Спосіб лікування захворювань органа зору

Винахід відноситься до медицини, офтальмології, зокрема оперативного лікування захворювань органа зору. Відомо, що в останні десятиріччя розроблені способи оперативного лікування захворювань сітківки. Фотокоагуляція використовується для лікування діабетичної ретінопатії, а також хвороб Ілса, Лебера, Пппеля і др. Корисною являється рекомендація Zweng з співавторами (1971) використовувати з цією метою аргоновий лазер. "Зруйнування з допомогою фотокоагулятора або лазера патологічно змінених судин іноді позбавляє хворого від рецидивів крововиливів і грубого рубцювання" [Руководство по глазной хирургии М., 1976, с. 298-299]. СВ. Григоров (1989) також відмічає, що, незважаючи на безсумнівність ефективності лазерного лікування цих захворювань, всі методики втручань, розроблені до теперішнього часу, передбачають зруйнування структури сітківки. Крім цього, для здійснення способу необхідна дорогоцінна апаратура. Вшивання порції прямого м'язу ока в проникаючу рану склери. Виділяють один із прямих м'язів ока і розділяють його впродовж на три полоски. Середню полоску пересікають у місці прикріплення її до склери (в середній порції проходить передня ціліарна артерію). Полоску м'яза розвертають назад і відводять дещо в сторону від нормального ходу. В ділянці кінця виділеної і укладеної на склері полоски м'яза роблять наскрізний розтин (трепанацію) склери і судинної оболонки. В отвір вводять кінець м'язової оболонки і закріплюють його тут 1 - 2 швами. Т.В. Шлопак з співавторами (1970) використовують трепанацію склери в двох місцях і вводять в супрахоріоїдальний простір лоскут середньої порції верхнього прямого м'язу. Цю операцію використовують іноді при пігментній дегенерації сітківки і без чіткою ефекту [Руководство по глазной хирургии. М., 1978, с. 299]. Недоліками цього оперативного втручання також є: а) зруйнування передньої ціліарної артерії; б) значна складність оперативного втручання і можливість серйозних Інтраоперативних ускладнень: перфорації хоріоідеї і сітківки, відшарування останньої; в) обмеженість втручання ділянкою зовнішнього прямого м'яза. За останні роки в клінічній практиці захворювань судинного генезу заднього відділу ока стали використовува тись опера-тивні засоби лікування: перев'язка зовнішньої сонної артерії і її віток (Ю.І. Кийко з співавторами; Г.А. ШІлкін з співавторами, 1988), пряма електростимуляція зорового нерва (А.І. Шандуріна, 1986; С.Н. Федоров з співавторами, 1989). Але всі ці методи недостатньо ефективні (вони підвищують зорові функції від 42,3 % до 75 %, поскільки направлені на ліквідацію лише локальних або місцевих порушень регуляції кровообігу [ Ерьоменко A.M. Лечение сосудистых оптических нейропатий интра-каротидной инфузией лекарственных средств. - В кн.: Тезисы докладов VIII съезда офтальмологов УССР. Одесса, 1990, с. 86-87]. Цим автором запропонований спосіб лікування, який включає довготривалу інфузію лікарських засобів в загальну сонну артерію через катетер, введений в поверхневу вискову артерію під контролем ангіографії. Ін фузант складається з 1 000 мл 0,9 % розчину хлориду, 15 мл 2,4 % еуфілліну, 15 тис. ОД гепаріну, 150 мл 0,5 % розчину новокаїну, 60-80 мг преднізолону вводять на протязі 24 годин через систему з капельницею, підняту на висоту 2,5-3 метри. Швидкість введення - 12-16 капель в 1 хвилину, круглодобово, на протязі 5-7 днів. Але і цей метод лікування має недоліки: значна травматичність (довготривале знаходження катетера в артерії). Поряд з цим довготривале введення кортикостероїдних препаратів (преднізолону) та ще в артеріальну систему може привести до розладів мікроциркуляції. Можливе і Інше ускладнення - спазмування артерії. Сам автор в зв'язку з цим пише: "Після закінчення інфузії з метою корекції згортальної системи крові і попередження можливого спазмування артерій призначають інгаляції 5 % карбогену по 15 хвилин в день, непрямі антикоагулянти і дезагреганти в загальноприйнятих дозировках на протязі 10-15 днів". І ще один недолік цього способу: досить великий (15-22 дні) строк стаціонарного лікування. Для лікування захворювань заднього відрізку ока розроблений метод довготривалої катетеризації ретробульбарного простору [Кроль Д.