Спосіб годівлі личинок веслоноса

Спосіб годівлі личинок веслоноса, що передбачає застосування зоопланктонних кормових організмів, який відрізняється тим, що впродовж усього періоду вирощування личинок їм згодовують живих зоопланктерів тричі на день у період від 11-ї до 19-ї год. із розрахунку 20-30 мг сирої маси рачків на один літр води басейнів у кожній даванці, причому протягом першого тижня вирощування до досягнення личинками середньої маси 70-80 мг їм 3 веслоноса (предварительные рекомендации). - М.: ВНИИПРХ, 1986.-21с.; Мельченков Е.А. Рыбоводно - биологическая характеристика веслоноса (Polyodon spathula (Walb.) как объекта рыборазведения: Автореф.дис...канд.биол.наук. -М., 1991. 28с.; Онученко О.В. Рибницько-біологічні основи відтворення веслоноса в умовах повносистемних ставових господарств України (на прикладі відкритого акціонерного товариства "Черкасирибгосп"): Автореф. дис... канд. c. - г. наук. - К., 2003. -21с.). Недоліком цього способу є те, що істотною перешкодою на шляху збільшення обсягів виробництва посадкового матеріалу веслоноса є дефіцит живих кормів у період вирощування його личинок. Складається така ситуація внаслідок дуже раннього отримання потомства веслоноса (квітень-початок травня), коли розвиток зоопланктонних організмів у водоймах ще недостатній для їх заготівлі в необхідній кількості. Крім того, в Україні відсутні високоякісні штучні комбікорми, придатні для ефективного вирощування молоді веслоноса, а промислове культивування необхідних кормових ракоподібних через труднощі організаційного характеру поки що не набуло належного поширення. Зазначені недоліки усуваються запропонованим способом. В основу корисної моделі поставлено задачу розробити спосіб годівля личинок веслоноса, який би поряд із повноцінною годівлею риб забезпечив достатній вихід життєстійкої молоді веслоноса. Для досягнення позитивних результатів були проведені дослідження. Запропонований спосіб перевірено у виробничих умовах господарств ВАТ "Черкасирибгосп". У експериментах і виробничих умовах для вирощування життєстійкої молоді веслоноса використовуються різноманітні рибницькі місткості, зокрема басейни різної конструкції, розміщені у водоймах сітчасті сажалки, апарати типу "Амур" і "ВНИИПРХ". Рівень виживання підрощеної до життєстійких стадій молоді веслоноса у виробничих умовах здебільшого не перевищує 40-50%. В Україні найбільшого поширення набуло вирощення личинок веслоноса з використанням пластикових басейнів із прямотечійною системою водопостачання, для потреб якого насамперед розроблено заявлений спосіб. Вирощування молоді веслоноса за всіма відомими технологічними рішеннями здійснюють з годівлею живими зоопланктонними організмами та штучними кормами різних рецептур (Виноградов В.К., Ерохина Л.В., Мельченков Е.А. Биологические основы разведения и выращивания веслоноса (Polyodon spathula (Walbaum)). - М., ФГНУ "Росинформагротех", 2003. - 344с.; Третяк О.М., Грициняк І.І., Коцюба В.М., Ганкевич Б.О. Біологічна характеристика та технологічні прийоми культивування додаткових і нетрадиційних об'єктів рибництва //Фермерське рибництво. - К.: Герб, 2008. - С. 333-361.). Спосіб здійснюється наступним чином. Запропонований спосіб полягає у змішаній (комбінованій) годівлі личинок веслоноса з переважною заміною (заміщенням) у раціоні риб живих зоопланктонних кормових організмів на попередньо заготовлених і збережених у замороженому 56427 4 стані нижчих ракоподібних (Cladocera та Copepoda). На початковому етапі вирощування до раціону личинок додатково вводять сиру масу подрібненого трубочника (Tubificidae), який належить до доступних натуральних видів корму. Показники виживання молоді веслоноса, вирощеної за новим варіантом годівлі перебувають на рівні 69-70 % (Третяк О.