Спосіб лікування демпінг-синдрому

Винахід відноситься до області медицини, зокрема до гастроентерології, і стосується способу лікування хворих з демпінг-синдромом. Демпінг-синдром-патологічний стан, виникаючий у хворих після резекції шлунку в 20-40% випадків(Бусалов А.А., Коморовський Ю.Т., 1966: Полоус Ю.М. 1971) та у 3,8-6,5% хворих після органозберігаючих операцій з використанням ваготомії (Удовский Є.Є., Жургатова Л.В., Єгоров Н.Є., 1975). Клінічними проявами демпінг-синдрому є приступи загальної слабості, як правило, після прийому їжі і супроводжується головокружінням, серцебиттям, головною біллю, почуттям важкості або жару в голові, шумом в вухах і мерехтінням "мушок" перед очима, сухістю в роті, нудотою і таке інше (Удод В.М. іспіват., 1975). Неабияке значення у виникненні демпінг-синдрому є прискорена евакуація шлункового вмісту, яка здійснюється по типу провалу, скидання (Іванов В.А., Голдин В.Д., 1978; Вагнер Є.Н. і співавт., 1980). Свешников A.I. (1968) переконливо показав наявність прямої залежності між швидкістю евакуації вмісту з шлунку і важкістю проявлення демпїнг-синдрому. В.Х. Василенко і співавт. (1974) також підтверджують цю залежність. Реалізація прискореної еква-куації чиниться за рахунок не тільки "провалу" їжі в відповідну петлю кишки, обумовленого суто механічними причинами, але і підвищеною моторною діяльністю кукси шлунку (Вахидов В.В. і співавт., 1981). Для лікування цього стану використовують дієтотерапію, вітамінотерапію, призначають ферментовміщаючі препарати, фізіопроцедури - циркулярний душ, вуглекисні хвойні ванни, аплікації грязі на епігастральну ділянку, діадінамічні струми по методу Товбушенко (Оржешковський В.В., 1984) або електрофорез лікарських речовин (Рузова Т.К., 1986) і т.Ін. Для лікування демпінг-синдрому Вигод-нер Є.Б. (1987) використовує синусоїдальні модульовані струми. При цьому електроди накладають на перечній методиці – на верхню половину живота відповідно проекції шлунку на передню черевну стінку, другий - симетрично ззаду. Процедури проводять через день, на курс лікування -8-12 процедур. Як джерело синусоїдальних модульованих струмів автор використовував апарат "Ампліпульс" і одержав ефект у хворих з легкою ступінню демпінг-синдрому. Проте, використання цього способу не приводить до зменшення одного з факторів виникнення і розвитку демпінг-синдрому, а саме підвищену моторну діяльність шлунку. Крім цього, відомі способи лікування потребують довготривалого лікування. Метою винаходу є підвищення ефективності терапевтичного лікування хворих з демпінг-синдромом і скорочення часу лікування. Зазначена мета досягається тим, що хворим з демпінг-синдромом проводять черезшкірну електростимуляцію ілеоцекальної ділянки шляхом дії електричним сигналом у вигляді серії пачок синусоїдальних імпульсів. Спосіб здійснюється слідуючим чином: На передню черевну стінку в проекції сліпої кишки накладають гідрофільні прокладки електродів, змочені сольовим розчином, і проводять черезшкірну електростимуляцію на протязі 10-15 хвилин. Після чого, через 20-30 хвилин хворому запропоновують прийняти їжу. Процедуру повторю'оть перед кожним прийомом їжі на протязі 8-12 діб. Електростимуляцію ілеоцекальної ділянки ми проводили малогабаритним апаратом (Авт.св. № 1169669), а також був використаний апарат "Ампліпульс". ЦІ апарати відповідають вимогам ГОСТу на медичну апаратуру. Ці прилади виробляють синосуїдальні струми. Параметри електростимуляції варіюють в залежності від чутливості хворого4 і щільність струму складає 0,05-1,0 мА/см2. Підвищення сили струму здійснюється помалу, поступово, щоб ця процедура не викликала болючих відчувань. Таким чином, режим роботи підбирався індивідуально. Вибору місця наложения електродів (використовували два електроди) передувала пальпація живота, під час якої визначали сліпу кишку і в проекції на передню черевну стінку накладали перший електрод. Відходячи від нього вліво на 2-4 см накладали другий електрод. Передумовою використання запропонованого способу лікування хворих з демпінг-синдромом послужили праці Джаксона І.М. (1949, 1950) і інших дослідників, які вказали на значення ілесцекальної ділянки в характері евакуації з шлунку. Так, Сипаров І.Н. та Луд Н.