Спосіб визначення типу реагування організму на психоемоційний стрес

Реферат: Спосіб визначення типу реагування організму на психоемоційний стрес, що включає дослідження в ротовій рідині вмісту кортизолу. Як біомаркер типу реагування організму на психоемоційний стрес використовується визначення зміни вмісту кортизолу в ротовій рідині між станом відносного спокою та станом психоемоційного стресу. UA 70331 U (54) СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ ТИПУ РЕАГУВАННЯ ОРГАНІЗМУ НА ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТРЕС UA 70331 U UA 70331 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Запропонована корисна модель належить до області медицини. Може бути застосована у відборі осіб стресогенних професій та оцінці стресостійкості людського організму для профілактики шкідливих наслідків дії стресорних впливів. Відомий спосіб визначення типу реагування організму, який полягає в тому, що тип реакції організму на стресорні фактори визначають за допомогою обчислення вегетативного індексу Кердо, математичного аналізу варіабельності серцевого ритму та визначення індексу напруженості регуляторних систем (Зорій А.І. Взаємозв'язок особистісних рис студентів-медиків і показників вегетативної нервової системи під час складання іспитів / А.І. Зорій // Медична психологія.-2010. - №1. - С 15-18.). Однак, даний спосіб визначення типу реагування організму є трудомістким, тому що потребує великої кількості різних вимірювань та дороговартісного обладнання. Також відомим є спосіб оцінки реакції організму на стрес, що виконується шляхом визначення співвідношення концентрацій кортизолу та інсуліну в плазмі крові (пат. України, № 5819 від 15.03.2005, бюл. № 3 Сергієнко Л.Ю.), але цей спосіб є інвазивним та не використовувався для визначення типу реагування організму на виникнення відчуття тривоги внаслідок дії психоемоційного стресу. Найбільш близьким до заявлюваного способу є спосіб визначення фізіологічної реакції на психоемоційний стрес з врахуванням таких ознак особистості, як "его-контроль" та "егостійкість", в якому проводять сполучене визначення серцевих ритмів та вмісту кортизолу й секреторного імуноглобуліну А в ротовій рідині (Spangler G. Psychological and physiological responses during an exam and their relations to personality characteristics / G. Spangler // Psychoneuroendocrinology-2004. - Vol.22(6). - P. 423-441.) Проте даний спосіб є недостатньо ефективним, оскільки не враховує діагностики типу реагування особистості на психоемоційне напруження за зміною показників ситуативної тривожності та вмісту кортизолу. В основу способу поставлена задача - створення такого способу визначення типу реагування організму на психоемоційний стрес, який є неінвазивним, об'єктивним, чутливим та простим у виконанні при масових обстеженнях людей. Поставлена задача вирішується тим, що визначення типу реагування організму на психоемоційний стрес здійснюється шляхом дослідження в ротовій рідині вмісту кортизолу, який відрізняється тим, що як біомаркер типу реагування організму на психоемоційний стрес використовується визначення зміни вмісту кортизолу в ротовій рідині між станом відносного спокою та станом психоемоційного стресу. Заявлюваний спосіб здійснюють наступним чином: забір ротової рідини шляхом спльовування в пробірку проводять без стимуляції, натщесерце. Вміст кортизолу в ротовій рідині визначають методом імуноферментного аналізу, який відрізняється тим, що для оцінки типу реагування організму на психоемоційний стрес імуноферментним методом досліджують зміну вмісту кортизолу в ротовій рідині між станом відносного спокою та станом психоемоційного стресу. Позитивний ефект полягає в неінвазивності, об'єктивності, простоті й доступності визначення типу реагування організму на психоемоційний стрес при масових обстеженнях людей. Приклад. Молода жінка Н., 20 років, повідомляє про звичне відчуття надмірного хвилювання перед складанням іспиту / відвідуванням лікаря-стоматолога. У неї двічі проведено забір ротової рідини для визначення концентрації кортизолу: 1) у стані спокою до психоемоційного напруження; 2) під впливом психоемоційного стресу. Різниця