Спосіб лікування гострої спайкової кишкової непрохідності у хворих з порушенням функції печінки

Реферат: Спосіб лікування гострої спайкової кишкової непрохідності у хворих з порушеннями функції печінки, що включає застосування метаболічних препаратів, крім того в передопераційному та післяопераційному періодах призначають препарат глутоксим внутрішньом'язово один раз на добу щодобово по 10 мг, протягом 14-17 діб, і після відновлення пасажу по кишечнику у післяопераційному періоді додають препарат групи гепатопротекторів есслівер форте перорально по 2 капсули, двічі на добу протягом місяця, надалі терміном 2-3 місяці по 1 капсулі один раз на добу. UA 78780 U (54) СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ГОСТРОЇ СПАЙКОВОЇ КИШКОВОЇ НЕПРОХІДНОСТІ У ХВОРИХ З ПОРУШЕННЯМ ФУНКЦІЇ ПЕЧІНКИ UA 78780 U UA 78780 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до хірургії, і може бути використана для лікування гострої спайкової кишкової непрохідності у пацієнтів з порушеннями функцій печінки. Найбільш близьким до заявленого технічного рішення є спосіб комплексного лікування кишкової непрохідності, що включає оперативне втручання та перед і післяопераційну терапію, яка передбачає перед оперативним втручанням проведення антиоксидантної та метаболічної терапії препаратом берлітіон, виконання лапараскопічного адгезіолізису, продовження у післяопераційному періоді терапії берлітіоном і призначення після операції препарату карсил [1]. Проте недоліками зазначеного способу, не зважаючи на його деякі переваги, є те, що берлітіон має порівняно незначний спектр терапевтичної дії, що обмежує можливості його застосування для попередження і корекції синдрому ентеральної недостатності в хворих на гостру спайкову кишкову непрохідність. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення способу лікування гострої спайкової кишкової непрохідності шляхом корекції антиоксидантного і метаболічного статусу організму, що дозволить більш ефективно впливати на патогенетичні механізми виникнення і прогресування метаболічних розладів у стінці кишечнику, в очеревині і організмі хворого в цілому, що прискорить відновлення пацієнтів після оперативного втручання дозволить уникнути виникнення зрощень у черевній порожнині, попереджуючи таким чином виникнення рецидиву гострої спайкової кишкової непрохідності. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно з корисною моделлю, в передопераційному та післяопераційному періодах призначають препарат глутоксим внутрішньом'язово один раз на добу щодобово по 10 мг, протягом 14-17 діб, і після відновлення пасажу по кишечнику у післяопераційному періоді додають препарат групи гепатопротекторів есслівер форте перорально по 2 капсули, двічі на добу протягом місяця, надалі терміном 2-3 місяці по 1 капсулі один раз на добу. Спосіб здійснюється наступним чином. Під спостереженням знаходилося 120 пацієнтів (83 чоловіки і 37 жінок), які були госпіталізовані з ознаками гострої спайкової кишкової непрохідності. Всі пацієнти мали в анамнезі інтраабдомінальні хірургічні втручання. При госпіталізації хворим проводили стандартне лабораторне обстеження, яке включало біохімічні і функціональні проби печінки. У хворих з ознаками порушення функції печінки (цитоліз, гіперферментемія) проводили специфічні тести: FibroTest, SteatoTest. На підставі отриманих даних хворі були розподілені на дві групи: 1) пацієнти з порушеннями функції печінки (75 осіб), 2) пацієнти без порушень функції печінки (45 осіб). Порушення функції печінки були пов'язані з вірусним гепатитом В і С (31 пацієнт), алкогольним стеатогепатитом (29 пацієнтів), неалкогольним стеатогепатитом (15 пацієнтів). Після короткотермінової інтенсивної підготовки і проведення стандартних консервативних заходів усі хворі були прооперовані. Оперативне лікування починали з діагностичної лапароскопії, яка у 35-ти пацієнтів першої групи і 20-ти пацієнтів другої групи була трансформована в лікувальну. Показаннями для лапароскопічного адгезіолізису слугували спайки, розташовані в одній чи декількох анатомічних зонах, за відсутності етажної непрохідності, вузлоутворення, за відсутності спайкових конгломератів з залученням петель