Спосіб корекції гіперглікемії в умовах гіпотермії

Реферат: Спосіб корекції гіперглікемії в умовах гіпотермії включає анестезіологічне забезпечення, інфузію інсуліну короткої дії, контроль концентрації глюкози у крові та інтенсивну терапію після нормалізації концентрації глюкози, фізіологічне зігрівання пацієнта, його охолодження. UA 74944 U (54) СПОСІБ КОРЕКЦІЇ ГІПЕРГЛІКЕМІЇ В УМОВАХ ГІПОТЕРМІЇ UA 74944 U UA 74944 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до застосування лікарських засобів для лікування порушень обміну речовин, здебільше, гіперглікемії, використання антидіабетичних засобів, терапевтичної активності хімічних сполук або лікарських препаратів для лікування ендокринних розладів, у т.ч., які утримують пептиди, переважно інсуліни, і може бути використаною в анестезіології, реаніматології або в інтенсивній терапії як засіб нейропротекції при нейрохірургічних втручаннях на тлі гіпотермії. З анестезіологічної практики відомо, що під час гіпотермії часто виникає компенсаторна гіперглікемія, яка крім метаболічних розладів може супроводжуватись церебральними геодинамічними порушеннями, суттєвим зниженням швидкості мозкового кровотоку. Гіперглікемія обтяжує перебіг гострого періоду порушення мозкового кровообігу і зустрічається у 30 % хворих при проведенні системної гіпотермії. Відомий спосіб корекції гіперглікемії у хворих на цукровий діабет, що включає однократне введення інсуліну короткої дії під час операції і характеризується використанням прямопропорційної залежності дози інсуліну (Дінс) від концентрації глюкози (Кгл) у крові: (Дінс=Кгл:150) [1]. Недоліком даного способу є недостатня ефективність. Це зумовлене тим, що інсулін короткої дії вводять лише в умовах гіперглікемії, від чого концентрація останнього не розподіляється рівномірним чином у часі, що може призвести до гіпоглікемії, а однократне введення інсуліну короткої дії не виключає ймовірність виникнення нового епізоду гіперглікемії, особливо при Т 32 °C. Більш наближеним до дійсної корисної моделі серед об’єктів аналогічного призначення за найбільшою кількістю істотних ознак є спосіб корекції гіперглікемії в умовах гіпотермії (при гострій фазі ішемічного інсульту), що включає анестезіологічне забезпечення, інфузію розчину інсуліну короткої дії, внутрішньовенним крапельним чином, а також 400 мл 0,9 % розчину NaCl, 10 мл 2,4 % еуфіліну, 40 мл 3 % КСl, зі швидкістю 100 мл/год. впродовж 4 год., під контролем концентрації глюкози, перед і після інфузії розчину інсуліну, через 8 годин після закінчення інфузії, повторення інфузії, якщо рівень глюкози становить >7,0 ммоль/л, та інтенсивну терапію ішемічного інсульту після нормалізації концентрації глюкози [2]. Спосіб націлений на підвищення ефективності лікування ішемічного інсульту головного мозку у хворих на цукровий діабет, зі стресовою гіперглікемією, на зменшення летальності та покращення відновлення втрачених функцій. Допускаються корекція концентрації глюкози у залежності від ступеня гіперглікемії, що покращує клінічний перебіг ішемічного інсульту, прискорює відновлення втрачених функцій, поліпшує накопичення лактату, внутрішньоклітинний ацидоз на ділянці ішемії, внаслідок анаеробного метаболізму глюкози у мозковій тканині, посилює перекисне окислення ліпідів, утворення вільних радикалів в ішемічній напівтіні у хворих на ішемічний інсульт із гіперглікемією. Але наведеному аналогу теж бракує ефективності. Це зумовлене відсутністю належного попередження гіперглікемії, з-поза недостатнього опрацювання швидкості крапельної інфузії інсуліну та контролю за концентрацією глюкози під час інфузії, що здатна викликати наслідки виникнення неконтрольованої гіпер- або гіпоглікемії. Інші об'єкти аналогічного призначення з досліджуваного рівня техніки не визначені В основу корисної моделі поставлена задача