Г. (Клиника и лечение синдрома укороченного кишечника. Минск, Беларусь, 1988, 104 с.) вказують що моторноевакуаторна функція шлунку та пасаж контрасної речовини залежить від ілеоцекальної ділянки. При відсутності цього відділу спостерігається прискорення евакуації з шлунку. Отже подразнення цієї зони викликає гальмування моторної діяльності шлунку. Цей висновок був нами перевірений у 31 людини. Дані електрогастрографії подані в табл.1. При вивченні моторної діяльності шлунку в динаміці було виявлено, що максимальний ефект гальмування наступав до 20-30 хвилини після закінчення електростимуляції Ілеоцекальної ділянки. Тому цей час - час максимального гальмування моторної діяльності шлунку - рекомендується для прийому їжі. Використання такої процедури доцільно проводити перед кожним прийомом їжі, а не один раз, як це прийнято при використанні фізіопроцедур. Цей спосіб використаний нами як самостійний метод лікування у 14 хворих з демпінг-синдромом легкої та середньої ступені важкості. У 10 хворих ознаки демпінг-синдрому щезли, у 4-х хворих відмічено значне покращення. Наводимо приклади клінічного примінення запропонованого способу. Приклад 1. Хворий М., 48 років, 28.02.86 р. переніс операцію з приводу виразки дванадцятипалої кишки резекцію шлунку по Більрот П в модифікації Гофмейстер-Фінстерера і трункулярну ваготомію. Звернувся в клініку 04.04.88 року з скаргами на появу приступів загальної слабості після прийому їжі, запаморочення, появу болей в животі. При рентгенологічному дослідженні шлунку через 20 хвилин в куксі - сліди барієвої суміші. Показники електрогастрограми (ЕГГ): частота - 2,2 коливань за хвилину; вольтаж -2,9 мВ. При вивченні рівня цукру в крові при проведенні цукрового навантаження були отримані такі показники: базальний рівень -1,9 ммоль/л, через 60 хвилин рівень цукру був ще 6,5 ммоль/л, а через 120 хвилин вже знизився до 3,5 ммоль/л. Вміст білка в плазмі - 65,5 г/г. Дефіцит маси тіла - 8 кг. Діагностовано демпінг-синдром легкої ступені важкості. Проведено курс лікування на протязі 12 днів: електростимуляція ілеоцельної ділянки перед кожним прийомом їжі за 20-30 хвилин до прийому по 10—15 хвилин кожний раз. Скарг немає. При рентгенологічному дослідженні в куксі шлунку через 20 хвилин 1/4 частина барію. Показники: ЕГГ: частота - 1,8 коливань за хвилину, вольтаж - 1,9 мВ. Цукрова крива: базальний рівень - 4,5 ммоль/л, через 60 хвилин - 6,7 ммоль/л, через 120 хвилин - 4,7 ммоль/л. Вміст білка в плазмі - 74,5 r/л. Збільшення в вазі - 2 кг. Приклад 2. Хвора Ш., 29 років, поступила в клініку 20.04.1988 р. з скаргами на загальну слабість, відригування, болі в животі, серцебиття, .запаморочення і головні болі, необхідність лягти після прийому їжі. 01.12.83 р. хворій була проведена операція-резекція шлунку по Більрот П в модифікації ГофмейстерФінстерера з стовбурною ваготомією в зв'язку з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки. При рентгенологічному дослідженні через 20 хвилин в куксі шлунку - сліди барію. Показними ЄГГ: частота - 1,9 коливань за хвилину, вольтаж - 3,2 мВ. Вміст білка в плазмі - 68,3 г/л. Цукрова крива: базальний рівень 4,0 ммоль/л, через ЗО хвилин - 7,0 ммоль/л, через 60-6,5 ммоль/л, через 120 хвилин - 3,6 ммоль/л. Дефіціт маси тіла - 12 кг. Діагностовано демпінг-синдром середньої ступені важкості. Проведено курс лікування: перед кожним прийомом їжі за 20-30 хвилин проводили черезшкірну електростимуляцію Ілеоцекальної ділянки на протязі 10-15 хвилин. Курс лікування- 10 днів. Після лікування у хворої зникли відригування, необхідність лягати після прийому їжі, перестала турбувати загальна слабість та запаморочення, а також зникли болі в животі. При рентгенологічному дослідженні через 20 хвилин в куксі шлунку - 1/3 частина прийнятого барію. Показники ЕГГ: частота- 1,7 коливань за хвилину, вольтаж - 2,1 мВ. Вміст білку в плазмі - 80,6 г/л. Цукрова крива: базальний рівень - 5,0 ммоль/л, через 30 хвилин - 5,8 ммоль/л, через 60 - 6,6 ммоль/л, через 120 хвилин -5,0 ммоль/л. Дефіцит маси тіла зменшився до 9,5 кг. На мал.1 відображено зміни електро-гастрограм у хворої Ш. під впливом електростимуляції ілеоцекальної ділянки. Зміни цукрової кривої у тої ж самої хворої відображено на мал.2. Зміни рентгенологічної картини, що характеризує шлункову евакуацію, подані на мал.3 та 4.