Завантажити PDF файл.

Формула / Реферат

Спосіб регулювання дихання, який включає пояснення пацієнту правил дихання, вимір часу затримки дихання до відчуття легкої нестачі повітря, проведення тренувань, який відрізняється тим, що в пацієнта спочатку вимірюють частоту серцевих скорочень, частоту дихання й час затримки дихання до відчуття легкої нестачі повітря, потім пояснюють правила дихання здорової людини, навчають умінню змінювати свій психофізіологічний стан шляхом формування образа "молодості й досконалості", віри у свої сили й можливості та створення позитивного емоційного настрою з поступовим закріпленням його у фізичних відчуттях методом вольового емоційного самопримусу за схемою "воля-постава-розслаблення м'язів тіла-створення образа молодості-віра-виконання вправи" і проводять тренування, спрямовані на поступове збільшення життєвого об'єму легенів, зменшення частоти дихання й підвищення рухливості діафрагми шляхом виконання фізичних вправ у наступній послідовності: зняття напруги з верхніх дихальних шляхів, очищення верхніх дихальних шляхів за рахунок швидкості повітряного потоку, подих трьома відділами легенів, збільшення рухливості діафрагми, ритмічний подих Йоги, подих через органи з концентрацією уваги на відчутті тепла, подих через органи з концентрацією уваги на відчутті холоду, подих через органи з концентрацією уваги на відчутті вібрації, пульсації, видих, що очищує, збудження альвеол, розтягування ребер, розтягування грудної клітки, при цьому зазначені вправи виконують щодня по 1-1,5 години на день, але не більше 15-20 хвилин за один підхід з перервами між заняттями 25-30 хвилин, причому після виконання зазначених вправ знову вимірюють частоту серцевих скорочень, частоту дихання й час затримки дихання до відчуття легкої нестачі повітря, й відзначають зменшення частоти серцевих скорочень, частоти дихання й збільшення часу затримки дихання до відчуття легкої нестачі повітря, до досягнення в процесі тренувань частоти серцевих скорочень - 60-90 ударів на хвилину, частоти дихання - 7-10 разів на хвилину і часу затримки дихання до відчуття легкої нестачі повітря - 50-60 секунд.

