Спосіб лікування гнійно-запальних захворювань

Винахід стосується медицини І може бути використаний в хірургії для лікування гнійних ран та гнійнозапальних вогнищ після їх розтину. Для лікування даного виду патологій використовують декілька загальновживаних спосібів, одним з яких є ензимотерапія [1]. За допомогою ензимотерапії можна суттєво прискорити некроліз нежиттєздатних тканин, скоротити терміни очищення рани. Але при використанні протеолітичніх ферментів та їхніх розчинів іноді виникає ряд ускладнень: алергічні реакції, подразнювальна дія препаратів на місці введення та Інтоксикація організму, яка пов'язана з усмоктуванням продуктів некролізу. Найбільш близьким технічним рішенням є загальновідомий спосіб лікування гнійно-запальних захворювань, який містить хірургічну обробку гнійної рани або розтин гнійного вогнища, промивання ранової поверхні розчином антисептика та нанесення на рану пов'язки, змоченої гіпертонічним (10%) розчином хлориду натрію, що забезпечує активну дегидратацію, тобто поглинання рідкої частини ранового ексудату [2]. Але гіпертонічний розчин хлориду натрію не чинить розсмоктуючої дії на некротизовані тканини, не виявляє детоксикуючого ефекту. В основу винаходу покладено завдання створити спосіб лікування гнійно-запальних захворювань, який містить хірургічну обробку гнійної рани або розтин гнійного вогнища, промивання ранової поверхні розчином антисептика та нанесення на рану суміші полісорбу, трипсину та бури, в якому шляхом підбору оптимального складу суміші забезпечується скорочення терміну очищення рани від некротизованих тканин та зниження інтоксикації І за рахунок цього скорочується тривалість лікування хворих. Вказане завдання розв'язується тим, що в способі лікування гнійно-запальних захворювань, який містить хірургічну обробку гнійної рани або розтин гнійного вогнища, промивання ранової поверхні розчином антисептика, згідно винаходу на рану наносять не менш одного разу суміш полісорбу (96%), трипсину (1%) та бури (3%) протягом часу, доки не зникнуть симптоми запалення. Позитивний ефект цього способу лікування досягається завдяки комплексної дії лікарських засобів: трипсин (ДФ X, ст.703) розріджує в'язкий ексудат рани, розщеплює патогенні білкові молекули та некротизовані тканини, а полісорб (ТФС 42-2148-92) адсорбує та нейтралізує на своїй поверхні мікроорганізми, патогенні білки та продукти некролізу, які виводяться з організму під час промивання рани при наступних перев'язках. Бура (ДФ X, ст.440) додається з метою підтримання рН-оптимуму (біля 7) для дії трипсину у середовищі рани. Вміст трипсину (1 %) підібрано таким чином, щоб в рідкому середовищі спостерігався помірний лізіруючий ефект. Для оцінки лізіруючої дії краплину напіврідкої водної суспензії запропонованої суміші наносили на фотоплівку І уміщували на 30 хв у термостат при 37°С. Ступінь розчинення желатинового шару фотоплівки відповідає протеолітичній (некролітичній) активності препарату[3]. Результати визначення протеолітичної активності наведені у табл. 1. З наведених даних видно, що при вмісті трипсину менше 1% суміш виявляє недостатню протеолітичну активність; вводити в суміш трипсина більше 1 % недоцільно через високу вартість цієї речовини. Необхідним компонентом запропонованої суміші є бура, яка виявляє буферну дію, підтримуючи необхідний для роботи трипсину рН-оптимум (біля 7) у середовищі рани. Підбір оптимального вмісту бури продемонстровано даними, які наведені у табл. 2. Таким чином, тільки 3% бури у складі суміші дозволяють точно витримувати необхідне для роботи трипсину та близьке до фізіологічного оптимуму значення рН 7. Клінічні випробування запропонованого способу лікування гнійно-запальних процесів проведено на 30 хворих з різноманітною гнійною патологією (після ін'єкційні абсцеси, карбункули, гострий гнійний мастит, загноєння післяопераційної рани, парапроктит, анаеробна флегмона передньої черевної стінки, флегмона кисті, панарицій). Порівняльну оцінку ефективності лікувальної дії запропонованої композиції провели на 3 групах хворих (по 10 в кожній) з карбункулами різної локалізації. Показниками для оцінки ефективності служили термін очищення рани, температура тіла та термін з'явлення грануляції. В 1 групі після розтину гнійного вогнища та промивання рани розчином антисептика на некротизовані тканини накладали пов'язку з гіпертонічним розчином NaCI (контрольна група). В 2 групі після операції та промивання рани розчином антисептика на ранову поверхню наносили протеолітичний фермент (трипсин). В 3 групі після операції та обробки рани антисептиком на ранову поверхню наносили запропоновану суміш. В усіх групах хворі отримували антибактеріальну терапію шляхом внутрішньом'язо-вого введення пеніцілліну по 1 млн. ОД по б разів на добу. Перев'язки виконували 1 раз на добу. Під час перев'язки поверхню рани промивали розчином антисептика та знов наносили запропоновану композицію. Результати досліджень наведено у табл. 3. Таким чином, проведена апробація виявила високу ефективність запропонованого способу лікування. У групі хворих, які лікувались за нашою методикою, гнійні рани значно скоріше очищалися від некротизованих тканин (р