між концентраціями кортизолу у цих станах становила 44,7 нмоль/л, що відповідало типу реагування організму з найбільшим зростанням ситуативної тривожності (СТ) під впливом психоемоційного напруження (див. табл. 1). Для визначення можливості використання вмісту кортизолу в ротовій рідині як біомаркера типу реагування організму було обстежено 67 молодих людей, у яких за допомогою опитувальника Спілбергера-Ханіна визначали різницю між показниками ситуативної тривожності  СТ у стані спокою (СТспокій) та під впливом психоемоційного стресу (СТстрес) за CT  55 CTстрес СТспокій  100% СТспокій наступною формулою: . Всіх учасників дослідження за отриманими результатами було розділено на терцилі з відповідно найменшим (перший терциль), помірним (другий терциль) та найбільшим (третій терциль) рівнем зростання ситуативної тривожності. З даних підгруп було відібрано відповідно 8, 6 та 8 осіб, у яких імуноферментним методом визначали концентрацію кортизолу в ротовій рідині у стані спокою (КОРТ спокій) та під впливом психоемоційного напруження (КОРТ стрес), а також визначали різницю між цими показниками  1 UA 70331 U Кортизол  5 10 КОРТстрес  КОРТспокій  100% КОРТспокій Кортизол (KOPTcтрес - КОРТспокій) та процент різниці . Статистичний аналіз проводили за допомогою програми SPSS для Windows. Для аналізу наявності відмінностей між вказаними трьома терцилями використовували тест КрускаллаУоллеса. Кореляційний аналіз проводили з використанням коефіцієнта кореляції r Пірсона. Отримані результати представлені в таблиці 1 та таблиці 2. Дослідженнями встановлено, що зміна вмісту кортизолу в ротовій рідині між станом відносного спокою та станом психоемоційного стресу надійно відображає не лише відмінності ступеня активації стресорної реакції організму, але й тип реагування організму. Результати досліджень свідчать про інформативність визначення зміни вмісту кортизолу в ротовій рідині як біомаркера типу реагування організму на психоемоційний стрес. Спосіб визначення типу реагування організму на психоемоційний стрес є неінвазивним, чутливим та не потребує великих витрат при масових обстеженнях людей. Таблиця 1 Відмінності вмісту кортизолу в ротовій рідині та показників ситуативної тривожності між групами з найнижчим, помірним та найвищим показниками зростання ситуативної тривожності (%  СТ). (М ± m - середнє значення показника в групі, нмоль/л, R - середній ранг спостережень) Зміна СТ Концентрація кортизолу в ротовій рідині Кортизолспокій, нмоль/л Кортизолстрес, нмоль/л  Кортизол (КОРТстрес - КОРТспокій), нмоль/л %  Кортизол Кортизол  КОРТстрес  КОРТспокій КОРТспокій  100% Перший терциль Найнижчий %  СТ, n=8 26,2±8,50 18,00** 16,05±12,80 7,69 -10,15±15,83 6,0** - 33,29±63,07 5,75** Другий терциль Помірний %  СТ, n=6 12,93±2,70 8,33** 19,47±9,15 11,67 6,53±8,28 12,5** 50,38±66,65 11,67** Третій терциль Найвищий %  СТ, n=8 12,09±5,98 7,38** 29,28±17,70 15,19 17,19±13,25 16,25** 150,47±77,69 17,13** Примітка: достовірність різниці між терцилями * - р < 0,05; ** - р < 0,01 Таблиця 2 Кореляційний зв'язок між концентрацією кортизолу в ротовій рідині в умовах відносного спокою та під впливом психоемоційного стресу з показниками ситуативної тривожності Зміна СТ Концентрація кортизолу в ротовій рідині Кортизолспокій, нмоль/л Кортизолстрес, нмоль/л  Кортизол (КОРТстрес КОРТспокій), нмоль/л %  Кортизол Кортизол  КОРТстрес  КОРТспокій КОРТспокій  100%  СТ, (СТстрес СТспокій) %  СТ, CTстрес  СТ спокій СТ спокій  100% СТстрес -0,594** + 0,494* -0,573** +0,728*** +0,672*** +0,647*** +0,770*** +0,750*** +0,601** +0,429* Примітка: достовірність кореляційного зв'язку * - р < 0,05; ** - р < 0,01 15 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 20 Спосіб визначення типу реагування організму на психоемоційний стрес, що включає дослідження в ротовій рідині вмісту кортизолу, який відрізняється тим, що як біомаркер типу реагування організму на психоемоційний стрес використовується визначення зміни вмісту кортизолу в ротовій рідині між станом відносного спокою та станом психоемоційного стресу. 2 UA 70331 U Комп’ютерна верстка Л. Купенко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3