Спосіб діагностики розвитку діабетичної кардіоміопатії у хворих на цукровий діабет типу 2 з підвищеною масою тіла та ожирінням
Номер патенту: 78303
Опубліковано: 11.03.2013
Автори: Журавльова Лариса Володимирівна, Сокольнікова Неля Володимирівна, Александрова Надія Костянтинівна, Котовщікова Наталя Миколаївна
Формула / Реферат
Спосіб діагностики розвитку діабетичної кардіоміопатії у хворих на цукровий діабет типу 2 з підвищеною масою тіла та ожирінням, який включає визначення рівня прозапальних інтерлейкінів ІЛ-6 та ІЛ-1b, який відрізняється тим, що у хворих на цукровий діабет 2 типу з підвищеною масою тіла та ожирінням рівень цих інтерлейкінів визначають в сироватці крові хворого імуноферментним методом за допомогою набору реактивів "Вектор-Бест" і діабетичну кардіоміопатію діагностують у хворих з підвищеною масою тіла при рівні ІЛ-1b 11,34±0,25 пг/мл, а ІЛ-6 - 10,7±0,27 пг/мл; у хворих з ожирінням діабетичну кардіоміопатію діагностують при рівні ІЛ-1b 14,76±0,28 пг/мл та рівні ІЛ-6 - 13,28±0,27 пг/мл.
Текст
Реферат: Спосіб діагностики розвитку діабетичної кардіоміопатії у хворих на цукровий діабет типу 2 з підвищеною масою тіла та ожирінням включає визначення рівня прозапальних інтерлейкінів ІЛ6 та ІЛ-1. У хворих на цукровий діабет 2 типу з підвищеною масою тіла та ожирінням рівень цих інтерлейкінів визначають в сироватці крові хворого імуноферментним методом за допомогою набору реактивів "Вектор-Бест" і діабетичну кардіоміопатію діагностують у хворих з підвищеною масою тіла при рівні ІЛ-1 11,34±0,25 пг/мл, а ІЛ-6 - 10,7±0,27 пг/мл; у хворих з ожирінням діабетичну кардіоміопатію діагностують при рівні ІЛ-1 14,76±0,28 пг/мл та рівні ІЛ-6 13,28±0,27 пг/мл. UA 78303 U (12) UA 78303 U UA 78303 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до внутрішньої медицини, і може бути використаною для діагностики розвитку діабетичної кардіоміопатії у хворих на цукровий діабет типу 2 (ЦД-2) з підвищеною масою тіла та ожирінням. Діабетична кардіоміопатія - це патологія серцевого м'яза у хворих на цукровий діабет, непов'язана з віком, артеріальною гіпертензією, клапанними пороками серця, гіперліпідемією і патологією коронарних судин, що проявляється широким спектром біохімічних, а також структурних порушень, які приводять згодом до систолічної і діастолічної дисфункції, а в завершенні - до застійної серцевої недостатності. Таким чином, цукровий діабет є незалежною причиною ураження серцевого м'яза - діабетичної кардіоміопатії [Rijzewijk L.J. Altered Myocardial Substrate Metabolism and Decreased Diastolic Function in Nonischemic Human Diabetic Cardiomyopathy / Rijzewijk L.J., van der Meer R.W., Lamb H.J., et al. // J. Am. Coll. Cardiol.-2009. Vol. 54, № 16. - P. 1524-32]. Цукровий діабет типу 2 - це метаболічне захворювання, яке характеризується хронічною гіперглікемією, яка розвивається в результаті порушення секреції інсуліну або механізмів його взаємодії з клітинами тканин. При ЦД-2 погіршується стан як коронарних артерій, так і міокарда внаслідок розвитку специфічних для діабету мікроангіопатії, макроангіопатії, метаболічних порушень та діабетичної автономної нейропатії [Radermecker R.P. Blood glucose control and cardiovascular disease in patients with type 2 diabetes. Results of ACCORD, ADVANCE and VADiabetes trials / Radermecker R.P., Philips J.C., Jandrian B. et al. // Rev. Med. Liege.-2008. - Vol. 63 (7-8). - P. 511-518]. Значну роль у розвитку серцево-судинних ускладнень у хворих на ЦД-2 відіграє також надмірна вага тіла. Роль абдомінального ожиріння в розвитку кардіоміопатії у хворих на ЦД-2 визначається зміною метаболізму вісцеральної жирової тканини, в результаті чого підвищується рівень чинників, що посилюють ризик розвитку серцево-судинних ускладнень. До цих чинників належить перенавантаження об'ємом, збільшеним відкладанням жирової тканини під епікардом обох шлуночків і у поверхневих шарах міокарда, що з часом приводить до атрофії кардіоміоцитів та заміщення їх жировою та сполучною тканиною, що й призводить до діастолічної дисфункції, до гіпертрофії міокарда, підвищенню артеріального тиску, систолічної дисфункції, серцевої недостатності. У таких хворих високий ризик приєднання ішемічної хвороби серця, перебіг якої особливо агресивний і тяжкий. Тому важливо своєчасно діагностувати та прогнозувати розвиток органічних порушень міокарда і починати відповідну терапію [Сергієнко В.