М. Досвід підрощування личинок веслоноса у рибницьких господарствах України //Рибогосподарська наука України. -2009, №2. С.51-64.). Ефективність заявленого способу забезпечується неухильним виконанням низки нормативнотехнологічних вимог щодо вирощування осетроподібних риб. Застосовується змішана (комбінована) годівля риб. Впродовж усього періоду вирощування личинок їм згодовують живих зоопланктерів (переважно Daphnia). Годівлю здійснюють тричі на день у період від 11 та 19-ї год. із розрахунку 20 30мг сирої маси рачків на один літр води басейнів у кожній даванці, відповідно впродовж першого тижня та наступних днів виконання робіт. Лов кормових організмів здійснюють спеціальними планктонними сачками у навколишніх водоймах (переважно ставах). Планктонні сачки виготовляють з млинового сита 30-х номерів, що дає змогу уникати уловлення найдрібніших форм зоопланктерів, які не відіграють істотної ролі в живленні личинок веслоноса. Для запобігання потраплянню у басейни з молоддю веслоноса недоступних для неї за розмірами кормових гідробіонтів, а також паразитів (насамперед агрулюсів та триходин) риб годують лише відфільтрованими зоопланктерами. Фільтри для проціджування зоопланктону виготовляють з млинового сита різних номерів, що дає змогу регулювати розміри кормових організмів. У перші 5 діб вирощування в басейни випускають зоопланктерів, які відфільтровуються (промиваються з водою) крізь млинове сито №12-13. У подальшому розмір вічка фільтрів, крізь які проціджують кормові організми, поступово збільшують, доводячи наприкінці періоду вирощування до 2мм. В усіх випадках, з метою запобігання проникненню в басейни триходин, відфільтрованих за розміром зоопланктерів разом з водою зливають у неглибокі сачки, виготовлені з млинового сита №27-30. Густу масу рачків, яка залишається на сітці, відразу ж переносять у басейни з молоддю веслоноса або безпосередньо перед згодовуванням у відра заповнені водою, що надходить в інкубаційно-личинковий цех. Давати живі корми розпочинають ще до переходу переважної більшості личинок на зовнішнє живлення (за 1,5-2 доби). Це пов'язано з довготривалістю виходу ембріонів веслоноса з оболонок ікринок і, як наслідок, певними відмінностями періоду переходу окремих личинок на активне (екзогенне) живлення. Для розрахунків добових норм згодовування інших кормових компонентів один раз на 2 дні проводять контрольне зважування риб. З цією метою використовують електронні ваги, що дають змогу прижиттєво (разом з водою у дрібному посуді) визначити середню масу 10-20 екз. личинок за їх індивідуальної маси на різних етапах вирощування 5 в межах 20-1000мг. З метою уточнення добових норм згодовування кормів ведеться постійний облік загиблих риб у кожному басейні. Протягом першого тижня вирощування до досягнення личинками середньої маси 70-80мг їм крім живих зоопланктерів також згодовують розморожених ракоподібних (Моіnа, дрібні та середньорозмірні форми Daphnia та Cyclops) з переважним розміром організмів 0,5 - 1,0мм, добова норма давання яких становить до 20 % маси риб. Крім того, впродовж першого тижня (починаючи з 3-ї доби вирощування) личинкам додатково згодовують сиру масу подрібненого трубочника (Tubificidae), добова норма давання якої становить до 15% маси риб. Обидва види корму згодовують окремо (по черзі), кожний - двічі вранці (від 6 до 10-ї год) та по два рази наприкінці доби (від 20 до 24-ї год). Перед початком годівлі личинок веслоноса трубочником його протягом 3-х діб витримують під чистою проточною водою, регулярно (багаторазово впродовж доби) перемішуючи та відокремлюючи