Спосіб лікування ендометритів

Спосіб лікування ендометритів, який включає застосування антибіотиків шляхом зрошення порожнини матки після аспіраційно-промивного дренування антисептиками, який відрізняється тим, що як лікарську речовину застосовують ліпосомальну форму антибіотиків, оболонка яких одержана з ліпіну, у вигляді мультиламелярних ліпосом. (19) (21) 2000063645 (22) 23.06.2000 (24) 15.05.2001 (33) UA (46) 15.05.2001, Бюл. № 4, 2001 р. (72) Билим Галина Василіївна, Кас'янова Зінаїда Федорівна, Астахов Володимир Михайлович (73) Билим Галина Василіївна, Кас'янова Зінаїда Федорівна, Астахов Володимир Михайлович 38329 при внутрішньом'язовому введенні можуть викликати біль. Нерідкі випадки різноманітних варіантів токсико-алергичної реакції та розвиток суперінфекції (кандидозу) [6, 7]. Метою винаходу є підвищення ефективності лікування ендометритів при одночасному зниженні побічної дії лікарських препаратів. Суть даного винаходу полягає у наступному. Для антибіотикотерапії ендометритів застосовується ліпосомальна форма антибіотику, оболонка якого одержана з ліпіну, у вигляді мультіламелярних ліпосом розміром біля 500 нм. З метою підвищення ефективності лікування ендометритів при одночасному зниженню побічних ефектів системної антибіотикотерапії обрано локальний шлях введення антибіотиків у вигляді ліпосом шляхом зрошення порожнини матки, так як за допомогою ліпосом можна досягти в клітинах концентрацію препарату в 2-3 рази вищу, ніж при введені по способу-прототипу, тому що ліпосоми добре адсорбуються на клітинній поверхні, що виключає їх розповсюдження по всьому організмові та зводиться до мінімуму виникнення загальновідомих побічних ефектів системної антибіотикотерапії [8, 9, 10]. При введенні ліпосомальної форми антибіотику безпосередньо в вогнище запалення відбувається поглинання ліпосом (разом з наповнювачем) клітинами системи фагоцитуючих мононуклеарів. Тканини органу, пошкодженого запальною реакцією, поглинають ліпосом більше, ніж нормальні [11, 12]. Антибіотик, заточений в ліпосоми, захищається від ферментативного впливу, що підвищує ефективність препарату, попереджується його біодеструкція у біологічних рідинах. Ще одним із важливих переваг ліпосом, як лікарської форми, є поступове визволення антибіотику, інкорпорованого всередині ліпосом, що підвищує тривалість дії антибіотика [11, 12]. Антибіотик, заточений у ліпосоми, кумулюється в вогнищі запалення клітинами ретикулоендотеліальної системи й по мірі дії лізосомальних, протеолітичних ферментів, надходить в цитоплазму клітин, причому мультіламелярні ліпосоми створюють більшу концентрацію антибіотику й більшу тривалість дії. Внаслідок особливостей механізму дії ліпосом у капілярах ліпосомальна форма антибіотику дуже ефективна, завдяки фактам зменшення токсичності та пасивному націлюванню, тобто ліпосоми проникають через пори капілярів тільки у гарячих місцях [10, 11, 12]. Це дає можливість підвищення ефективності та пролонгації терапевтичної дії антибіотиків до 24 годин, знижуючи загальну дозу та побічні ефекти, введення 1 раз на добу. Для виготовлення ліпосомальної форми антибіотиків застосовують ліпін, який являє собою ліофілізований яєчний фосфотидилхолін, препарат природного походження, затверджений МОЗ України від 22.12.94 року. Ліпін випускається у вигляді білого чи світложовтого порошку з характерним запахом, який добре суспензірується у воді чи кристалоїдних розчинах з утворенням ліпосом. Згідно з інструкцією медичного застосування ліпіна, він володіє антигіпоксичною дією, нормалізує процеси тканинного дихання, гальмує процеси перекисного