О. Патогенез діабетичної кардіоміопатії / В.О. Сергієнко, О.О. Сергієнко, Єфімов А.С. // Журн. АМН України.-2010. - Т. 16, №2. - С. 225-244; Дедов И.И. Инсулиновая резистентность и роль гормонов жировой ткани в развитии сахарного диабета. Пособие для врачей / И.И. Дедов, М.И. Балаболкин, Г.Г. Мамаева и др. -2005. - С. 7-34]. Відомо, що регуляцію основних функцій організму в нормі і при патологічних станах разом з іншими системами здійснює численна група цитокінів, зокрема інтерлейкіни. До групи прозапальних інтерлейкінів, що беруть безпосередню участь у патогенезі серцево-судинних захворювань за рахунок цитотоксичної дії на міокард, належать інтерлейкін-1 (ІЛ-1) та інтерлейкін-6 (ІЛ-6). Згідно з даними експериментальних досліджень, DI-1 пригнічує скорочувальну здатність міокарда in vitro у моделях ізольованого серця і в культурі кардіоміоцитів, індукує апоптоз кардіоміоцитів, порушує функцію серцевого м'яза при серцевій недостатності. ІЛ-1 здатний швидко пригнічувати потенціал-залежний кальцієвий канал в кардіоміоцитах шлуночка щурів і скорочувальну функцію міокарда. ІЛ-6 - це прозапальний цитокін, який виробляється багатьма типами клітин: фібробластами, ендотеліоцитами, моноцитами, адипоцитами тощо. У мишей, які споживають багато жирів, підвищена продукція ІЛ-6 жировою тканиною спричиняє інсулінорезистентність у печінці. Експериментальні дані були підтверджені клінічними дослідженнями. У пацієнтів з підвищеною вагою середня концентрація ІЛ-6 у портальній вені була на 50 % вище, ніж у променевій артерії; а концентрація ІЛ-6 у портальній вені мала прямий кореляційний зв'язок з рівнем С-реактивного білка у крові. Ці дані свідчать, що вісцеральна жирова тканина є важливим джерелом ІЛ-6, а також вказують на потенційний зв'язок між вісцеральним жиром, запаленням та інсулінорезистентністю. Таким чином, визначення рівня прозапальних інтерлейкінів є специфічним діагностичним заходом в прогнозуванні розвитку серцево-судинних захворювань, в тому числі у хворих на ЦД-2 [Ковалева О.Н. Цитокины: общебиологические и кардиальные эффекты / О.Н. Ковалева, Т.Н. Амбросова, Т.В. Ащеулова, СВ. Демьянец // X., 2007. - С. 4-90; Гирін В.В. / Участь цитокінового механізму у формуванні цукрового діабету 1 типу / В.В. Гирін // Клінічна медицина.-2009. - № 1 С. 28-30]. 1 UA 78303 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Даний спосіб діагностики розвитку діабетичної кардіоміопатії у хворих на ЦД є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, тому його вибрано за прототип. В основу корисної моделі поставлено задачу розширення арсеналу способів діагностики розвитку діабетичної кардіоміопатії у хворих на ЦД-2 з підвищеною масою тіла та ожирінням. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі діагностики розвитку діабетичної кардіоміопатії, який включає визначення рівня прозапальних інтерлейкінів ІЛ-6 та ІЛ-1, згідно з корисною моделлю, у хворих на цукровий діабет 2 типу з підвищеною масою тіла та ожирінням рівень цих інтерлейкінів визначають в сироватці крові хворого імуноферментним методом за допомогою набору реактивів "Вектор-Бест" і діабетичну кардіоміопатію діагностують у хворих з підвищеною масою тіла при рівні ІЛ-1 11,34±0,25 пг/мл, а ІЛ-6-10,7±0,27 пг/мл; у хворих з ожирінням діабетичну кардіоміопатію діагностують при рівні ІЛ-1 14,76±0,28 пг/мл та рівні ІЛ-6-13,28±0,27 пг/мл. Технічний ефект способу обумовлений тим, що в регуляції функцій організму хворих на ЦД2 з підвищеною масою тіла та ожирінням разом з іншими системами беруть участь інтерлейкіни, зокрема ІЛ-6 та ІЛ-1. Спосіб виконують наступним чином. У хворих на цукровий діабет 2 типу з підвищеною масою тіла та ожирінням рівень інтерлейкінів ІЛ-6 та ІЛ-1 визначають в сироватці крові хворого імуноферментним методом за допомогою набору реактивів "Вектор-Бест". У хворих з підвищеною масою тіла діабетичну кардіоміопатію діагностують при рівні ІЛ-1 11,34±0,25 пг/мл, а ІЛ-6-10,7±0,27 пг/мл. У хворих з ожирінням діабетичну кардіоміопатію діагностують при рівні ІЛ-1 14,76±0,28 пг/мл та рівні ІЛ-613,28±0,27 пг/мл. Якісні та кількісні критерії способу, що