Спосіб медичної реабілітації хворих на синдром підвищеної стомлюваності

1. Спосіб медичної реабілітації хворих на синдром підвищеної стомлюваності, що включає введення тимогену та препаратів рослинного походження з адаптогенними властивостями, який від 3 що володіють імунокорегуючою дією, зокрема вітчизняний препарат протефлазід [Деклараційний патент України №60883 МПК7 А61К35/78 Спосіб медичної реабілітації хворих з синдромом підвищеної стомлюваності. - Опубл. 15.10.2003. - Бюл. №10]. Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому обрано як прототип. До недоліків прототипу відноситься те, що як тимоген, так і протефлазід не мають вираженої адаптогенної дії, тоді як у хворих з клінічно маніфестним СПС мають місце значні функціональні порушення з боку ЦНС, що обумовлено недостатністю з боку лімбічної зони кори головного мозку та пов'язаних з цією обставиною клінічно маніфестних розладів у вигляді астено-невротичних або астено-депресивних явищ на тлі порушень обміну речовин. Задачею корисної моделі було удосконалення існуючого способу медичної реабілітації хворих з СПС та прискорення досягнення повноцінної ремісії захворювання шляхом введення в якості препарату рослинного походження густого екстракту кореня солодки (Extr. Rad. Glycyrrizae glabrae siccum). Цей препарат володіє адаптогенною, імунокоригуючою дією та поліпшує метаболічні процеси в організмі, оскільки до його складу входять фітогормони, які проявляють біологічно активну дію та регулюють метаболічні процеси в організмі, підвищують функціональну активність лімбічної зони кори головного мозку. Ця пропозиція щодо використання фітопрепаратів з метою медичної реабілітації хворих на СПС, зокрема густого екстракту кореня солодки, базується на вперше встановленій нами в експериментальних умовах і потім підтвердженій в клініці закономірності, що введення хворим густого екстракту кореня солодки виявляє чітко виражений антиоксидантний ефект, сприяє підвищенню активності ферментів системи антиоксидантного захисту (АОЗ) та імунних показників, і, таким чином, обумовлює досягнення задачі корисної моделі. Крім того, введення густого екстракту кореня солодки не має протипоказань та не обмежено суворими часовими рамками, тому тривалість введення в організм даного препарату може регулюватися в значних межах, залежно від досягнутого ефекту. Заявлений спосіб стосовно розробленої корисної моделі здійснюється таким чином: хворому з наявністю СПС, який потребує проведення медичної реабілітації, вводять тимоген по 100мг 1 раз на добу, курсами з 5-10 внутрішньом'язових ін'єкцій, всього 2-3 курси з інтервалами 3-4 місяця між ними та додатково препарат рослинного походження - густий екстракт кореня солодки усередину по 0,5г 3-4 рази на день після вживання їжі протягом 20 17889 4 30 днів поспіль, при необхідності введення густого екстракту кореня солодки може бути повторено 23 рази протягом календарного року водночас з введенням тимогену. При розробці заявленого способу медичної реабілітації хворих з СПС нами було обстежено дві групи хворих - перша, в кількості 80 осіб, яка отримувала медичну реабілітацію за допомогою запропонованого способу, та друга - 86 осіб, яка отримувала медичну реабілітацію відповідно до відомого способу - прототипу. В обох групах діагноз СПС було встановлено виходячи з клінікоімунологічних критеріїв, які були запропоновані проф. Г.Н. Дранником [дивись: Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. -Одесса: АстроПринт, 1999. - С. 191-193]. Чоловіків в першій групі було 25, в другій - 28, жінок відповідно 55 та 58. Вік обстежених складав від 25 до 50 років, усі вони постійно мешкали в умовах великого промислового регіону зі значним рівнем забруднення довкілля ксенобіотиками. Обидві групи, що були під нашим наглядом, рандомізовані за тяжкістю клінічного перебігу СПС, віком та статтю хворих. Проведення клінічних досліджень дозволило встановити (таблиця 1), що під впливом заявленого способу медичної реабілітації відмічається суттєве скорочення збереження клінічної симптоматики СПС, а саме - загальної слабкості в середньому на 4,1±0,3 дні (в 1,7 рази), нездужання - на 5,0±0,3 дні (в 1,8 рази), головного болю - на 2,9±0,3 дні (в 1,7 рази), запаморочення - на 4,5±0,3 дні (в 2,0 рази), зниження працездатності на 5,0±0,4 дні (в 1,8 рази), підвищеної стомлюваності - на 4,3±0,3 дні (в 1,7 рази), зниження апетиту - на 4,2±0,3 дні (в 1,8 рази), порушень сну - на 3,9±0,3 (в 1,8 рази), підвищеної дратівливості - на 3,8±0,2 (в 1,7 рази), зниження емоційного тонусу - на 5,7±0,3 дні (в 2,0 рази), підвищеної емоційної лабільності - на 7,9±0,3 дні (в 2,2 рази), наявності червоного або змішаного дермографізму - на8,8±0,4 дні (в 1,9 рази). Отже, заявлений спосіб проведення медичної реабілітації хворих на СПС має суттєві переваги в плані прискорення досягнення клінічної ремісії та ліквідації клінічної симптоматики захворювання. Проведення диспансерного обстеження протягом 1 року дозволило встановити, що в першій групі, в якій медична реабілітація проводилася згідно до заявленого способу, відмічається суттєве зменшення частоти розвитку загострень патологічного процесу. Дійсно з 80 осіб протягом перших 6 місяців диспансерного нагляду у всіх обстежених зберігалася стійка клінічна ремісія захворювання, в строки від 6 міс. До 1 року загострення СПС відмічалось у 4 осіб (5%). 5 17889 6 Таблиця 1 Вплив заявленого та відомого способів медичної реабілітації хворих на СПС на клінічні показники Способи лікування Заявлений Існуючий спосіб (п=80) спосіб (п=86) Клінічні показники в обстежених хворих на СПС Термін збереження (діб): загальної слабкості нездужання головного болю запаморочення зниження працездатності підвищеної стомлюваності зниження апетиту порушення сну підвищеної дратівливості зниження емоційного тонусу емоційної лабільності значного червоного або змішаного дермографізму В другій групі хворих, яка отримувала медичну реабілітацію згідно до відомого способу - прототипу загострення СПС в сроки до 1 року відмічалося у 18 хворих (19,77%), тобто в 3,95 рази частіше, ніж у хворих першої групи (Р