Спосіб оцінки ризику прогресування діабетичної ретинопатії у хворих на цукровий діабет 2 типу та ожиріння

Реферат: Спосіб оцінки ризику прогресування діабетичної ретинопатії у хворих з діабетичною ретинопатією за цукрового діабету 2 типу характеризується тим, що на першому етапі проводять вимірювання в крові рівня тригліцеридів (ТГ), глікованого гемоглобіну (НbА 1c) і лептину, за допомогою офтальмоскопії встановлюють стадію діабетичної ретинопатії, присвоюють один з кодів типу антидіабетичної терапії (1 - терапія метформіном, 2 комбінована терапія метформіном і сульфанілсечовиною або 3 - інсулінотерапія), підраховують функції класифікації (ФК1 і ФК2), порівнюють ФК1 і ФК2 і визначають яка з них більше. Формули функцій класифікації: ФК1=0,36*ТГ+1,59*НbА1с+2,25*Тип Тер+0,06*Лептин-11,48; ФК2=0,12*ТГ+1,43*НbА1с+3,37*Тип Тер+0,09*Лептин-13,05. Прогностичне рішення приймається як вибір тієї ФК, яка має більше значення. Так, якщо ФК1 більше ФК2, то прогноз - можлива стабілізація патологічного процесу на 1 або 2 стадії діабетичної ретинопатії. Якщо ФК2 більше ФК1, то прогноз - ймовірність прогресування патологічного процесу до 2 або 3 стадії діабетичної ретинопатії. UA 120420 U (12) UA 120420 U UA 120420 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до ендокринології та офтальмології. Цукровий діабет (ЦД) є однією з найважливіших проблем сучасної медицини, що обумовлено високою, постійно зростаючою розповсюдженістю захворювання та частим розвитком судинних і неврологічних ускладнень хвороби [1]. За прогнозом Міжнародної діабетичної федерації (IDF) до 2025 року в світі передбачається значне зростання захворюваності на ЦД (понад 500 млн хворих), серед яких пацієнти з ЦД 2 типу становитимуть 90 %. Наразі саме ЦД є основною причиною сліпоти, що складає 12 % загальної кількості хворих працездатного віку [2]. Одну із провідних ролей у розвитку гормонально-метаболічних порушень за ЦД 2 типу є інсулінрезистентність [3], що індукується гормонами жирової тканини і ліпоцітокінамі [4]. Виникаюча при цьому компенсаторна гіперінсулінемія за допомогою інсуліноподібного фактору росту І (IGF-I) може впливати на розвиток проліферативної діабетичної ретинопатії (ДР) [4]. В науковій літературі розглядаються питання пошуку та розробки не тільки способів та методів лікування ДР [2], а й критеріїв, що відображають характер розвитку і ступінь ризику її прогресування. Проведені дослідження медичної і патентної літератури виявили наявність способу діагностики ранніх стадій ДР, що супроводжується метаболічними порушеннями [6]. Найбільш близьким до корисної моделі, що заявляється, є спосіб прогнозування прогресування ДР і діабетичного макулярного набряку [7]. В макулярній зоні сітківки визначають обсяг набряку за допомогою оптичної когерентної томографії, виявляють зміни порогів чутливості методом фундусмікропериметрії. Визначають рівень глікованого гемоглобіну в плазмі крові і рівень фактора росту ендотелію судин VEGF в слізної рідини методом твердофазного імуноферментного аналізу. На підставі кореляційних взаємозв'язків морфологічних і біохімічних критеріїв розраховують інтегральний критерій прогресування, що відображає характер розвитку і ступінь ризику прогресування ДР і діабетичного макулярного набряку. Тому його вибрано за прототип. Недоліком цього способу є відсутність лабораторних даних вмісту лептину як головного адипоцитокінового показника функціонального стану жирової тканини та типу цукрознижувальної терапії при оцінці ризику прогресування ДР у хворих на цукровий діабет 2 типу та ожиріння. В основу корисної моделі поставлена задача розробити спосіб оцінки ризику прогресування ДР у хворих на ЦД 2 типу з ожирінням, який дозволить за мінімальним набором лабораторних ознак метаболічного синдрому із урахуванням типу цукрознижувальної терапії встановити можливість прогресування ДР або відсутність такої загрози. Поставлена задача вирішується тим, що проводять оцінку клінічних ознак ЦД 2 типу, метаболічного синдрому та ретинопатії за даними об'єктивного, інструментального і лабораторного обстеження та із урахуванням типу цукрознижувальної терапії підраховують функції класифікації та визначають можливість прогресування або стабілізації ДР. Технічний результат - вдосконалення діагностики ДР при метаболічному синдромі за рахунок використання математичного алгоритму для визначення можливості характеру розвитку і ступеня ризику прогресування ДР. З метою визначення інформаційної значущості відібраних клінічних ознак у ендокринологічному відділенні Українського