тонкої кишки. У випадку наявності наведених вище змін, які потребували розширеного адгезіолізису з наступним назоінтестинальним дренуванням, виконували конверсію доступу лапаротомію. Частині пацієнтів першої групи (35 осіб) додатково до стандартної терапії призначали препарат глутоксим - препарат групи тіопоетинів (розчин для ін'єкцій, 10 мг глутоксиму в 1 мл розчину, ЗАТ "ФАРМА ВАМ", Росія). Препарат вводили внутрішньом'язово один раз на добу по 10 мг протягом 14-17 діб щодобово. Додатково цим пацієнтам призначали препарат групи гепатопротекторів есслівер форте (Nabros Pharma, Індія) після відновлення пасажу по кишечнику по 2 капсули двічі на добу протягом місяця, надалі 2 місяці по 1 капсулі один раз на добу. Із зазначених 35 пацієнтів 15-ти хворим виконаний лапароскопічний адгезіолізис, у 20-ти хворих була виконана лапаротомія. Після виписки зі стаціонару пацієнти знаходились під спостереженням протягом 3 років, оцінювали кількість рецидивів спайкової хвороби після проведеного лікування. У разі виникнення рецидиву спайкової кишкової непрохідності хворих повторно оперували. Під час оперативного втручання оцінювали морфологію спайкового процесу в черевній порожнині: поширеність спайкового процесу, структуру та кількість спайок. Оцінку достовірності відмінностей у досліджуваних групах проводили за допомогою точного критерію Фішера. 1 UA 78780 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 В результаті проведених спостережень з'ясовано, що у пацієнтів без порушень функції печінки кількість рецидивів спайкової хвороби статистично вірогідно не відрізнялась при виконанні лапаротомії і лапароскопії (р=0,6289). У пацієнтів з порушеннями функції печінки спостерігали тенденцію до збільшення кількості хворих з рецидивами спайкової хвороби при лапаротомії порівняно з лапароскопією, але виявлені відмінності були статистично невірогідні (р=0,2636). Далі порівняли кількість рецидивів спайкової кишкової непрохідності протягом 3-х років після оперативного втручання у хворих з порушеннями функції печінки (1 група спостереження) та хворих без порушень функції печінки (2 група спостереження). В разі виконання лапаротомії кількість хворих з рецидивами спайкової хвороби була статистично вірогідно більшою в першій групі, порівняно з другою (р=0,0028). Кількість рецидивів спайкової кишкової непрохідності при виконанні лапароскопічного адгезіолізису також була статистично вірогідно більшою у пацієнтів з порушеннями функції печінки (р=0,0412). Слід зазначити, що у пацієнтів першої і другої групи відрізнялась морфологія спайкоутворення в черевній порожнині. У пацієнтів без порушень функцій печінки рецидиви спайкової хвороби спостерігали переважно в перший рік після лапаротомії з приводу гострої спайкової кишкової непрохідності - 38 осіб (84,4 %). Спайковий процес лише у 12 хворих (26,7 %) виходив за межі анатомічної області, в якій виконувалось оперативне втручання і охоплював не більше однієї суміжної області. У 31 хворого (68,9 % випадків спостереження) рецидив гострої спайкової кишкової непрохідності був викликаний поодинокими спайками. У пацієнтів з порушеннями функції печінки частота рецидивів спайкової хвороби в перший, другий та третій рік спостереження після оперативного втручання була майже однаковою, відповідно-15 (37,5 %) хворих, 12 (30,0 %) і 13 (32,5) хворих. Морфологія спайок у цих пацієнтів також відрізнялася при порівнянні з хворими без порушень функцій печінки, переважали множинні, короткі, площинні спайки. У 38 хворих (95,0 %) спайковий процес виходив за межі анатомічної області, в якій виконувалось оперативне втручання і охоплював більше однієї суміжної області. Випадків, коли рецидив гострої спайкової кишкової непрохідності викликали поодинокі спайки у пацієнтів з порушеннями функції печінки, не спостерігалися. Хворим з порушеннями функції печінки призначали додатково до стандартної схеми препарат глутоксим та гепатопротектор. В результаті проведених клінічних спостережень з'ясували, що призначення зазначених препаратів статистично вірогідно зменшує кількість рецидивів спайкової хвороби у пацієнтів, яким виконана лапароскопія, порівняно з хворими, які додатково не отримували