Спосіб лікування рецидивів герпетичної інфекції

1. Спосіб лікування рецидивів герпетичної інфекції, що включає введення флакозиду й 3 біль у шлунку, метеоризм, ураження печінки, що проявляється у вигляді порушення функціональних проб печінки (підвищення рівня білірубіну, активності амінотрансфераз, тощо). Відомий також спосіб лікування рецидивів ГІ шляхом введення хворим препарату рослинного походження флакозиду усередину по 0,1-0,2 г (1-2 таблетки) 3 рази на добу протягом 5-10діб поспіль [Фролов В.М., Фролов А.Ф., Шаповалова И.А. Оценка эффективности препарата растительного происхождения флакозида при лечении рецидивирующих форм герпеса // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: 36. наук, праць. - Київ; Луганськ; Харків, 1998. - Вип. 6 (20). - С120-128]. Але клінічний досвід показує, що флакозид не має значної протизапальної ефективності, тому в частини хворих тривало зберігаються місцеві запальні процеси на шкірі або слизових оболонках у тих ділянках, де локалізуються елементи герпетичного висипу. Тому був запропонований також спосіб лікування рецидивів ГІ шляхом додаткового до флакозиду введення в якості протизапального, анальгезуючого й інтерфероніндукуючого препарату мефенамової кислоти усередину по 0,5 г 3 - 4 рази на день після вживання їжі протягом 710 діб поспіль [Деклараційний патент України №63477 А. - Опубл. 15.01.2004. -Бюл. №1]. Однак у частини хворих мефенамова кислота викликає диспепсичні явища з боку травного тракту, зокрема нудоту, печію в епігастрії, тяжкість у шлунку й в деяких випадках діарею. Крім того, введення мефенамової кислоти протипоказано при наявності виразок шлунку або дванадцятипалої кишки. У зв'язку з цим був запропонований спосіб лікування рецидивів ГІ шляхом використання в якості протизапального й інтерфероноіндуючого препарату амізону [Патент України на корисну модель №17577. МПК (2006) А61К36/00 Спосіб лікування рецидивів герпетичної інфекції. - Опубл. 16.10.2006 р. - Бюл. №10]. Амізон на відміну від мефенамової кислоти не викликає ніяких диспептичних явищ, оскільки він не володіє підразніюючою дією на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Крім того, амізон більш ефективний як імунокорегуючий препарат ніж мефенамова кислота, і його введення не має протипоказів при наявності виразкових уражень шлунку й дванадцятипалої кишки. Цей спосіб є найбільш ефективний з існуючих і тому обраний в якості найближчого аналога. До недоліків найближчого аналага відноситься те, що в низці випадків при застосуванні комбінації флакозиду й амізону все ж таки тривалість ремісії ГІ не перевищує 2-3 місяців, після чого при наявності переохолодження, різких змін температурного режиму й інших провокуючих факторів, все ж таки виникають рецидиви ГІ. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності способу лікування рецидивів ГІ й покращання його результатів, тобто зменшення ймовірності розвитку в подальшому рецидивів герпесу. Для рішення цієї задачі пропонується 31629 4 додатково до комбінації флакозиду й амізону вводити препарат циклоферон, який володіє інтерфероніндукуючою активністю, внаслідок чого сприяє підвищенню рівня сироваткового інтерферону (СІФ) і зменшенню внаслідок цього ймовірності виникнення в подальшому рецидивів ГІ. При частих та упертих рецидивах ГІ крім основного курсу введення циклоферону по 2мл 12,5 % розчину внутрішньом'язово по 2мл 1 раз на добу протягом 7-10 діб поспіль, доцільно в подальшому додатково призначати циклоферон усередину у вигляді пігулок по 150мг 2 рази на тиждень протягом 4-6 тижнів поспіль для підтримки підвищеного рівня СІФ, що суттєво зменшує ймовірність виникнення повторних випадків рецидивів ГІ. Наша пропозиція щодо додаткового введення при лікуванні рецидивів ГІ циклоферону, базується на вперше встановленій авторами заявки закономірності, що циклоферон, крім протизапальної, анальгезуючої