С., Березніков А.І.. Марінов В.Н. - В кн.: Тезисы докладов VIII съезда офтальмологов УССР. Одесса, 1990, с. 93-94]. Через встановлений в ретробульбарний простір катетер автори отримали можливість вводити лікарські препарати 4-6 раз в день, широко комбінувати різні лікарські препарати. Тривалість перебування катетера в ретробульбарному просторі досягала 15-20 діб. Але самі автори вказують на можливість появи ускладнень: парабульбарні гематоми, видалення катетера хворими, під час сну. Крім цього, довготривале (15-20 діб) перебування катетера в ретробульбарному просторі може викликати інфекційні ускладнення, а також пролежні. С.В. Григоров (1990) розробив спосіб відновлення прохідності судини при гострих оклюзіях віток центральної артерії і цен-тральної вени сітківки, названий лазероангіоспазіс. Ефект реканалізації тут досягається локальним подразненням гладкої мускулатури судинної стінки в ділянці оклюзії випроміненням аргонового лазера. В зоні подразнення виникає посилення вже існуючого спазму, яке приводить до швидкого енергетичного виснаження м'язових волокон. В результаті цього наступає їх релаксація з відновленням просвіту судини [Способ стимуляции кровообращения в хо-риоидее и сетчатке. - В кн.: Тезисы докладов конференции офтальмологов с участием иностранных специалистов. Одесса, 1989, с. 122-123]. Цей метод має слідуючі недоліки: посилення вже Існуючого спазму судини (що погіршує стан сітківки), неможливість дозування інтенсивності випромінювання в залежності від калібру судин в місці їх пораження; для здійснення способу необхідна дорогоцінна апаратура. Крім цього, ефективність лазерангіоспазісу грунтується на 7 хворих з гострими порушеннями кровообігу в вітках центральної артерії сітківки. Це недостатня кількість хворих для визначення степені ефективності лікування. Е.Р. Мулдашев, В.У. Галімова, А.Ю. Саліхов, Р.Т. Булатов, Ф.Т. Нігматуллін, Е.А. Муслі-мов (1989) [Способ стимуляции кровообращения в хориоидее и сетчатке. - В кн.: Тезисы докладов конференции офтальмологов с участием иностранных специалистов. Одесса, 1989, с. 177-178] проводять слідуючу методику стимуляції кровообігу хоріоідеї: вводять петлю вортикозної вени в розчіп очного м'язу і підшивають до неї за пара венозну тенонову оболонку. Таким чином формується м'язовий насос, який сприяє викачуванню крові по венах, що приводить до посилення притоку крові 1 загальному покращенню кровопостачання тканин. Цим способом прооперовано 32 хворих з абіотрофіями і сухими формами дистрофії сітківки і хоріоідеї різної етіології. Відмічалось підвищення гостроти зору від 0,01 до 0,3 у 17 хворих (53,1 %). Таким чином, ефективність цього оперативного втручання недостатня. Крім того, суттєвим недоліком способу є деформація (петля вортикозної вени) судин, а це може сприяти тромботично-му процесу. Відомий спосіб стимуляції кровообігу в хоріоідеї шляхом фіксації до епісклери заднього відділу очного яблука консервованих тканин, наприклад ембріональної кістки (В.А. Бутюкова з співавторами, 1982). При цьому за рахунок асептичного запалення розширяються судини сітківки, але ефект операцій триває тільки до 1-4 місяців. М.С. Ермагамбетов, В.