Спосіб відновлення перистальтики шлунково-кишкового тракту у хворих з гострим апендицитом у ранньому післяопераційному періоді

Реферат: UA 70805 U UA 70805 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, зокрема хірургії, і може бути використана для стимуляції перистальтики та профілактики парезу шлунково-кишкового тракту в ранньому післяопераційному періоді у хворих з гострим апендицитом. Проблема парезу, ранньої кишкової непрохідності оперованих з приводу гострого апендициту залишається однією з найактуальніших в абдомінальній хірургії, особливо у хворих раннього післяопераційного періоду. Будь-які порушення моторики шлунково-кишкового тракту (ШКТ) можуть бути первинним, домінуючим патогенетичним фактором таких станів, як функціональна диспепсія, блювання, розвиток кишкового дисбактеріозу, сприяють прогресуванню інтоксикації та спричиняють розвиток ранньої спайкової кишкової непрохідності. Можна відзначити, що порушення моторно-евакуаторної функції кишечнику зустрічаються, при різному ступені інцидентності, практично у більшості хірургічних хворих, незалежно від виду та методу хірургічного лікування (як при ургентних, так і при планових, і навіть при мінімальних за обсягом абдомінальних втручаннях, виконаних з використанням ендовідеолапароскопічних технологій). Однак, якщо спектр порушень моторики ШКТ у цього контингенту пацієнтів зустрічається досить часто, то можливості їх адекватного лікування, особливо у хворих хірургічного профілю, досить обмежені, незважаючи на те, що з поглибленням розуміння патофізіологічних порушень моторики ШКТ кількість медикаментозних середників для їх лікування невпинно зростає [1]. Однак на сьогодні відсутній єдиний підхід до способу відновлення моторики, підбору адекватної комбінації та шляхів введення медикаментозних препаратів, які дозволили б забезпечити повноцінну перистальтику у хірургічних пацієнтів у ранньому післяопераційному періоді. Розроблені схеми відновлення пасажу по ШКТ [2] у пацієнтів в ранній післяопераційний період мають значні недоліки: не враховують механізму травмуючого фактора (первинна абдомінальна травма кишки під час операції), не вводяться відразу після закінчення операційного втручання, не забезпечують відновлення адекватного пасажу кишкового вмісту по шлунково-кишковому тракті у ранньому післяопераційному періоді. Медикаментозні середники, які використовували до цього часу, не є селективними, не можуть бути адекватними при застосуванні у пацієнтів у ранньому післяопераційному періоді. Найближчим аналогом є спосіб відновлення моторики шлунково-кишкового тракту у хворих з абдомінальною патологією після операційного втручання, який полягає у поєднаному застосуванні середників - церукалу, прозерину й лактулози [3]. Слід відзначити, що цей спосіб є ефективним лише як допоміжний засіб, тому що не враховує усіх патогенетичних факторів перебігу раннього післяопераційного періоду, а комбіноване застосування препаратів церукал (метаклопрамід), прозерин й лактулози, особливо препарату церукал, може призвести до пригнічення функції дихання (диспное), обумовленого потенціюванням дії наркотичних середників та нейролептиків, оскільки значно зростає ризик екстрапірамідних реакцій. Використання прозерину може супроводжуватись сповільненням серцевого ритму, зниженням артерійного тиску та бронхоспазмом. Враховуючи те, що ці препарати призначають у ранній післяопераційний період, ризик виникнення ускладнень значно зростає. В основу корисної моделі поставлено задачу створити спосіб відновлення перистальтики шлунково-кишкового тракту у хірургічних хворих в ранній післяопераційний період шляхом вдосконалення схеми поєднаного застосування лікарських препаратів (з різною точкою прикладання та впливу на ШКТ), що дозволить досягнути адекватної перистальтики та відновлення моторики кишок у хворих, оперованих з приводу гострого апендициту, буде служити підґрунтям для попередження парезу та розвитку ранньої післяопераційної кишкової непрохідності. Поставлена задача вирішується тим, що у способі відновлення перистальтики шлунковокишкового тракту у хворих з гострим апендицитом у ранньому післяопераційному періоді, що включає призначення лактулози, згідно з корисною моделлю, відновлення перистальтики проводять впродовж 2 діб, починаючи з першої післяопераційної доби, з використанням домперідону (Брюліум, лінгватабс) у поєднанні з лактулозою (Дуфалаком) на другу добу. Поставлена задача вирішується також тим, що пацієнтам у першу добу призначають домперідон (Брюліум, лінгватабс) у дозуванні 20 мг три рази на добу з інтервалом у 2 години через 3 години після екстубації пацієнта, на другу добу домперідон (Брюліум, лінгватабс) призначають у дозуванні 20 мг тричі на добу з інтервалом 4 години у поєднанні з 30 мл лактулози (Дуфалак) 1 раз на добу. 1 UA 70805 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Основну групу препаратів які сприяють відновленню моторики ШКТ, складають прокінетики фармакологічні препарати, які на різних рівнях та за