Спосіб фіксації незнімних зубних протезів

Реферат: UA 121138 U UA 121138 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до стоматології та ортодонтії. Незнімні зубні конструкції після виготовлення потребують постійної фіксації на цемент, що є заключним етапом ортопедичного протезування зубів. Це дозволяє створити єдину морфофункціональну конструкцію при заміщенні будь-якого дефекту зуба чи зубного ряду. Всі ці незнімні зубні конструкції фіксуються на підготовлених куксах зубів, чи штучних куксах за допомогою багато численних фіксуючих матеріалів (Гажва С.И. Анализ ошибок и осложнений при протезировании с применением несъемных ортопедических конструкций /С.И. Гажва, Г.А. Пашинян, О.А. Алешина //Стоматология. - 2010. - № 2. - С. 65-66.). Окрім розподілу за клінічним використанням (фіксація різних видів незнімних конструкцій), цементи відрізняються за метою застосування (тимчасові та постійні), і формою випуску (порошок і рідина, дві пасти). Найбільш поширена класифікація цементів для постійної фіксації незнімних зубних протезів базується на різниці з'єднуючих речовин матриці даних матеріалів. За цією ознакою виділяють: цинк-фосфатні цементи; цинк-полікарбоксилатні цементи; склоіономерні цементи та склоіономерні цементи, модифіковані полімерами; полімерні цементи. У наш час з'явились самоадгезивні та самопротравлюючі цементи. При цьому є два способи фіксації: 1. традиційний (без використання адгезивної техніки); 2. за допомогою адгезивної техніки із застосуванням композитів подвійного твердіння (вініри та ін.). Механізм з'єднання із тканинами опорних зубів та конструкційними матеріалами базується на мікромеханічній та/або хімічній адгезії. Хімічна адгезія досягається за рахунок: травлення емалі; обробці кукси зуба емалевими чи дентинними адгезивами. Хімічна адгезія полімерних цементів та суцільно керамічних конструкцій забезпечується протравленням внутрішньої поверхні конструкції фтористоводневою кислотою; силанізацією протравленої поверхні із наступним нанесенням адгезиву. Існують також цементи фотополімерної полімеризації для незнімних ортопедичних конструкцій. Незважаючи на існуючу широку палітру фіксуючих матеріалів, даних щодо виробленого алгоритму їх застосування на сьогодні не існує. Питання розцементування незнімних конструкцій залишається актуальним. Тому йде постійний пошук по підвищенню сили адгезії, як у нашій країні, так і за кордоном. За кордоном проводяться роботи по підвищенню сили адгезії цементувальних композицій. На наш погляд, існуючий широкий спектр матеріалів для незнімних конструкцій зубних протезів та існуючий вибір цементів для фіксації таких конструкцій свідчить, що проблема пошуку матеріалу, як для виготовлення таких конструкцій, так і для забезпечення надійної фіксації із тканинами зуба не вирішена остаточно. Адгезивна стоматологія розглядає питання суто адгезії матеріалів для виготовлення конструкцій до тканин зуба. Питання ж адгезії цих матеріалів до фіксуючого цемента не розглядається. Для з'єднання тканин зуба з цементом існує травлення емалі або обробка кукси зуба емалевими чи дентинними адгезивами. Крім цього при протезуванні суцільно-керамічними конструкціями проводиться протравлення тканини їх контактної поверхні зуба фтористоводневою кислотою, силанізація та нанесення адгезиву. В той же час, для металевих незнімних конструкцій чи металевих з естетичним покриттям, окрім рекомендації щодо обробки їх спиртом та повітрям, ніяких рекомендацій не існує (Гажва С.И. Анализ ошибок и осложнений при протезировании с применением несъемных ортопедических конструкций /С.И. Гажва, Г.А. Пашинян, О.