Г. Ульданов, Л.Д. Робман [Лечение тромбоза вен сетчатки введением аутокрови в теноново пространство. - В кн.: Тезисы докладов VIII съезда офтальмологов УССР. Одесса, 1990, с. 87] пропонують метод хірургічного лікування тромбозу центральної вени сітківки і її віток, який (при згортанні крові) використовує активацію і вироблення ендогенних фібрінолітиків і антикоагулянтів. Для цього в зону виникнення тромбу в теноновий простір вводиться аутокров. Аналіз лікування тромбозу вен сітківки проведений у двох гр упах хворих« 50 хворим першої групи проводили загальну і місцеву тромболітикоантикоагулянтну терапію, 20 хворим другої гр упи поряд з тромболітико-антикоагулянтною терапією вводили аутокров в теноновий простір. В першій групі підвищення гостроти зору складало в середньому 0,1, в другій 0,2. Таким чином, ефективність лікування цього способу недостатня. Крім цього, недоліком цього методу є те, що невідомо, де утвориться згусток крові по відношенню до локалізації місця тромбозу. Суть винаходу полягає в створенні оперативним способом нового шляху введення лікарських препаратів. В основу винаходу поставлені такі задачі: 1. Створити оперативним способом новий шлях введення лікарських препаратів. 2. Сконструювати, виготови ти і використати інструменти для здійснення способу. 3. Забезпечити простоту, відсутність ускладнень, ефективність. Винахід спрямований на підвищення ефективності лікування захворювань зорового нерва, сітківки і судинної оболонки. Це досягається створенням оперативним способом нового шляху введення лікарських препаратів. Оперативне втручання проводиться слідуючим способом. Після обробки операційного поля, місцевої анестезії звичайними препаратами, закладання за повіки повікорозширювача на 16 год. 30 хв. на 8 мм від лімбу паралельно йому проводять розріз кон'юнктиви очного яблука довжиною 2 мм. Після цього етапу використовують сконструйовані і виготовлені такі інструменти: 1) Шпадель дугоподібний, який вводять по траєкторії кривизни очного яблука, відшаровують ним кон'юнктиву і тенонову капсулу від склери в напрямку заднього полюсу. Виймають Інструмент по такій же траєкторії. 2) Дугоподібною тупою голкою, яку проводять по стінці склери по тій же траєкторії до заднього полюсу, в ретробульбарний простір, ретросклерально, Із шприца вводять лікарські препарати. Після введення препарату голку виймають дотримуючись стінки склери і вказаної траєкторії. На рану кон'юнктиви очного яблука і тенонову капсулу накладають неперервний шов. В кон'юнктивальний мішок Інстилюють дезінфікуючі розчини. Бінокулярна пов'язка, з якою хворий знаходиться на строгому постільному режимі на протязі однієї доби. Інструменти для здійснення способу показані на фіг. 1, 2 (принципіальна схема). Шпадель дугоподібний (фіг. 1) має рукоятку (1) і робочу частину (2), яка являє собою пластинку дугоподібної форми шириною 2 мм з затупленими краями і кінцем. Дуга шпаделя складає 100°. З метою зниження травмування тканин пропонуються шпаделі різної кривизни для очей з різними видами і ступенями рефракції: 1) для очей з ніперметропією високої степені шпадель радіусом кривизни 9 мм; 2) для очей з гіперметропією середньої степені - радіусом кривизни 10 мм; 3) для очей з гіперметропією низької степені - радіусом кривизни 11 мм; 4) для очей з еметропічною рефракцією - радіусом кривизни 12 мм; 5) для очей з міопією високої степені -радіусом кривизни 13 мм; 6) для очей з міопією середньої степені - радіусом кривизни 14 мм; 7) для очей з міопією високої степені ш паде ль радіусом кривизни 15 мм. Голка дугоподібна (фіг. 2) має розширену частину (1) для прикріплення до шприца і робочу дугоподібну частину (2) з тупим кінцем. Дуга голки складає теж 100°. Приклад 1. Хворий Л.