й жарознижуючої дії володіє також противірусною активністю, що пов'язано зі стимулюючим впливом даного препарату на продукцію ендогеного інтерферону. Саме чітко встановлені в експериментальних умовах і потім підтвердженні в клініці дані про противірусну дію циклоферону, що пов'язано з його інтерфероніндукуючою активністю, були підставою щодо пропозиції використання даного препарату в лікуванні рецидивів ГІ. Крім того, нами було встановлено дослідним шляхом, що сумісне введення хворим з рецидивами ГІ циклоферону, флакозиду й амізону сприяє взаємному потенціюванню противірусної дії цих препаратів відносно вірусів простого герпесу обох типів (ВПГ1 і ВПГ-2), а також сумації позитивного впливу вказаних препаратів на імунний статус хворих з рецидивуючою формою герпесу. Таким чином, сумісне введення хворим на рецидиви ГІ трьох препаратів - флакозиду, амізону й цик-лоферону має суттєві переваги відносно призначення кожного з них окремо, оскільки при спільному введенні цих препаратів нами відмічено взаємне потенціювання їхньої противірусної дії. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворому з рецидивом ГІ призначають введення флакозиду усередину по 0,1-0,2г (1-2 таблетки) 3 рази на добу протягом 7-10 діб поспіль, амізону усередину по 0,25г 3-4 рази на день після вживання їжі протягом 10-12 діб поспіль і додатково - цикло-ферону внутрішньом'язово по 2мл 12,5% розчину 1 раз на добу протягом 7-10 діб поспіль. При частих та упертих рецидивах герпетичної інфекції після завершення основного курсу введення циклоферону його додатково вводять усередину у вигляді пігулок по 150 мг 2 рази на тиждень протягом 4-6 тижнів поспіль. При розробці заявленого способу нами було обстежено дві групи хворих з рецидивуючою ГІ основна (68 осіб) і група зіставлення (62 особи), переважно молодого віку (15-35 років). Обидві групи були рандомізовані за віком, статтю хворих, локалізацією герпетичних уражень (шкіра носа - h. nasalis, червона облямівка губ - h. labialis, слизова оболонка роту - герпетичний стоматит; шкіра й слизова оболонка зовнішніх статевих органів - h. 5 31629 genitalis), тяжкістю клінічного перебігу рецидиву й загальною тривалістю захворювання на ГІ. Хворі основної групи одержували лікування за допомогою флакозиду, амізону й циклоферону (відповідно до заявленого способу), хворі з групи зіставлення - лише флакозиду й амізон (відповідно до способу-прототипу). В обох групах відмічали тривалість збереження загальнотоксичного синдрому й місцевого герпетичного висипу, а потім - в періоді диспансерного нагляду - також частоту 6 наступних рецидивів ГІ протягом 1 року після завершення лікування. У результаті проведених клінічних досліджень було встановлено, що при використанні заявленого способу лікування рецидивів ГІ у хворих основної групи прискорюється термін ліквідації як симптомів загального токсикозу (слабість, нездужання, пропасниця, головний біль, зниження апетиту й працездатності), так і місцевих уражень на шкірі або слизових оболонках, тобто елементів герпетичного висипу (таблиця 1). Таблиця 1 Вплив заявленого й існуючого способів лікування рецидивів ГІ на клінічні показники (М±m) Групи обстежених основна (n=68) зіставлення (n=62) Тривалість збереження (діб): загальної слабості 2,8±0,3 4,7±0,2 нездужання 2,9±0,2 4,9±0,3 головного болю 2,3±0,2 5,1±0,3 зниження апетиту 1,9±0,1 4,8±0,3 пропасниці 2,1±0,2 5,1±0,2 зниження працездатності 2,7±0,3 5,0±0,3 герпетичного висипу на шкірі 3,1±0,2 5,2±0,3 ерозій на слизових оболонках на місці 3,4±0,3 6,9±0,3 герпетичних елементів Частота рецидивів ГІ за 1 рік ___3____ ___13____ диспансерного нагляду (абс. і %) 4,4±0,4 21,0±0,9 Клінічні показники З таблиці 1 видно, що тривалість збереження загальної слабості у хворих основної групи (яка отримувала лікування рецидивів ГІ стосовно заявленого способу) скорочувалася в середньому на 1,9±0,2 доби (Р