Спосіб оцінки фізичної працездатності хворих на серцево-судинні захворювання

Реферат: Спосіб оцінки фізичної працездатності хворих серцево-судинними захворюваннями шляхом проведення фізичного навантаження з добовим моніторуванням ЕКГ та визначенням максимальної, порогової та мінімальної частоти серцевих скорочень. UA 77277 U (12) UA 77277 U UA 77277 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до функціональної діагностики і призначена для оцінки фізичної працездатності та толерантності до фізичного навантаження хворих серцево-судинними захворюваннями і може бути використана для моделювання дозованого фізичного навантаження цих пацієнтів. Фізична працездатність є однією з характеристик здоров'я людини. Фізична працездатність це здатність організму виконувати фізичну працю, що дорівнює потужності навантаження, при якій досягається максимальне споживання кисню. Традиційно визначення фізичної працездатності здійснюється непрямими методами з використанням стандартного навантажувального тестування (велоергометрія, степергометрія, тредміл-тест) з реєстрацією ЕКГ, частоти серцевих скорочень (ЧСС), артеріального тиску (AT) чи споживання кисню. Методи її оцінки засновані на лінійних регресійних залежностях між рівнем споживання кисню чи ЧСС або між потужністю фізичного навантаження та ЧСС. Працездатність визначають на основі максимально досягнутих значень споживання кисню чи ЧСС, чи потужності навантаження, чи подвійного значення множення ЧСС на систолічний AT. Відомий спосіб визначення фізичної працездатності, який полягає в тому, що навантажувальну пробу проводять двічі: до отримання ЧСС не менше 120 ударів на хвилину з визначенням досягнутої потужності субмаксимального навантаження та до досягнення субмаксимальної ЧСС (не менше 75 % від нормативної) також з визначенням відповідної їй потужності. Потім отримані дані використовують для визначення-працездатності або за номограмами (Двигательные тесты для определения функционального состояния сердечнососудистой системы. Серия техн. докладов ВОЗ // Женева, 1970, N 388, 38 с), або за формулами (Амосов Н.М., Бендет Я. А. Физическая активность и сердце // Киев. "Здоровья". 1989. - С. 62-70). Відомий Гарвардський степ-тест для визначення фізичної працездатності, який полягає в тому, що хворий виконує підйоми на сходинки стандартної висоти (50 см - для чоловіків, 41 см для жінок), в зазначеному темпі (30 підйомів за хвилину), протягом зазначеного часу (5 хвилин). За часом виконаного навантаження та по частоті серцевих скорочень вираховують індекс гарвардського степ-тесту (ІГСТ) за формулою: ІГСТ= час виконання навантаження(с)/ (5,5ЧСС)100 %. Оцінку рівня фізичної працездатності за індексом гарвардського степ-тесту виконують по таблиці (Амосов Н.М., Бендет Я. А. Физическая активность и сердце // К… Здоровья, 1989. - С. 34). Відомий спосіб оцінки фізичної працездатності хворих на серцево-судинні захворювання, що полягає у проведенні навантажувальної проби за однією з відомих методик. Навантаження припиняють за стандартними критеріями припинення проби (за даними ЕКГ, значень AT, ЧСС, скарги хворого). Визначають потужність навантаження, за якою пробу було припинено. Досягнута потужність навантаження приймається за оцінку фізичної працездатності (Амосов Н.М., Бендет Я.А. О количественной оценке и градациях физического состояния больных с сердечнососудистыми заболеваниями // Кардиология.-1975. - Т. 15, N 9. - С. 19-26). За найближчий аналог прийнятий спосіб оцінки фізичної працездатності, який полягає в тому, що хворим проводять навантажувальну пробу на велоергометрі або тредмілі (патент RU 2157085, МПК А61 В5/00, А61 В5/02, "Способ оценки физической работоспособности", опублікований 10.10.2000 р.). Проба виконується за стандартним протоколом. В процесі виконання навантаження поряд з ЕКГ безперервно реєструють ЧСС. Пробу припиняють за стандартними критеріями для припинення навантажувальних проб. Після закінчення навантажувальної проби хворому встановлюють добовий монітор реєстрації ЕКГ. Після закінчення навантажувальної проби досліджуються час початку та закінчення навантаження, зміни значень ЧСС (максимальну досягнуту під час навантаження, мінімальну за добу за даними добового моніторування). Значення ступеня зниження фізичної працездатності визначають за формулою: HR max  HR th SR   100 % HR max  HR min де HRth - порогова ЧСС, HRmax - максимальна ЧСС, HRmin - мінімальна ЧСС. Оцінка фізичної працездатності вище зазначеними способами має суттєве обмеження, так як вони ефективні лише при досягненні субмаксимальних навантажень. Максимальну ЧСС за результатами стандартної навантажувальної проби у хворих на серцево-судинні захворювання визначити практично неможливо. Виконання таких навантажень можливе лише у молодих та здорових людей, оскільки у більшості хворих воно лімітується проявами захворювання. Однак, 1 UA 77277 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 максимальна ЧСС може бути визначена іншим доступним способом, наприклад, за формулами, що враховують вік пацієнта (Епифанов В.