А.А., 65 років (Історія хвороби № 303) знаходився на стацлікуванні з 21 по 30 листопада 1994 р. з діагнозом: Початкова вікова катаракта змішаного типу, деструкція скловидного тіла, центральна дистрофія сітківки, початкова атрофія зорового нерва обох очей. При поступленні в стаціонар: Праве око. Гострота зору = 0,1 не кор. Повіки, сльозно-носовий апарат без особливостей. Кон'юнктива не змінена. Рогівка прозора. Передня камера не змінена. Дистрофія радужки. Зіниця правильної форми. Помутніння кришталика (початкова стадія). Деструкція скловидного тіла. На очному дні в макулярній 1 парамакулярній зоні дистрофічні вогнища з нечіткими межами, деколорація диска зорового нерва, артеріоли звужені. Сумарне (в 8 меридіанах) поле зору 391°. Сліпа пляма: площа 87,6 см 2, а з відносним компонентом (кільцевидної форми) - 218,8 см 2. Площа центральної відносної скотоми 46,1 см . Ліве око; гострота зору = 0,2 не кор. Повіки, сльозно-носовий апарат без особливостей. Кон'юнктива не змінена. Рогівка прозора. Передня камера середньої глибини. Зіниця правильної форми. Дистрофія радужки. Помутніння кришталика (початкова стадія). Деструкція скловидного тіла. На очному дні атрофічне вогнище величиною 2,0 Д, розміщене в парамакулярній і частково в макулярній ділянці, дистрофічні зміни, деколорація диска зорового нерва, артеріоли звужені. Сумарне (в 8 меридіанах) поле зору 277°. Центральна відносна скотома: площа .226,7 см 2. Хворому 23 листопада 1994 року пропонованим способом і інструментами проведена операція: ретросклеральне введення реополіглюкіну на фізіологічному розчині на лівому оці. Введено 1,0 мл 10 % розчину. Операція і післяопераційний період без ускладнень. В післяопераційному періоді хворий отримував розчин фурацілліну 1 : 5 000 по 2 краплі 3 рази в день в ліве око. При виписці із стаціонару (30 листопада 1994 p.): Праве око. Гострота зору = 0,3 не кор. Повіки, сльозно-носовий апарат без змін. Кон'юнктива без особливостей. Рогівка прозора. Передня камера не змінена. Дистрофія радужки. Зіниця правильної форми. Помутніння кришталика (початкова стадія). Деструкція скловидного тіла. На очному дні набряк зменшився. Величина дистрофічних вогнищ також зменшилась. Деколорація диска зорового нерва стала меншою. Сумарне (в 8 меридіанах) поле зору 439°. Сліпа пляма: площа 69,7 см 2, а з відносним компонентом - 115,4 см 2. Центральна відносна скотома: площа 10,5 см 2. Ліве око Гострота зору = 0,095 з стенопічним отвором 0,1 не кор. Повіки, сльозно-носовий апарат без особливостей. Кон'юнктива не змінена. Рогівка прозора. Передня камера звичайної глибини. Дистрофія радужки. Зіниця правильної форми. Помутніння кришталика (початкова стадія). Деструкція скловидного тіла. На очному дні деколорація диска зорового нерва зменшилась, межі його стали більш чіткі, набряк спав. Сумарне (в 8 меридіанах) поле зору 447°. Центральна відносна скотома: площа 53,8 см 2. Як видно з цього прикладу, після операції - ретросклеральне введення реополіглюкіну на фізіологічному розчині на лівому оці - стан його значно покращився. Так, гострота зору підвищилась з 0,02 до 0,1, поле зору розширилось з 227° до 447°, тобто на 220° (в 8 меридіанах). Площа центральної відносної скотоми зменшилась з 226,7 до 58,8 см 2, тобто в 3,9 рази. Значне покращення виявлено і при офтальмоскопії: зменшення деколорації диску зорового нерва, набряку сітківки. Необхідно вказати і на те, що стан неоперованого правого ока після операції-ретросклеральне введення реополіглюкіну на фізіологічному розчині на лівому оці - також значно покращився: гострота зору підвищилась з 0,1 до 0,3, поле зору розширилось з 391° до 439°, тобто на 48° (в 8 меридіанах). Площа сліпої плями зменшилась з 87,6 см 2 до 69,7 см 2 а з відносним компонентом - з 218,8 см до 115,4 см 2. Центральна відносна скотома зменшилась з 46,1 см 2 до 10,5 см 2, тобто в 4 рази. Крім цього, значне покращення виявлено і при офтальмоскопії: зменшення набряку сітківки, величини вогнищ, деколорації диска зорового нерва. Це дуже цінна особливість. Приклад 2. Хворий Ч.