Спосіб місцевого лікування трихомоніазу в післяпологовому періоді із застосуванням дезмістину

Реферат: Спосіб місцевого лікування трихомоніазу в післяпологовому періоді із застосуванням Дезмістину включає змочування та накладання марлевої серветки на інфіковану рану або поверхню післяпологової виразки. UA 75419 U (12) UA 75419 U UA 75419 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до акушерства і може бути використана у комплексному лікуванні запальних захворювань статевих органів (вульви та піхви) специфічної етіології, що викликані трихомоніазом. Проблема трихомоніазу як інфекції, що передається статевим шляхом, залишається на даний момент актуальною. Трихомоніаз (стара назва трихомоноз) - одна з найпоширеніших секс-трансмісивних інфекцій. Збудником трихомоніазу є одноклітинний паразит вагінальна трихомонада (Trichomonas vaginalis), що належить до типу найпростіших (Protozoa). За даними ВОЗ, вагінальною трихомонадою щорічно заражаються 170 мільйонів людей (реальна кількість хворих може бути значно більша). Поширеність трихомоніазу серед дорослого населення країн, що розвиваються, досягає 40 %, в розвинених країнах трихомоніаз зустрічається рідше (2-10 %). Передача збудника відбувається при статевих контактах. У рідкісних випадках можлива контактна передача, через рушники, купальники, при грубих порушеннях правил особистої гігієни. Трихомоніаз вражає як жінок, так і чоловіків, причому клінічні прояви частіше виникають у жінок. У чоловіків трихомоніаз часто протікає без симптомів (носійство). Симптоми трихомоніазу у жінок - жовто-зелені виділення з піхви, часто пінисті з неприємним запахом, свербіння в області піхви, неприємні відчуття при статевих контактах і при сечовипусканні. У післяпологовому періоді перебіг трихомоніазу відрізняється високим ризиком інфікування органів малого таза і швидким розвитком ускладнень. Цьому сприяють два моменти: 1.Фізіологічні вхідні ворота для інфекційного процесу: в післяпологовому періоді - це відторгнення децидуальної оболонки та пошкодження м'яких тканин. 2. Фізіологічний дисбаланс нейрогуморальної регуляції організму, що призводить до тимчасової втрати загальної та місцевої опірності. Наявність трихомонадної інфекції в післяпологовому і періоді призводить до інфікування відразу кількох відділів сечостатевої системи, включаючи нижній відділ прямої кишки. Зниження загальної та місцевої опірності організму жінки створює передумови для розвитку висхідного процесу з ураженням органів малого таза. Нерідко діагностуються ендоміометрити, сальпінгіти, цистити, можливий тазовий перитоніт. Однією з клінічних форм післяпологового трихомоніазу є післяпологова виразка, яка може ускладнитися як розвитком перерахованих вище ускладнень, так і неспроможністю швів на промежині, особливо після епізіотомії та розриву промежини ІІ-ІІІ ступеня, що вимагає продовження або повторної госпіталізації жінки для відновлення спроможності м'язів тазового дна. Вчасне і адекватне лікування післяпологової виразки є дуже важливим, зокрема, поруч із системною терапією значну роль відіграє місцеве лікування. Відомі на сьогодні способи місцевого лікування трихомоніазу передбачають застосування метронідазолу або його аналогів, наприклад орнідазолу. Однак, застосування даної групи препаратів одразу після пологів має свої недоліки. Це зумовлено тим, що в післяпологовому періоді жінка годує грудьми, і при легких (локалізованих) клінічних формах трихомоніазу призначення препаратів групи метронідазолу не показане. Тому активно ведуться пошуки інших медикаментів, за допомогою яких можна здійснювати місцеве лікування трихомоніазу. Аналогом корисної моделі є спосіб лікування трихомонадної інфекції за допомогою вагінальних песаріїв "Клімедекс", що містять метронідазол, кліндаміцин та дексаметазон [Левачкова Ю.