відмерлих червів. Слід також враховувати, що личинки веслоноса найактивніше поїдають корми, поки вони перебувають у товщі води в завислому стані. З дна корми риби беруть неохоче. Тому згодовування кожної даванки всіх неживих видів корму виконують дрібними порціями у місцях найбільшої концентрації личинок у басейнах. З другого тижня вирощування личинок після досягнення ними середньої маси 70-80 мг годівлю здійснюють у ті самі проміжки часу з аналогічною до попереднього періоду частотою даванок корму, але двома кормовими компонентами: живими зоопланктонними організмами із розрахунку до 30мг сирої маси рачків на один літр води басейнів у кожній даванці та розмороженими нижчими ракоподібними з добовою нормою до 35% маси риб. Найприйнятнішими розмірними групами збережених у замороженому стані зоопланктерів, призначених для згодовування молоді веслоноса на цьому етапі вирощування, є 1-2мм. Передбачені заявленим способом технологічні нововведення в процесі культивування веслоноса застосовано вперше. Вони усувають основний недолік прототипу (годівля личинок веслоноса лише живими зоопланктонними організмами за їх недостатньої доступності) та забезпечують підвищення продуктивності виробництва. Потреби в живих кормах на різних етапах вирощування личинок зменшуються у 2-4 рази. Крім того, скорочуються витрати праці на заготівлю та підготовку до згодовування живих кормових організмів в умовах їх гострого дефіциту, зменшується імовірність потрапляння в рибницькі місткості разом з відловленими з водойм живими зоопланктерами збудників інвазійних захворювань риб. У замороженому стані заготовлені кормові ракоподібні витримують тривале холодильне зберігання та транспортування на необмежені відстані. Особливого значення запропонований спосіб може набувати в процесі подальшого значного 56427 6 збільшення обсягів заводського відтворення веслоноса в аквакультурі України. Ефективність і достатня виробнича придатність заявленого способу підтверджені прикладом його конкретного практичного використання. Приклад. Заявлений спосіб годівлі личинок веслоноса в умовах басейнового вирощування до життєстійких стадій випробували в 2007-2008pp. в умовах заводського рибовідтворювального цеху повносистемного ставового господарства "Гірський Тікич", розташованого в селищі Бузівка Жашківського району Черкаської області. Основні рибницькі показники за результатами окремих варіантів вирощування личинок веслоноса з годівлею різним набором кормових компонентів наведено в таблиці 1. У роботах 2007р. у варіанті І годівлю риб здійснювали тільки живими зоопланктерами. У варіанті II випробувано змішану годівлю личинок як живими ракоподібними, так і розмороженими гіллястовусими рачками. В першому варіанті дослідів у період від 11 до 18год. застосовували 4разову годівлю, у другому варіанті личинок годували живими зоопланктонними організмами в цей же проміжок часу тричі на день. В обох варіантах дослідів личинок годували із розрахунку 20-30мг сирої маси рачків на один літр води басейнів у кожній даванці. У варіанті II додатково тричі в першій половині дня (в проміжку між 6 і 10-ю год.) та двічі наприкінці доби (о 21 та 23-й год.) у басейни давали розморожених зоопланктерів, добова норма яких на різних етапах вирощування личинок становила 15-25% маси риб. У роботах 2008р. у варіанті III (заявлений спосіб) годівлю риб виконували за вище наведеною технологічною схемою. У варіанті IV застосовували аналогічний до варіанту III режим згодовування личинкам веслоноса живих зоопланктерів. Натомість, замість розморожених рачків, починаючи з 7-ї доби вирощування у вигляді додаткової підкорми для личинок, що досягли на цей момент