Спосіб діагностики латентного пієлонефриту

Реферат: Спосіб діагностики латентного пієлонефриту включає проведення імпресійно-цитологічного дослідження сечі. В сечі додатково визначають співвідношення субпопуляції імунокомпетентних клітин CD38 і CD45 і при збільшенні кількості CD38, у порівнянні з нормою, судять про наявність латентного пієлонефриту. UA 77416 U (54) СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ ЛАТЕНТНОГО ПІЄЛОНЕФРИТУ UA 77416 U UA 77416 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме урології та нефрології і призначена для діагностики латентного пієлонефриту. Відомий спосіб диференційної діагностики гострого пієлонефриту згідно з патентом України № 29341 А. Даний спосіб включає біохімічне дослідження сечі хворого, в якій визначається кількість малонового діальдегіду і при його показникові 4,82±0,62 ммоль/д діагностують серозну стадію гострого пієлонефриту, а при 6,79±0,82 ммоль/д - гнійну. До недоліків даного способу можна віднести обмеженість його застосування, оскільки за допомогою даного способу неможливо діагностувати латентний перебіг пієлонефриту. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб діагностики ступеня активності пієлонефритичного процесу у дітей згідно з патентом України № 82170. Даний спосіб передбачає визначення активності ферментів у сечі хворого на пієлонефрит, який відрізняється тим, що визначають рівень активності термостабільного канальцевого ферменту N-ацетил-Dглюкозамінідази В лізосомного походження в сечі дітей, та при його збільшенні вище за контрольні значення у 1,5-3,4 разу діагностують перший або мінімальній ступінь, у 3,5-5,4 другий або помірній та при збільшенні у 5,5 та більше разів - третій або максимальний ступінь активності пієлонефритичного процесу. Даний спосіб вибраний нами як найближчий аналог. Спосіб, що заявляється і спосіб - найближчий аналог збігаються за ознакою дослідження сечі. В основу корисної моделі поставлена задача створити спосіб діагностики латентного пієлонефриту за рахунок аналізу показників, які не використовувалися раніше. Поставлена задача вирішується тим, що у способі діагностики латентного пієлонефриту, що включає проведення імпресіонно-цитологічного дослідження сечі, причому в сечі додатково визначають співвідношення субпопуляції лімфоцитів CD38 і CD45 за допомогою моноклональних антитіл і при збільшенні кількості лімфоцитів CD38 в межах 12-16 %, а CD45 - в межах 10-24 % у порівнянні з нормою судять про наявність латентного пієлонефриту. Новим у способу, що заявляється, є використання інформативного показника (визначення субпопуляції лімфоцитів CD38 і CD45), що не застосовувалося раніше при діагностиці латентного пієлонефриту. Спосіб здійснюється таким чином: Після відповідного туалету зовнішніх статевих органів роблять забір сечі у стерильний епіндорф одноразовим катетером Нелатона в обсязі 20 мл, потім визначають субпопуляції лімфоцитів сечі за допомогою імунного комплексу пероксидаза - антіпероксідаза. Для приготування забуферного фізіологічного розчину до 100 мл стандартного фізіологічного розчину і NaCl (0, 9 %) додають 6 мл 0,5 м фосфатного буфера (використовується буфер виробництва фірми Simko Ltd (України) з рН 7,2-7,4. Для приготування розчину фікол 9,9 г сухої речовини фікол розчиняють в 100 мл дистильованої води, після чого додають 20 мл 40 % розчину верографіну (верографін в ампулах, виробництва фірми KRKA, Словаччина), щільність розчину перевіряють ареометром, вона складає 1,077. Вимірювання виконуються в наступному порядку: 1 мл. сечі розбавляють фізіологічним розчином у співвідношенні 1: 2 і нашаровують на середовище для виділення лімфоцитів (фікол-верографін, щільність 1,077) з розрахунку 2 частини сечі на 2 частини фікол. Суміш центрифугують 40 хв. при 2000 об/хв., при кімнатній температурі. Обережно збирають шар клітин з поверхні розділу сеча - фікол, суспендується в 5 обсягах фізіологічного розчину і центрифугують 15 хв. при 1800 об/хв. при кімнатній температурі. Зливають надосадову рідину, додають фізіологічний розчин, ресуспендують і центрифугують при 1000 об/хв., при кімнатній температурі. Відмиті лімфоцити ресуспендують і розводять фізіологічним розчином, доводячи їх до концентрації 2-4 10 кл/мкл. Отримують цитологічний препарат, на який наносять в зону реакції 100 мкл комплексу пероксидаза хрону - моноклональні антитіла до пероксидази хрону і інкубують протягом однієї години при кімнатній температурі. Препарати відмивають послідовним зануренням скла в 2 склянки з забуферним фізіологічним розчином. Надлишок розчину видаляють обережним прикладанням фільтрованого паперу, препарат дофарбовували метиленовим зеленим. Визначають активність пероксидази хрону для ідентифікації різних субпопуляцій лімфоцитів. Клітини, що виявляються антигеном, зв'язавшись