Спосіб фітотерапії синдрому хронічної втоми

1. Спосіб фітотерапії синдрому хронічної втоми, що включає введення настойки ехінацеї пур 3 - Київ-Луганськ, 1998. - Вип. 15. - С.126-138]. Цей спосіб більше ефективний, ніж попередній, оскільки навіть при тривалому вживанні препарати ехінацеї пурпурової не доводять до пригнічення центральної нервової системи, що спостерігається при прийманні препаратів з інших рослин адаптогенної дії. До недоліків вказаного способу відноситься те, що при проведенні фітотерапії за допомогою препаратів ехінацеї пурпурової у частини хворих на СХВ, причому з найбільш вираженою клінічною симтоматикою, не відмічається швидкого досягнення ремісії захворювання та тривалий час зберігаються порушення імунологічного гомеостазу. Виходячи з цього, був розроблений спосіб фітотерапії СХВ, що включає введення настойки ехінацеї пурпурової, настойки родіоли рожевої та відвару трави звіробою звичайного [Деклараційний патент України на винахід №64277 МПК7 А61К35/78, А61К31/695. Спосіб фітотерапії синдрому хронічної втоми. - Опубл. 16.02.2004р. - Бюл. №2]. Цей спосіб є найбільш ефективним з існуючих і тому він обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що у частини хворих на СХВ введення вказаних фітопрепаратів стосовно існуючому способу-прототипу не забезпечує повне відновлення як імунологічного, так і метаболічного гомеостазу, крім того, отриманий ефект буває в низці випадків недостатньо тривалим, і тому після завершення введення фітопрепаратів відмічається погіршення як імунологічних показників, так і клінічного стану хворих, тобто формуються загострення та рецидиви СХВ. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності відомого способу фітотерапії СХВ, а саме скорочення терміну лікування, прискорення ремісії захворювання та відновлення імунологічного гомеостазу шляхом додаткового введення хворим на СХВ препаратів з кореня солодки, зокрема густого екстракту кореня солодки голої (Extr. Rad. Glycyrrhizae glabrae siccum). Наша пропозиція щодо включення до комплексу фітотерапії СХВ препаратів з кореня солодки, зокрема густого екстракту кореня солодки голої базується на вперше встановленій саме авторами корисної моделі досвідним шляхом закономірності, яка полягає в тому, що спільне введення хворим на СХВ препаратів ехінацеї пурпурової, родіоли рожевої, звіробою звичайного та препаратів з кореня солодки, зокрема густого екстракту кореня солодки голої обумовлює взаємне потенціювання дії вказаних фітопрепаратів у плані адаптогенного ефекту, стимуляції імунітету, нормалізації функціонального стану центральної нервової системи. Саме взаємне потенціювання корисних ефектів вказаних фітопрепаратів при лікуванні хворих на СХВ обумовлює те, що при спільному введенні хворим на СХВ препаратів ехінацеї пурпурової, родіоли рожевої, звіробою звичайного та густого екстракту кореня солодки голої клінічна ефективність суттєво вища та вплив на імунологічні показники значно більший, ніж проста сумація лікувальних ефектів препаратів із вказаних рослин. Нами також досвідним шляхом було встановлено опти 17883 4 мальне співвідношення між вказаними фітопрепаратами при лікуванні хворих на СХВ. Воно складає 20-30 крапель спиртової настойки ехінацеї пурпурової 3 рази на день протягом 30-40 діб поспіль, 15 крапель спиртової настойки родіоли рожевої 3 рази на день за 15-20 хвилин до вживання їжі протягом 30-40 діб поспіль, 50-60мл відвару трави звіробою звичайного (10:200) по 3 рази на день за 30 хвилин до вживання їжі у теплому вигляді протягом 30-40 діб поспіль та густого екстракту кореня солодки голої по 0,5г 3-4 рази на добу після вживання їжі протягом 30-40 діб поспіль, залежно від досягнутого ефекту. Корені та кореневища родіоли рожевої (Radix et Rhizoma Rhodiolae rosea) містять у своєму складі ефірну олію (0,8-0,9%), флавоноїди (кверцетин, кемпферол, гіперозид та інш.), фенольний глікозид салідрозид (до 1%), до 20% дубильних речовин пірогалової групи, а також специфічний для цієї