вдосконалити спосіб корекції гіперглікемії в умовах гіпотермії, застосування котрого сприяло б поліпшенню ефективності шляхом опрацювання техніки крапельної інфузії та посилення контролю за концентрацією глюкози у часі, а відтак - покращенню результатів лікування аневризматичних субарахноїдальних крововиливів і попередженню розвитків вторинних ішемічних ускладнень. Поставлена задача вирішується тим, що при використанні у способі корекції гіперглікемії в умовах гіпотермії, що включає анестезіологічне забезпечення, інфузію інсуліну короткої дії внутрішньовенним крапельним чином, під час операції у заданій кількості, контроль концентрації глюкози у крові та інтенсивну терапію після нормалізації концентрації глюкози, відповідно до корисної моделі, додатково інфузію інсуліну короткої дії проводять до початку фізіологічного зігрівання пацієнта, після його охолодження до Т 32-34 °C, в дозі 2 ОД/ год., а контроль концентрації глюкози в крові здійснюють до початку анестезіологічного забезпечення, після початку гіпотермії та через кожну годину опісля. Причинно-наслідковий зв'язок відмітних ознак заявленої корисної моделі з поліпшенням ефективності полягає в наступному. Опрацювання техніки крапельної інфузії грунтується на постійній інфузії та рівномірному розподіленні інсуліну короткої дії у часі, до початку фізіологічного зігрівання, у залежності від концентрації глюкози у плазмі крові. Проведення інфузії інсуліну короткої дії до початку фізіологічного зігрівання, після охолоджування пацієнта до Т 32-34 °C сприяє поліпшенню ефективності, завдяки попередженню розвитку гіперглікемії та, як наслідок, підтримки гомеостазу. 1 UA 74944 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Дозування інсуліну у кількості 2 ОД/год. зумовлене його равномірним розподіленням в крові і попередженням підвищення рівню глюкози як компенсаторної реакції внаслідок зниження температури тіла. 2-Одинична доза інсуліну є оптимальною дозою, оскільки зменшення її або збільшення призведе до гіпоглікемії або гіперглікемії, відповідно. Контролювання концентрації глюкози в крові до початку анестезіологічного забезпечення попереджає розвиток вторинних ішемічних уражень головного мозку, що сприяє перевершенню вищезазначеного технічного результату. Визначення концентрації глюкози після початку гіпотермії та через кожну годину опісля виключає виникнення неконтрольованої гіпер- або гіпоглікемії та забезпечує попередження останньої. Таким чином, опрацювання техніки крапельної інфузії та посилення контролю за концентрацією глюкози у часі знижує ймовірність виникнення та розвитку гіперглікемії на підставі запропонованих відмітних ознак заявленої корисної моделі, що інформує про поліпшення ефективності корекції гіперглікемії в умовах гіпотермії, у т.ч. про покращення результатів лікування аневризматичних субарахноїдальних крововиливів і попередженню розвитків вторинних ішемічних ускладнень у подальшому. Суть. Для поліпшення ефективності у запропонованому способі корекції гіперглікемії в умовах гіпотермії інфузію інсуліну короткої дії проводять до початку фізіологічного зігрівання і після охолодження пацієнта до Т 32-34 °C, в дозі 2 ОД/ год., а контроль концентрації глюкози в крові - до початку анестезіологічного забезпечення, після початку гіпотермії та через кожну годину опісля. У порівняні з найближчим аналогом застосування запропонованого способу у наданому вигляді забезпечує поліпшення ефективності у 1,8 разу. Заявлений спосіб був апробований серед 34 пацієнтів, у котрих середній рівень глюкози складав 5,9±0,44 ммоль/л на протязі охолодження. Періодів гіпер- або гіпоглікемії не спостерігали. Після початку фізіологічного зігрівання та закінчення інфузії розчину інсуліну епізод транзитної гіперглікемії спостерігався лише у 1 хворого (2,9 %), що достовірно нижче (р