Текст

Спосіб регулювання дихання, який включає пояснення пацієнту правил дихання, вимір часу затримки дихання до відчуття легкої нестачі повітря, проведення тренувань, який відрізняє ться тим, що в пацієнта спочатку вимірюють частоту серцевих скорочень, частоту дихання й час затримки дихання до відчуття легкої нестачі повітря, потім пояснюють правила дихання здорової людини, навчають умінню змінювати свій психофізіологічний стан шляхом формування образа "молодості й досконалості", віри у свої сили й можливості та створення позитивного емоційного настрою з поступовим закріпленням його у фізичних відчуття х методом вольового емоційного самопримусу за схемою "воляпостава-розслаблення м'язів тіла-створення образа молодості-віра-виконання вправи" і проводять тренування, спрямовані на поступове збільшення життєвого об'єму легенів, зменшення частоти ди хання й підвищення рухливості U 2 27224 1 3 27224 пацієнта застосуванню вольової ліквідації глибокого дихання (ВЛГД) з появою симптомів хвороби й при задовільному стані. К.П. Бутейко просто й доступно пояснює шкоду глибокого дихання. Він вважає, що глибокий подих призводить до надмірного видалення вуглекислого газу, що поступово призводить до кисневого голодування всього організму. При глибокому диханні відбувається зсув внутрішнього середовища в лужну сторону, порушується загальний обмін речовин організму. Практичною дією пацієнтів є тренування поступового вольового зменшення глибини дихання шляхом розслаблення м'язів тіла й діафрагми до появи легкої придухи. Даний спосіб обраний прототипом до корисної моделі, що заявляється. Прототип і корисна модель, що заявляється, мають такі спільні операції: - пацієнтові пояснюють правила дихання; - вимірюють час затримки дихання до відчуття легкої недостачі повітря; - проводять тренування. Однак відомий спосіб досить тривалий, ненадійний, а також має великий відсоток рецидивів. Це пояснюється наступним. 1. Спосіб спрямований на зменшення глибокого дихання, що призводить до дефіциту вуглекислого газу, і мало уваги приділяється іншим показникам дихання -довжині, ритму, швидкості повітря, частоті. 2. У способі К.П. Бутейко не передбачена робота, спрямована на концентрацію уваги на потоці повітря, що надходить до нашого тіла. Пацієнт первісне не навчається керуванню потоками повітря, які надходять і виходять. 3. У способі К.П. Бутейко дуже мало уваги приділяється повному заповненню легенів повітрям. Основні дихальні вправи повинні виконуватися після того, як пацієнт навчиться заповнювати легені повним обсягом. В основу корисної моделі поставлена задача створити спосіб регулювання дихання, в якому шляхом введення нових операцій, таких як вимір частоти серцевих скорочень і частоти дихання, а також спеціально розроблених вправ, часу їхнього виконання й тривалості курсу тренувань, забезпечити видужання людини, профілактику легеневих та інши х захворювань, а також підвищення здатності організму самообновлюватися, самоочищатися, самозцілятися шляхом усвідомленого регулювання дихання й активізації роботи легенів. Поставлена задача вирішена в способі регулювання дихання, який полягає в тому, що пацієнтові пояснюють правила дихання, вимірюють час затримки дихання до відчуття легкої недостачі повітря й проводять тренування тим, що в пацієнта спочатку вимірюють частоту серцевих скорочень, частоту ди хання й час затримки дихання до відчуття легкої недостачі повітря, потім пояснюють правила дихання здорової людини, навчають умінню змінювати свій психофізіологічний стан шляхом формування 4 образа "молодості й досконалості", віри у свої сили й можливості та створення позитивного емоційного настрою з поступовим закріпленням його у фізичних відчуття х методом вольового емоційного самопримуса за схемою "воля – постава - розслаблення м'язів тіла - створення образа молодості - віра - виконання вправи" і проводять тренування, спрямовані на поступове збільшення життєвого обсягу легенів, зменшення частоти ди хання й підвищення рухливості діафрагми шляхом виконання фізичних вправ у наступній послідовності: зняття напруги з верхніх дихальних шляхів, очищення верхніх дихальних шляхів за рахунок швидкості повітряного потоку, подих трьома відділами легенів, збільшення рухливості діафрагми, ритмічний подих Йоги, подих через органи з концентрацією уваги на відчутті тепла, подих через органи з концентрацією уваги на відчутті холоду, подих через органи з концентрацією уваги на відчутті вібрації, пульсації, видих, що очищує, збудження