рослини глікозид родіолозід, який є основним діючим фактором лікувальних препаратів з родіоли рожевої. Препарати родіоли рожевої суттєво підвищують як фізичну, так і розумову працездатність, покращують сон та апетит, функціональний стан центральної нервової системи, посилюють пам'ять та увагу, ліквідують стан дратівливої слабкості. Екстракти та настойка коренів і кореневищ родіоли рожевої створюють в організмі стан неспецифічно підвищеної опірності до дії різноманітних несприятливих факторів довкілля. Трава звіробою звичайного (Herba Hyperici perforati) містить у своєму складі флавоноїди (гіперозид, рутин, кверцетин), ефірну олію (0,2-0,3%), дубильні речовини (10-12%), антоціани. Відвар трави звіробою володіє протизапальними властивостями, стимулює процеси репаративної регенерації тканин, здійснює антидепресивну дію на центральну нервову систему. Авторами корисної моделі було вперше встановлено, що відвар трави звіробою (Inf. Hb. Нурегесі) володіє адаптогенним ефектом, зменшує прояви дратівливої слабкості з боку нервової системи, підвищує загальний тонус центральної нервової системи у хворих на СХВ. Нами також вперше був виявлений взаємнопотенціюючий ефект препаратів з трави звіробою, коренів і кореневищ родіоли рожевої та трави ехінацеї пурпурової при лікуванні хворих на СХВ. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворому з діагнозом СХВ призначають настойку ехінацеї пурпурової по 20-30 крапель 3 рази на добу усередину протягом 30-40 днів поспіль, настойку родіоли рожевої по 15 крапель 3 рази на день за 15-20 хвилин до вживання їжі протягом 3040 днів поспіль і відвар трави звіробою звичайного (10:200) по 50-60мл 3 рази на день за 30 хвилин до вживання їжі у теплому вигляді та додатково густий екстракт кореня солодки голої усередину по 0,5г 3-4 рази на добу після вживання їжі протягом 30-40 днів поспіль. Оцінка ефективності заявленого способу фітотерапії СХВ здійснюється за динамікою клінічних та імунологічних показників. При розробці заявленого способу фітотерапії хворих на СХВ, було обстежено дві групи хворих з даним діагнозом. З них основна група (98 хворих) отримувала лікування згідно до заявленого спосо 5 17883 бу, група зіставлення (87 хворих) - згідно до відомого способу-прототипу. До початку проведення фітотерапії клінічна картина у хворих обох груп була однотиповою. Пацієнти скаржилися на загальну слабкість, нездужання, помірний головний біль, суттєве зниження апетиту та працездатності, ломоту в усьому тілі, значну втомленість. Обидві групи обстежених були рандомізовані за віком, статтю хворих, тяжкістю перебігу патологічного процесу, наявністю супутньої патології. Порівнювали клінічні та лабораторні показники в обох групах у динаміці: першій, яка лікувалася відповідно до заявленого способу, та другій, що отримувала лікування згідно до способупрототипу. Так, вивчали рівень у крові так званих 6 „середніх молекул” (СМ) за методом В.В. Ніколайчика та співавт. (1991), загальну концентрацію циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у сироватці крові за допомогою метода преципітації в розчині поліети-ленгліколю (ПЕГ) за методом Digeon e.a. в модифікації В.М. Фролова та співавт. (1990), а також вміст найбільш токсигенної середньомолекулярної фракції (11S-19S) у складі ЦІК. При проведенні клінічних обстежень та лабораторних досліджень було встановлено, що в першій групі хворих, які страждають на СХВ, при проведенні фітотерапії має місце прискорення нормалізації клінічних показників та досягнення стійкої повноцінної ремісії відносно другої групи (таблиця 1). Таблиця 1 Вплив заявленого та відомого способів фітотерапії СХВ на клінічні показники в обстежених хворих (M m) Клінічні показники Тривалість збереження (діб): субфебрилітету загальної слабкості нездужання головного болю запаморочення лімфаденопатії ломоти в усьому тілі підвищеної дратівливості Середня тривалість досягнутої ремісії (місяців) Основна група (n=98) Група зіставлення (n=87) Р 9,5±0,4 18,4±0,9