Г.А., 89 років (Історія хвороби № 50) знаходився на стаціонарному лікуванні з 13 по 25 лютого 1995 року з діагнозом: Дистрофія сітківки, початкова атрофія зорового нерва обох очей. При поступленні в стаціонар: Праве око. Гострота зору = 0,1 з кор. sph - 0,75 Д = 0,2. Повіки, сльозно-носовий апарат без особливостей. Рогівка прозора. Помутніння кришталика (початкова стадія). Передня камера середньої глибини, дистрофія радужки. Зіниця правильної форми. Деструкція скловидного тіла. На очному дні деколорація диска зорового нерва, в макулярній і парамакулярній ділянці дистрофічні вогнища, артеріоли звужені. Сумарне (в 8 меридіанах) поле зору 322°. Ліве око. Гострота зору дорівнює 0,1 з кор. sph - 0,5 Д = 0,2. Повіки, сльозно-носовий апарат без особливостей. Кон'юнктива звичайних властивостей. Рогівка прозора. Передня камера середньої глибини. Дистрофія радужки. Помутніння кришталика (початкова стадія). Деструкція скловидного тіла. На очному дні в макулярній і парамакулярній ділянці дистрофічні вогнища, деколорація диска зорового нерва, артеріоли звужені. Сумарне (в 8 меридіанах) поле зору 350°. 15 лютого 1995 року хворому проведена операція: ретросклеральне введення реополіглюкіну на фізіологічному розчині на лівому оці. Введено 1,0 мл 10 % розчину. Операція і післяопераційний період без ускладнень, В післяопераційному періоді хворий отримував розчин фурацілліну 1 : 5 000 по 2 краплі 3 рази в день в ліве око. При виписці із стаціонару: Праве око. Гострота зору = 0,3 з кор. Sph - 1,0 Д = 0,4. Повіки, сльозно-носовий апарат без особливостей. Кон'юнктива без змін. Рогівка прозора. Передня камера середньої глибини. Дистрофія радужки. Зіниця правильної форми. Деструкція скловидного тіла. На очному дні деколорація диска зорового нерва замітно зменшилась, межі диска зорового нерва чіткіші, величина дистрофічних вогнищ в макулярній і парамакулярній зоні зменшилась, межі їх чіткіші. Сумарне (в 8 меридіанах) поле зору 440°. Ліве око. Гострота зору = 0,2 з кор. Sph - 1,0 Д = 0,4, Повіки, сльозно-носовий апарат без особливостей. Кон'юнктива не змінена. Рогівка прозора. Передня камера середньої глибини. Дистрофія радужки. Помутніння кришталика (початкова стадія). Деструкція скловидного тіла. На очному дні деколорація диска зорового нерва, величина дистрофічних вогнищ зменшились, межі диска зорового нерва чіткіші. Сумарне (в 8 меридіанах) поле зору 457°. Аналізуючи випадок, необхідно відмітити, що стан лівого ока після оперативного втручання ретросклеральне введення реополіглюкіну на фізіологічному розчині - значно покращився: гострота зору підвищилась (з кор.) з 0,2 до 0,4. Сумарне (в 8 меридіанах) поле зору розширилось з 350° до 457°, тобто на 107° Крім того, на очному дні зменшилась деколорація диска зорового нерва та розміри дистрофічних вогнищ, межі диска зорового нерва стали більш чіткішими. Поряд з цим необхідно підкреслити, що на правому (неоперованому)оці виявлено також виражене покращення: гострої а зору (з корекцією) підвищилась з 0,2 до 0,4. Сумарне (в 8 меридіанах) поле зору розширилось з 322 до 440°, тобто на 118°. На очному дні деколорація диска зорового нерва зменшилась. Меншими виявились і дистрофічні вогнища макулярної і парамакулярної ділянки. Межі диска-зорового нерва відмічались більш чіткішими. Приклад 3. Хворий Г.