глутоксим і гепатопротектор (р=0,0133). Меншою була кількість рецидивів за умов застосування зазначених препаратів і в пацієнтів з порушеннями функції печінки, яким виконували лапаротомію з приводу гострої кишкової непрохідності (р=0,0268). Слід зазначити, що у пацієнтів, в яких рецидив спайкової кишкової непрохідності виникав і за умов застосування тіопоетину і гепатопротектору, поширеність спайкового процесу, кількість спайок були меншими. Приклад 1. Хвора К., 32 роки, госпіталізовано до клініки в ургентному порядку зі скаргами на нападоподібний біль у животі без визначеної локалізації, нудоту, блювоту, почуття здуття живота. В анамнезі - правостороння оваріоектомія з приводу розриву кісти яєчника з внутрішньочеревною кровотечею (за 2 роки до госпіталізації у клініку). Хворіє на хронічний гепатит С. При огляді пацієнта: шкірні покриви звичайного кольору, язик вологий; пульс 88 уд. на хв., артеріальний тиск - 130/80 мм рт. ст. На передній черевній стінці - міцний післяопераційний рубець, після нижньо-серединної лапаротомії. Живіт приймає участь в акті дихання, помірно роздутий, асиметричний, при пальпації м'який, болючий в правих відділах. Позитивний симптом Кноха; шум "плескоту", ознаки роздратування очеревини відсутні. Перистальтика посилена, вислухується хвилями. При рентгенологічному дослідженні виявлені рівні рідини і поперечна посмугованість тонкої кишки (симптом Кейси). При УЗД вільної рідини в черевній порожнині немає. Виявлено декілька помірно дилятованих кишкових петель. Спайковий процес максимально виражений у правій мезогастральній і клубовій областях. Клінічна картина розцінена, як прояв гострої спайкової кишкової непрохідності. Після інтенсивної передопераційної підготовки, яка включала дренування шлунка, сифонну клізму, інфузійну корегуючу терапію, хвора була оперована. В ході оперативного втручання виявлено спайковий процес в порожнині малого тазу, грубо деформуючий ділянки тонкої кишки, що викликав кишкову непрохідність. Спайки роз'єднані гостро та шляхом "тупої дисекції". Виконано назоінтестинальне дренування. Черевна порожнина санована та дренована. 2 UA 78780 U 5 10 15 В післяопераційному періоді, крім рутинної терапії, призначали препарат глутоксим внутрішньом'язово один раз на добу по 10 мг протягом 14 діб щодобово, після відновлення пасажу по кишечнику призначали препарат групи гепатопротекторів есслівер форте по 2 капсули двічі на добу протягом місяця, надалі 2-3 місяці по 1 капсулі один раз на добу. Оглянута через 1 рік - скарг немає. Запропонований спосіб лікування гострої спайкової кишкової непрохідності має переваги порівняно з прототипом у плані збільшення можливостей впливу на різні ланки патогенетичних механізмів розвитку метаболічних зрушень при кишковій непрохідності у хворих з порушеннями функції печінки. Використання тіопоетинів і гепатопротекторів, які здатні впливати на метаболічні процеси в організмі, коригує у передопераційному та післяопераційному періодах функціональні можливості систем, які забезпечують неспецифічну резистентність організму, що значно ефективніше попереджає рецидив гострої спайкової кишкової непрохідності. Джерело інформації: 1. Патент на винахід № 76350 Україна, МПК(2006) А61К 31/385, А61В17/94, А61К36/28(2006.01),А61Р41/00. Спосіб комплексного лікування спайкової хвороби / Вансович В.Є., Ничитайло М.Ю.; заявник та патентовласник Одеський державний медичний університет. № 20041109387; заявл. 15.11.04; опубл. 17.07.06, Бюл. № 7. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 20 25 Спосіб лікування гострої спайкової кишкової непрохідності у хворих з порушеннями функції печінки, що включає застосування метаболічних препаратів, який відрізняється тим, що в передопераційному та післяопераційному періодах призначають препарат глутоксим внутрішньом'язово один раз на добу щодобово по 10 мг, протягом 14-17 діб, і після відновлення пасажу по кишечнику у післяопераційному періоді додають препарат групи гепатопротекторів есслівер форте перорально по 2 капсули, двічі на добу протягом місяця, надалі терміном 2-3 місяці по 1 капсулі один раз на добу. Комп’ютерна верстка І. Мироненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3