Спосіб лікування антибактеріального хронічного одонтогенного остеомієліту щелепи

Спосіб лікування антибактеріального хронічного одонтогенного остеомієліту щелепи, що включає видалення гнійних вогнищ і комплексну антибактеріальну терапію, який відрізняється тим, що додатково здійснюють секвестректомію, вводять катетер у поверхневу скроневу артерію, через її зовнішній поверхневий відділ, і здійснюють через нього лімфотропну терапію, де як антибактеріальний препарат вводять аугментин, у кількості 1,2 г, двічі на добу, протягом тижня. (19) (21) u201009375 (22) 26.07.2010 (24) 10.01.2011 (46) 10.01.2011, Бюл.№ 1, 2011 р. (72) КОМСЬКИЙ МАРК ПЕТРОВИЧ, ДРОЗДОВ ОЛЕКСІЙ ЛЕОНІДОВИЧ, КОШЕЛЄВ ОЛЕГ СТАНІСЛАВОВИЧ, СКАКОВСЬКА ОЛЬГА ІВАНІВНА, СЕЛЕХ ОЛЕКСІЙ ПЕТРОВИЧ (73) КОМСЬКИЙ МАРК ПЕТРОВИЧ, ДРОЗДОВ ОЛЕКСІЙ ЛЕОНІДОВИЧ, КОШЕЛЄВ ОЛЕГ СТАНІСЛАВОВИЧ, СКАКОВСЬКА ОЛЬГА ІВАНІВНА, СЕ 3 начення до дійсної корисної, які б збігалися з нею за більшою сукупністю ознак з досліджуваного рівня техніки не встановлено. З аналізу властивостей вищенаведених аналогів й решти їм подібних випливає розмаїтість шляхів введення антибіотиків, серед яких найчастіше використають внутрішньом'язовий, внутрішньовенний, пероральний доступи. При 2-х перших шляхах вони доставляються до вогнища з током крові, при останньому - переборюють тканинний бар'єр, після чого також попадають у запальне вогнище. Деяка частина антибіотиків дезактивується травними ферментами та ферментами печінки. Порушення мікроциркуляції у вогнищі запалення, особливо навколо омертвілих тканин щелепи, суттєво утрудняє їхній транспорт, стримує можливість їх максимального накопичення на патологічній ділянці. Це вимагає збільшення доз антибіотика, а відтак ініціює порушення біоценозу шлунково-кишкового тракту, функцій нирок і печінки, онтогенез кишкового дисбактеріозу, різноманітних алергійних реакцій тощо. До основи розроблювальної корисної моделі поставлена задача винайти спосіб антибактеріального лікування хронічного одонтогенного остеомієліту щелепи, застосування котрого сприяло б збільшенню ефективності за рахунок підвищення швидкості появи і концентрації антибіотика на ділянці запалення, на основі опрацювання властивостей антибактеріальних ресурсів і раціоналізації шляхів їх введення, з можливістю зниження частоти онтогенії постопераційних ускладнень. Рішення поставленої задачі досягається тим, що при використанні способу антибактеріального лікування хронічного одонтогенного остеомієліту щелепи, що включає видалення гнійних вогнищ і комплексну антибактеріальну терапію, відповідно до корисної моделі, що додатково здійснюють секвестректомію, вводять катетер у поверхневу скроневу артерію, через її зовнішній поверхневий відділ, і здійснюють через нього лімфотропну терапію, де як антибактеріальний препарат вводять аугментин, у кількості 1,2 г, двічі на добу, протягом тижня. Причинно-наслідковий зв'язок сукупності ознак запропонованого рішення задачі з вищезазначеним технічним результатом полягає в наступному. Аугментин (амоксиклав) являє собою комплекс амідопеніциліну (амоксициліну) та клавуланової кислоти [4], котрий добре всмоктується з просвіту шлунково-кишкового тракту. Найбільша концентрація його клавуланової кислоти у сироватці досягається вже через 40-60 хв. після перорального застосування. При внутрішньовенному введенні термін напівжиття препарату сягає 50-80 хв., клавуланової кислоти ~ 50-70 хв, а терапевтична концентрація зберігається впродовж ~ 8-9 год. За результатами досліджень заявника було встановлено, що ін'єкції аугментину, наприклад у ліктьову вену, допускали його позитивні зсуви на нижчому порозі чутливості детектора рідинного хроматографа, де через 5 хв. після уведення, концентрація аналізату вже піддавалась зчитуванню. Мікробіологічні дослідження ексудату з вогнищ гнійного