Спосіб діагностики розвитку діастолічної дисфункції у хворих на цукровий діабет типу 2 з підвищеною масою тіла та ожирінням

Реферат: Спосіб діагностики розвитку діастолічної дисфункції включає порівняння змін відношення максимальної швидкості в піку Е до максимальної швидкості в піку А (Е/А) і часу уповільнення раннього діастолічного потоку при ехокардіографії трансмітрального кровотоку. Додатково в сироватці крові хворого імуноферментним сендвіч-методом за допомогою набору реактивів "DRG" визначають вміст лептину, діагностують розвиток діастолічної дисфункції; додатково в сироватці крові імуноферментним сендвіч-методом за допомогою набору реактивів "BioVendor" визначають вміст резистину, діагностують розвиток діастолічної дисфункції. UA 76795 U (54) СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ РОЗВИТКУ ДІАСТОЛІЧНОЇ ДИСФУНКЦІЇ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ ТИПУ 2 З ПІДВИЩЕНОЮ МАСОЮ ТІЛА ТА ОЖИРІННЯМ UA 76795 U UA 76795 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до внутрішньої медицини, і може бути використаною для діагностики розвитку діастолічної дисфункції у хворих на цукровий діабет типу 2 (ЦД 2) з підвищеною масою тіла та ожирінням. Відомі способи діагностики розвитку діастолічної дисфункції у хворих на ЦД 2 полягають в оцінюванні даних ехокардіографії (ЕхоКГ). Так, наприклад, ЕхоКГ дозволяє визначити параметри трансмітрального кровотоку, найбільш важливими з яких є час ізоволюмічного (ізоволюметричного) розслаблення лівого шлуночка (IVRT, ms), час уповільнення раннього діастолічного потоку (DT, ms), максимальна швидкість раннього діастолічного наповнення (максимальна швидкість у піку Е) (Е, cm/s), максимальна швидкість діастолічного наповнення в систолу передсердь (максимальна швидкість у піку A) (A, cm/s), відношення максимальної швидкості в піку Е до максимальної швидкості в піку А (відношення Е/А) та які дозволяють оцінити стан діастолічної функції пацієнта. IVRT визначається швидкістю релаксації міокарда лівого шлуночка (ЛШ). При однаковій швидкості релаксації IVRT зростає при підвищенні тиску в аорті й зменшується при зростанні тиску в лівому передсерді (ЛП). Контур хвилі Е (пік Е) трансмітрального спектра відбиває зміни градієнта тисків між ЛП і ЛШ у період раннього діастолічного наповнення ЛШ. Низькі значення піка Е обумовлені як зниженням тиску в ЛП, так і порушенням розслаблення ЛШ, що приводить до вповільнення зниження тиску в ЛШ у ранню діастолу. Навпаки, зростання піка Е свідчить як про підвищення тиску в ЛП, так і про прискорення процесу релаксації (наприклад, під дією катехоламінів). Уповільнення міокардіальної релаксації приводить до недозаповнення порожнини ЛШ у ранню діастолу, що обумовлює повільне зростання тиску в ЛШ і відповідно подовження DT. Навпаки, при збільшенні жорсткості міокарда тиск у порожнині ЛШ швидко зростає й DT коротшає. Приблизно до середини діастоли відбувається вирівнювання тисків у ЛП і ЛШ (фаза діастазіса), і кровотік через мітральний клапан практично відсутній аж до систоли передсердь (піка А). Величина піка А залежить від переднавантаження ЛП і жорсткості міокарда ЛШ. При зниженні рівня Е/А, підвищенні рівня IVRT і DT роблять висновок про розвиток захворювання і прогнозування подальшого розвитку діастолічної дисфункції [Коваленко В.Н. Руководство по кардиологии / В.Н. Коваленко. – К.: Морион, 2008. С. 80-84]. Даний спосіб діагностики розвитку діастолічної дисфункції є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, тому його вибрано за прототип. Основним недоліком способу-прототипу є те, що дотепер немає єдиної думки про величину критеріїв, за якими диференціюються типи трансмітрального кровотоку. Параметри трансмітрального кровотоку істотно залежать не тільки від переднавантаження й числа серцевих скорочень, але й від віку, а також від супутньої патології. Відсутність єдиних критеріїв є однією із причин значної розбіжності даних про частоту й характер діастолічної дисфункції. Звичайно не викликає утруднень діагностика типу порушеної релаксації й рестриктивного трансмітрального кровотіку. Труднощі виникають при диференціальній діагностиці нормального й псевдонормального типів діастолічної дисфункції. Існують кілька способів, що дозволяють розмежувати ці два спектри кровотоку. Найбільш часто із цією метою використовується проба Вальсальви. Зменшення венозного повернення до серця на висоті проби переводить псевдонормальний тип трансмітрального кровотоку в тип уповільненої релаксації (відношення Е/А>1 до проби трансформується на висоті проби Вальсальви в Е/А