В. Мікробіологічне обґрунтування складу песаріїв "Клімедекс" // Вісн. фармації.-4 (64).-2010. - С. 7-9]. Недоліком даного способу є те, що форма лікарського препарату (песарій) не забезпечує його проникність у віддалені ділянки післяпологової виразки чи рани, а також в багатокомпонентності препарату, що збільшує ризик побічних реакцій. Найближчим аналогом є спосіб лікування вагінального кандидозу у вагітних з використанням препарату Дезмістин [Ніцович І.Р., Семеняк А.В… Лікування вагінального кандидозу під час вагітності // Клін. та експ. патол. - Том X, № 4 (38).-2011. - С 178]. Недоліком найближчого аналога є те, що звернено увагу лише на лікування кандидозу, тоді як препарат має більш широкий спектр антибактеріальної активності. Також в згаданій публікації лікування призначається вагітним, тоді як жінки в післяпологовому періоді залишаються непролікованими. З метою ліквідації вищевказаних недоліків, в основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення медикаментозного методу місцевого лікування післяпологової інфекції, зокрема післяпологової виразки, викликаної трихомоніазом, шляхом застосування такого препарату, який би був високоефективним, мав мінімальні негативні дії та не був рутинним в застосуванні. 1 UA 75419 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Поставлена задача вирішується тим, що як препарат для місцевої терапії пропонується Дезмістин. Це унікальний антисептик широкого спектра дії для зовнішнього і місцевого застосування. Застосовується для лікування інфікованих ран, опіків, піодермії, мікозів, вульвовагініту, ендометриту, уретритів і уретропростатитів (хламідіоз, трихомоніаз, гонорея); для профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом (сифіліс, гонорея, трихомоніаз, генітальний герпес, генітальний кандидоз) та ін. Склад і форма випуску: Дезмістин розчин 0,01 % - 50 мл у флаконах зі спеціальною насадкою, або 500 мл. 1 мл розчину Дезмістин містить Дезмістин 100 мкг. Механізм дії Дезмістину пов'язаний з гідрофобною взаємодією препарату з цитоплазматичними мембранами мікроорганізмів, що призводить до їх руйнування. Дезмістин діє бактерицидно. Дезмістин має високу антибактеріальну активність, значно сильнішою у порівнянні з такими антисептичними засобами, як йодовідон, фурацилін, хлоргексидин, розчин перекису водню, полімерні препарати йоду, нітрофуранові антисептики, етоній, декаметоксин. Дезмістин має виражену антимікробну дію відносно грампозитивних і грамнегативних (Staphylococcus spp., Streptococcus spp., Вас. Anthracoides, Вас. Subtilis, Neisseria spp., Eschrichia spp., Shigella spp., Salmonella spp., Vibrio spp., Corynebacterium diphtheriae), аеробних і анаеробних, спороутворюючих і аспорогенних бактерій у вигляді монокультур і мікробних асоціацій, включаючи госпітальні штами з полірезистентністю до антибіотиків. Дезмістин більш ефективний щодо грампозитивних бактерій (стафілококи, стрептококи та ін), діє згубно на збудників захворювань, що передаються статевим шляхом - гонококи, бліді трепонеми, трихомонади, хламідії (Chlamydia spp., Treponema spp., Trichomonas vaginalis, Neisseria gonorrhoeae), а також на віруси герпесу, імунодефіциту людини й ін. Дезмістин має протигрибкову дію щодо аскоміцетів роду Aspergillus і роду Penicillium, дріжджових (Rhodotorula rubra, Torulopsis gabrata тощо) і дріжджоподібних (Candida albicans, Candida tropicalis, Candida krasei та ін) грибів, дерматофітів (Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Trichophyton schoenleini, Trichophyton verrucosum, Epidermophyton floccosum, Microsporum gypseum, Microsporum canis та ін), а також інших патогенних грибів (наприклад, Malassezia furtur). Дезмістин ефективний як щодо