середньої маси 60-70мг, використовували сухий корм "Perla Pro Larvae" італійського виробництва (сирий протеїн - 62%, сирий жир -11%), який добре себе показав при вирощуванні личинок осетрових риб (стерляді та сибірського осетра). Його давали в басейни по 4 рази - вранці (від 6 до 10-ї год.) та після періоду згодовування живих кормів (від 20 до 24-ї год.). Добову норму годівлі штучним кормом упродовж перших 4-х діб у міру звикання риб поступово збільшували від 5 до 10% їхньої маси. На близькому рівні середня величина цього показника перебувала протягом наступних 6-ти діб вирощування до досягнення личинками веслоноса середньої маси 230-250мг. Далі в процесі вирощування риб до середньої маси 500-550мг добову норму годівлі поступово зменшували до 5% наявної іхтіомаси. В останні 5 діб при дорощуванні молоді веслоноса до середньої маси близької до 9001000мг відбувалось послідовне зменшення добової дози давання сухого корму - до 3% маси риб. 7 56427 8 Таблиця 1 Основні результати вирощування личинок веслоноса з годівлею різними кормами Варіанти виробничої перевірки Густота Номер Період вироМаса вироще- Вихід, Рибопродуктивність, з використанням різних кормопосадки, басейнів щування, діб % г/м3 3 ної молоді, мг вих компонентів тис.екз/м 2007р. І (прототип), живі зоопланк1 15 4 299,16 43,65 522,33 тонні організми протягом 2 15 4 318,16 48,10 612,14 усього періоду вирощування II (контроль), розморожені ра3 15 4 354,32 58,13 823,86 коподібні та живі зоопланктонні організми протягом 4 15 4 338,12 54,18 732,77 усього періоду вирощування 2008р. Ill (заявлений спосіб), розмо1 25 4 1118,40 68,95 3084,55 рожені ракоподібні та живі зоопланктонні організми протягом усього періоду вирощування; сира маса подрібнено2 25 4 1039,60 70,35 2925,43 го трубочника впродовж 5 діб, починаючи з 3-ї доби вирощування. IV (контроль), живі зоопланк3 25 4 897,56 65,30 2344,43 тонні організми протягом усього періоду вирощування та штучний корм «Реrlа», по4 25 4 996,40 62,73 2500,17 чинаючи з 7-ї доби вирощування З таблиці видно, що за 15-25 діб вирощування із густотою посадки 4тис.екз./м3 молодь веслоноса досягла середньої маси 299,16-1118,40мг. Вихід від посадки в середньому за варіантами дослідів змінювався в межах 45,88-69,65%. Найвищим він був у 2008р. із змішаним варіантом годівлі розмороженими ракоподібними, живими зоопланктонними організмами та з додатковою стартовою підгодівлею личинок сирою масою подрібненого трубочника (заявлений спосіб). Найнижче виживання молоді веслоноса зареєстровано в першому варіанті вирощування за визначеного дефіциту живих кормових організмів (від біологічно обґрунтованих достатніх величин) в межах 40-60%. На фоні максимальних показників температури води (в середньому за період вирощування 25,1°С) та певного дефіциту живих кормових організмів додаткова годівля личинок веслоноса розмороженими зоопланктерами позитивно вплинула на темп росту та виживаність риб. У середньому за варіантами дослідів І і II їх кінцева маса зростала на 12,2%, вихід з вирощування підвищувався на 10,3% (2007p.). Помітні переваги за рибницькими показниками були характерні для варіанта зі змішаною годівлею личинок трубочником, живими та розмороженими зоопланктерами (заявлений спосіб) порівняно з варіантом додавання до раціону риб штучного корму, причому навіть дуже високої якості, яким є "Реrlа". За середніми величинами маса молоді веслоноса зростала на 13,9 і на 5,6% підвищувався її вихід з вирощування (2008p.). За результатами аналізу абсолютних та відносних показників приросту маси личинок веслоноса установлено, що попри виявлену досить високу їх терморезистентність, помітне підвищення темпу росту риб