окислення ліпідів у крові та тканинах, підтримує активність антиоксидантних систем організму, підвищує мембранопротекторний ефект та неспецифічний імунітет. Відомо, що фосфотидилхолонові ліпосоми зменшують патологічну активність процесів пероксидації ліпідів та можуть сорбувати циркулюючі у крові продукти пероксидації ліпідів з їх наступною метаболізацією за допомогою цитахром - Р-450-залежної системи моноаміноксидаз печінки [13, 14]. Для виготовлення ліпосомального препарату антибіотику вибрані цефалоспорини III генерації цефтазидин, лонгоцеф, цефоперазон та ін., які володіють надшироким спектром антимікробної дії та ефективні при лікуванні тяжких форм ендометриту [-5]. Ліпосомальний препарат антибіотика готують наступним чином: у стерильний флакон з 500 мг ліпіну додають 50 мл розчину добової дози антибіотика цефалоспоринового ряду ІІІ-ої генерації на ізотонічному розчині NaCl і струшують до одержання однорідної суспензії молочного кольору при кімнатній температурі безпосередньо перед застосуванням. Експерементально установлено необхідну кількість дисперсійної фази та дисперсійного середовищі для одержання стійкої колоїдної системи - ліпосомальної форми антибіотику з розміром ліпосом біля 500 Нм^. тобто мультіламелярних ліпосом. Зрошують порожнину матки готовим ліпосома-льним препаратом антибіотику за допомогою спеціального пристрію, 1 раз на добу впродовж 68 днів. Ефективність лікування ендометриту оцінювалась згідно з наступними критеріями: 1) клінічні показники: а) признаки інтоксикації (температури тіла, головний біль, загальна слабкість); б) наявність патологічних виділень із статевих шляхів; в) розмір та болезніність матки; 2) лабораторні показники: а) загальний аналіз крові (лейкоцити, лейкоцитарна формула, ШОЕ); б) зміст показників пероксидації ліпідів у сироватці крові (дієнових кон'югатів (ДК) та малонового діальдегіду (МДА); в) показники антиоксидантної системи захисту (АОЗС) організму: зміст ферменту супероксиддисмутази (СОД) та каталази; г) Рн, Ро2, Рсо2 вмісту порожнини матки; д) цитологічна картина лохій; 3) реституція матки в динаміці по даним сонографії; 4) побічна дія антибіотику; 5) загальна тривалість лікування та перебуття на лікарняній койці. У нашому дослідженні було обрано дві групи породіль з гострим ендометритом в залежності від застосованого методу лікування по 30 жінок в кожній, у віці від 18 до 36 років. Обидві групи жінок по основним характеристикам були рівні, в основному мали тяжку форму ендометриту. Всі пацієнтки одержували антибактеріальну терапію, за показниками - утеротонічні, антикоагуляційні, імунокоригуючі препарати, а також інфузійно-трансфузійну терапію залежно від колоїдно-осматичного стану крові. У 20% в кожній дослідженій групі було виконано вишкрібання порожнини матки у зв'язку з на 2 38329 явністю, по даним сонографії, залишків послідових тканин у порожнині матки. У дані групи дослідження також було включено по 15 породіль з післяопераційним ендометритом (після кесарева розтину) з повноцінним швом на матці підтвердженим даними сонографії. Усім жінкам обох груп проводилось аспіраційно-промивне дренування порожнини матки фурациліном у розведенні 1:5000 відомим способом [2]. 1-ша група породіль одержувала антибіотикотерапію шляхом безпосереднього зрошення розчином антибіотиків порожнини матки. 