Застосування способу ізолювання зопіклону із біологічних рідин

Реферат: Застосування способу ізолювання зопіклону із біологічних рідин органічним розчинником після їх депротеїнізації, нейтралізації зразка до рН=5, двократним настоювання з амфіфільним розчинником, що змішується з водою, осадженням співекстрактивних речовин та відділенням водного шару за допомогою амонію сульфату для ізолювання метронідазолу із біологічних рідин. UA 120476 U (12) UA 120476 U UA 120476 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до аналітичної хімії, а саме до способів ізолювання із біологічних рідин та аналізу антипротозойного лікарського препарату метронідазолу, і може знайти застосування у хіміко-токсикологічному аналізі для виявлення та кількісного визначення зазначеної лікарської речовини. Відомий спосіб ізолювання полярних органічних речовин із крові та сечі шляхом їх обробки депротеїнізуючими агентами з подальшою рідинно-рідинною екстракцією органічними розчинниками, що не змішуються з водою [Болотов В.В. Хіміко-токсикологічний аналіз біологічного матеріалу на зопіклон: метод, рекомендації / В.В. Болотов, Л.Ю. Клименко. - X.: Вид-во НФаУ, 2007. - 20 с.; Болотов В.В. Хіміко-токсикологічний аналіз біологічного матеріалу на донорміл: метод, рекомендації / В.В. Болотов, І.М. Іванчук, Л.Ю. Клименко. - К., 2009. - 20 с.; Клименко Л.Ю. Хіміко-токсикологічний аналіз біологічного матеріалу на кетотифен: методичні рекомендації 30.14/60.14 / Л.Ю. Клименко, Ю.О. Мирошниченко, В.В. Болотов. - К., 2014. - 24 с.]. Недоліком способу є достатньо низький ступінь вивільнення амфіфільних речовин із біологічних рідин, незадовільна відтворюваність отриманих результатів та велика кількість співекстрактивних речовин у витяжках із біологічних рідин. Задача корисної моделі полягає у застосуванні способу ізолювання метронідазолу із біологічних рідин, який би дозволяв виділити метронідазол з високим ступенем ізолювання та отримати витяжки з мінімальним вмістом співекстрактивних речовин. Поставлена задача вирішується шляхом застосування способу ізолювання зопіклону із біологічних рідин органічним розчинником після їх депротеїнізації, нейтралізації зразка до рН=5, двократного настоювання з амфіфільним розчинником, що змішується з водою, осадження співекстрактивних речовин та відділення водного шару за допомогою амонію сульфату для ізолювання метронідазолу із біологічних рідин. Запропоновану корисну модель здійснюють таким чином: до 10,00 мл біологічної рідини додають 40,00 мл води очищеної, перемішують та додають 10,00 мл 10 % розчину кислоти трихлороцтової, перемішують і залишають на 1 годину при постійному перемішуванні. Суміш центрифугують (протягом 5 хв. при 3000-5000 об./хв.), зливають надосадову рідину, перевіряють рН та додають 10 % розчин натрію гідроксиду по краплях, доводячи рН середовища до 5. При постійному перемішуванні додають 20,00 мл амфіфільного розчинника і залишають на 1 годину. Потім додають такий самий об'єм амфіфільного розчинника і процес настоювання повторюють. При перемішуванні невеликими порціями до суміші додають 5 г амонію сульфату і фільтрують в ділильну лійку. До фільтрату невеликими порціями і при постійному перемішуванні додають амонію сульфат до припинення його розчинення. Збирають верхній органічний шар і фільтрують через паперовий фільтр з 1 г натрію сульфату безводного до мірної колби місткістю 50,0 мл, доводять об'єм амфіфільним розчинником до позначки (органічна витяжка). Корисна модель ілюструється прикладами. Приклад 1. Експериментальним шляхом визначено ефективність ізолювання метронідазолу із біологічних рідин способом за найближчим аналогом. 