припадало на періоди із середньодобовою температурою води в межах 19,5-23°С за вмісту розчиненого у воді кисню не нижче 5,1-5,3 мгО2/л. Водночас на фоні підвищення температури за межі 25°С, за відсутності штучної аерації води спостерігалось періодичне погіршення кисневого режиму середовища в басейнах (4,5-4,9 мгО2/л), що могло негативно вплинути на рибницькі показники. Зважаючи на це, для підвищення ефективності вирощування життєстійкої молоді веслоноса басейнові дільниці відтворювальних комплексів рибницьких господарств необхідно обладнати пристроями з водопідготовки, насамперед технічними засобами, що дають змогу регулювати температурний та кисневий режими в рибницьких місткостях. У процесі багаторічних досліджень було установлено, що при вирощуванні личинок веслоноса з годівлею лише живими зоопланктонними організмами найвищі показники росту та виживання риб за інших сприятливих умов середовища було досягнуто за біомаси кормових організмів у басейнах на сталому рівні близько 30мг/л за відносної величини добового раціону риб в середньому не менше 35%. Безпосередньо в момент давання живих кормів за 4-5-разової годівлі риб впродовж доби її біомаса зростала до 70-80мг/л і більше, саме за такої концентрації кормових зоопланктерів отримували максимальний вихід молоді веслоноса з вирощування в окремих варіантах 9 56427 експериментів (не менше 61,90-74,16). Істотне збільшення відходу личинок спостерігали на початкових етапах вирощування в умовах недостатньої їх забезпеченості натуральними кормами, внаслідок низької інтенсивності розвитку нижчих ракоподібних у навколишніх водоймах, з яких здійснювали заготівлю кормових організмів (Третяк О.М. Досвід підрощування личинок веслоноса у рибницьких господарствах України// Рибогосподарська наука України. - 2009, №2. -С.51-64.). Таким чином, застосування заявленого способу годівлі личинок веслоноса в умовах басейнового вирощування дає змогу усунути основний недолік прототипу щодо подолання труднощів у забезпеченні риб кормовими ракоподібними на фоні їх недостатньої доступності у весняний період. Джерела інформації: 1. Архангельский В.В. Выращивание посадочного материала и товарного веслоноса в поликультуре с осетровыми рыбами: Автореф. дис... канд. биол. наук. - Астрахань: КаспНИРХ. -1997.28с. 2. Виноградов В.К., Ерохина Л.В., Мельченков Е.А. Биологические основы разведения и выращивания веслоноса (Polyodon spathula (Walbaum)). - М., ФГНУ "Росинформагротех", 2003. - 344с.; Комп’ютерна верстка Л. Купенко 10 3. Виноградов В.К., Мельченков Е.А., Ерохина Л.В. и др. Выращивание производителей и разведение веслоноса (предварительные рекомендации). - М.: ВНИИПРХ, 1986. -21с.; 4. Онученко О.В. Рибницько-біологічні основи відтворення веслоноса в умовах повносистемних ставових господарств України (на прикладі відкритого акціонерного товариства "Черкасирибгосп"): Автореф. дис... канд. с. - г. наук. - К., 2003. -21с. 5. Онученко О.В., Третяк О.М., Кулешов О.В. Основи рибогосподарського освоєння веслоноса Polyodon spathula (Walbaum). -К.: Вища освіта, 2003. -111с. 6. Мельченков Е.А. Рыбоводно - биологическая характеристика веслоноса (Polyodon spathula (Walb.) как объекта рыборазведения: Автореф.дис....канд.биол.наук. -М., 1991. - 28с.; 7. Третяк О.М., Грициняк І.І., Коцюба В.М., Ганкевич Б.О. Біологічна характеристика та технологічні прийоми культивування додаткових і нетрадиційних об'єктів рибництва // Фермерське рибництво. - К.: Герб, 2008. - С 333-361. 8. Третяк О.М. Досвід підрощування личинок веслоноса у рибницьких господарствах України // Рибогосподарська наука України. - 2009, №2. С.51-64.). Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601