2-га група породіль одержувала антибіотикотерапію шляхом зрошення порожнин матки ліпосомальною формою антибіотику, приготованого по вище описаній методиці. Діагностику ендометриту, контроль за його перебігом та результатами лікування здійснювали на підставі клінічних даних, результатів лабораторних аналізів та сонографії матки. Статистичну обробку даних здійснювали за допомогою ЕОМ XT/AT/PS. Мета досягається приведеними нижче результатами дослідження в табл. 1, 2. Із одержаних результатів витікає, що у 30 жінок з післяпологовими та післяопераційними ендометритами, які одержували ліпосомальну форму антибіотику шляхом зрошення порожнини матки мультіламелярними ліпосомами, практично на 10 добу післяпологового та післяопераціного (після кесарева розтину) періоду приблизились до норми як клінічні, так і лабораторні показники та не спостерігалось побічних ефектів антибіотикотерапії. Ефективність застосування ліпосомальної форми антибіотиків для лікування ендометритів вище у 1,5 рази у порівнянні з застосуванням антибіотиків шляхов зрошення порожнини матки без заточення розчину антибіотиків в оболонку із ліпіну. Знаходження породіль на койці після пологів та операції кесарева розтину з тяжкими формами ендометритів скоротилось на 2-4 доби. Таким чином, запропонований спосіб лікування ендометритів за допомогою ліпосомального препарату антибіотиків у вигляді мультіламеларних ліпосом дозволив скоротити тривалість лікування на 2-4 доби, тобто на 10 днів післяпологового (післяопераціного) періоду практично всі клінічні та лабораторні показники прийшли до норми. Джерела інформації 1. Кулинич С.И., Тросов Ю.В., Сухинина Е.В. Современные особенности послеродового эндо метрита // Вестник российской ассоциации акуше-ров и гинекологов. - 1999. - № 1. - С. 47-50. 2. Серов В.Н., Стрижаков А.Н. Руководство по практическому акушерству. – М.: МИА, 1997. С. 362-363. 3. Никонов А.П., Анкирская А.С. Обоснование активной хирургической тактики ведения больных с послеродовыми эндометритам // Акушерство и гинекология. - 1991. - № 1. -С. 31-33. 4. Малевич К.И., Русакевич П.С. Лечение и Реабилитация при гинекологических заболеваниях. - Минск: Вышэйшая школа, 1994. С. 129-136. 5. Гуртовой Б.Л., Кулаков В.И., Воропаева С.Д. Применение антибиотиков в акушерстве и гинемологии. – М.: Русфармамед, 1996. - С. 58-65. 6. Тринус Ф.П. Фармако-терапевтический справочник. - К.,1993. - 589 с. 7. Машковский М.Д. Лекарственные средства. Изд. 13-е. – Харьков: Форсинг, 1998. - Т. 2. С. 247-250. 8. Марголис Л.Б., Бергельсон Д.Д. Липосомы и их взаимодействие с клетками. - М., 1986. - 240 с. 9. Давыдов В.Ю., Кулик Л.Н., Кисель М.А. Встраивание антибиотиков в липосомы, содержащие фосфатидилэтаноламин // Антибиотики и химиотерапия. - Т. 41. - 1996. - С. 25-29. 10. Коплун А.П., Краснопольский Ю.М., Ле Банг Шон и др. Липосомы и другие наночастицы как средство доставки лекарственных веществ // Вопросы медицинской химии. – 1999. - № 1. - Т. 45. - С. 3-12. 11. Шраер Т.И., Крейнес Б.М., Голубчиков Н.А. и др. Применение взвеси липосом при экспериментальном гнойном процес се // Хірургія. – 1988. № 4. - С. 30-34. 12. Владимирский М.А., Стрельцов В.П., Степанов В.М. и др. Липосомы как носители противотуберкулезных препаратов — новый подход в экспериментальной химиотерапии туберкулеза // Проблемы туберкулеза. – 1980. - №7. - С. 53-56. 13. Килимниченко О.И. Применение липина в комплексном лечении гипоксии различной этиологии: Автореф. дисс. ... канд. мед. наук. – Днепропетровск, 1998. - 17 с. 14. Артеменко Г.Н., Акимова И.Л., Говоруха И.Т. Некоторые аспекты формирования фетоплацентарной недостаточности и особенности ее коррекции у беременных с гестозом // Медикосоциальные проблемы семьи. - Т. 3. - № 1. С. 45-49. 3 Таблиця 1 Порівняльна характеристика результатів лікування ендометритів антибіотиками та ліпосомальною формою антибіотиків (М±m, n=30, p5·103 0