П.А., 57 років (історія хвороби Ne 69) знаходився на стаціонарному лікуванні з 23 лютого по 21 березня 1995 року з діагнозом: Увеіт, ускладнена катаракта обох очей, помутніння рогівки лівого ока. При поступленні в стаціонар: Праве око. Гострота зору = 0,02 не кор. Повіки, сльозно-носовий апарат без особливостей. Кон'юнктива повік гіперемійована, очного яблука ін'єкована по типу змішаної ін'єкції. Набряк рогівки. На задній її поверхні велика кількість преципітатів. Радужна оболонка змінена в кольорі. Кругова сінехія. Помутніння кришталика. Рефлекс очного дна не визначається. Очне дно не офтальмоскопується. Ціліарні болі. Ліве око. Гострота зору = 0. Повіки, сльозно-носовий апарат без особливостей. Кон'юнктива повік гіперемійована, очного яблука ін'єкована по типу змішаної Ін'єкції. Помутніння рогівки з нечіткими межами і васкуляризацією поверхневими та глибокими судинами. Передня камера середньої глибини. Радужна оболонка змінена в кольорі. Деформація зіниці. Помутніння кришталика. Рефлекс очного дна не визначається. Очне дно не офтальмоскопується; Хворий в стаціонарі отримував таке лікування: фураціллін (1:5 000), левоміцетін 0,25 %, сульфат атропіну 1 %, хлористоводневий адреналін (в Інстиляціях і підкон'юнктивальних ін'єкціях), кеналог - 40 (в парабульбарних Ін'єкціях), ампіокс (в внутрім'язових ін'єкціях), сульфален (перорально) в звичайних дозировках. Таке лікування хворому проводилось на протязі 8 днів. Стан органів після лікування був слідуючий: Праве око. Гострота зору = 0.08 з кор. sph + 1,5 Д = 0,085. Повіки, сльозно-носовий апарат без особливостей. Кон'юнктива повік незначно гіперемійована. Подразнення незначне. Кількість преципітатів на задній поверхні рогівки замітно зменшилась. Зіниця розширилась незначно. Відкладення ексудату та пігменту на передній поверхні кришталика. Рефлекс очного дна не визначається. Очне дно не офтальмоскопується. Ліве око. Гострота зору - 0. Око майже спокійне. Помутніння рогівки з поверхне-; вою та глибокою П васкуляризацією. Передня, камера середньої глибини. Радужна оболонка дещо змінена в кольорі. Деформація зіниці. Помутніння кришталика. Очне дно не офтальмоскопується. Хворому 3 березня 1995 року проведена операція - ре-тросклеральне введення реополіглюкіну, ампіцілліну і лідази на правому оці. Введено відповідно 0,5 мл 10 % розчину на фізіологічному розчині, 25 000 ОД в 0,5 мл розчину і 0,5 мл розчину. Операція і післяопераційний період без ускладнень. В післяопераційному періоді хворий отримував Інстиляції вищевказаних препаратів. При виписці Із стаціонару: Праве око. Гострота зору ' 0,1, а з стенопічним отвором 0,2 не кор. Око майже спокійне. Багато преципітатів зникло, а ті, які лишились, значно зменшились в розмірах. Зіниця дещо розширилась. Окремі задні сінехіТ розірвались. Рефлекс тускл ий, туманний. Очне дно видно, але в деталях не визначається. Ліве око. Гострота зору 0. Око спокійне. Помутніння рогівки, кришталика. Рефлекс очного дна не визначається. Очне дно не офтальмоскопується. Із наведеного прикладу видно, що після операції - ретросклерального введення реополіглкжіну, ампіцілліну і лідази стан оперованого ока значно покращився: клінічно повне стихання запального процесу, а також значне підвищення гостроти зору - з 0,085 до 0,2. Поряд з цим після цієї ж операції констатовано значне покращення стану неоперованого лівого ока: клінічно повне стихання запального процесу. Приклад 4. Хворий Д.Б.