з пероксидазою хрону, мають по краю цитоплазми темний обідок коричневого кольору. Проводиться облік реакції за допомогою мікроскопування при збільшенні у 420 разів. Наводимо приклад конкретного виконання способу. Приклад 1. Хвора М., 26 років, історія хвороби N 3222. Була прийнята у відділення урології 07.06.2011 р. із скаргами на помірну болючість в попереково-крижовій області. Пацієнтка пов'язувала біль з фізичним навантаженням, після якої неодноразово відзначає больовий симптом. З анамнезу з'ясувалося, що раніше (близько 2-х років назад) лікувалася з приводу гострого пієлонефриту. В 1 UA 77416 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 умовах стаціонарного обстеження і лікування хворій виконані наступні загальноклінічні дослідження: Загальний аналіз сечі: колір солом'яно-жовтий, прозора, реакція слабокисла, білка немає, глюкози не виявлено, білірубіна немає, кетонових тіл немає, плоского епітелію небагато, перехідного і ниркового немає, лейкоцити 6-7, еритроцитів немає, циліндрів (гіалінових, зернистих, воскоподібних, лейкоцитарних, еритроцитарних і епітеліальних) немає, солей та інших елементів немає, бактерії є, грибки (дріжджові і найпростіші) не виявлені. Загальний аналіз крові: гемоглобін - 95, ШОЕ - 13, еритроцитів - 3.24, кольоровий показник 0,85, лейкоцитів - 5,1, мієлоцити не виявлені, метамієлоцити не виявлені, нейтрофіли паличкоядерні - 1, нейтрофіли - не виявлені, сегментоядерні - 56, лімфоцити - 33, моноцити - 7, еозинофіли - 2, базофіли - 1, плазмоцити - не виявлено. Біохімічне дослідження крові: загальний білок 74, тимолова проба 3,8, сечовина 4,7, креатинін 82, АЛТ 43, ACT 35, лужна фосфотаза 67,  - амілаза 46, глюкоза 5,6, білірубін прямий / непрямий 4/12, Аналіз сечі за Нечипоренко: кількість лейкоцитів 500, еритроцитів 0. 5 Бактеріологічний посів сечі на флору: Е. Соlі - ступінь обсіменіння 10 мікробних тіл в 1 мл. Додатково були виконані такі дослідження: УЗД нирок - права нирка - розмір 12.2 × 6.3 × 5.3, контур чіткий, паренхіма однорідна на полюсах 17 мм, середній сегмент 15-17 мм, ЧЛС розширена до 4,5 см, положення звичайне, об'ємних утворень не виявлено. Ліва нирка - розмір 11,2 × 5,8 × 4,1, контур чіткий, паренхіма однорідна на полюсах 19 мм, середній сегмент 19 мм, ЧЛС не розширена, положення звичайне, об'ємних утворень не виявлено. Радіоренографія + діуретична проба. РФП - І 131-гіпурат. активність 0,24 МБК. Права нирка "обструктивний" тип RRT протягом 15 хв., функція паренхіми знижена, діуретична проба слабопозитивна протягом ще 10 хв. дослідження. Ліва нирка - секреція активна, екскреція дещо сповільнена, нерівномірна, діуретична проба позитивна. РКТ нирок - аномалія розвитку сечовидільної системи (СВС), додаткові нижнєполярні ниркові артерії з обох сторін, правобічний гідронефроз II ст. Враховуючи анамнез і тривалість захворювання припустили наявність у хворої пієлонефриту поза загостренням на тлі аномалії розвитку СВС, що ускладнилася гідронефрозом, проте дані клініко-лабораторних показників (загальноклінічні дослідження сечі і крові) не підтверджують однозначно наявність пієлонефриту. З метою виявлення латентного перебігу пієлонефриту хворій провели дослідження субпопуляції імунокомпетентних клітин сечі за допомогою маркерів CD38 і CD45 згідно з методикою, що надана вище, враховуючи значення CD38 як показника активації і проліферації клітин та CD45 як показника загальної лейкоцитарної активності. В результаті дослідження за наведеною вище методикою була виявлена кількість лімфоцитів сечі CD38 - 15 %, CD45 - 21 %. На основі отриманих даних хворій було призначено патогенетично обґрунтоване лікування. При обстеженні та лікуванні пацієнтки М. медичним персоналом булі вжиті заходи, спрямовані на забезпечення її безпеки. При обстеженні персонал дотримувався морально-етичної норми, відповідно до принципів Гельсінської Декларації прав людини, конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину, відповідних законів України. Спосіб, що заявляється, був застосований у 20 хворих різного віку з латентним перебігом пієлонефриту, який був діагностований шляхом визначення кількості імунокомпетентних клітин CD38 і CD45. Чутливість даного способу склала 90 %, специфічність 85 %, що свідчить про його ефективність. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб діагностики латентного пієлонефриту, що включає проведення імпресійно-цитологічного дослідження сечі, який відрізняється тим, що в сечі додатково визначають співвідношення субпопуляції імунокомпетентних клітин CD38 і CD45 і при збільшенні кількості CD38 в межах 1216 %, а CD45 - в межах 10-24 %, у порівнянні з нормою, судять про наявність латентного пієлонефриту. 2 UA 77416 U Комп’ютерна верстка А. Крулевський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3