А. Алешина //Стоматология. - 2010. № 2. - С. 65-66.). Цементи для фіксації ортопедичних конструкцій в основному розробляються з акцентом на фіксацію з тканинами зуба. А деякі з них наприклад не мають адгезивних властивостей, утримуються за допомогою мікронерівностей (шершавості) тканин зуба чи зубних конструкцій. На наш погляд це є однією з причин розцементування незнімних зубних конструкцій може бути попадання мікрофлори під коронку незнімних конструкцій, що приводить з одного боку до втрат робочого часу лікаря-ортопеда на повторне цементування, викликає нарікання з боку пацієнта і приводить до витрат цементів. Відомий спосіб фіксації незнімних стоматологічних конструкцій, що включає механічне змішування фіксаційного матеріалу та нанесення на ділянку фіксації незнімної конструкції з наступним притисканням її до підготовленої опори за допомогою пальців рук та власним тиском щелеп для забезпечення кращої фіксації стоматологічної конструкції [Рожко М.М., Неспрядько 1 UA 121138 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 В.П. Ортопедична стоматологія: Підручник для студ. стомат. фак. ВМНЗЗ-4 р.а.-К.: Книга плюс, 2003. - 552 с.). Найближчим аналогом є спосіб, який полягає в тому, що спочатку знежирюють та висушують опорні зуби, перед цим їх ізолюють від вологи ватними валиками, слиновідводом. Потім проводять знежирення та висушування коронок. Замішаний одного виду цемент наносять на стінки коронок, після чого проводять фіксацію конструкції на опорних зубах (Курляндский В.Ю. Учебник ортопедической стоматологии. - М.: Медгиз, 1962. - С. 185). Після затвердівання цементу незнімну конструкцію очищують від залишків цементу. Але використання даної методики при ускладнених умовах фіксації незнімних протезів не забезпечує достатньої фіксації протезів, внаслідок чого проходить розцементування. Спосіб не дозволяє гарантовано убити мікроби та бактерії, які можуть знаходитись як у цементі, так і на зовнішній чи внутрішній поверхні зубного протезу. Після цементування вони залишаються під протезом, а після втрати крайового прилягання при попаданні слини вони активуються, сприяють руйнуванню цементу, що веде до порушення фіксації чи розцементування, чи інших ускладнень. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу фіксації незнімних зубних протезів, в якому за рахунок використання додаткового впливу на матеріал та незнімну конструкцію досягається підвищення адгезії конструкцій незнімних зубних протезів до тканин зуба. Поставлена задача вирішується тим, що в способі фіксації незнімних зубних протезів, який здійснюють шляхом підготовки опорних зубів та незнімних зубних протезів, згідно з корисною моделлю, попередньо, за 30-40 хвилин до прийому пацієнта протирають незнімну конструкцію перекисом водню 3 %, висушують на повітрі, після чого протирають спиртом, розміщують до ультрафіолетового стерилізатора незнімну конструкцію, скло для замішування цементу, цемент та рідину на 30-40 хвилин, після чого фіксують на опорні зуби підготовлену конструкцію. Запропоновані дії дозволяють гарантовано убити мікроби та бактерії, які можуть знаходитись як у цементі, так і на зовнішній чи внутрішній поверхні зубного протезу, що запобігає розцементуванню та іншим ускладненням. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Перед процедурою фіксації за 30-40 хвилин, до часу прийому пацієнта, готують виготовлену незнімну конструкцію для протезування, протирають її перекисом водню 3 %, висушують за допомогою повітря, потім такі процедури проводять спиртом. Беруть скло для замішування цементу, вибирають цемент, згідно з інструкцією застосування, рідину та розміщують все це до ультрафіолетового стерилізатора на 30-40 хвилин. Після закінчення процесу стерилізації, запрошують пацієнта, готують опорні зуби та фіксують виготовлену незнімну зубну конструкцію. Клінічні дослідження. Для визначення якості фіксації, були обстежені 66 пацієнтів, віком від 32 до 65 років, які звернулись в клініку ортопедичної стоматології з приводу розцементування чи поломки незнімних зубних протезів та надали згоду на ортопедичне лікування. Всі маніпуляції проводили згідно з Додатком до Наказу МОЗ України № 566 від 23-11-2004, що є протоколом лікування адентії часткової вторинної (III та IV класи за Kennedy). Клінічна форма - включений дефект зубного ряду у боковій чи фронтальній ділянці. Пацієнти звернулись зі скаргами на естетичний дефект у боковій ділянці, утруднене пережовування