допомогою різноманітних механізмів змінюють пропульсивну активність дигестивного тракту і прискорюють транзит харчового болюсу. За механізмом дії прокінетики поділяються на засоби, які блокують допамінові рецептори (неселективні (метоклопрамід), селективні 1-го покоління (домперідон), селективні 2го покоління (ітоприд), агоністи 5-НТ4-рецепторів (тегасерод), антагоністи 5-НТЗ-рецепторів (ондансетрон, алосетрон, силансетрон). У запропонованій корисній моделі з метою відновлення перистальтики кишкового тракту використовують селективний прокінетик домперідон у вигляді лінгвальної форми Брюліум, лінгватабс ("Брюфармекспорт", Бельгія), який абсорбується при пероральному прийомі, а максимальна концентрація у плазмі відзначається через 30-60 хвилин від моменту вживання, та препарат з гіперосмотичною послаблюючою дією Дуфалак ("Абботт Продакс ГмбХ", США). Застосовують комбінацію двох прокінетиків: домперідон (Брюліум) у формі лінгватабс з точкою прикладання - верхні відділи кишкового тракту (шлунок та 12-ти пала кишка) - і лактулоза (Дуфалак), яка забезпечує регуляцію фізіологічного ритму випорожнень товстої кишки. Спосіб здійснюють таким чином. Хворим, оперованим з приводу гострого апендициту, у першу добу призначають домперідон (Брюліум, лінгватабс) 20 мг три рази на добу з інтервалом у 2 години через 3 години після закінчення операції та екстубації пацієнта. На другу добу домперідон (Брюліум, лінгватабс) призначають у дозуванні 20 мг тричі на добу з інтервалом 3 години у поєднанні з 30 мл лактулози (Дуфалак) 1 раз на добу. Таку комбінацію препаратів застосовують впродовж перших двох діб від моменту операційного втручання відповідно до вказаної схеми лікування. Застосування запропонованої схеми у пацієнтів оперованих з приводу гострого апендициту дозволяє нормалізувати загальний стан хворого, сприяє профілактиці парезу та ранньої післяопераційної кишкової непрохідності. Клінічний приклад 1. Хвора Ш., 26 років, хворіла 24 години, була прийнята з підозрою на гострий апендицит. Для верифікації діагнозу було виконано діагностичну відеолапароскопію під ендотрахеальним знеболенням, під час якої візуально стверджені флегмонозні зміни у апендиксі. Виконано лапароскопічну апендектомію. За 3 години після екстубації пацієнтка вживала препарати, згідно із запропонованою схемою. На першу добу аускультативно вислуховувалися перистальтичні шуми, супроводжувані відходженням газів. На другу добу стверджено самостійні кишкові випорожнення. Термін лікування в хірургічному відділенні становив 4 доби. Проведене комплексне хірургічне та консервативне медикаментозне лікування дало значний позитивний клінічний ефект, який супроводжувався відновленням загального стану хворої. На момент виписки стан пацієнтки повністю скомпенсований, що підтверджено даними об'єктивного огляду, лабораторних обстежень та УЗД контролю. Клінічний приклад 2. Пацієнт Т., 30 років, хворів 24 години, типова клініка гострого апендициту. На операції наявна візуальна картина гострого флегмонозного апендициту. За 7 годин після екстубації призначено препарати за схемою: 20 мг домперідон (Брюліум, лінгватабс) з інтервалом у 2 години, на другу добу - тричі домперідон (Брюліум, лінгватабс) в поєднанні з лактулозою (Дуфалак). Активні перистальтичні шуми, кишкові випорожнення за 14 годин після застосування запропонованої терапії. На 8 добу пацієнт, в задовільному стані, виписаний на амбулаторне лікування. Лабораторні та інструментальні показники на момент виписки адекватно проведеному втручанню. Джерела інформації: 1. Tsubouchi Т., Saito Т., Mizutani F. et al. Stimulatory action of itopride hydrochloride on colonic motor activity in vitro and in vivo // J. Pharmacol. Exp. Ther, 2003. - 306(2). - 787-93. 2. Швец Н.И., Бенца Т.М. Синдром нарушения моторики верхних отделов пищеварительного тракта в практике терапевта: диагностика и лечение.// "Новости медицины и фармации". - № 15(335). - 2010. 3. Бабак О.Я., Можина Т.Л. Прокінетичні препарати (від метоклопраміду до ітоприду) у клінічній практиці.// Харків. - Сучасна гастроентерологія.- № 5 (43). - 2008 р. 55 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 60 1. Спосіб відновлення перистальтики шлунково-кишкового тракту у хворих з гострим апендицитом у ранньому післяопераційному періоді, що включає призначення лактулози, який відрізняється тим, що відновлення перистальтики проводять впродовж 2 діб, починаючи з 2 UA 70805 U 5 першої післяопераційної доби, з використанням домперідону (Брюліум, лінгватабс) у поєднанні з лактулозою (Дуфалаком) на другу добу. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що пацієнтам у першу добу призначають домперідон (Брюліум, лінгватабс) у дозуванні 20 мг три рази на добу з інтервалом у 2 години через 3 години після екстубації пацієнта, на другу добу домперідон (Брюліум, лінгватабс) призначають у дозуванні 20 мг тричі на добу з інтервалом 4 години у поєднанні з 30 мл лактулози (Дуфалак) 1 раз на добу. Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3