Спосіб лікування хворих із сіалоаденітами

Реферат: UA 117809 U UA 117809 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до лікування хворих з сіалоаденітами. Цей метод позитивно впливає на хворих з ураженням слинних залоз, при цьому нормалізується функція нейромедіаторної системи, відбувається збалансованість надсегментарних структур вегетативної нервової системи (ВНС). З кожним роком відмічається збільшення частоти захворювання хронічних запальних захворювань слинних залоз (ХЗЗСЗ). Близько 200 тис. людей кожного року виставляють діагноз захворювання слинних залоз. А з погіршенням екологічної обстановки, тривалими психоемоційними стресами кількість хворих з цією патологією невпинно збільшується. Одним із проявів порушення в діяльності ВНС є сіалоаденіт, що виникає на тлі тривалих психоемоційних перенапружень, та пред'являє жорсткі вимоги до інтегративної діяльності всіх процесів психічної сфери, призводить до порушень у ВНС. Відомо, що незважаючи на легкість перебігу в гострому періоді, вона характеризується розвитком каскаду складних патофізіологічних, біохімічних реакцій, які прогресують та залишаються на довгі роки. За даними літератури (Ткач Т.В. Морфофункційна картина малих та великих слинних залоз хворих на хронічні сіалоаденіти вірусної етіології / Т.В. Ткач // Матеріали наук. - практичної конференції молодих вчених Харківської мед. академії післядипломної освіти "Нові технології в медицині". - Харків, 2001. - С. 77-78), найбільш розповсюдженим розладом при ХЗЗСЗ є дизрегуляція над сегментарних ВНС, що проявляються у зміні діяльності норадреналінадреналовій та серотонін метаболічних системах. Ці системи стоять на стику нервової та ендокринної регуляції, відіграють в організмі гомеостатичну, енергетичну, адаптаційно-трофічну функції. Лікування даної групи хворих вимагає прийому великої кількості фармакологічних препаратів. Обмеження прийому медикаментозних засобів пов'язано з довготривалим їх вживанням, високою вартістю медикаментів на сучасному етапі, значною, вираженою, деколи побічною дією діючих речовин та алергічними реакціями. Відомим є спосіб лікування хворих на хронічні сіалоаденіти, при якому використовують електрофорез з галантаміном у привушній та підщелепній ділянках (Боголюбов В.М., Пономаренко Г.Н. Общая физиотерапия. - М., СПб.: СЛП, 1996. – 480 с.). Цей метод використовують з метою стимуляції слиновиділення у хворих на хронічні сіалоаденіти. Галантамін є алкалоїдом, що виділено із бульби проліска Воронова, має антихолінестеразну дію і посилює функцію слинних та інших травних залоз. Для цього використовують 0,5 % водний розчин галантаміну гідроброміду по 1 мл щоденно. Його вводять шляхом електрофорезу у ділянках привушних слинних залоз - попереду козелка вуха, відступаючи на 2 см; в підщелепних ділянках-відступаючи донизу 2 см від нижнього краю 2 нижньої щелепи. Анод загальною площею50 см з прокладанням, змоченим у 0,5 % водному розчині галантаміну розташовують на ділянці тіла, яка підлягає впливу препарату. Катод в свою чергу розміщують на комірну зону в проекції С2-С5. Електроди з'єднують з апаратом багатожильними ізольованими дротами. Анод складається з металевої пластини та прокладання з гідрофільного матеріалу (декілька шарів фланелі) товщиною не менше за 1 см. 2 Процедуру проводять при щільності струму до 0,1 млА/ см . Час дії від 10 хвилин (в первинне відвідування) до 20 хвилин (при наступних процедурах). Кількість процедур на курс лікування розрахований на 10-12 відвідувань. Недоліком даного способу є те, що при вирішенні питання призначення лікування галантаміном слід враховувати протипоказання до застосування препарату. Оскільки, стан при хронічних сіалоаденітах визначається як передпухлинний, то будь-яке фізіотерапевтичне втручання є абсолютним протипоказанням до його використання. Найбільш близьким та вибраним за прототип є спосіб лікування сіалоаденітів, при якому здійснюють корекцію церулоплазміном процесів перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи в слинних залозах (Бондаренко В.В. Коррекция церулоплазмином и ГБО процессов перекисного окисления липидов и антиоксидантной системы в слюнных железах при хронической нитратной интоксикации крыс нитратом натрия // Проблеми екології та медицини. -2000. -Т. 4, No 2-3. - С. 2-4) де включають застосування антиоксидантів у поєднанні з гіпербаричною оксигенацією. Недоліком відомого способу є те, що дія антиоксидантних препаратів у поєднанні з гіпербаричною оксигенацією посилює навантаження на печінку, нирки, органи травлення, що може спричинити загострення інших супутніх захворювань. Спосіб не впливає на нейрогормональну ланку вегетативної нервової системи організму та на патогенетичні механізми, що мають місце у ХЗЗСЗ. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу лікування хворих із сіалоаденітами, в якому за рахунок зміни характеру впливу, досягається нормалізація функцій 1 UA 117809 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 нейромедіаторної системи, відбувається збалансованість надсегментарних структур ВНС. Тобто, спосіб впливає саме на патогенетичні механізми, що мають місце у ХЗЗСЗ. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб лікування хворих із сіалоаденітами включає немедикаментозний вплив. Попередньо проводять сеанс психотерапії, спрямований на програмування відключення каналів сприйняття та "заспокоєння вегетативної нервової системи" через зниження навантаження на неї та направлення фокусу уваги на потреби свого тіла. Після чого проводять сеанс сенсорної депривації. Для цього хворого розміщують у ванні з температурою на рівні 35 °C, дно ванни на 25-27 см. заповнюють рідиною, насиченою сіллю Епсона, що дозволяє пацієнту знаходитись на поверхні, в стані, близькому до невагомості. Курс лікування складає 10 сеансів через день, по 60 хвилин кожний. Зовнішні стимули постійно впливають на організм, перешкоджають стабільній рівновазі системи і будь який зовнішній чинник постійно активує та впливає на діяльність ВНС, примушує наш організм витрачати енергію та інші ресурси, щоб відновити гомеостатичний баланс. Психологічне коректування перед самим сеансом значно покращує емоційний стан пацієнтів на перших етапах перебування в кімнаті сенсорної депривації та знижує їх психологічне напруження. Основу методу складає тимчасова депривація світлових, звукових, гравітаційних та температурних подразників, які складають повсякденний сенситивний фон людини. Зовнішньо обумовлені зміни цього фону потребують постійної активації адаптаційних механізмів, що забезпечує пристосування організму до змін навколишнього середовища. Тобто, зменшення сенситивного навантаження сприяє відновленню оптимального рівня активності та збалансованості систем пристосування. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Для того, щоб виключити негативні ефекти при знаходженні пацієнта в кімнаті сенсорної депривації, було запропоновано програмування, яке полягає у відключенні каналів сприйняття та "заспокоєння ВНС" через зниження навантаження на неї та направлення фокусу уваги на потреби свого тіла: а саме дигітального каналу, візуально-образного, аудіального. Кінестетичний канал, через який проводиться терапія програмованої сенсорної депривації, залишається відкритим. Фокус уваги внутрішнього і зовнішнього сприйняття подразників, відповідно процес переходить під контроль невідомого сприйняття свого тіла. Сприйняття самого себе залишається, але воно не потребує великих затрат енергії організму, а ті ресурси, що звільнені від "тієї роботи", переключаються на відновлення організму. Зняття стресового фактора на деякий час мозок сприймає вже як вирішене питання - "нейромускульний замок" емоційного стресу послаблюється і тоді знімається напруження у різних відділах м'язової системи. Ланцюгова реакція "хибного кола" стресу розірвана. По закінченні терапії накладається програма здорового сприйняття світу навколо пацієнта, а ті патологічні програми, що призводили до психоневротичних розладів, знецінювалися, виводилися як нелогічні та непотрібні хворому Кімната сенсорної депривації являє собою закрите приміщення, повністю ізольоване від світло-, шумо- тепло- та звукових подразників. У дно ванни та стелю камери вмонтовані нагрівачі, що підтримують постійну температуру на рівні 35 °C. Дно ванни на 25-27 см заповнюється рідиною, насиченою сіллю Епсона, що дозволяє пацієнту знаходитися на поверхні, в стані, близькому до невагомості. Курс лікування складає 10 сеансів через день, по 60 хвилин кожний. Однією із особливостей перебування хворого у кімнаті сенсорної депривації є відчуття, що людина відділена від часу реальності. При перебуванні в ній у пацієнта виникає м'яке, приємне розслаблення. Більшість із них відмічали, що перші декілька хвилин, проведених у ній, нічим не відрізняються від часу за її межами та сприймаються нормально, але вже через 10 хвилин сенсорної депривації усвідомлення або відчуття часу спотворюється. Було обстежено 97 чоловік, які проходили амбулаторне лікування по місцю проживання. Вік хворих склав від 25 до 40 років (із них 44 чоловіків та 53 жінок) з діагнозом: ХЗЗСЗ. Давність ХЗЗСЗ склала 2-5 років. У всіх обстежуваних хворих була виключена супутня патологія. При первинному надходженні було проведено детальне клініко-неврологічне та вегетативне обстеження (вегетативний тонус (ВТ), вегетативна реактивність (ВР), вегетативне забезпечення діяльності (ВЗД)) за загально прийнятою методикою [4]. Вивчали функціональний стан симпатоадреналової системи за рівнем екскретованих з добової сечі адреналіну (A) (N-43,6-65,4 нмоль/доб), рнорадреналін (НА) (N-147,75-236,4 нмоль/доб), а рівень серотоніну (С) (N-0,2-0,66 мк моль/л) визначали у крові. Нейрогормональні дослідження проводили за допомогою флюорометричного методу на апараті флуорометр "Флуораш 02-АБЛС-Т" (Росія). Курс складав 2 UA 117809 U 5 10 15 20 25 30 35 40 10 сеансів по 60 хвилин через день. До - та після ПСД вивчали клініко-неврологічний, вегетативний, та нейрогормональні показники. При первинному обстеженні у кожного пацієнта відмічалася припухлість слинних залоз. Далі, в ранговій послідовності були такі скарги, як зниження працездатності 97(100±1)%, порушення сну 83(86±4)%, страх та тривога 97(100±1)%, запаморочення 36(37±5)%, зниження пам'яті 60(62±5)%, підвищений гіпергідроз 43(44±5)%, погана переносимість коливань метеорологічних факторів (температура повітря, атмосферний тиск і т. д.) 26(27±5)%. В неврологічному статусі домінуючими були вегетативні порушення, зниження конвергенції, лицьова асиметрія, ністагм, атаксія. Тобто, більш за все мають місце ознаки стовбурової, лімбіко-ретикулярної симптоматики, які виникають під час захворювання. Повторне вивчення вегетативних показників через 1 місяць після закінчення курсу ПСД показав, що збільшилася кількість хворих з нормотонією з (10±3)% до (81±4)%, (р