10,00 мл крові/сечі відбирали піпеткою і додавали 40,00 мл води очищеної, перемішували та додавали 10,00 мл 10 % розчину кислоти трихлороцтової, перемішували і залишали на 1 годину при постійному перемішуванні. Суміш центрифугували (протягом 5 хв. при 5000 об./хв.), зливали надосадову рідину, перевіряли рН (повинно бути не більше 2 за універсальним індикаторним папером) і тричі екстрагували діетиловим етером порціями по 10,00 мл (відміряли піпеткою). Отримані органічні витяжки відділяли і надалі не досліджували. Водний шар підлужували 50 % розчином натрію гідроксиду до рН=11 за універсальним індикаторним папером і тричі екстрагували хлороформом порціями по 10,00 мл (відміряли піпеткою); при утворенні стійких емульсій для розділення шарів застосовували центрифугування (протягом 5 хв. при 5000 об./хв.). "Лужні" органічні витяжки об'єднували і фільтрували через паперовий фільтр ("червона стрічка") з 1 г натрію сульфату безводного до мірної колби місткістю 50,0 мл, доводили об'єм органічним розчинником до позначки (хлороформна витяжка). Кількісне визначення метронідазолу проводили методом УФ-спектрофотометрії в 20,00 мл отриманої хлороформної витяжки. Досліджували 3 серії по 3 модельні зразки крові та сечі (отримано з різних джерел) з концентрацією метронідазолу 20, 40 та 80 мкг/мл, а також по 5 blank-зразків відповідних біологічних рідин. Середнє значення ступеня ізолювання метронідазолу із крові та сечі становить 31±11 % та 43±8 % відповідно. Фонове поглинання blank-зразка крові та сечі становить 0,087 та 0,082 відповідно, або ~32 % та ~28 % від поглинання зразка з концентрацією метронідазолу 20 мкг/мл. 1 UA 120476 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Приклад 2. Експериментальним шляхом визначено ефективність ізолювання метронідазолу із біологічних рідин заявленим способом із використанням ізопропанолу як амфіфільного розчинника. 10,00 мл крові/сечі відбирали піпеткою і додавали 40,00 мл води очищеної, перемішували та додавали 10,00 мл 10 % розчину кислоти трихлороцтової, перемішували і залишали на 1 годину при постійному перемішуванні. Суміш центрифугували (протягом 5 хв. при 5000 об./хв.), зливали надосадову рідину, перевіряли рН та додавали 10 % розчин натрію гідроксиду до рН=5 (за універсальним індикаторним папером), додавали 20,00 мл ізопропанолу (відміряли піпеткою), перемішували і залишали на 1 годину при постійному перемішуванні; потім додавали ще 20,00 мл ізопропанолу (відміряли піпеткою) і процес настоювання повторювали. До суміші після настоювання додавали поступово 5 г амонію сульфату при перемішуванні, а потім фільтрували через паперовий фільтр ("червона стрічка"), змочений ізопропанолом, в ділильну лійку, фільтр промивали 5 мл ізопропанолу. До фільтрату додавали поступово при перемішуванні амонію сульфат до припинення його розчинення. Збирали верхній органічний шар і фільтрували через паперовий фільтр ("червона стрічка") з 1 г натрію сульфату безводного до мірної колби місткістю 50,0 мл, доводили об'єм ізопропанолом до позначки (органічна витяжка). Досліджували 3 серії по 3 модельні зразки крові та сечі (отримано з різних джерел) з концентрацією метронідазолу 20, 40 та 80 мкг/мл, а також по 5 blank-зразків відповідних біологічних рідин. Середнє значення ступеня ізолювання метронідазолу із крові та сечі становить 85±9 % та 87±9 % відповідно. Фонове поглинання blank-зразка крові та сечі становить 0,034 та 0,041 відповідно, або ~11 % та ~13 % від поглинання зразка з концентрацією метронідазолу 20 мкг/мл. Приклад 3. Експериментальним шляхом визначено ефективність ізолювання метронідазолу із біологічних рідин заявленим способом із використанням ацетонітрилу як амфіфільного розчинника. 