заявляється, встановлені експериментально. Було обстежено 102 хворих на ЦД-2 з давністю діабету від 1 до 9 років середньої тяжкості без тяжких діабетичних ускладнень. До контрольної групи було включено 20 практично здорових осіб, порівняних за віком і статтю. Найбільш інформативним показником для віднесення хворого на ЦД-2 до помірної або підвищеної групи ризику є значення індексу маси тіла (ІМТ). У обстежуваних хворих ІМТ 2 2 визначали за формулою: ІМТ (кг/м ) = маса (кг)/зріст (м) , для чого були виміряні маса тіла, 2 зріст, окружність талії та стегон кожного хворого. При значеннях ІМТ менше 28,5 кг/м і середньогемодинамічного артеріального тиску (СГАТ) менше 97,38 мм рт. ст. хворих відносили 2 до помірної групи ризику. До групи підвищеного ризику відносили хворих з ІМТ більше 28,5 кг/м і СГАТ більше 97,38 мм рт. ст. Таким чином, всі обстежені хворі були розділені на групи: 1 група (n=38) - хворі з помірним ризиком розвитку діабетичної кардіоміопатії, 2 група (n=64) - хворі з підвищеним ризиком розвитку діабетичної кардіоміопатії. Ехокардіографічним способом за загальновизнаною методикою відповідно до рекомендацій Американського кардіографічного товариства у всіх обстежуваних визначали показники діастолічної функції: максимальний пік діастолічного наповнення під час швидкого наповнення лівого шлуночка Е, максимальний пік діастолічного наповнення лівого шлуночка під час систоли лівого передсердя А, відношення Е/А, тривалість фази ізоволюмічного розслаблення міокарда IVRT, час уповільнення кровотоку раннього діастолічного наповнення DT. Порівнюючи дані ехокардіографічних показників діастолічної функції Е/А, IVRT, DT в трьох групах встановили, що середні цих показників достовірно відрізнялись у всіх трьох групах між собою: рівень Е/А в групі контролю склав 1,4±0,075, у 1 групі - 0,93±0,04, в 2 групі - 0,82±0,022; рівень IVRT (мс) в групі контролю становив 79,75±1,73, у 1 групі - 102,84±1,47, в 2 групі 106,44±0,94. Середній рівень DT (мс) склав в групі контролю 182,2±3,68, у 1 групі - 232,47±3,54, в 2 групі - 239,75±2,25. Вміст ІЛ-1 та ІЛ-6 визначали імуноферментним методом за допомогою наборів реактивів "Вектор-Бест". При обстеженні хворих рівень IЛ-1 (пг/мл) склав в 1 групі 11,34±0,25, в 2 групі - 14,76±0,28; рівень ІЛ-6 (пг/мл) в 1 групі склав 10,7±0,27, в 2 групі - 13,28±0,27. Порівняння середніх ІЛ-1 й ІЛ-6 у досліджуваних групах вказує на достовірність відмінностей у цих групах (таблиця). 55 2 UA 78303 U Таблиця Середні значення досліджуваних інтерлейкінів у групах Досліджувані показники ІЛ-1, пг/мл ІЛ-6, пг/мл Група контролю (n=20) Група 1 (n=38) 8,12±0,24 11,34±0,25* 8,83±0,22 10,7±0,27* Група 2 (n=64) 14,76±0,28*/** 13,28±0,27*/** Примітка: * - достовірно (р
ДивитисяДодаткова інформація
Назва патенту англійськоюMethod for diagnostics of development of diabetic cardiomyopathy in patients with diabetes insular of type 2 with increased body mass and obesity
Автори англійськоюSokolnikova Nelia Volodymyrivna, Zhuravliova Larysa Volodymyrivna, Kotovschikova Natalia Mykolaivna, Aleksandrova Nadia Kostiantynivna
Назва патенту російськоюСпособ диагностики развития диабетической кардиомиопатии у больных с сахарным диабетом типа 2 с повышенной массой тела и ожирением
Автори російськоюСокольникова Неля Владимировна, Журавлева Лариса Владимировна, Котовщикова Наталья Николаевна, Александрова Надежда Константиновна
МПК / Мітки
МПК: G01N 33/48
Мітки: типу, ожирінням, діабет, тіла, хворих, діагностики, діабетичної, розвитку, цукровий, кардіоміопатії, спосіб, підвищеною, масою
Код посилання
<a href="https://ua.patents.su/5-78303-sposib-diagnostiki-rozvitku-diabetichno-kardiomiopati-u-khvorikh-na-cukrovijj-diabet-tipu-2-z-pidvishhenoyu-masoyu-tila-ta-ozhirinnyam.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб діагностики розвитку діабетичної кардіоміопатії у хворих на цукровий діабет типу 2 з підвищеною масою тіла та ожирінням</a>
Попередній патент: Спосіб післясмертної діагностики давності утворення механічних ушкоджень м’язової тканини протягом першої доби після травми
Наступний патент: Спосіб різання харчових продуктів трифазним струменем рідини
Випадковий патент: Спосіб хірургічної профілактики гнійно-септичних ускладнень гострого деструктивного панкреатиту