Спосіб медичної реабілітації хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, пов`язану з хронічним некалькульозним холециститом

1. Спосіб медичної реабілітації хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, пов'язану з хронічним некалькульозним холециститом, що включає введення фітозасобу ренорму, який відрізняється тим, що додатково хворим вводять метаболічно активний препарат глутаргін. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що глутаргін вводять усередину по 0,5 г (2 пігулки) 3 рази на добу протягом 30-40 діб поспіль. 3. Спосіб за пп. 1, 2, який відрізняється тим, що введення глутаргіну водночас з ренормом здійснюють 2-3 рази на рік з інтервалами 3-4 місяці між повторними курсами медичної реабілітації. (19) (21) u200800416 (22) 14.01.2008 (24) 10.04.2008 (46) 10.04.2008, Бюл.№ 7, 2008 р. (72) ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, U A, ХАРЧЕНКО В'ЯЧЕСЛАВ В'ЯЧЕСЛАВОВИЧ, U A, САНЖАРЕВСЬКА ІРИНА ВАСИЛІВН А, U A, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ, UA (73) ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, U A, ХАРЧЕНКО В'ЯЧЕСЛАВ В'ЯЧЕСЛАВОВИЧ, U A, САНЖАРЕВСЬКА ІРИНА ВАСИЛІВН А, U A, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ, UA 3 31630 Задачею корисної моделі було підвищення ефективності відомого способу медичної реабілітації пацієнтів з ВХ ДПК, поєднаної з ХНХ, і зменшення ймовірності розвитку загострень патологічного процесу в ДПК. Рішення досягається додатковим введенням хворим з нестійкою ремісією ВХ ДПК, поєднаної з ХН Х, метаболічноактивного препарату глутаргіну усередину по 0,5г (2 пігулки) 3 рази на добу протягом 30-40 діб поспіль. Глутаргін - новий препарат вітчизняного виробництва, що містить у своєму складі сіль двох амінокислот - аргініну та глутамінової кислоти. Препарат володіє антиоксидантним і детоксикуючим ефектами, нормалізує білковосинтетичну функцію печінки, здійснює мембраностабілізуючу дію та поліпшує енергозабезпечення гепатоцитів. Наша пропозиція щодо використання глутаргіну з метою медичної реабілітації хворих на ВХ ДПК, сполучену з ХН Х, базується на вперше встановленій авторами корисної моделі закономірності, що саме цей препарат з тих, що вданий час знаходяться на фармацевтичному ринку України, володіє максимально конгруентною патогенетичною дією стосовно тих ланок патологічних механізмів, які мають місце у хворих з даною сполученою патологією. При цьому авторами корисної моделі досвідним шляхом було встановлено, що застосування глутаргіну в якості засобу медичної реабілітації хворих на ВХ ДПК, сполучену з ХНХ, обумовлює суттєве прискорення досягнення клінічної ремісії хвороби та збільшення її тривалості стосовно відомого способу-найближчого аналога, а в патогенетичному плані забезпечує прискорення загоєння виразкового дефекту у ДПК та водночас покращує моторно-евакуаторну функцію ДПК, а також зменшує вираженість запального процесу у гастродуо-денальній зоні та жовчовивідних шляха х. При розробці корисної моделі було обстежено дві групи хворих з діагнозом ВХ ДПК, сполученої з ХН Х: основна (70 осіб) та зіставлення (також 70 осіб). Пацієнти основної групи отримували медичну реабілітацію за допомогою глутаргіну усередину по 0,5г (2 пігулки) 3 рази на добу протягом 3040 діб поспіль. Пацієнти групи зіставлення отримували курс медичної реабілітації стосовно способунайближчого аналога. Обидві групі обстежених були рандомізовані за статтю, віком пацієнтів, тривалістю захворювання та ступенем деформації цибулини ДПК за даними фіброгастродуоденоскопії (ФГДС). На момент початку проведення медичної реабілітації усі хворі, що були під наглядом, знаходилися у фазі помірного загострення ВХ ДПК, та мали переважно ІІ ступінь деформації цибулини ДПК внаслідок рубцювання виразкового дефекту. Крім ФГДС, усі хворі також були обстежені за допомогою УЗД черевної порожнини. При цьому було встановлено, що у всі х пацієнтів, що знаходилися під наглядом, 4 мало місце потовщення стінки жовчного міхура (ЖМ), частіше в межах 3-6мм, нерідко відмічалася двоконтурність стінки ЖМ, його деформація перетинками та наявність у порожнині ЖМ детриту (замазки), тобто концентрованої жовчі. При здійсненні динамічного УЗД з використанням жовчогінного сніданку (2 яєчних жовтка) практично у всіх обстежених встановлено зниження евакуаторної функції (гіпокінезія) ЖМ. До початку медичної реабілітації типовими скаргами хворих було наявність тяжкості у епігастрії та правому підребер'ї, гіркого присмаку у роті, інших диспепсичних проявів: нудоти, відрижки, метеоризму, закрепів або чергування закрепів та помірно вираженого діарейного синдрому. Нерідко крім тяжкості у правому підребер'ї хворі також скаржилися на наявність в них нічного або голодного болю в животі, що типово для ВХ ДПК. Дуже характерно було також наявність скарг на загальну слабкість, нездужання, підвищену стомлюваність, надмірну дратівливість, іноді також дифузний головний біль та запаморочення, що в цілому надавало картину астено-невротичного синдрому. При об'єктивному обстеженні відмічалося наявність чутливості або помірної болісності при пальпації епігастрію та правого підребер'я, позитивних симптомів Кера та Ортнера, обкладеність язика брудним сірим, білим, або жовтуватим нальотом, в деяких хворих був чітко виражений метеоризм. При здійсненні динамічного обстеження при проведенні медичної реабілітації було встановлено, що в основній групі хворих на ВХ ДПК, сполучену з ХН Х, яка отримувала ренорм, вже через 1,5-2 тижня з початку медичної реабілітації мало місце чітко виражена позитивна динаміка клінічних показників. Вона характеризувалася покращенням загального самопочуття хворих, зникненням скарг на тяжкість в епігастрії та правому підребер'ї, ліквідацією метеоризму та гіркоти у роті, зниженням проявів астенії та покращенням працездатності хворих. При об'єктивному обстеженні в цей час було встановлено зникнення болю при пальпації у епігастрії та правому підребер'ї, симптоми Кера і Ортнера були вже негативними, язик поступово очищувався від брудного нальоту. В групі зіставлення позитивна динаміка клінічних показників була суттєво менш виражена. На момент завершення першого курсу медичної реабілітації повна стійка ремісія сполученої патології (ВХ ДПК, поєднаної з ХНХ) мала місце у 60 хворих основної групи та 32 пацієнтів групи зіставлення, часткова (неповна) ремісія зі збереженням деяких симптомів хвороби, переважно диспепсичного та астеноневротичного характеру - у 6 хворих основної групи та 22 пацієнтів групи зіставлення; відсутність достатнього ефекту від проведення медичної реабілітації мала місце у 4 хворих основної групи та 16 пацієнтів групи зіставлення (таблиця 1). 5 31630 6 Таблиця 1 Частота досягнення ремісії у хворих на ВХ ДПК, сполучену з ХН Х, абс. і %, (М±m) Характер досягнутої ремісії Групи обстежених хворих на ВХ ДПК, сполучен у з ХН Х основна (n=70) Повна зіставлення (n=70) 59 84,3 ± 4,8 31 44,3 ± 4,5 P