентрації селену менше 74 мкг/л крові та при збільшенні рівня антитіл вище 15 МО/мл призначають метилпреднізолон у добовому дозуванні 750 мг внутрішньовенно крапельно 3 курси з перервою між введеннями у 10 днів та препарату натрію селеніт (цефасель) 100 мкг на добу внутрішньо, у першу половину дня, після їжі протягом 3-х місяців). Розробка даного способу стала можливою завдяки проведенню планових наукових досліджень. Встановлено, що у хворих на дифузний токсичний зоб (ДТЗ), ускладнений офтальмопатією, наявне значне підвищення концентрації в крові стимулюючих антитіл до рецептора тиротропіну (ТТГ), а за умов проведення тиреостатичної терапії рівень стимулюючих антитіл до рецептора ТТГ вірогідно знижується. У хворих на ДТЗ у стані декомпенсації з наявними ознаками активної офтальмопатії виявлено зниження рівня селену у крові (Р