монокультур, так і асоціацій грибів, включаючи штами, резистентні до протигрибкових препаратів. Дезмістин ефективно запобігає інфікуванню ран та опіків, активізуючи процеси регенерації. За рахунок гіперосмолярної активності розчин Дезмістину підсилює відділення гнійного ексудату і вибірково зневоднює некротичні тканини, сприяючи формуванню сухого струпа. При цьому мазь Дезмістину не ушкоджує грануляції і життєздатні клітини шкіри, не пригнічує крайову епітелізацію. Дезмістин не має місцеву подразнюючу дію і алергізуючими властивостями. При місцевому застосуванні Дезмістин не має здатності всмоктуватися через шкіру і слизові оболонки, що особливо важливо в післяпологовому періоді при становленні лактації. Ознаки корисної моделі: 1. Препарат Дезмістин застосовується в післяпологовому періоді. 2. Препарат Дезмістин застосовується для лікування трихомоніазу. 3. Препарат Дезмістин застосовується шляхом аплікації на місце ураження. Спільні ознаки найближчого аналога та корисної моделі: місцеве використання препарату Дезмістин в акушерстві. Відмінності між найближчим аналогом та корисною моделлю: 1. У найближчому аналозі Дезмістин використовується під час вагітності, тоді як у корисній моделі - під час післяпологового періоду. 2. У найближчому аналозі Дезмістин використовується для лікування вагінального кандидозу, а у корисній моделі - для лікування трихомоніазу. Спосіб застосування здійснюється наступним чином. Марлеву серветку рясно змочують 0,01 % розчином Дезмістину і накладають на інфіковану рану або поверхню післяпологової виразки. Лікувальна процедура повторюється 5-8 разів на добу протягом 3-5 днів. Тривалість лікування залежить від динаміки очищення і загоєння рани або післяпологової виразки. При глибокій локалізації інфекції у м'яких тканинах Дезмістин застосовують у комбінації з системною антибіотикотерапією. Бактеріологічне дослідження виділень з поверхні рани є обов'язковим. Також препарат можна застосовувати по 50 мл у вигляді тампона з експозицією 2 години протягом 5 днів. Протипоказання: індивідуальна непереносимість Дезмістину. Застосування в післяпологовому періоді і при лактації можливе, оскільки при зовнішньому і місцевому застосуванні системна абсорбція активної речовини малоімовірна. В експериментальних дослідженнях тератогенну і ембріотоксичну дію Дезмістину не виявлено. 2 UA 75419 U 5 10 Побічна дія: в окремих випадках у місці введення Дезмістину може виникнути відчуття легкого печіння, яке проходить самостійно через 15-20 сек і не потребує відміни препарату. Як очікується, застосування даної корисної моделі дозволяє зменшити час перебування в стаціонарі жінок із трихомоніазом в середньому на 2 доби. Приклад використання корисної моделі. Породілля Н., 22 роки, на третю добу після пологів поскаржилась на біль і відчуття печіння в ділянці промежини. При огляді діагностовано післяпологову виразку на місці ушитого розриву промежини. Від терапії метронідазолом жінка відмовилась, мотивуючи відмову бажанням продовжувати годування дитини грудьми. З метою лікування післяпологової виразки було застосовано Дезмістин у вигляді локальних аплікацій 0,01 % розчину 6 разів на добу. Результатом лікування було повне загоєння післяпологової виразки протягом 6 днів, тоді як в середньому для лікування даного захворювання необхідно 8-10 днів. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 15 Спосіб місцевого лікування трихомоніазу в післяпологовому періоді із застосуванням Дезмістину, який відрізняється тим, що 0,01 % розчином Дезмістину рясно змочують марлеву серветку і накладають на інфіковану рану або поверхню післяпологової виразки 5-8 разів на добу протягом 3-5 днів. 20 Комп’ютерна верстка А. Крижанівський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3