10,00 мл крові/сечі відбирали піпеткою і додавали 40,00 мл води очищеної, перемішували та додавали 10,00 мл 10 % розчину кислоти трихлороцтової, перемішували і залишали на 1 годину при постійному перемішуванні. Суміш центрифугували (протягом 5 хв. при 5000 об./хв.), зливали надосадову рідину, перевіряли рН та додавали 10 % розчин натрію гідроксиду до рН=5 (за універсальним індикаторним папером), додавали 20,00 мл ацетонітрилу (відміряли піпеткою), перемішували і залишали на 1 годину при постійному перемішуванні; потім додавали ще 20,00 мл ацетонітрилу (відміряли піпеткою) і процес настоювання повторювали. До суміші після настоювання додавали поступово 5 г амонію сульфату при перемішуванні, а потім фільтрували через паперовий фільтр ("червона стрічка"), змочений ацетонітрилом, в ділильну лійку, фільтр промивали 5 мл ацетонітрилу. До фільтрату додавали поступово при перемішуванні амонію сульфат до припинення його розчинення. Збирали верхній органічний шар і фільтрували через паперовий фільтр ("червона стрічка") з 1 г натрію сульфату безводного до мірної колби місткістю 50,0 мл, доводили об'єм ацетонітрилом до позначки (органічна витяжка). Досліджували 3 серії по 3 модельні зразки крові та сечі (отримано з різних джерел) з концентрацією метронідазолу 20, 40 та 80 мкг/мл, а також по 5 blank-зразків відповідних біологічних рідин. Середнє значення ступеня ізолювання метронідазолу із крові та сечі становить 93±8 % та 96±6 % відповідно. Фонове поглинання blank-зразка крові та сечі становить 0,026 та 0,031 відповідно, або ~9 % та ~11 % від поглинання зразка з концентрацією метронідазолу 20 мкг/мл. Приклад 4. Експериментальним шляхом визначено ефективність ізолювання метронідазолу із біологічних рідин заявленим способом із використанням етанолу як амфіфільного розчинника. 10,00 мл крові/сечі відбирали піпеткою і додавали 40,00 мл води очищеної, перемішували та додавали 10,00 мл 10 % розчину кислоти трихлороцтової, перемішували і залишали на 1 годину при постійному перемішуванні. Суміш центрифугували (протягом 5 хв. при 5000 об./хв.), зливали надосадову рідину, перевіряли рН та додавали 10 % розчин натрію гідроксиду до рН=5 (за універсальним індикаторним папером), додавали 20,00 мл етанолу (відміряли піпеткою), перемішували і залишали на 1 годину при постійному перемішуванні; потім додавали ще 20,00 мл етанолу (відміряли піпеткою) і процес настоювання повторювали. До суміші після настоювання додавали поступово 5 г амонію сульфату при перемішуванні, а потім фільтрували через паперовий фільтр ("червона стрічка"), змочений етанолом, в ділильну лійку, фільтр промивали 5 мл етанолу. До фільтрату додавали поступово при перемішуванні амонію сульфат 2 UA 120476 U 5 10 до припинення його розчинення. Збирали верхній органічний шар і фільтрували через паперовий фільтр ("червона стрічка") з 1 г натрію сульфату безводного до мірної колби місткістю 50,0 мл, доводили об'єм етанолом до позначки (органічна витяжка). Досліджували 3 серії по 3 модельні зразки крові та сечі (отримано з різних джерел) з концентрацією метронідазолу 5, 10 та 20 мкг/мл, а також по 5 blank-зразків відповідних біологічних рідин. Середнє значення ступеня ізолювання метронідазолу із крові та сечі становить 81±9 % та 86±6 % відповідно. Фонове поглинання blank-зразка крові та сечі становить 0,042 та 0,036 відповідно, або ~17 % та ~11 % від поглинання зразка з концентрацією метронідазолу 20 мкг/мл. Таким чином, запропоноване застосування способу ізолювання метранідазолу із біологічних рідин є ефективним, відтворюваним, специфічним відносно компонентів blank-проби та може знайти застосування у хіміко-токсикологічному аналізі для виявлення та кількісного визначення зазначеної лікарської речовини. 15 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 20 Застосування способу ізолювання зопіклону із біологічних рідин органічним розчинником після їх депротеїнізації, нейтралізації зразка до рН=5, двократного настоювання з амфіфільним розчинником, що змішується з водою, осадження співекстрактивних речовин та відділення водного шару за допомогою амонію сульфату для ізолювання метронідазолу із біологічних рідин. Комп’ютерна верстка Л. Бурлак Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3