альвеол, розтягування ребер, розтягування грудної клітки, при цьому зазначені вправи виконують щодня по 1-1,5 години на день, але не більше 15-20 хвилин за один підхід з перервами між заняттями 25-30 хвилин, причому після виконання зазначених вправ знову вимірюють частоту серцевих скорочень, частоту ди хання й час затримки дихання до відчуття легкої недостачі повітря й відзначають зменшення частоти серцевих скорочень, частоти дихання й збільшення часу затримки дихання до відчуття легкої недостачі повітря, до досягнення в процесі тренувань частоти серцевих скорочень - 60-90 ударів на хвилину, частоти дихання - 7-10 разів на хвилину і часу затримки дихання до відчуття легкої недостачі повітря - 50-60 секунд. Запропонований спосіб регулювання дихання являє собою систему, що передбачає: - способи очищення верхніх дихальних шляхів; - освоєння повного заповнення повітрям легенів; - регулювання швидкості й частоти ди хання; - збільшення рухливості діафрагми; - вправи на розтягування ребер, розширення грудної клітки, збудження альвеол. Оздоровчий ефект наступає в результаті: - збільшення життєвого об'єму легенів; - зменшення частоти дихання; - підвищення рухливості діафрагми. При збільшенні об'єму легенів і зменшенні частоти дихання кількість кисню, що переходить із легенів у кров, збільшується, що, у свою чергу, сприяє очищенню крові від токсинів і збільшенню кількості артеріальної крові. За рахунок свідомого регулювання й зміни швидкості вдиху й видиху поступово можна зняти гостре хронічне запалення гайморових і лобових пазух, горла, очистити верхні дихальні шляхи від засохлого слизу, що є сприятливим ґрунтом для розмноження бактерій туберкульозу, дифтерії, пневмонії й ін. З погляду древніх медиків у кожного з нас є свій ритм коливань (вібрації) у Всесвіті. Вважається, що багато проблем і хвороби 5 27224 виникають внаслідок порушення цього ритму. Після того, як людина навчиться регулювати свій ритм коливань і управляти їм, це знання можна застосовувати як засіб самозцілення від багатьох недуг. У системі дуже велика увага приділяється діафрагмі. За допомогою діафрагмальних вправ ми досягаємо наступних результатів. 1. Нормалізації тиску в черевній і грудній порожнинах. Якщо в якийсь із цих порожнин тиск більше або менше, то проходження крові, лімфи й інших рідин уповільнюється. Якщо тиск більше в черевній порожнині, з'являються застійні, запальні й інші хвороби органів грудної порожнини. Якщо тиск більше в грудній порожнині, то навпаки, хвороби органів черевної порожнини. 2. Ме ханічного масажу внутрішні х органів. Діафрагма здійснює механічний масаж внутрішніх органів черевної й грудної порожнин, що сприяє збереженню їхнього місця розташування й площі руху, а також запобігає застою жовчі, їжі кишечника, крові в стінках серця, легенів і т.д. 3. Підвищення рухливості діа фрагми. У нормі подих являє собою автоматичний процес, в якому активну участь приймає діафрагма. Якщо спеціальними вправами підвищити рухливість діафрагми, то відпадає потреба насильницького втягування повітря, у результаті чого дарма витрачається дуже багато енергії. Спосіб регулювання дихання, що заявляється, полягає в наступному. Заняття починаються у вигляді бесіди, що пацієнтам, що обучаються, пояснюють правила дихання в нормі для здорової людини і які помилки допускають люди під час дихання, що призводить до хвороб. Нормою вважається не занадто поверхневе й не занадто глибоке дихання, воно повинне бути згладженим - без усяких ривків, рівне, беззвучне, без пауз. Найпоширеніші помилки, які відбуваються при диханні, це - подих відкритим ротом, насильницьке втягування повітря, подих, що відбувається спеціальним підняттям грудної клітки, живота або плечей (у цьому випадку витрачається багато енергії). Пацієнтам пояснюють шкоду глибокого дихання. У перший день занять пацієнта навчають умінню змінювати свій психофізіологічний стан. Навчають умінню формування образа "молодості й досконалості" і створенню позитивного емоційного настрою, і цей образ пацієнт щоденним тренуванням закріплює у фізичних відчуття х. Рушійною силою для досягнення бажаного результату є вольовий емоційний примус. Пацієнтові пояснюють той факт, що весь результат його роботи залежить від його свідомості, наполегливості. Пацієнт повинен зусиллям волі змусити себе працювати. Наступним важливим психофізіологічним моментом зцілення є віра у видужання. Пацієнтові пояснюють той факт, що між нинішнім станом тіла, 6 розуму та душі й метою на зцілення знаходиться віра - віра у свої сили й можливості. Дихальну гімнастику виконують сидячи на твердому сидінні, пропонують максимально випрямити хребет, зберігаючи поперековокрижовий вигин так, щоб лінія шиї й тулуб перебували на одній лінії й свідомо, зусиллям волі розслабити м'язи тіла, починаючи з голови до ніг. При цьому особливу ува гу приділяють дихальним м'язам, розслабленню діафрагми. При цьому відчувається легка недостача повітря, що свідчить про підвищення усередині легенів вмісту вуглекислого газу, при цьому кисневе голодування не наступає, тому що накопичений вуглекислий газ збільшує споживання кисню із крові й повітря легенів. Дуже велика увага приділяється підготовці до дихальних вправ. У перший день пацієнтові рекомендується схема, що він повинен дотримувати кожного разу при виконанні вправ: "воля - постава - розслаблення м'язів тіла створення "образу молодості" - віра - виконання вправи". Всі дихальні вправи виконуються після того, як пацієнт освоїть методику повного заповнення легенів повітрям. Основні дихальні вправи спрямовані на зміну зовнішнього дихання, тому що зовнішній подих управляється нашою свідомістю. Лікувально-оздоровчого ефекту досягають за рахунок зміни довжини, ритму, глибини дихання. Тренування включають наступні вправи. 1. Зняття напруги з верхніх дихальних шляхів. Закрити ліву ніздрю. Вдих через праву ніздрю. Закрити обидві ніздрі. Відкрити ліву ніздрю. Видих через ліву ніздрю. Також через праву. 2. Очищення верхніх ди хальних шляхів за рахунок швидкості повітряного потоку. Вдих через ніс (не глибокий). Зосереджувати увагу на надходженні повітря в ніс (гайморові пазухи, лобові частки, горло, щитовидна залоза, вилочкова залоза, верхня права частка бронха, верхня ліва частка бронха, права легеня, ліва легеня). Видих, видих, видих. Суть цієї вправи в концентрації уваги на надходженні повітря у відділи дихальних шляхів. 3. Подих 3-ма відділами легенів (учнівський варіант). При повільному вдиху випинати (надувати) живіт. Розширювати груди. Піднімати плечі. При повільному видиху втягувати (здувати) живіт. Опускати груди. Оп ускати плечі. 4. Вправи для тренування рухливості діафрагми. Рука на діафрагмі. 4.1. Вдих через 3 відділи легенів. Видих, видих, видих. Під час вправи треба стежити за автоматичним надходженням повітря в діафрагму. 4.2. Вдих через 3 відділи легенів. Під час видиху вимовляти звук "ОУ". 4.3. Вдих через 3 відділи легенів. Під час видиху стогін. 4.4. Вдих через 3 відділи легенів. Під час видиху вимовляти: до, ре, мі, фа, соль, ля, сі, до. 7 27224 4.5. Вправа "собака". Швидкий і частий вдих і видих із закритим носом. 4.6. Вихідне положення - нахил тулуба, р уки на колінах. Повторити вправу 4.1...4.5. 5. Ритмічний подих Йоги, на рахунок 3-6-3. На рахунок 6 повільний вдих через 3 відділи легенів. На 3 - затримка дихання. На 6 - повільний видих. На 3 - затримка дихання. 6. Подих через органи з концентрацією тепла, на рахунок 2-3-4. Ритмічний вдих (вправа 5) - 1. Під час затримки дихання акумулювати тепло в пупку й сонячному сплетінні - 2. Під час ритмічного видиху спрямовувати тепло в орган - 3. Під час затримки дихання закріплюємо відчуття тепла в органі - 4. Працюють з наступними органами: печінка, кишечник, шлунок, нирки, полові органи, ноги, руки. 7. Подих через органи з концентрацією увага на відчутті холоду, на рахунок 2-3-4. Теж, що й вправа 6, тільки з концентрацією холоду. 8. Подих з концентрацією уваги на вібрації, пульсації. Теж що й вправа 6, тільки з концентрацією на відчутті вібрації й пульсації. 9. Очи щаючий видих. 9.1. Вдих. Глибокий видих з вимовою звуку "Ха-а", широко розкривши рот. 9.2. Вдих. При видиху губи трубочкою як при свисті, але м'язи рота не рухаються. Ці вправи повинні виконуватися після кожної вправи протягом всієї дихальної гімнастики. 10. Збудження альвеол. Під час повільного вдиху (3 відділи) стукати по грудній клітці пальцями (масаж). При затримці дихання стукати по гр удях пальцями, зігнутими в кулаки. При видиху стукати пальцями. При затримці дихання - кулаками. 11. Розтягування ребер. Під час повільного вдиху руки на ребрах, великі пальці під пахвами. При видиху злегка здавлюємо грудну клітку. 12. Розтягання грудної клітки. 12.1. Руки витягн уті перед собою. Повільний вдих. При затримці дихання руки в сторони перед собою (5-10 разів). Видих. 12.2. Руки нагору. Низ нерухливий. Руки одночасно обертати вверху по колу, малюючи коло на стелі. 12.3. Руки витягнуті перед собою (тримати образний м'ячик). Обертати м'ячик перед собою в горизонтальній площині. 