А. Лечебная физическая культура // М.: Медицина, 1987. - С. 54-55). В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу оцінки фізичної працездатності, що дозволить об'єктивізувати оцінку отриманих результатів, покращити переносимість дослідження хворими на серцево-судинні захворювання та значно спростити спосіб оцінки фізичної працездатності. Поставлена задача вирішується тим, що у способі оцінки фізичної працездатності хворих серцево-судинними захворюваннями шляхом проведення фізичного навантаження та визначення максимальної та порогової ЧСС, згідно з корисною моделлю, виконують степергометрію. після чого визначають ступінь зниження фізичної працездатності (ЗФП) за формулою: ЗФП = [((220-В)0,87)-ЧСС пор./ ((220-В) 0,87)-ЧСС мін]100 %, де 220 - розрахунковий коефіцієнт, 0,87 - розрахунковий коефіцієнт, В - вік пацієнта ЧСС пор. - порогова ЧСС, ЧСС мін. - мінімальна ЧСС. Перед проведенням тесту степергометрії хворому встановлюють апарат добового моніторування ЕКГ. Далі хворий виконує перше навантаження: підйом по сходинках впродовж 2 хвилин, частота сходження 15 раз за хвилину, висота сходинки - 23 см. Після першого навантаження хворий відпочиває 3 хвилини. Далі виконує друге навантаження: підйом по сходинках впродовж 3 хвилин, частота сходження 20 раз за хвилину. На початку та в кінці кожного навантаження фіксується ЧСС. За необхідності пробу припиняють відповідно стандартним критеріям припинення навантажувальних проб. Після закінчення навантажувальної проби з даними ЕКГ моніторування згідно з часом початку та закінчення навантаження досліджуються зміни значень ЧСС (мінімальну за добу, порогову під час виконання навантаження). Значення ступеня зниження фізичної працездатності (ЗФП) визначають за формулою. ЗФП=[((220-В)0,87)-ЧСС пор./((220-В)0,87)-ЧСС мин.]100 % Корисна модель ілюструється прикладом. Хворий К., 55 років, діагноз: ІХС: стенокардія напруження II ФК дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба II ст., 2 ст., ризик 3, СН-І Хворому проведено тест степергометрії. Перед проведенням тест степергометрії хворому встановлено апарат добового моніторування ЕКГ Хворий виконав перше навантаження: підйом по сходинках впродовж 2 хвилин, частота сходження 15 раз за хвилину, висота сходинки - 23 см Після першого навантаження хворий відпочив 3 хвилини та виконав друге навантаження: підйом по сходинках впродовж 3 хвилин, частота сходженні 20 раз за хвилину. Загальна переносимість дослідження задовільна. З даними добового моніторування ЕКГ згідно з часом проведення навантажувального тесту визначено порогову ЧСС, що дорівнює 122 ударів за хвилину та мінімальну ЧСС за добу, що дорівнює 58 ударів за хвилину. Ступінь зниження фізичної працездатності розраховано за формулою: ЗФР=[(220-55)0,87)-122/((220-55)0,87)-58]100 % = 21/85100 % = 24 %. Порівняно з найближчим аналогом та іншими існуючими способами заявлена корисна модель дозволить об'єктивізувати оцінку отриманих результатів, покращити переносимість дослідження хворими на серцево-судинні захворювання та значно спростити спосіб оцінки фізичної працездатності. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 50 55 60 Спосіб оцінки фізичної працездатності хворих серцево-судинними захворюваннями шляхом проведення фізичного навантаження з добовим моніторуванням ЕКГ та визначенням максимальної, порогової та мінімальної частоти серцевих скорочень (ЧСС), який відрізняється тим, що навантаження виконують шляхом степергометрії, після чого визначають ступінь зниження фізичної працездатності (ЗФП) за формулою: ЗФП=[((220-В)0,87)-ЧСС пор./((220-В)0,87)-ЧСС мін.]100 %, де 220 - розрахунковий коефіцієнт, 0,87 - розрахунковий коефіцієнт, В - вік пацієнта 2 UA 77277 U ЧСС пор. - порогова ЧСС, ЧСС мін. - мінімальна ЧСС. Комп’ютерна верстка І. Мироненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3