Т., 73 р. (історія хвороби № 85) знаходився на стацлікуванн! з 9 по 16 березня 1995 року з діагнозом: Діабетична ангіоневроретінолатія, початкова ускладнена катаракта, деструкція скловидного тіла, початкова атрофія зорового нерва, дистрофія сітківки обох очей. При поступленні в стаціонар: Праве око. Гострота зору - 0,015 не кор. Повіки, сльозно-носовий апарат без особливостей. Кон'юнктива звичайна. Рогівка прозора. Передня камера середньої глибини. Дистрофія радужки. Зіниця правильної форми. Помутніння кришталика (початкова стадія). Деструкція скловидного тіла. На очному дні деколорація диска зорового нерва, на фоні хоріоідального склерозу в макулярній ділянці дистрофічні вогнища, артеріоли звужені, крововиливи точкової форми в парамакулярній ділянці. Сумарне (в 8 меридіанах) поле зору 234°. Ліве око. Гострота зору - 0,1 з кор. sph + 1,5 Д = 0,2. Повіки, сльозно-носовий апарат без особливостей. Кон'юнктива звичайна, Рогівка прозора. Передня камера середньої глибини. Дистрофія радужної оболонки. Зіниця правильної форми. Помутніння кришталика (початкова стадія) більше ділянки задньої капсули. Деструкція скловидного тіла. На очному дні деколорація диска зорового нерва, артеріоли звужені, на фоні хоріоідального склерозу в макулярній ділянці дистрофічні вогнища різної величини і форми, венули розширені, звивисті. Сумарне (в 8- меридіанах) поле зору 319°. Хворому 10 березня 1995 року проведена операція - ретросклеральне введення реополіглюкіну на фізіологічному розчині на лівому оці. Введено 1,0 мл 10 % розчину. Операція і післяопераційний період без ускладнень. Після операції хворий отри- му-вав: стіл № 9, Інсулін 30 ОД зранку і 20 ОД ввечері, а також інстиляції фурацілліну 1 : 5000, 10 % розчину реополіглюкіну на фізіологічному розчині, 3 % розчину йодистого калію по 2 краплі 3 рази в день в ліве око. При виписці Із стаціонару: Праве око. Гострота зору = 0,06 з стенопічним отвором 0,1. Повіки, сльозно-носовий апарат без особливостей. Кон'юнктива звичайна. Рогівка прозора. Передня камера середньої глибини. Дистрофія радужної оболонки. Зіниця правильної форми. Помутніння кришталика (початкова стадія). Деструкція скловидного тіла. На очному дні набряк зменшився, крововиливи значно розсмоктались. Сумарне (в 8 меридіанах) поле зору 358°. Ліве око. Гострота зору - 0,2 з стенопічним отвором 0,3 з кор. sph - 2,0 Д = -0,45. Повіки, сльозно-носовий апарат без особливостей. Кон'юнктива звичайна. Рогівка прозора. Передня камера середньої глибини. Дистрофія радужної оболонки. Зіниця правильної форми. Помутніння кришталика (початкова стадія) більше виражена в ділянці задньої капсули. Дестр укція скловидного тіла. На очному дні деколорація диска зорового нерва зменшилась, набряк спав, крововиливи значно розсмоктались. Сумарне (в 8 меридіанах) поле зору 454°. Як видно і із цього прикладу, після операції - ретросклерального введення реополіглюкіну на фізіологічному розчин! на лівому оці стан його значно покращився. Гострота зору підвищилась з 0,2 до 0,45 (з кор.). Поле зору (сумоване в 8 меридіанах) розширилось з 319 до 454°, тобто на 135°. Поряд з цим на очному дні зменшилась деколорація диска, зорового нерва, спав набряк сітківки, а крововиливи розсмоктались. Крім цього, необхідно підкреслити, що значно покращився стан правого (неоперо-ваного) ока. Гострота зору підвищилась з 0,015 до 0,1. Сумарне поле зору розширилось з 234 до 358°, тобто на 124°. При цьому на очному дні виявлено зменшення деколорації диска зорового нерва, набряку сітківки, а також величини крововиливів. Пропонованим способом прооперовано 22 хворих. Аналіз результатів виявив аналогічну динаміку функцій і даних об'єктивного обстеження не тільки зі сторони оперованого, але і неоперованого ока. Інтраопераційних і післяопераційних ускладнень не спостерігалось. Спосіб характеризується безпечністю, простотою, не вимагає додаткових матеріальних затрат і може виконуватись в любому офтальмологічному стаціонар).