їжі, тощо. Дослідження включали: збір анамнезу, огляд порожнини рота, вид прикусу, стан оклюзії. Додаткові обстеження: рентгенографія опорних зубів (чи панорамна рентгенографія щелеп у разі необхідності) та їх аналіз, зняття робочих чи анатомічних відбитків, для виготовлення незнімних зубних конструкцій чи виготовлення діагностичних моделей при необхідності та їх вивчення. Вибір мостоподібної конструкції - штамповано-паяна, суцільнолита чи суцільнолита з естетичним облицюванням. Далі за стандартом: - знеболення зубів, що підлягають препаруванню, - препарування зубів (з уступом чи без нього), рефракція ясенного краю, зняття подвійного відбитка. Потім: припасування та фіксація мостоподібного протеза запропонованим способом. Надані рекомендації по догляду за порожниною рота, по догляду за протезами, по користуванню та періодичністю зміни даного виду протезу. Для профілактики рекомендували звертатись до лікаря не рідше одного разу на рік, а при прояві ускладнень чи зламі протезу негайно. Використовували критерії оцінки ефективності лікування (гарантійні терміни служби протезів згідно Наказу № 507 від 28.12.2002 року "Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги". Оцінювали якість фіксації за обраними нами показниками: кількість випадків гіперестезії вітальних зубів (постфіксаційна чутливість), кількість випадків розцементування, кількість випадків видалення конструкцій якість крайового прилягання. Візуальна оцінка крайового прилягання: - щільне крайове прилягання (балів), відсутність зазору; - наявність зазору між коронкою та опорним зубом (1 бал). Всі інші 2 UA 121138 U 5 10 15 20 критерії якості незнімних зубних конструкцій вважали задовільними та рівноцінними. Протягом 2-х років проводили спостереження. Всі пацієнти були поділені на п'ять груп, в залежності від цементу, вибраного для фіксації незнімних конструкцій. Були вибрані 5 цементів, із найбільш поширених для фіксації незнімних конструкцій. Всього було виготовлено 90 незнімних конструкцій. Було виготовлено 70 незнімних металевих зубних конструкцій для 35-х пацієнтів (10 пацієнтам було виготовлено 20 мостоподібних протезів, 4-м пацієнтам виготовлено по 3 мостоподібних протеза, всього 12, 6-ти пацієнтам було виготовлено по 4 мостоподібні протези, всього 24, 14-ти пацієнтам було виготовлено по одній металевій коронці). Та 20 металокерамічних конструкцій для 11 пацієнтів (2-2, 6-1, 3-4) Конструкції були зафіксовані різними видами цементів: склоіономірними, карбоксилатними, фосфатними, самоадгезивними та самопротравлючимися із дотриманням всіх рекомендацій виробників, дотримання яких є одним із важливих моментів. Візуальна оцінка крайового прилягання: - щільне крайове прилягання (балів), відсутність зазору; - наявність зазору між коронкою та опорним зубом (1 бал) оцінювали протягом 2-х років спостережень на предмет розцементування, випадків гіперестезії пульпи вітальних зубів, крайового прилягання. У пацієнтів, з виготовленими мостоподібними зубними конструкціями, зафіксованими запропонованим способом протягом 2 років спостереження, ускладнень у вигляді розцементування, порушення крайового прилягання не виявили. Також було зафіксовано зниження випадків гіперчутливості опорних зубів при цементуванні та постфіксаційної. Таким чином, запропонований спосіб фіксації незнімних зубних протезів може бути впровадженим в практику лікарів-стоматологів та ортодонтів. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 25 30 Спосіб фіксації незнімних зубних протезів, що включає підготовку опорних зубів та незнімних зубних протезів, який відрізняється тим, що попередньо, за 30-40 хвилин до прийому пацієнта протирають незнімну конструкцію перекисом водню 3 %, висушують на повітрі, після чого протирають спиртом, розміщують до ультрафіолетового стерилізатора незнімну конструкцію, скло для замішування цементу, цемент та рідину на 30-40 хвилин, після чого підготовлену конструкцію фіксують на опорні зуби. Комп’ютерна верстка Л. Литвиненко Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3