12.4. Руки витягнуті перед собою (тримати образний м'ячик). Обертати м'ячик перед собою у вертикальній площині. Після кожного заняття щодня по вимірюваним за допомогою секундоміра частоті серцевих скорочень, частоті дихання, часу затримки дихання до відчуття легкої недостачі повітря визначають ефективність заняття. При затримці дихання на вдиху до легкої недостачі повітря й затримці дихання на видиху до легкої недостачі 8 повітря визначають рівень вмісту вуглекислого газу в легенях. Щодня відслідковуючи ці показники, пацієнт навчається коректувати свій подих. Частота серцевих скорочень щораз повинна зменшуватися на 10-15 ударів на хвилину, досягаючи в процесі тренувань 60-90 ударів на хвилину Частота дихання щораз повинна зменшуватися на 3-4 рази на хвилину, досягаючи в процесі тренувань 7-10 разів на хвилину Затримка дихання до відчуття легкої недостачі повітря щораз повинна збільшуватися на 6-7 секунд і більше, наростаючи в процесі тренувань до 40-60 секунд. З метою лікування й виходу з гострих станів хвороби заняття проводять по 2-3 години на день (але не більше 20-25 хвилин за один підхід, потім відпочинок 1,5-2 години) до ліквідації хвороби. З метою поступового відновлення здоров'я проводять одне заняття на день по 1-1,5 години (але не більше 15-20 хвилин за один підхід, потім відпочинок 1,5-2 години), до досягнення частоти серцевих скорочень - 60-90 ударів на хвилину, частоти дихання - 7-10 разів на хвилину, затримки дихання до відчуття легкої недостачі повітря - 5060 секунд. Приклад 1 Хвора Л.М., 59 років. DS: ожиріння II ступеню, гіпертонічна хвороба II ступеня, стенокардія, напруга, розширення вен кінцівок - набряк ніг. Щорічно 2-3 рази лікується в стаціонарі. Останні 3 роки щодня застосовує гіпотензивні препарати, біологічно-активні речовини. Під час першого огляду: подих - насильно втягує повітря, під час дихання в основному піднімає грудн у клітку - це говорить про те, що у хворої діафрагма не бере участь в акті дихання. Час затримки дихання до легкої недостачі повітря - 6-7 секунд, частота пульсу - 96 ударів на хвилину, частота дихання - 26 разів на хвилину. Через рік тренувань за даною методикою хвора не приймає ліків, схудла на 16кг, частота дихання - 12, час затримки дихання до легкої недостачі повітря - 20-22 секунди, набряклість ніг незначна. У цей час жінка проживає в м.Херсон (Україна). Приклад 2 Хвора X., 1954p., DS: бронхіальна астма, інфекційно-алергійна форма із частими нападами ядухи до 20-25 разів у добу. Напади знімає інгаляторами. Інвалід II гр упи. При первинному огляді: подих через ніс, легка задишка в стані спокою, дихає, піднімаючи грудну клітку й плечі - що свідчить про те, що діафрагма практично мало бере участь в акті ди хання. Виснаження. Час затримки дихання до легкої недостачі повітря - 0, задишка спокою, частота пульсу - 106 ударів на хвилину, частота ди хання 28 разів на хвилину. Через тиждень хвора напади вже знімала дихальними вправами. Час затримки дихання до легкої недостачі повітря - 6-7 секунд, пульс - 94-96 ударів на хвилину, частота ди хання - 18-20 разів на хвилину. 9 27224 Через рік - нападів не відбувалося, хвора поправилася на 4-5кг. Час затримки до легкої недостачі повітря - 18-20 секунд, частота пульсу 88-90 ударів на хвилину, частота дихання - 16-17 разів на хвилину. Через два роки хвора пішла на роботу. У цей час живе й працює в м.Ташкент. Приклад 3 Ольга, 28 років, DS: алергійний риніт, постійно закладений ніс, щодня 5-6 разів по 3-4 краплі в ніс, уночі постійно під подушкою повинні бути Санорин, Нафтизин, інакше спати не ляже через страх задихн утися. При первинному огляді: під час вдиху піднімає плечі - значить більше навантаження на верхній відділ легенів. Час затримки до легкої недостачі повітря - 10-12 секунд, частота дихання - 14 разів на хвилину, частота пульсу - 80-82 ударів на хвилину. Через два дні занять капала в ніс 1-2 рази. Поліпшення стану відбулося в основному за рахунок виконання дихальної гімнастики. Через 7 днів необхідність в краплях відпала. Тепер живе й працює в м.Дніпропетровськ (Україна). 10

Дивитися

Додаткова інформація

Назва патенту англійською

Method for regulating respiration

Назва патенту російською

Способ регуляции дыхания

МПК / Мітки

МПК: A61H 1/00

Мітки: дихання, спосіб, регулювання

Код посилання

<a href="https://ua.patents.su/5-27224-sposib-regulyuvannya-dikhannya.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб регулювання дихання</a>

Подібні патенти