запалення, де у ~ 88% випадків домінува 56440 4 ли неспороутворюючі анаеробні збудники у складі мікрофлори, а у ~ 81% - асоціації анаеробноанаеробних і сполучення анаеробів і факультативно-анаеробних бактерій, дозволяли констатувати високу чутливість останніх до фармакінетики аугментину. Використання ж його у запропонованій дозі, саме при внутрішньо артеріальному впливі, істотно прискорювало появу у сироватці крові, яка відтікала від ураженої ділянки щелепи. Через 30 хв. після впливу, рівень аугментину після внутрішньоартеріального введення перевищував на 37% (р>0,05) його внутрішньовенний вплив, і пропорційно збільшувався у м’язовій, жировій тканинах, шкіряних покривах, органах черевної порожнини, насамперед, у печінці, а також у інтерстиціальній рідині, що інформує про перевершення ефективності антибактеріальної терапії. Тож, внутрішньоартеріальне введення аугментину при лімфотропній терапії у кількості 1,2 г, двічі на добу, протягом тижня прискорює появу антибіотика у значно більших кількостях крові, яка відтікає від ділянки секвестректомії, а поряд із цим, підвищує на ній антибактеріальну концентрацію. На погляд Заявника, подібний зсув зумовлений регіональним розподілом фармакопрепарату, включенням його у загальний кровообіг та захопленням клітинами системних органів і тканин, насамперед, нирок і печінки. При вивченні властивостей відомих способів лікування хронічного одонтогенного остеомієліту щелепи не вдалося виявити серед них застосування аугментину, його дозового режиму і шляху введення у систему кровообігу. Це дозволяє дійти висновку про те, що сукупність відмітних ознак заявленої корисної моделі, яка задіяна до вирішення поставленої задачі і реалізації технічного результату у запропонованому обсязі, є суттєвою, характеризує затребуваний обсяг правового захисту здійснюваного процесу як невідомий з рівня техніки, а від того, дозволяє його кваліфікувати «новим» і поширювати її на усі випадки багаторазової реалізації. Сутність. Для забезпечення лімфотропної терапії остеомієліту певної ділянки щелепи залучають інфузор «LV-10 Intermate» фірми «Baxter» (США). Спосіб лікування антибактеріального хронічного одонтогенного остеомієліту щелепи відтворюють після видалення гнійних вогнищ і видалення омертвілих тканин під час секвестректомії. Надалі вводять катетер у поверхневу скроневу артерію, а саме, через її зовнішній поверхневий відділ, і водночас розпочинають лімфотропну терапію через нього. Як антибактеріальний препарат вводять аугментин, у кількості 1,2 г, двічі на добу, протягом тижня. Запропонованим чином підвищують швидкість появи і концентрації антибіотика на ділянці запалення, на 30-35% знижують частоту онтогенії післяпераційних ускладнень, а відтак перевершують ефективність терапії зазначеної патології. При експериментальній перевірці властивостей запропонованого способу лікування хронічного одонтогенного остеомієліту щелепи виявляли переваги внутрішньоартеріального введення аугмен 5 тину над внутрішньовенним: Концентрації аугментину у сироватці крові при різних шляхах його введення (див. табл.). Під час досліджень визначали зрушення концентрації аугментину в сироватці крові, що відтікає від нижньої щелепи хворого з боку локалізації вогнища патології, при традиційному внутрішньовенному та внутрішньоартеріальному введенні, в обсязі лімфотропної терапії. Спостереження показали, що досліджувані шляхи введення аугментину призводять до істотних відмінностей вмісту аугментину в сироватці крові, що відтікає із зони остеомієліту. Головна відмінність полягала у появі аугментину у відтікаючий венозній крові вже через 5 хв. після введення у зовнішню сонну артерію, й більшій концентрації, ніж при внутрішньовенному введенні (табл.). Через півгодини від початку лімфотропної терапії вміст аугментину знижувався на 67,6% (р