НПЦ ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України (м. Київ) та на базі відділення мікрохірургії ока КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня" (м. Дніпро) було обстежено 60 дорослих хворих на ЦД 2 типу з ожирінням. В програму обстеження було включено антропометричне обстеження з визначенням індексу обвід талії/обвід стегон (ІОТ/ОС), індексу маси тіла (ІМТ), інструментальне, гормональне і біохімічне дослідження. За результатами обстеження хворих на ЦД 2 типу із ожирінням було створено базу даних до якої входили показники ІМТ, ІОТ/ОС, вмісту глікованого гемоглобіну (НbА1с), тригліцеридів (ТГ), загального холестерину та його фракцій, імунореактивного інсуліну, лептину, фактора некрозу пухлин альфа (ФНО-α) в крові, показники глікемічного профілю, тип цурознижувальної терапії та дані інструментального обстеження очного дна (стадія ДР). Офтальмологічне обстеження проводилось за загальноприйнятою методикою, що включає візіометрію, тонометрію, біомікроскопію, офтальмоскопію, проведення флуоресцентної ангіографії, при необхідності - когерентну томографію сітківки. Діагноз ДР виставлявся згідно класифікації, запропонованої Kohner Е. і Porta М. (1992), в якій виділяють 3 основних стадії діабетичної ретинопатії: непроліферативну, препроліферативну і проліферативну. Інформаційна значущість клінічних ознак визначалася методом дискримінантного аналізу [8]. Проводилась побудова моделей лінійної комбінації ліпоцитокінів з показниками ендокринної 1 UA 120420 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 функції підшлункової залози і ліпідного спектра з метою визначення такого набору показників, який би з максимальним рівнем статистичної значущості описував відмінності обстежуваних груп пацієнтів. Проведений нами аналіз дозволяє створення математичного алгоритму для оцінки прогнозу розвитку ДР у хворих на ЦД 2 типу. В основі складання прогнозу розвитку діабетичної ретинопатії лежать обчислення функцій класифікації (ФК), отриманих за результатами побудови вищезгаданих моделей. На основі дискримінаційного аналізу була створена математична модель, інформативність якої щодо визначення можливості ступеня ризику прогресування ДР склала 68,9 %. ФК1=0,36*ТГ + 1,59*НbА1с + 2,25*Тип Тер + 0,06*Лептин - 11,48. (1) ФК2-0,12*ТГ + 1,43* НbА1с + 3,37*Тип Тер + 0,09*Лептин - 13,05. (2) Прийняття прогностичного рішення відбувається в декілька етапів. На першому етапі у хворих з вже діагностованим ЦД 2 типу та ожирінням проводять вимірювання в крові рівня тригліцеридів, НbА1с і лептину, а також інструментальне обстеження очного дна. Хворому встановлюється стадія ДР, присвоюється один з кодів типу антидіабетичної терапії: 1 - терапія метформіном, 2 - комбінована терапія метформіном і сульфанілсечовиною або 3 - інсулінотерапія. На другому етапі за даними клінічного та лабораторного обстеження підраховуються ФК1 і ФК2. На третьому етапі порівнюють ФК1 і ФК2 і визначають яка з них більше. Прогностичне рішення приймається як вибір тієї ФК, яка має більше значення. Так, якщо ФК1 більше ФК2, то прогноз - можлива стабілізація патологічного процесу на 1 або 2 стадії ДР. Якщо ФК2 більше ФК1, то прогноз - ймовірність прогресування патологічного процесу до 2 або 3 стадії ДР. Заявлений спосіб ілюструється прикладами конкретного виконання. Приклад 1 2 У хворого Т., 52 роки, з ЦД 2 типу та ожирінням 1 ступеня (ІМТ=30,1 кг/м ) після проведення клініко-лабораторного та інструментального обстеження був визначений набір змінних в математичній моделі алгоритму прогресування діабетичної ретинопатії: ТГ - 1,96 ммоль/л; НbА1с - 9,4 %, лептин - 1,56 нг/мл, тип терапії - 2 (комбінована цукрознижувальна терапія), стадія ДР - 1. Розрахунок функцій класифікації: ФК1=0,36*1,96+1,59*9,4+2,25*2+0,06*1,56-11,48=8,32; ФК2=0,12*1,96+1,43*9,4+3,37*2+0,09*1,56-13,05=7,48; ФК1>ФК2. Висновок: У хворого можлива стабілізація патологічного процесу на 1 стадії ДР. Рекомендації: поліпшення глікемічного контролю, зниження маси тіла, корекція цукрознижувальної терапії. Приклад 2 2 У хворої Ш., 67 років, з ЦД 2 типу та ожирінням 2 ступеня (ІМТ=42,3 кг/м ) після проведення клініко-лабораторного та інструментального обстеження був визначений набір змінних в математичній моделі алгоритму прогресування діабетичної ретинопатії: ТГ - 1,61 ммоль / л; НbА1с - 9,1 %, лептин - 12,49 нг/мл, тип терапії - 3 (інсулінотерапія), стадія ДР - 2. Розрахунок функцій класифікації: ФК1=0,36*1,61+1,59*9,1+2,25*3+0,06*12,49-11,48=11,07; ФК2=0,12*1,61+1,43*9,1+3,37*3+0,09*12,49-13,05=11,39; ФК1