Спосіб медичної реабілітації хворих на синдром хронічної втоми

1. Спосіб медичної реабілітації хворих на синдром хронічної втоми, що включає щадний режим, 3 59671 тривалий час зберігаються явища ендогенний "метаболічної" інтоксикації, що біохімічно виявляється підвищенням концентрації СМ у сироватці крові. Задачею корисна моделі було підвищення ефективності способу медичної реабілітації хворих на СХВ, ліквідація клініко-біохімічного синдрому "метаболічної" інтоксикації СМІ, зокрема нормалізація рівня СМ у сироватці крові пацієнтів. Вказана задача реалізується шляхом додаткового призначення хворим на СХВ нового вітчизняного метаболічно активного препарату нуклеїнату. Нуклеїнат - новий вітчизняний препарат, який володіє антиоксидантною, імуномодулюючого гепатозахисною та детоксикуючою дією, нормалізує білковий, вуглеводний та ліпідний обміни. Авторами корисної моделі вперше встановлено, що нуклеїнат знижує прояви "метаболічної" інтоксикації, а в патогенетичному плані сприяє нормалізації концентрації СМ у сироватці крові хворих. Вказана пропозиція базується на вперше встановленій авторами корисної моделі в експериментальних умовах, а потім підтвердженій у клініці закономірності, яка полягає у тому, що при спільному введені ентеросорбентів та нуклеїнату має місце взаємопотенціююча дія обох засобів в плані детоксикуючого ефекту, яка перевищує просту сумацію ефектів обох препаратів. Запропонований спосіб здійснюється таким чином. При встановленні діагнозу СХВ хворим призначають щадний режим, повноцінну дієту з високим вмістом вітамінів і біологічно активних речовин, введення манаксу у середньо терапевтичних дозах, проведення ентеросорбції та додатко 4 во - застосування нуклеїнату, який вводять усередину по 500 мг (2 капсули) 2-3 рази на добу після вживання їжі протягом 3-4 тижнів поспіль у залежності від досягнутого ефекту. При розробці заявленого способу медичної реабілітації хворих на СХВ, нами було обстежено дві групи пацієнтів на дану патологію. З них основна група (48 хворих) отримувала лікування згідно до заявленого способу, група зіставлення (46 хворих) - згідно до відомого способу-прототипу. Обидві групи обстежених хворих на СХВ були рандомізовані за віком, тяжкістю хворих, ступенем перебігу хвороби. При проведенні клінічних обстежень та лабораторних досліджень було встановлено, що в основній групі хворих, що страждають на СХВ, при проведенні лікування у відповідності до заявленого способу має місце більш швидке прискорення нормалізації клінічних показників та досягнення стійкої повноцінної ремісії відносно групи зіставлення, в якої лікування проводилося стосовно відомого способу-прототипу. З таблиці 1 видно, що у хворих на СХВ, що склали основну групу, тривалість збереження субфебрилітету було на 10,1±0,2 дні (в 2,23 рази) менше, ніж у групі зіставлення; загальної слабкості - на 12,7±0,3 дні (в 2,08 рази) менше, нездужання на 11,3±0,3 дні (в 1,81 рази) менше, головного болю - на 12,3±0,25 дні (в 2,21 рази), запаморочення - на 8,7±0,3 дні (в 1,91 рази), лімфаденопатії - на 14,6±0,9 дні (в 2,04 рази), підвищеної дратівливості - на 13,3±0,9 дні (в 2,1 рази) (таблиця 1). Таблиця 1 Вплив заявленого та відомого способів медичної реабілітації на клінічні показники у хворих на СХВ (М±m) Клінічні показники Тривалість збереження (діб): - субфебрилітету - загальної слабкості - нездужання - головного білю - запаморочення - лімфаденопатії - підвищеної дратівливості Середня тривалість досягнутої ремісії (місяців) заявлений спосіб (n=48) відомий спосіб (n=46) Клінічний нагляд в динаміці дозволив встановити, що тривалість досягнутої ремісії у хворих основної групи склала в середньому 10,1±0,5 місяців та в групі зіставлення ~5,6±0,25 міс, тобто в 1,8 рази менше (Р